Ухвала

від 21.12.2021 по справі 450/4175/20

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/4175/20 Провадження № 1-кп/450/230/21

УХВАЛА

судового засідання

21 грудня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Львівська область, Пустомитівський район, с. Верхня Білка, громадянину України, українцю, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимому, в межах об`єднаних кримінальних проваджень внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2019 року за №12019140000000723 відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України та 09.11.2020 року за №12020140000000858 відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України

сторони кримінального провадження :

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_6

захисник ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_5

перекладач ОСОБА_8

в с т а н о в и в :

На розгляді Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2019 року за № 12019140000000723 відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України та 09.11.2020 року за №12020140000000858 відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.

21.12.2021 року через канцелярію суду від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 днів. Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, зокрема санкція ч. 2 ст. 189 КК України передбачає кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Ризики, які слугували підставою обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, тому з метою запобігання вчинення ним нових злочинів, а також перешкоджанню незаконному впливу на свідків просить продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор вказане клопотання підтримала, та просила таке задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_6 , подала в судовому засіданні письмові заперечення на клопотання, в яких зазначила, що згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Вважає доводи прокурора щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою необгрунтованими та безпідставними. Зазначає, що ч. 5 ст. 199 КПК України зобов`язує суд відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_4 не має наміру переховуватись від суду чи перешкоджати розгляду кримінального провадження. Просить суд взяти до уваги особу та вік підзахисного, стан його здоров`я. Оскільки ОСОБА_4 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце проживання та здійснює догляд за своїми хворими батьками, стан здоров`я яких незадовільний та вони потребують постійного лікування та стороннього догляду, просить суд застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не порушуючи норми КПК України.

Вислухавши доводи прокурора в обґрунтування поданого клопотання, заперечення обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд робить наступні висновки.

Суд встановив, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.11.2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 02 січня 2022 року включно.

За правилами частин 1, 2ст.194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до ч.1ст.177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 цього Кодексу.

У п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» вказано зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені уст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»).

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи«Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Із врахуванням мотивів, викладених у зверненому до суду клопотанні та відповідних обґрунтувань з цього приводу прокурора у судовому засіданні, суд приходить до переконання, що такі ґрунтуються виключно непідтвердженими фактами, без належного підтвердження наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбаченихст.177 КПК України.

Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

На думку сторони обвинувачення, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України зазначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Судом встановлено, що нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою ОСОБА_4 не з`явились та стороною обвинувачення не доведені, ризики які передбачали тримання ОСОБА_4 під вартою зменшились, оскільки у справі допитані всі свідки та потерпілий, тому відпали підстави вважати, що обвинувачений буде незаконно на них впливати.

Сукупність зазначених даних, за обставин недоведення прокурором в судовому засіданні будь-яких обставин, які б вказували на наявність реальних або можливих намірів ухилення ОСОБА_4 від суду або реальних намірів вдатися до таких дій, приводить до висновку про безпідставність існування такого ризику.

Водночас, відповідно дост. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 9 Конституції України,ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97ВР кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ викладена у п. 60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Приймаючи до уваги наведене, вважаю, що прокурором в судовому засіданні частково доведено обставину, передбачену п.1 ч.1ст.194 КПК Українита частково - обставину, передбачену п.2 ч.1ст.194 КПК України, але ним не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

Частиною 4статті 194 КПК Українивизначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно дост.331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи вимогист.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», обставини злочину, те, що нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою не з`явились та стороною обвинувачення не доведені, ризики які передбачали тримання особи під вартою суттєво зменшились, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , те, що він має зареєстроване постійне місце проживання ( АДРЕСА_1 ), суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою необхідно відмовити та застосувати обвинученому більш м`який запобіжний захід, зокрема у виді цілодобового домашнього арешту терміном два місяці.

Керуючись ст.ст.94,110,132,176-178,181,183,194, 314-316,370,372 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

в задоволенніклопотання прокурорапро продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.

Обрати відносно обвинуваченогоОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця Львівськаобласть,Пустомитівський район,с.Верхня Білка,який проживаєза адресою АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, тобто до 21 лютого 2022 року включно.

Покласти на обвинуваченогоОСОБА_4 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово знаходитись по місцю свого проживання та реєстрації в АДРЕСА_1 ;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з усіма свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених, згідно ухвали головуючого судді, обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_4 під розписку копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1