Ухвала

від 13.01.2022 по справі 2-363/11

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 2-363/11

Провадження № 6/499/2/22

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні подання

13 січня 2022 року смт.Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. звернувся до Іванівського районного суду Одеської області з поданням, в якому просить: дозволити звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на земельну ділянку площею 1500 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження АСВП №65706918 з примусового виконання виконавчого листа №2-363/2011 від 17.11.2011 року виданого Іванівським районним судом Одеської області про: стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як з солідарних боржників заборгованість за кредитним договором №014/0047/74/57085 від 16.06.2006 року на загальну суму 14 039,81 дол. США (чотирнадцять тисяч тридцять дев`ять дол. 81 цент), що в еквіваленті по курсу НБУ на 18.01.2011 р. (1,00 дол. США дорівнює 7,9445 грн.) складає 111 539,27 (сто одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 27 коп. З урахуванням часткового стягнення боргу, залишок заборгованості складає 13773,42 дол. США.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.06.2006 року боржником ОСОБА_1 було придбано у власність житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1500,00 кв.м. за цією ж адресою, на якій розташований житловий будинок. Однак наразі в Державному земельному кадастрі власником вказаної земельної ділянки значиться попередній власник ОСОБА_4 , отже право власності боржником належним чином зареєстроване не було, що в свою чергу є порушенням умов іпотечного договору.

В добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконанні, боржник був повідомлений належним чином про відкриття виконавчого провадження. Наразі боржник вчиняє дії що ускладнюють виконання рішення, не подав виконавцю декларацію про доходи та майно боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та ін., що свідчить про ухиленню від виконання судового рішення та перешкоджанню приватному виконавцю у вчиненні виконавчих дій.

Отже, станом на поточну дату, виконавець немає змоги звернути стягнення на вказане нерухоме майно, а саме земельну ділянку у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , просив подання задовольнити.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

В судове засідання приватний виконавець не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши подання та додані до нього матеріали, встановив таке.

За змістом ч.10ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1ст.3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , завдання органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно положень ч. 5, 6ст. 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.50Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

З аналізу зазначених положень законодавства слідує, що в такому випадку виконавцю, окрім надання відповідних документів обов`язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача.

Це обумовлено тим, що Законом України Про виконавче провадження передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

Суд зазначає, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна є крайнім заходом виконання судового рішення і він може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Судом в повному обсязі досліджені матеріали, та встановлено, що долучені до подання документи не містять підтверджень про отримання боржником копій постанов, що стосуються виконавчого провадження (рекомендованих поштових повідомлень чи розписки про особисте отримання), тому у суду відсутні підстави вважати, що боржник свідомо не виконує вимоги виконавчого документу та обізнаний про наявність даного виконавчого провадження.

Також, матеріали справи не містять акту приватного виконавця про те, що боржник не з`явився за викликом до виконавця, не подав декларацію про доходи та майно, не надав допуск до житла, що не дає змоги встановити всі обставини для вирішення питання, що розглядається.

При виконанні судового рішення, приватний виконавець хоча і переслідував легітимну мету, спрямовану на задоволення вимог стягувача, проте примусове стягнення на майно боржника повинно відбуватись у повній відповідності до вимог закону, тому втручання в мирне володіння майном вчинене з порушенням встановленої національним законом процедури, не може вважатись правомірним.

Відтак, встановивши, що матеріали справи не містять відомостей про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язання, суд доходить висновку про необхідність відмовити приватному виконавцю у задоволенні подання.

На підставі наведеного та керуючись ст.259, 260, 440 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяІ. В. Погорєлов