Постанова

від 18.01.2022 по справі 2-1967/11

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 2-1967/11-ц Головуючий в 1 інстанції Стамбула М.І.

Номер провадження 22-ц/819/388/22 Доповідач Орловська Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.,

секретар Юськів І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія ОМЕГА ФАКТОР до ОСОБА_1 та позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кристалбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 р. Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПФГ Євробетон , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 17.02.2011р. провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ ПФГ Євробетон закрито. (т.1, а.с.162)

В обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням їх уточнень від 12.07.2011р. (т.1, а.с.213-217) позивач послався на те, що 11.10.2007р. між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ПФГ Євробетон укладений кредитний договір № 010/04-02/1740/, а також додаткові угоди до нього: № 010/04-02/1740/1 від 22.09.2008р., №№ 010/04-02/1740/2 від 01.11.2009р., № 010/04-02/1740/3 від 26.02.2010р. № 010/04-02/1740, за умовами яких позичальнику надано кредит в сумі 1 200 000 грн, із сплатою відсотків у розмірі 20% річних за користування кредитними коштами на строк до 10.10.2014р.

Крім того, між тими ж сторонами 17.09.2009р. укладений кредитний договір № 010/04-02/2486 та додаткова угода до нього № 010/04-02/2486/1 від 26.02.2009р. на суму 437 934 грн на строк до 12.09.2010р. зі сплатою 28 % річних.

Вказані кредитні зобов`язання забезпечені порукою ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 11.10.2007р. та додатковими угодами до нього №1 від 10.07.2008р. та №2 від 19.08. 2010р., а також порукою ОСОБА_2 на підставі договору поруки №010/04-02/2486/1 від 17.09.2009р. та додаткової угоди від 18.09.2009р. № 010/04-02/2486/1/1.

Позичальник свої зобов`язання за основним договором не виконує? тому станом на 14.10.2010р. утворилась заборгованість на загальну суму 1 323 783 грн.

Просить стягнути достроково заборгованість за кредитним договором №010/04-02/1740/ від 11.10.2007р на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль із ОСОБА_1 у сумі 974 172,48 грн, в тому числі заборгованість по тілу кредиту 885 849,53 грн., по відсотках 78 981,67 грн., пеня за порушення повернення кредиту 5622,80 грн та пеня за порушення строку виплати відсотків - 3718, 48 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 010/04-02/1740/ від 11.10.2007р у сумі 974 172,48 грн , із яких заборгованість по тілу кредиту 885 849,53 грн., по відсотках 78 981,67 грн., пеня за порушення повернення кредиту 5622,80 та пеня за порушення строку виплати відсотків - 3718, 48 грн.

Стягнути достроково заборгованість за кредитним договором № 010/04-02/2486/ від 17.09.2009р на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль із ОСОБА_1 у сумі 503 502,31 грн, із яких заборгованість по тілу кредиту 437 934,00 грн., по відсотках 51400,25 грн., пеня за порушення повернення кредиту 12 145,35 та пеня за порушення строку виплати відсотків - 2 022,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 010/04-02/2486/ від 17.09.2009р на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль у сумі 503 502,31 грн із яких заборгованість по тілу кредиту 437 934 грн., по відсотках 51 400,25грн., пеня за порушення повернення кредиту 12 145,35 та пеня за порушення строку виплати відсотків - 2 022,71 грн.

Крім того, просить покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Повторним заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 жовтня 2011 року постановлено: позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль 974 172,48 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/04-02/1740 від 11.10.2007р.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль 503 502,31 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/04-02/2486 від 17.09.2009р.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль сплачені судові витрати всього 1820 грн. (1700 грн. судовий збір та 120 грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення).

Судове рішення мотивовано тим, що позичальник ТОВ ПФК Євробетон порушив свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого станом на 14.10.2010р. за двома кредитними договорами утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 323 783, 53 грн., яка підлягає солідарному стягненню із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які свої зобов`язання за договорами поруки не виконали.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 жовтня 2011 року в частині солідарного стягнення з нього на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль коштів в сумі 974 172,48 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/04-02/1740 від 11.10.2007р, а також коштів в сумі 503 502,31 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/04-02/2486 від 17.09.2009р, а також судових витрат в сумі 1820 грн, і постановити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилась обставина погодження умовами кредитного договору № 010/04-02/1740 від 11.10.2007р обов`язку Банку у випадку невиконання кредитного зобов`язання надіслати позичальнику письмову вимогу із встановленням 30-тиденного терміну для її добровільного виконання.

За позицією скаржника, обов`язок поручителя виконати зобов`язання згідно п.2.12 договору поруки виникає після отримання відповідної вимоги. Для дійсності такої вимоги Банк зобов`язаний надати поручителю підтвердження невиконання зобов`язання боржником.

Аналогічні умови щодо обов`язкового направлення письмової вимоги Банком передбачені і за кредитним договором №010/04-02/2486 від 17.09.2009р.

Проте, в матеріалах справи наявна лише одна письмова вимога Банку №28 від 13.09.2010р., направлена позичальнику і поручителям про повернення кредитних коштів достроково заборгованості у розмірі 184 565,03 грн, що виникла за кредитним договором №010/04-02/1740 від 11.10.2007р. Разом з тим, докази її направлення, а саме поштової квитанції, опису вкладення цінного листа, матеріали справи не містять.

Докази надсилання на адресу відповідача ОСОБА_1 письмової вимоги за кредитним договором №010/04-02/2486 від 17.09.2009р. в матеріалах справи також відсутні.

З огляду на викладене апелянт вважає, що вимоги Банку щодо стягнення всієї суми заборгованості за обома кредитними договорами з поручителя ОСОБА_1 є передчасними, оскільки матеріали справи не містять вимоги до поручителя ОСОБА_1 про сплату заборгованості в повному обсязі за кредитними договорами №010/04-02/1740 від 11.10.2007 та №010/04-02/2486 від 17.09.2009р.

Також апелянт зазначає, що між поручителями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладені різні договори поруки, у зв`язку з чим є неправомірним стягнення з поручителів заборгованості солідарно між собою, оскільки поручитель несе солідарний обов`язок з боржником, а не з іншим поручителем.

Крім того ОСОБА_1 звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у розгляді справи за його відсутності, не повідомивши при цьому належним чином про дату, час і місце засідання суду, а також у невиконанні судом обов`язку щодо направлення на його адресу копії судового рішення.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.06.2018 року замінено стягувача у виконавчому провадженні у справі №2-1967/11 з Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на Публічне акціонерне товариство Кристалбанк . (т.1, а.с.301)

У відзиві на апеляційну скаргу АТ Кристалбанк , від імені якого діє адвокат Гарвасюк В.Ю., доводи ОСОБА_1 не визнає, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів заборгованість за кредитними договорами, факт наявності та розмір якої апелянтом не оскаржується. Внаслідок солідарного обов`язку кредитор має право вимагати його виконання частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Апелянт не вказує, яким чином порушуються його права при визначенні в резолютивній частині рішення зобов`язання ОСОБА_1 сплатити заборгованість солідарно з іншим поручителем.

Щодо доводів апелянта про не направлення вимог про дострокове повернення кредитної заборгованості, то АТ Кристалбанк з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.03.2019р. по справі №521/21255/13-ц, зазначає, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спору та є правом, а не обов`язком кредитора. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав і, як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту безпосередньо в судовому порядку.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 16.11.2021р. замінено сторону позивача (стягувача) у справі №2-1967/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Кристалбанк в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Акціонерного товариства Кристалбанк на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія ОМЕГА ФАКТОР .

Заслухавши доповідача, перевіривши законність судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, судом встановлені такі обставини.

11 жовтня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ПФГ Євробетон укладено кредитний договір №010/04-02/1740 (невідновлювальна кредитна лінія), за умовами якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) у сумі 1 245 200,00 грн зі сплатою 13,5 процентів річних, який має бути повернутий у строк до 10 жовтня 2014 року.

22.09.2008р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ПФГ Євробетон укладено додаткову угоду №010/04-02/1740/1 до кредитного договору №010/04-02/1740 від 11.10.2007р., за умовами якої сторони дійшли згоди щодо процентної ставки 17% річних, яка може змінюватися в порядку, передбаченому договором.

01.11.2009р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ПФГ Євробетон укладено додаткову угоду №010/04-02/1740/2 до кредитного договору №010/04-02/1740 від 11.10.2007р., за умовами якої сторони дійшли згоди що розмір процентної ставки збільшено до 20% річних.

26.02.2010р. між ПАТ Райффайзен Банк Аваль , що є правонаступником за всіма правами та обов`язками ВАТ Райффайзен Банк Аваль , та ТОВ ПФГ Євробетон укладено додаткову угоду №010/04-02/1740/3, за умовами якої сторони дійшли згоди доповнити розділ 7 кредитного договору пунктами 7.7 та 7.8. Крім того сторони дійшли згоди, що станом на дату укладання цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника становить 842500 грн. Заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 71 949,53 грн, у тому числі 28 600,00 грн - заборгованість з погашення суми кредиту, 43349,53 грн - заборгованість по процентам.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 11.10.2007р., за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.07.2008 р. та додаткової угоди №2 від 19.08.2010 р., поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням боржника - ТОВ ПФГ Євробетон , які виникають з умов кредитного договору від 11.10.2007р. №010/04-02/1740, додаткової угоди від 22.09.2008р. №010/04-02/1740/1, додаткової угоди від 01.11.2009р. №010/04-02/1740/2, додаткової угоди від 26.02.2010р. №010/04-02/1740/3, а саме повернути кредит в розмірі 1 200 000 грн, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

З підписання додаткової угоди №1 від 10.07.2008 р. поручитель ОСОБА_2 надав згоду на збільшення процентної ставки за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740.

Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 11.10.2007р., за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.07.2008 р. та додаткової угоди №2 від 19.08.2010 р., поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням боржника - ТОВ ПФГ Євробетон , які виникають з умов кредитного договору від 11.10.2007р. №010/04-02/1740, додаткової угоди від 22.09.2008р. №010/04-02/1740/1, додаткової угоди від 01.11.2009р. №010/04-02/1740/2, додаткової угоди від 26.02.2010р. №010/04-02/1740/3, а саме повернути кредит в розмірі 1 200 000 грн, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

З підписання додаткової угоди №1 від 10.07.2008 р. поручитель ОСОБА_1 надав згоду на збільшення процентної ставки за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740.

17 вересня 2009 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ПФГ Євробетон укладено кредитний договір №010/04-02/2486 (відновлювальна (револьверна) кредитна лінія), за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 437 934,00 грн, строком до 12.09.2010р., зі сплатою 28 процентів річних.

26.02.2010р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ПФГ Євробетон укладено додаткову угоду №010/04-02/2486/1 до кредитного договору №010/04-02/2486 від 17.09.2009р., за умовами якої сторони визнали діючим вказаний кредитний договір та встановили умови щодо сплати позичальником штрафу в сумі 2000 грн за невиконання зобов`язання, передбаченого п.9.9 договору.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 17.09.2009р. №010/04-02/2486 між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 17.09.2009р., за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №12/04-02/2486-1/1 від 19.08.2010 р., поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника - ТОВ ПФГ Євробетон , які виникають з умов кредитного договору від 17.09.2009р. №010/04-02/2486, додаткової угоди від 26.02.2010р. №010/04-02/2486/1, а також усіх додаткових угод до кредитного договору №010/04-02/2486 від 17.09.2009р., що можуть бути укладені в майбутньому, а саме повернути кредит в розмірі 437934,00 грн, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 17.09.2009р. №010/04-02/2486 між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 18.09.2009р., за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №12/04-02/2486-2/1 від 19.08.2010 р., поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника - ТОВ ПФГ Євробетон , які виникають з умов кредитного договору від 17.09.2009р. №010/04-02/2486, додаткової угоди від 26.02.2010р. №010/04-02/2486/1, а також усіх додаткових угод до кредитного договору №010/04-02/2486 від 17.09.2009р., що можуть бути укладені в майбутньому, а саме повернути кредит в розмірі 437934,00 грн, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість основного боржника ТОВ ПФГ Євробетон за кредитним договором від 11.10.2007 №010/04-02/1740 станом на 14.10.2010р. становить 974 172,48 грн, у тому числі: 885 849,53 грн - заборгованість за тілом кредиту; 78 981,67 грн - заборгованість по відсоткам; 5622,80 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту; 3718,48 грн - пеня за порушення строків сплати відсотків.

Заборгованість основного боржника ТОВ ПФГ Євробетон за кредитним договором від 17.09.2009 №010/04-02/2486 станом на 14.10.2010р. становить 503 502,31 грн, у тому числі: 437 934,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 51400,25 грн - заборгованість по відсоткам; 12 145,35 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту; 2022,71 грн - пеня за порушення строків сплати відсотків.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль , з урахуванням їх уточненої редакції від 12.07.2011р., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обставини щодо невиконання основним боржником зобов`язань за кредитними договорами від 11.10.2007 р. №010/04-02/1740 та від 17.09.2009 №010/04-02/2486, а також встановлено наявність підстав для стягнення з відповідачів, як поручителів основного боржника, заборгованості за цими договорами.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. (ч.1 ст. 1048 ЦК України)

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема , сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штраф, пеня) є грошова сума, інше майно, які боржник має передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день простроченого зобов`язання.

Виходячи з наведених положень законодавства слід вважати, що право стягнення неустойки у кредитора виникає відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Судом встановлено факт укладання між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ПФГ Євробетон кредитного договору від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 з додатковими угодами до нього, а також кредитного договору від 17.09.2009р. №010/04-02/2486 з додатковими угодами, за умовами яких ТОВ ПФГ Євробетон отримано кредитні кошти в сумі 1 245 200 грн. та 437 934,00 грн відповідно.

Пунктом 1.3 кредитного договору від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 визначено обов`язок позичальника щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 13,5 річних, які додатковою угодою від 22.09.2008р. №010/04-02/1740/1 збільшено до 17 відсотків річних, а додатковою угодою від 01.11.2009р. №010/04-02/1740/2 розмір відсоткової ставки збільшено до 20 відсотків річних.

Пунктом 10.2 кредитного договору від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Щодо умов повернення коштів за кредитним договором від 17.09.2009р. №010/04-02/2486, то згідно п.1.2.1 цього договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує 28 відсотків річних.

Згідно п. 13.4 кредитного договору від 17.09.2009р. №010/04-02/2486, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Отже, наведеними вище положеннями кредитного договору від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 з додатковими угодами до нього, а також кредитного договору від 17.09.2009р. №010/04-02/2486 передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом та встановлено відповідальність у вигляді пені за порушення строків повернення кредитних коштів.

На забезпечення виконання зобов`язань основного боржника за вказаними кредитними договорами між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено договір поруки б/н від 11.10.2007 р., згідно якого останній зобов`язався відповідати за зобов`язанням ТОВ ПФГ Євробетон за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740, з урахуванням додаткових угоди до нього в межах суми основного зобов`язання 1 200 000 грн, а також договір поруки від 18.09.2009р. №12//04-02/2486-2, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед Банком за зобов`язанням ТОВ ПФГ Євробетон в межах всієї суми зобов`язання.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст. 554 ЦК України)

Згідно ч.1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 4.1 договору поруки б/н від 11.10.2007р. встановлено, що відповідальність поручителя ОСОБА_1 припиняється лише після виконання боргових зобов`язань боржника в повному обсязі, а також, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Пунктом 6.1 договору поруки від 18.09.2009р. №12//04-02/2486-2 передбачено, що відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі.

Враховуючи, що укладеними між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 договорами поруки не визначено конкретний строк, після закінчення якого порука припиняється, а Банк скористався передбаченим ст. 1050 ЦК України правом на дострокове стягнення з боржника та поручителів заборгованості за кредитними договорами, тому при вирішенні питання про наявність/припинення поруки підлягають з`ясуванню обставини щодо дотримання кредитором шестимісячного строку на звернення до суду з даним позовом від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

З кредитного договору від 11.10.2007 №010/04-02/1740 та додатку 1 до нього вбачається, що кредит в сумі 1 200 000 грн наданий ТОВ ПФГ Євробетон строком до 10.10.2014 р. При цьому, боржник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит щомісячними ануїтетними платежами по 14 300 грн до 01 числа кожного місяця.

Разом з тим, додатковою угодою №010/04-02/1740/03 від 26.02.2010 р. до кредитного договору №010/04-02/1740 від 11.10.2007 сторони ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ПФГ Євробетон дійшли згоди, що фактична заборгованість позичальника становить 885 849,53 грн, у тому числі заборгованість, строк сплати якої настав в сумі 71 949,53 грн; заборгованість, строк сплати якої не настав - 842 500,00 грн.

Пунктом 2.3 додаткової угоди встановлено, що фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості, і таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Згідно п.2.4 додаткової угоди позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до Графіка погашення кредитної заборгованості, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди. (т.1, а.с.41)

З вказаного графіку погашення кредитної заборгованості вбачається, що боржник ТОВ ПФГ Євробетон взяв на себе обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 в сумі 885 849,53 грн щомісячними ануїтетними платежами по 22 714,00 грн до 01 числа кожного місяця, починаючи з 01.05.2010р до 01.10.2014р.

Враховуючи, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740, з урахуванням його зміни додатковою угодою від 26.02.2010 р. №010/04-02/1740/03, настав 01 травня 2010 року, а з позовом про дострокове стягнення заборгованості з основного боржника та поручителів кредитор звернувся 26.10.2010 р., тобто в межах шестимісячного строку, тому у суду відсутні підстави вважати поруку ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором припиненою.

Щодо припинення поруки ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.09.2009 р. №010/04-02/2486, то суд зазначає наступне.

З додатку №1 до кредитного договору від 17.09.2009 р. №010/04-02/2486 вбачається, що кредит в сумі 437934,00 грн наданий ТОВ ПФГ Євробетон строком до 12.09.2010 р. При цьому, боржник взяв на себе зобов`язання повернути кредит трьома платежами по 145 978,00 грн у строк сплати кожного до 01 липня 2010 р., до 01 серпня 2010 року та до 12 вересня 2010 року. (т.1, а.с.66)

Враховуючи, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором від 17.09.2009 р. №010/04-02/2486 настав 01 липня 2010 року, а з позовом про дострокове стягнення заборгованості з основного боржника та поручителів кредитор звернувся 26.10.2010 р., тобто в межах шестимісячного строку, тому у суду також відсутні підстави вважати поруку ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором припиненою.

Судом встановлено, що ТОВ ПФГ Євробетон свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконувало, внаслідок чого за розрахунком банку станом на 14.10.2010р. утворилась заборгованість за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 у розмірі 974 172,48 грн., у тому числі по тілу кредиту 885 849,53 грн, за відсотками 78981,67 грн, пеня 9 341,28 грн; а також заборгованість за кредитним договором від 17.09.2009р. №010/04-02/2486 в сумі 503 502,31 грн, у тому числі заборгованість по тілу кредиту 437 934,00 грн, по відсотках 51 400,25 грн, пеня 12 145,35 грн.

Апелянтом ОСОБА_1 не заперечуються обставини щодо невиконання основним боржником ТОВ ПФГ Євробетон зобов`язань за наведеними вище кредитними договорами, а також визначений Банком розмір заборгованості.

При цьому, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, основним доводом скаржника є порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, а саме невиконання передбаченого ст.530 ЦК України обов`язку щодо пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання, у зв`язку з чим вважає стягнення заборгованості в судовому порядку передчасним.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 ЦК України)

Вимога статті 526 ЦК України щодо обов`язку виконувати зобов`язання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз змісту статей 1054, 1050, 530 і 529 ЦК України свідчить, що у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно із його умовами позичальник зобов`язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов`язання (дострокове виконання основного зобов`язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, при цьому договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то відповідний строк для пред`явлення вимоги як до боржника, так і поручителів обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя ? протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

За змістом статей 526 , 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів та є правом, а не обов`язком кредитора.

Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту безпосередньо в судовому порядку виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 серпня 2019 року по справі №754/882/15-ц.

Враховуючи, що боржником ТОВ ПФГ Євробетон допущено прострочення повернення чергової частини позики за кредитними договорами від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 та від 17.09.2009р. №010/04-02/2486, тому позивач ВАТ Райффайзен Банк Аваль згідно ст. 1050 ЦК України мав право на звернення до суду з даним позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості з основного боржника та його поручителів. Доводи апелянта щодо передчасності вказаних вимог з підстав ненадсилання вимоги в порядку ст. 530 ЦК України не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що направлення письмової вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості визначено умовами договорів поруки, як обов`язкова передумова для виконання зобов`язання поручителем, також не знайшли свого підтвердження, оскільки п.2.4, 2.6 договору поруки б/н від 11.10.2007р., яким забезпечено виконання зобов`язань ТОВ ПФГ Євробетон за кредитним договором від 11.10.2007р. №010/04-02/1740, а також п.3.2, 3.4 договору поруки від 18.09.2009р. №12//04-02/2486-2, укладеного між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ПФГ Євробетон за кредитним договором від 17.09.2009р. №010/04-02/2486, передбачено право кредитора направити поручителям повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, а не його обов`язок. При цьому суд зазначає, що наявність у кредитора такої можливості жодним чином не спростовує його право на звернення до суду з відповідним позовом.

Посилання апелянта на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2014 р. по справі №5024/1317/2012, якою ліквідовано юридичну особу банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Євробетон" та визнано вимоги усіх кредиторів погашеними, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказана обставина була відсутня на момент розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

На момент розгляду справи судом першої інстанції був чинним ЦПК України в редакції до 15.12.2017 р.

Відповідно до ст. 224 ч.1 ЦПК України (в редакції 2011 року) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомленні ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що розгляд цивільної справи здійснювався судом першої інстанції в заочному порядку, оскільки суд вважав, що відповідач ОСОБА_3 є належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Згідно положень ст.76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

З матеріалів справи вбачається, що справа судом першої інстанції призначалася до розгляду неодноразово, у зв`язку з чим на адресу ОСОБА_1 надсилалися судові повістки - виклики.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.219), судова повістка вручена особисто ОСОБА_1 21.07.2011 року.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд даної справи судом першої інстанції, тому передумови для скасування заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26.10.2011 р. з підстав, визначених пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України , відсутні.

При цьому, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.222 ЦПК України, яке полягає у невиконанні судом обов`язку з направлення копії судового рішення на адресу учасника справи.

Так, згідно ч.3 ст.222 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 26 жовтня 2011 року під час проголошення оскаржуваного рішення.

Згідно наявного в матеріалах справи супровідного листа копія заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26.10.2011р. направлена на адресу ОСОБА_1 26.10.2011 р. (т.1, а.с.233)

Проте, рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вказаного поштового відправлення, або інша інформація про отримання заявником копії заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26.10.2011р. в матеріалах справи відсутня, що свідчить про неналежне виконання судом першої інстанції визначеного ч.3 ст. 233 ЦПК України процесуального обов`язку.

Наявність в матеріалах справи наведеного вище поштового повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення 21.07.2011р. (т.1, а.с.219) не спростовує висновок апеляційного суду щодо порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.233 ЦПК України, оскільки свідчить про вручення апелянту однієї з судових повісток, а не рішення суду, яким закінчено розгляд справи.

Проте суд зазначає, що вказані порушення вимог процесуального закону не визначені ст. 376 ЦПК України, як обов`язкова підстава для скасування судового рішення.

Крім того, правова оцінка вказаним обставинам була надана апеляційним судом при вирішенні питання щодо дотримання процесуального строку на апеляційне оскарження заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26.10.2011 р., у ході якого встановлено відсутність в матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 копії вказаного рішення.

Таким чином, права ОСОБА_1 , порушені внаслідок невиконання судом першої інстанції визначеного ч.3 ст. 233 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017р.) обов`язку з направлення учасникам справи судового рішення, поновлені внаслідок відкриття апеляційного провадження у даній справі та забезпечення права ОСОБА_1 на перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо необґрунтованості визначення його обов`язку зі сплати заборгованості за кредитними договорами від 11.10.2007р. №010/04-02/1740 та від 17.09.2009р. №010/04-02/2486 солідарно з іншим поручителем ОСОБА_2 .

Як було вище зазначено судом, у відповідності до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення з поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, але поручитель, що виконав зобов`язання, не має права пред`явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.

Враховуючи, що ВАТ Райффайзен Банк Аваль укладено різні договори поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , якими забезпечено кредитні зобов`язання ТОВ ПФГ Євробетон , і умовами вказаних договорів не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, тому з огляду на доведеність позовних вимог Банку, борг за кредитними договорами підлягав стягненню судом окремо з кожного поручителя.

Також суд першої інстанції помилково стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати в солідарному порядку, не врахувавши, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено. В такому випадку понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідачів в рівних частинах.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Як було раніше зазначено, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 жовтня 2010 року оскаржено до апеляційного суду лише ОСОБА_1 , тому предметом апеляційного перегляду є вказане рішення суду лише стосовно позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 .

Крім того судом встановлено, що на момент вирішення справи судом апеляційної інстанції правонаступником ВАТ Райффайзен Банк Аваль у спірних правовідносинах є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія ОМЕГА ФАКТОР .

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль 974 172,48 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/1740 від 11.10.2007 р., а також 503 502,31 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/2486 від 17.09.2009 р. слід скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія ОМЕГА ФАКТОР 974 172,48 грн (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят дві грн. 48 коп) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/1740 від 11.10.2007 р. та 503 502,31 грн (п`ятсот три тисячі п`ятсот дві грн. 31 коп) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/2486 від 17.09.2009 р.

Це ж рішення суду відносно ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль судових витрат в сумі 1820 грн також слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль судові витрати в сумі 910,00 грн. (дев`ятсот десять грн 00 коп).

Аналогічний спосіб вирішення спірних правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 14.04.2021р. у справі №1319/11118/2012.

Керуючись ст.ст. 19, 367, 374, 376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль 974 172,48 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/1740 від 11.10.2007 р.; 503 502,31 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/2486 від 17.09.2009 р., а також судових витрат в сумі 1820,00 грн скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія ОМЕГА ФАКТОР , 974 172,48 грн (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят дві грн. 48 коп) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/1740 від 11.10.2007 р. та 503 502,31 грн (п`ятсот три тисячі п`ятсот дві грн. 31 коп) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/2486 від 17.09.2009 р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль судові витрати в сумі 910,00 грн. (дев`ятсот десять грн 00 коп).

Це ж рішення суду в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кристалбанк", до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в апеляційному порядку не переглядалось, як не оскаржене.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 19 січня 2022 року.

Головуючий

---

Н.В.Орловська

Судді:

---

О.В. Кутурланова

---

В.В.Майданік