Ухвала

від 30.11.2021 по справі 366/1901/17

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1901/17

Провадження № 2/366/5/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 Іванківський районний суд Київської області у складі судді Слободян Н.П., за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю., прокурора Левченка Р., представника ДП Іванківське лісове господарство , Яременко З.І., представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Сидорченка М.О., розглянувши в смт. Іванків цивільну справу за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство до Іванківської РДА Київської області, правонаступником якої є Вишгородська РДА Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Іванківської РДА Київської області, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2017 керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство , у якій просив:

1.Визнати незаконним та скасувати розпорядження Іванківської районної державної адімінстрації Київської області № 1391 від 30.06.2010 в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Страхоліської сільської ради та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

2.Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки:

- площею 2,0000 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0076, серії ЯК № 210307 на ім*я ОСОБА_2 ;

- площею 1,9999 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0077, серії ЯК № 210310 на ім*я ОСОБА_3 ;

- площею 2,0000 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0079, серії ЯК № 210312 на ім*я ОСОБА_4 ;

- площею 2,0001 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0081, серії ЯК № 210307 на ім*я ОСОБА_5 ;

- площею 1,9999 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0084, серії ЯК № 210315 на ім*я ОСОБА_6 ;

- площею 1,9999 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0076, серії ЯК № 210307 на ім*я ОСОБА_7 .

3.Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь держави в особі ДП Іванківське лісове господарство земельні ділянки загальною площею 11,9998 га з кадастровими номерами 3222081400:01:006:0076, 3222081400:01:006:0077, 3222081400:01:006:0079, 3222081400:01:006:0081, 3222081400:01:006:0083, 3222081400:01:006:0084, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області ;

4.Стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати на користь прокуратури Київської області.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що зазначені земельні ділянки, які оскаржуваним рішення відповідача у власність відповідачам в порядку приватизації, частково накладаються на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному Лісовим кодексом України та знаходиться у віданні Державного підприємства Іванківське лісове господарство .

Пунктом 5 розділу Прикінцеві положення Лісового кодексу України визначено, що до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали землевпорядкування.

За твердженням прокурора, факт накладання спірних земельних ділянок на земельну ділянку лісогосподарського призначення був виявлений ДП Іванківське лісове господарство з отриманих 22.07.2016 матеріалів від ВО Укрдержліспроект на підставі договору від 13.08.01'6, що в подальшому обумовило звернення прокурора з зазначеним позовом, оскільки ДП Іванківське лісове господарство будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилучені спірних земельних ділянок не відшкодовувались.

Процесуальні дії у справі.

20.06.2017 позовна заява надійшла до суду, яку ухвалою від 13.07.2017 залишено без руху для усунення недоліків.

06.11.2017 ухвалою провадження у справі було відкрито, та призначене попереднє судове засідання на 14.11.2017, яке переносилось на 28.11.2017 та 21.12.2017.

20.11.2017 до суду від Київського обласного та по м. Києву лісового та мисливського господарства надійшло клопотання, в якому зазначено, що вони підтримують позицію прокуратури та просять суд проводити розгляд справи без їх участі.

21.12.2017 ухвалою суду було прийнято рішення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання відкладалось на 23.01.2018 із забезпеченням належного повідомлення сторін. Дане засідання неодноразово за клопотаннями сторін переносилось на 13.02.2018, 01.03.2018, 02.05.2018, 30.07.2018, 28.09.2018, 22.10.2018, 13.11.2018, 17.04.2019, 14.05.2019, 26.06.2020, 31.07.2020.

11.01.2018 до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_8 , в якій він підтримує позов прокуратури по даній справі та згоден для передачі земельної ділянки у власність держави.

09.02.2018 представник ДП звернувся до суду з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи.

13.02.2018 до суду від ДП Іванківське лісове господарство надійшло клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів цивільної справи, які було приєднано до матеріалів справи.

14.09.2018 до суду від КНДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи.

01.11.2018 до суду надійшло клопотання від ДП Іванківського лісового господарства про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 , яке ухвалою від 30.01.2019 було задоволено

18.03.2019 до суду надійшло клопотання від ДП Іванківського лісового господарства про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, яке ухвалою від 14.05.2019 було задоволено; провадження у справі зупинено на момент проведення експертизи.

10.07.2019 до суду надійшло клопотання від експерта КНДІСЕ про надання додаткових документів, яке було долучено до матеріалів справи, копії надіслано учасникам справи. 06.08.2019 матеріали справи з доданими документами для проведення експертизи направлено до КНДІСЕ.

02.06.2020 до суду направлено висновок судової земельно-технічної експертизи та матеріали справи, та 12.06.2020 ухвалою суду провадження у справі було поновлено.

31.07.2020 ухвалою суду підготовче засідання було закрите; розгляд справи по суті призначено на 15.09.2020. Дане засідання за клопотаннями сторін неодноразово відкладалось на 23.10.2020, 11.02.2020, 19.03.2020.

04.08.2020 до суду від ДП Іванківського лісового господарства надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:01:006:0076, 3222081400:01:006:0077, 3222081400:01:006:0079, 3222081400:01:006:0081, 3222081400:01:006:0083, 3222081400:01:006:0084, яке ухвалою суду від 12.08.2020 було задоволено.

05.02.2021 ухвалою суду у задоволенні позову було відмовлено, вказане рішення було скасоване постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2021. Розгляд справи призначено на 12.05.2021. Дане засідання за клопотаннями сторін неодноразово відкладалось на 13.07.2021, 05.08.2021, 17.09.2021, 30.11.2021.

Позиції сторін:

Позивач та представники ДП Іванківського лісового господарства та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з*явився. Про день і час слухання справи йому повідомлено вчасно, належним чином. Надіслав до суду Заяву у якій просить провести розгляд справи без його участі, позов прокурора підтримує.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у судове засідання не з*явились. Про день і час слухання справи їм повідомлено вчасно, належним чином. Заяв чи клопотань до суду не надійшло, як і відзиву на позов.

Співвідповідач по справі ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги не підтримав, просив відмовити у їх задоволенні та розглянути судом питання щодо неправомірності представництва прокурором ДП Іванківського лісового господарства та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату та час були повідомленні належним чином. До суду направили заяву про розгляд справи без їх участі.

Встановлені судами обставини справи.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Іванківської РДА Київської області № 1391 від 30.06.2010 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Страхоліської сільської ради громадянам, в т.ч. ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯК № 210307 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0076; ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯК № 210308 на право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0077; ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯК № 210310 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0079; ОСОБА_5 отримав державний акт серії ЯК № 210312 на право власності на земельну ділянку площею 2,0001 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0081; ОСОБА_6 отримав державний акт серії ЯК № 210314 на право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0083; ОСОБА_7 отримав державний акт серії ЯК № 210315 на право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га, кадастровим номером 3222081400:01:006:0084.

Прокурор не погодився із зазначеним рішенням, стверджуючи, що земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам, частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному лісовим кодексом України та знаходиться у віданні Державного підприємства Іванківське лісове господарство , яке будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилучені спірних земельних ділянок не відшкодовувались.

Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об`єктом права власності Українського народу.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Частинами 1, 3, 4 статті 56 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 Про прокуратуру (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Положенням частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 провадження 12-20гс21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 23.11.2021 №359/3373/16-ц (14-2цс21) зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Іванківське лісове господарство з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП Іванківське лісове господарство , тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Щодо правових підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, слід зазначити наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у частинах 1, 3, 4, 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру , яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки таке питання буде вирішуватись за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Отже, ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва, тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України (залишення позову без розгляду).

Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження 12-194гс19).

Підставою на звернення до суду з позовом, прокуратурою надано листи від 10.05.2019 № 3718 вих.19 про повідомлення ДП Іванківське лісове господарство та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про подачу Броварською місцевою прокуратурою цивільного позову про визнання недійсними державних актів та витребуванням земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Однак, прокурором в обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, докази попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не представлені та матеріали даної судової справи даних доказів не містять, при цьому в інтересах ДП Іванківське лісове господарство прокурор представником у справі виступати не має повноважень.

Разом з тим, матеріали справи не містять також доказів звернення Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до суду з позовами для відновленого порушеного права держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, прокурором не виконано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і не надано компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави, в свою чергу прокурор самостійно повідомив суб`єкта владних повноважень про подачу до суду даного позову, не надаючи йому можливості вирішити питання в порядку передбаченому нормами діючого законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року визначено, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Вказана позиція узгоджується постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2021р. (унікальний номер справи №366/1866/17, апеляційне провадження №22-ц/824/8527/2021).

Судом достовірно встановлено, що прокурором не доведено підстав для представництва суб`єкта владних повноважень в суді, на підставі підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України , тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство до Іванківської РДА Київської області, правонаступником якої є Вишгородська РДА Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Іванківської РДА Київської області, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення її повного тексту.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Суддя Слободян Н.П.