Вирок

від 21.01.2022 по справі 488/4529/21

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 488/4529/21

провадження № 1-кп/488/154/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2022 року Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого по справі - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження в м. Миколаєві кримінальне провадження №42020151020000044 від 09.10.2021 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АРК Крим, громадянина України, одруженого, дітей не має, з повною вищою освітою, фізична особа-підприємець, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.05.2019 року у справі №488/2135/19, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 , окрім іншого, заборонено проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136600:05:090:0021, розташованій у АДРЕСА_1 . Всупереч зазначеній ухвалі, ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з її змістом, нехтуючи вимогам п. 9 ч. 2 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, умисно не виконував зазначену ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва шляхом вчинення умисних активних дій, прямо заборонених судовим рішенням, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , упродовж листопада 2020 року березня 2021 року здійснював будівництво житлового будинку на зазначеній земельній ділянці.

Вказане діяння передбачає кримінальну відповідальність за ч.1ст.382 КК України,умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що придбав земельну ділянку по АДРЕСА_1 , перевірив легальність документів, почав будівництво, вже звів стіни та під час продовження будівництва на його земельну ділянку приблизно влітку 2020 р. прибули працівники прокуратури, які вручили йому ухвалу суду, якою йому було заборонено здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці, яка ніби-то відноситься до прибрежної захисної смуги. Не з`ясувавши своїх подальших дій у зв`язку з прийнятою судом ухвалою, не звертаючись за правовою допомогою, не оскаржуючи вказану ухвалу, на свій ризик він продовжив будівництво, намагаючись врятувати те, що вже було зведено, адже без встановлення стелі, всі проведені будівельні роботи були б знехтувані.

У скоєному щиро розкаявся, шкодує про такі наслідки своїх дій.

За згодою обвинуваченого, за клопотанням прокурора судом, в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи вище наведене, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 суд враховує щире каяття у вчиненому, що відповідно до п.1 ч.1ст.66КК України є обставиною, яка пом`якшує покарання.

Обставини, що обтяжують покарання (ст. 67 КК України) відсутні.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , виходячи із змісту ст.ст.50 і 65 КК України, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, згідност.12 КК України, дані про особу винного, та, виходячи з мети покарання (ст.50 КК України), з урахуванням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке повинно бути адекватним характеру вчинених дій, а також санкції ч.1 ст.382 КК України, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в мінімальному його розмірі.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 366, 367, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 не обиралася.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , паспортМР НОМЕР_1 , виданий Білозерським РМ УМВС України в Херсонській області 19.03.2009 р., на користь держави процесуальні витрати з залучення експертів в сумі 4118(чотиритисячі стовісімнадцять)грн.88коп. (за кримінальним провадженням №42020151020000044 від 09.10.2021 року).

Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1