Рішення

від 11.01.2022 по справі 522/2006/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

11.01.22

Справа № 522/2006/21

Провадження № 2/522/2387/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді: - Чернявської Л.М.

за участю секретаря судового засідання Тофан Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооператива ЕКОДОМ-1 про визнання правочинів недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР , Обслуговуючого кооперативу Екодом-1 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу ЕКОДОМ-1 про визнання правочинів недійсними, в якому просили визнати недійсним договір № 61б від 04 березня 2019 року про сплату пайових внесків у ОК ЕКОДОМ-1 , укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 64А від 04 березня 2019 року про сплату пайових внесків у ОК ЕКОДОМ-1 , укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 3 від 10 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК ЕКОДОМ-1 , укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 4 від 14 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК ЕКОДОМ-1 , укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 5 від 01 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК ЕКОДОМ-1 , укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ ХАНБЕР виступало замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 (наразі будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_2 , клубний будинок ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

З метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ ХАНБЕР укладено договір про співробітництво від 22.10.2015 року № 1 з Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 у відповідності з умовами якого, сторони домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .

15.12.2015 року між ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 підписано додаткову угоду до договору про співробітництво від 22.10.2015 № 1.

Додатковою угодою № 1 до Договору передбачено наступні положення, у тому числі, щодо порядку розподілу площ у КБ GRAF між ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 :

-Всі приміщення, створені в результаті будівництва Об`єкту належать ТОВ ХАНБЕР ;

-ОК ЕКОДОМ-1 може здійснювати за попередньою письмовою згодою ТОВ ХАНБЕР , продаж приміщень об`єкту (прав на них);

-Приміщення, що не були продані ОК ЕКОДОМ-1 , після введення об`єкту в експлуатацію можуть бути продані ТОВ ХАНБЕР або оформлені у власність ТОВ ХАНБЕР ;

Правовими підставами заявлених вимог є порушення положень договору про співпрацю від 22.10.2015 року № 1, укладеного між ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 , положень додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 до такого договору, та необхідність захисту прав ТОВ ХАНБЕР .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

09 березня 2021 року від представника Обслуговуючого кооперативу Екодом-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування зазначено, що ОК Екодом-1 ніколи не був власником об`єктів за адресою: АДРЕСА_2 , а тому не міг їх реалізовувати без згоди ТОВ Ханбер , яке і є власником. Адже з огляду на положення Договору про співробітництво № 1 та Додаткового угоди до нього, Кооператив не мав право укладати договори про сплату пайових внесків у ОК Екодом-1 без належного на те дозволу забудовника. Оскільки ані ОК Екодом-1 , ані ТОВ Ханбер не схвалювали таких правочинів з ОСОБА_1 , то вони є такими, що вчинені без дотримання загальних вимог, необхідність для їх чинності, а тому мають бути визнані судом недійсними. У зв`язку з чим, ОК Екодом-1 повністю визнає позовні вимоги ТОВ Ханбер і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

12 травня 2021 року від представника ОСОБА_1 адвоката Черан Р.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування зазначено, що відповідачем сплачено в повному обсязі відповідні внески, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі до договорів про сплату пайових внесків у ОК Екодом-1 та відповідними довідками, а відтак оскаржувані правочини відповідають вимогам встановленим статтею 203 ЦК України, а позивачем не доведено та необґрунтовано їх недійсність, у зв`язку з чим, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, 12 травня 2021 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР , Обслуговуючого кооперативу Екодом-1 , в якій просить визнати Додаткову угоду №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року, укладену 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 - недійсною; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; паркомісце № 3 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 4 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 5 будинку АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Також, представником ОСОБА_1 надано клопотання про поновлення строку на пред`явлення зустрічної позовної заяви, зазначено ОСОБА_1 що не отримував ні ухвалу про відкриття провадження по справі, ні відповідну позовну заяву, у зв`язку із чим був позбавлений свого права на подачу зустрічного позову, передбаченого статтею 193 ЦПК України. З матеріалами справи був ознайомлений лише 11.05.2021 року, оскільки у період з квітня 2021 року по 11 травня 2021 року суддя перебувала у щорічній відпустці.

Позивач за зустрічним позовом мотивує свої вимоги тим, що додаткова угода від 15.12.2015 року, укладена між ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 , є фіктивною та укладеною вже в період виникнення спірних правовідносин між ним та Відповідачами за зустрічним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк на подання зустрічного позову та прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР , Обслуговуючого кооперативу Екодом-1 про визнання правочину недійсним та визнання права власності до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооператива ЕКОДОМ-1 про визнання правочинів недійсними. Об`єднано в одне провадження зустрічний позов з первісним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року задоволено клопотання представника ТОВ ХАНБЕР адвоката Задернівської Я.Є. про витребування доказів, витребувано у відповідача ОСОБА_1 для огляду в судовому засідання оригінали наступних документів:

-Договір № 61б від 04.03.2019 р., укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 , а також документи, складені на виконання такого договору: довідки ОК ЕКОДОМ-1 , акту прийому-передачі до договору;

-Договір № 64а від 04.03.2019 р., укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 , а також документи, складені на виконання такого договору: довідки ОК ЕКОДОМ-1 , акту прийому-передачі до договору;

-Договір № 3 від 10.03.2017 р., укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 , а також документи, складені на виконання такого договору: довідки ОК ЕКОДОМ-1 , акту прийому-передачі до договору;

-Договір № 4 від 14.03.2017 р., укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 , а також документи, складені на виконання такого договору: довідки ОК ЕКОДОМ-1 , акту прийому-передачі до договору;

-Договір № 5 від 01.03.2017 р., укладений між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 , а також документи, складені на виконання такого договору: довідки ОК ЕКОДОМ-1 , акту прийому-передачі до договору.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Черана Р.М. про витребування доказів, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (код 33311711) для огляду в судовому засіданні оригінал додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року, укладеної 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено арешт та заборонено проведення реєстраційних дій державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким суб`єктам державної реєстрації щодо нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; паркомісце № 3 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 4 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 5 будинку АДРЕСА_2 .

22 червня 2021 року від представника ТОВ Ханбер адвоката Задернівської Я.Є. до суду надійшли письмові додаткові пояснення з приводу виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року. З якої вбачається, що керівництвом ТОВ Ханбер встановлено, що втрачено оригінал додаткової угоди від 15.12.2015 року № 1 до договору про співробітництво № 1 від 22.10.2015 року, укладеного між ТОВ Ханбер та ОК Екодом-1 , у зв`язку з чим, згідно з наказом директора ТОВ Ханбер від 07 червня 2021 року № 07/06 Про проведення службового розслідування причин відсутності у розпорядженні ТОВ Ханбер оригіналу додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 року до договору про співробітництво № 1 від 22.10.2015 року, укладеного між ТОВ Ханбер та ОК Екодом-1 , а також повідомлення правоохоронних органів про відповідний факт. Також наказано відновити втрачений ТОВ Ханбер оригінал додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 року до укладеного між ТОВ Ханбер та ОК Екодом-1 договору про співпрацю № 1 від 22.10.2015 року, шляхом виготовлення дублікату відповідного документа.

В судовому засіданні 22 червня 2021 року судом були оглянуті витребувані оригінали які знаходяться у відповідача ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 12 травня 2021 року. Представником ТОВ Ханбер оригінал додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 року не був наданий до суду, в судовому засіданні оглянуто дублікат додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів, витребувано у Обслуговуючого кооперативу Екодом-1 (код ЄДРПОУ 39538271) оригінал додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво № 1 від 22.10.2015, укладеної 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ханбер та Обслуговуючим кооперативом Екодом-1 для огляду в судовому засіданні.

Обслуговуючим кооперативом Екодом-1 до суду на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2021 року оригінал додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво № 1 від 22.10.2015, укладеної 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ханбер та Обслуговуючим кооперативом Екодом-1 не був наданий.

ОК Екодом-1 до суду на звертався з заявами чи клопотаннями, якими б повідомили про втрату оригіналу додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво № 1 від 22.10.2015, укладеної 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ханбер та Обслуговуючим кооперативом Екодом-1 .

Проте в матеріалах справи в томі 2 аркуш справи 102 є лист від голови ОК Екодом-1 адресований директору ТОВ Ханбер з якого вбачається, що оригінал додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво № 1 від 22.10.2015, укладеної 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ханбер та Обслуговуючим кооперативом Екодом-1 був втрачений.

16 липня 2021 року від представника ТОВ ХАНБЕР адвоката Задернівської Я.Є. до суду надійшов відзив на уточнену зустрічну позовну заяву по справі № 522/2006/21, відповідно до якого ТОВ ХАНБЕР у повному обсязі не визнає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги за зустрічним позовом по справі № 522/2006/21, та зазначає про їх необґрунтованість. Описані у зустрічній позовній заяві обставини не підтверджені жодними доказами та є такими, що не відповідають дійсності. Також надійшла заява про висловлювання сумніву у достовірності наданих ОСОБА_1 документів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача було долучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю САЙЛЕНД .

29 жовтня 2021 року від ТОВ Сайленд до суду надійшли пояснення третьої особи щодо зустрічного позову по справі.

15 листопада 2021 року від представника ОСОБА_1 адвоката Заяць К.В. до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15 листопада 2021 року суд ухвали закрити підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті.

16 грудня 2021 року від ОСОБА_2 до суду надійшли пояснення третьої особи щодо зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Заяць К.В. про залишення зустрічної позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду. Залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою в частині визнання права власності на: квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; паркомісце № 3 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 4 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 5 будинку АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Виключено з числа третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю САЙЛЕНД .

Також в судовому засіданні 29 грудня 2021 року представник ТОВ Ханбер адвокат Задернівська Я.Є. первісний позов підтримала, надала пояснення щодо позовних вимог, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити. Представник ОСОБА_1 адвокат Заяць К.В. просив відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

В судове засідання 11 січня 2022 року з`явились представник ТОВ Ханбер адвокат Задернівська Я.Є. та представник ОСОБА_1 адвокат Заяць К.В.. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, сповіщались належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні осіб, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову на підставі наступного.

Судом встановлено, що з метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ ХАНБЕР укладено договір про співробітництво від 22.10.2015 року № 1 з Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 у відповідності з умовами якого, сторони домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за вказаною адресою.

Відповідно до п.2.1 Договору Сторони домовилися, що поділ об`єкта здійснюється в наступних долях:

- 2.2.1. доля Сторони 1 складає 2295,9 м.кв. квартир, розташованих на 3,4,5,7 поверхах і одне паркомісце;

- 2.2.2. доля Сторони 2 складає всі інші приміщення об`єкта.

В матеріалах справи наявний документ, який має назву додаткова угода №1 до договору про співпрацю №1 від 22.10.2015 року , укладена 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (Сторона 1) та обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 (Сторона 2) відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни в п. 2.1.Договору, виклав його наступним чином:

2.1.1 всі приміщення створення в результаті будівництва об`єкта належать Стороні1.

2.1.2. Сторона 2 здійснює, по попередній письмовій згоді Сторони 1, продаж приміщень об`єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України і отримує грошові кошти від продажу, які направляють виключно на будівництво об`єкта. Сторона 2 не має права здійснювати продаж приміщень об`єкта або інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди Сторони 1.

Однак, суд зазначає, що оригінал вказаної додаткової угоди для огляду суду не надавався, представником ТОВ ХАНБЕР було надано суду письмові додаткові пояснення, в яких зазначено, що вказаний документ було втрачено, та було надано суду її дублікат.

Представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) заперечується її укладення 15.12.2015 року, та наголошується, що вказана додаткова угода є фіктивною та укладеною вже в період виникнення спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що у преамбулі зазначеної додаткової угоди представник Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР вказаний Топалова О.Н. , а у п. 12 цієї ж Додаткової угоди АДРЕСА, РЕКВИЗИТЫ И ПОДПИСИ СТОРОН як ОСОБА_5 . Також, суду не надано довіреність, на підставі якої діяв представник ТОВ ХАНБЕР .

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, обставини (зокрема, дата) складання Додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 входять до предмету доказування у даній справі. Встановити відповідні обставини можливо лише шляхом дослідження оригіналу вказаного документу.

Натомість, наданий представником ТОВ Ханбер дублікат Додаткової угоди не містить інформації про обставини, що входять до предмету доказування. Отже, на підставі цього доказу не можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України прямо передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 01.08.2019 року державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; паркомісце № 3 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 4 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 5 будинку АДРЕСА_2 .

В подальшому, в результаті розгляду Міністерством юстиції України скарг ОСОБА_6 , ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 , наказом №452/5 від 06.02.2020 року скасовано вищевказану державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_1 .

Відтак, державна реєстрація права власності ОСОБА_1 була припинена, та на теперішній час:

- власником квартири АДРЕСА_3 є ТОВ Сайленд ;

- власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_4 ;

- власником паркомісця АДРЕСА_5 є ТОВ Сайленд ;

- власником паркомісця № 4 в будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 ;

- власником паркомісця АДРЕСА_6 є ОСОБА_2 .

Суд також зазначає, що на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР із позовом до суду, право власності на зазначені об`єкти нерухомості вже було зареєстровано за ТОВ ХАНБЕР .

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи .

Реєстрація права власності за ОСОБА_1 була припинена, та на теперішній момент власниками майна є інші особи.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 жовтня 2021 року (справа № 202/7377/16-ц, провадження № 61-20139св19) дійшов висновку, що при розгляді справ про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди мають враховувати, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таким чином, на час розгляду справи спірними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та ОК ЕКОДОМ-1 жодні права, інтереси чи свободи Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР не порушенні, розгляд справи з вимогами на майбутнє не передбачений чинним цивільно-процесуальним законодавством, та в даному випадку вимоги про визнання недійсними договорів укладених між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 не є ефективним способом захисту, адже невідомо яким чином заявлені позовні вимоги будуть поновлювати права позивача за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом, станом на момент звернення з позовом до суду, був єдиним власником нерухомого майна, та в подальшому здійснив відчуження вказаного майна на користь третіх осіб, тобто про перешкоди у користуванні таким майно мова не йдеться, щодо дій колишнього голови ОК ЕКОДОМ-1 відкрите кримінальне провадження.

Суд також критично ставиться до позиції ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ щодо того, що ОСОБА_7 , яка на час укладання оспорюваних договорів була Головою ОК Екодом-1 , не мала повноважень на відчуження ОСОБА_1 вищевказаного нерухомого майна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, частина 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст.ст. 203, 241 ЦК). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юрособи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року по справі № 923/831/18.

Також слід зазначити, що пункт 8.1. усіх договорів про сплату пайових внесків у ОК ЕКОДОМ-1 , укладених між кооперативом та ОСОБА_1 , передбачає, що ОК ЕКОДОМ-1 гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об`єкт нерухомості.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що, вступаючи в договірні відносини з ОК ЕКОДОМ-1 , ОСОБА_1 мав або повинен був мати інформацію про обмеження повноважень ОК ЕКОДОМ-1 в особі його керівника, які виникли у зв`язку з укладенням ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 Додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2015р. до цього Договору.

З урахуванням чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР не підлягають задоволенню.

У зустрічному позові ОСОБА_1 просить визнати недійсною Додаткову угоду №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015, укладену 15.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 .

Судом вже встановлено, що з метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ ХАНБЕР укладено договір про співробітництво від 22.10.2015 № 1 з Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 у відповідності з умовами якого, сторони домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за вказаною адресою. В подальшому 15.12.2015 між ТОВ ХАНБЕР та Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначає, що вказана додаткова угода є фіктивною, тобто такою, що не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, та такою, що була укладена та підписана сторонами вже в період виникнення спірних правовідносин між ними та ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання зобов`язань за договором про сплату пайових внесків.

Суд погоджується із позицією позивача за зустрічним позовом, щодо фіктивності Додаткової угоди №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015, виходячи з наступного.

Відповідно до положень вказаної Додаткової угоди відчуження приміщень Об`єкту Стороною 2 здійснюється за письмовим узгодженням зі Стороною 1. Згода Сторони 1, визначена в п. 2.2.2. Договору, оформлюється у вигляді протоколу Загальних зборів Сторони 1.

Відповідачем за зустрічним позовом ТОВ ХАНБЕР жодним чином не доведено та не надано достатніх доказів того, що Додаткова угода №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015, укладена 15.12.2015 між ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 виконувалася сторонами з моменту її підписання.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що 19.04.2016 року протоколом загальних зборів учасників ТОВ ХАНБЕР № 19/04/2016-ХБ вирішено: на виконання положень договору про співпрацю № 1від 22.10.2015 р. та додаткових угод до нього надати згоду ОК ЕКОДОМ-1 згоду на відчуження на користь ОСОБА_6 майнових прав у багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по, АДРЕСА_1 ... , не є достатнім доказом того, що оспорювана Додаткова угода виконувалася сторонами з моменту її підписання з огляду на те, що з інформації, що міститься в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що при реєстрації прав власності на квартири, нежитлові приміщення та паркомісця, до документів, що стали підставою для реєстрації прав власності на відповідні об`єкти нерухомості не додавалися будь-які документи щодо погодження зі сторони ТОВ ХАНБЕР на відчуження прав ОК ЕКОДОМ-1 .

Судом встановлено, що станом на 01.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилася системна папка щодо об`єкту нерухомості житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями громадського призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , до якої було долучено наступні документи:

- договір про співпрацю № 1 від 22.10.2015;

- договір оренди земельної ділянки від 25.03.2014;

- додаткова угода від 07.12.2016;

- дозвіл ДАБК ОМР від 14.11.2018;

- сертифікат Управління ДАБК ОМР від 28.12.2018;

- довідка юридичного департаменту ОМР від 29.12.2018;

- розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 29.12.2018;

- відомості з ДЗК станом на 29.12.2018;

16.08.2019 року було сформовано системну папку до якої було додано сканкопії переліку асоційованих членів ОК ЕКОДОМ-1 - власників квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відповіді Управління державної реєстрації виконавчого комітету Одеської міської ради на адвокатський запит, оскаржувана додаткова угода до Державного реєстру прав не долучена.

З наведеного вбачається, що Державний реєстр прав взагалі не містить документів, що б підтверджували позицію відповідачів за зустрічним позовом.

Відповідні відомості були внесені до Державного реєстру прав на виконання вимог пункту 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою № 1127 КМУ від 25.12.2015, що діяв на момент відповідної державної реєстрації прав власності.

Відповідно до приписів вказаного пункту документи, подані особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі.

З чого вбачається, що відповідні документи подавались самим ТОВ ХАНБЕР і товариство не могло не знати про відсутність в системній папці документів, на які само посилається.

Також, відповідачем за зустрічним позовом, ТОВ ХАНБЕР , не спростовано доводи позивача ОСОБА_1 щодо того, що відбиток печатки ТОВ ХАНБЕР , що проставлений на вказаній додатковій угоді не відповідає відбиткам печатки ТОВ ХАНБЕР що проставлялися на документах за період 2014-2016 років, а саме, додаткова угода від 15.12.2015 містить печатку, верхня половина якої містить назву організаційно правової форми юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю яка поміщена посеред геометричних фігур по типу ромбів, нижня половина печатки містить дев`ять хвилястих ліній, в свою чергу печатка проставлена на договорі оренди земельної ділянки посвідченому 25.03.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 1905, довіреності виданій 01.09.2015 ТОВ ХАНБЕР на ім`я ОСОБА_8 , щодо підписання зазначеного вище договору про співпрацю, договорі поруки укладеному 26.08.2016 між ТОВ ХАНБЕР та ОСОБА_6 , не містить жодних зображень або ж геометричних фігур.

Однак в свою чергу, суду надано лише докази того, що печатка, відтиск якої проставлений на оскаржуваній додатковій угоді, була прийнята до використання ТОВ ХАНБЕР наприкінці 2016 року, про що свідчить відтиск печатки на додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2016 року.

В судовому засіданні представник ТОВ Ханбер адвокат Задернівська Я.Є. на питання представника ОСОБА_1 адвоката Заяць К.В. щодо відмінності печатки на додатковій угоді від 15.12.2015 року та печатками ТОВ ХАНБЕР що проставлялися на документах за період 2014-2016 років, також не змогла спростувати дане твердження, а лише зазначила, що на той момент їх було декілька у ТОВ Ханбер .

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи є Договір про співпрацю № 1 від 22 жовтня 2015 року укладений між ТОВ Ханбер та ОК Екодом-1 , який був підписаний сторонами та скріплений тільки однією печаткою ОК Екодом-1 , потім як вбачається 15 грудня 2015 року, тобто майже через два місяці, між зазначеними сторонами була укладена додаткова угода, на якій вже дві печатки, а саме ТОВ Ханбер та ОК Екодом , що також ставить під сумнів укладення оскаржуваної додаткової угоди саме 15 грудня 2015 року.

Суд враховує, що під час звернення до суду та до моменту винесення ухвали суду від 12 травня 2021 року про витребування оригіналу додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року, укладеної 15.12.2015 року між ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 , ні представником ТОВ Ханбер ні представником ОК ЕКОДОМ-1 суд не було повідомлено про втрату оригіналу додаткової угоди № 1, проте звертаючись до суду з первісним позовом ТОВ Ханбер в обґрунтування своїх позовних вимог посилались саме на додаткову угоду №1 до договору про співпрацю №1 від 22.10.2015 року та надали посвідчену представником копію зазначеної угоди, оригынал якої вже був відсутній.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Як що оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На зазначених обставинах наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 757/28231/13-ц.

Так, під час розгляду справи представником ОСОБА_1 було поставлено під сумнів відповідність поданої копії додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року в частині її укладання саме в зазначений час та її існування взагалі.

Суд зберігаючи рівність сторін, задовольнив клопотання ОСОБА_1 та витребував у ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 зазначений оригінал, який як вже зазначалось не було надано до суду.

Отже судом встановлено відсутність оригіналу додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року, укладеної 15.12.2015 року між ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 .

З огляду на це, судом також було поставлено під сумнів відповідність поданої копії додаткової угоди № 1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року до її оригіналу і взагалі її існування.

Разом з цим, суд не приймає до уваги твердження представника ТОВ ХАНБЕР , що додаткова угода № 1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року виконувалась ТОВ ХАНБЕР , оскільки ТОВ Ханбер приймав в експлуатацію будинок м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 6 / вул. Морська, 8 з огляду та те, що безпосередньо ТОВ Ханбер був замовником зазначеного будівництва, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується учасниками справи, а відтак суд критично ставиться до твердження, що зазначена додаткова угода виконувалась сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Вказане знайшло своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

Після укладення спірного правочину правовідносини між ТОВ ХАНБЕР та ОК ЕКОДОМ-1 не змінилися.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що внутрішня воля сторін оспорюваного правочину була направлена не настання правових наслідків укладення такої угоди, а на уникнення виконання зобов`язань за договорами про сплату пайових внесків у ОК ЕКОДОМ-1 , укладених між ОК ЕКОДОМ-1 та ОСОБА_1 .

Таким чином, додаткова угода №1 до договору про співпрацю №1 від 22.10.2015 року, укладена 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 порушує права ОСОБА_1 , оскільки звертаючись до суду з первісним позовом ТОВ Ханбер в обґрунтування своїх позовних вимог посилались саме на додаткову угоду №1 до договору про співпрацю №1 від 22.10.2015 року, укладену 15.12.2015 року та просили визнати недійсними договори про сплату пайових внесків укладені між ОК Екодом-1 та ОСОБА_1 , проте ОСОБА_1 було доведено під час розгляду справи фіктивність даної угоди, а відтак визнання її недійсної.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тому, додаткова угода №1 до договору про співпрацю №1 від 22.10.2015 року, укладена 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 підлягає визнанню недійсною.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу ЕКОДОМ-1 про визнання правочинів недійсними та задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР , Обслуговуючого кооперативу Екодом-1 про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року, укладеної 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1

Керуючись ст.ст. 76, 81, 84, 89, 95, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (код ЄДРПОУ 33311711) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Обслуговуючого кооперативу ЕКОДОМ-1 (код ЄДРПОУ 39538271) про визнання правочинів недійсними - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (код ЄДРПОУ 33311711), Обслуговуючого кооперативу Екодом-1 (код ЄДРПОУ 39538271) про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року, укладену 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 - задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 року, укладену 15.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та Обслуговуючим кооперативом ЕКОДОМ-1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2021 року.

Суддя Л. М. Чернявська