Ухвала

від 18.01.2022 по справі 495/148/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/148/22

Номер провадження 1-кс/495/52/2022

18 січня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеськоїобласті ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши усудовому засіданнів залісуду м.Білгород-Дністровському заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

12.01.2022 року ОСОБА_3 (далі по тексту заявник) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із заявою про скасування арешту майна.

Так, заявник просить суд:

- скасувати накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року (справа № 520/14629/16-к) арешт на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169);

-скасувати накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року (справа № 520/14629/16-к) заборону користуватися, проводити будівництво (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників, тощо) до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню на зазначеній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169).

Дана заява мотивована тим, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року справі № 520/14629/16-к накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169) на час проведення досудового розслідуванні за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160240003667 від 29.12.2015 року та заборонено здійснювати у будь - який спосіб відчуження зазначеної земельної ділянки, заборонено проводити будівництво на вказаній земельній ділянці та здійснювати заходи щодо реєстрації прав та обтяжень нерухомого майна до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню.

Відповідно до вказаної ухвали слідчого судді, підставою для застосування в рамках такого кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна стала необхідність забезпечення збереження речових доказів, оскільки слідчим суддею було встановлено, що земельна ділянка ймовірно є об`єктом кримінально-протиправних дій.

Заявник вказує, що він є власником спірної земельної ділянки площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169), про що свідчить договір дарування від 28.07.2015 року, за реєстровим номером 1091 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За твердженням заявника, з часу реєстрації кримінального провадження слідчим, прокурором не проведено жодних слідчих дій та не встановлено доказів, які свідчили про вчинення посадовими особами селищної ради кримінального правопорушення, його особисто жодного разу не викликали для надання пояснень.

Затоківська селищна рада, так само, не є підозрюваною, обвинуваченою засудженою або третьою особою у даному кримінальному провадженні, та за наслідками якого можливе вилучення (конфіскація) майна (спірної земельної ділянки) в рамках такого провадження на користь держави. Так само і фактичний власник спірної земельної ділянки не повідомлений про підозру, не є свідком чи обвинуваченим у кримінальному провадженні.

Заявник зазначив, що він, як діючий власник спірної земельної ділянки не визнаний недобросовісним набувачем вищевказаного майна.

Дані обставини і стали підставою для звернення до суду із відповідною заявою про скасування арешту майна.

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, але його представник адвокат ОСОБА_4 подав до суду заяву, згідно із якою зазначив, що заяву про скасування арешту майна підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити та розглянути за відсутності сторони заявника.

Прокурор в судове засідання не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Його відсутність не є перешкодою для розгляду заяви (клопотання).

Дослідивши клопотання, перевіривши матеріали справи та наявні у ній докази, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Ухвалою слідчогосудді Київськогорайонного судум.Одеси від18.11.2016року усправі №520/14629/16-кклопотання прокуроравідділу прокуратуриОдеської областіпро накладенняарешту намайно укримінальному провадженні№ 12015160240003667 від 29.12.2015 року про накладення арешту на майно задоволено та накладено арешт на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованих на території ДП «Санаторно-куротне обєднання «Кароліно-Бугаз» санаторію «Золоті піски» за адресою: АДРЕСА_2 з наступними кадастровими номерами: 5110300000:02:028:0155; 5110300000:02:028:0169; 5110300000:02:028:0179; 5110300000:02:028:0180; 5110300000:02:028:0181; 5110300000:02:028:0182; 5110300000:02:028:0183; 5110300000:02:028:0184; 5110300000:02:028:0185; 5110300000:02:028:0186; 5110300000:02:028:0187; 5110300000:02:028:0188; 5110300000:02:028:0189; 5110300000:02:028:0190; 5110300000:02:028:0191; 5110300000:02:028:0193; 5110300000:02:028:0217; 5110300000:02:028:0218; 5110300000:02:013:0012; 5110300000:02:013:0013; 5110300000:02:013:0014; 5110300000:02:013:0015; 5110300000:02:013:0016; 5110300000:02:013:0017; 5110300000:02:013:0019; 5110300000:02:013:0020; 5110300000:02:013:0021; 5110300000:02:013:0022; 5110300000:02:013:0023; 5110300000:02:013:0024; 5110300000:02:013:0025; 5110300000:02:013:0026; 5110300000:02:013:0027; 5110300000:02:013:0028; 5110300000:02:013:0029; 5110300000:02:013:0030; 5110300000:02:013:0031; 5110300000:02:013:0032; 5110300000:02:013:0033; 5110300000:02:013:0038; 5110300000:02:013:0039, із забороною користуватися зазначеною земельною ділянкою, проведення будівництва (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників, тощо) на зазначеній ділянці, до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню.

На даний час заявник - ОСОБА_3 просить скасувати накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року (справа № 520/14629/16-к) арешт на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169) та заборону користуватися, проводити будівництво (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників, тощо) до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню на зазначеній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169).

Відповідно до ч.1 ст.174 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Встановлено, що зазначеною ухвалою на земельну ділянку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169) на час проведення досудового розслідуванні за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160240003667 від 29.12.2015 року та заборонено здійснювати у будь - який спосіб відчуження зазначеної земельної ділянки, заборонено проводити будівництво на вказаній земельній ділянці та здійснювати заходи щодо реєстрації прав та обтяжень нерухомого майна до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню.

Між тим, слідчим суддею не встановлено наявності підстав вважати, що земельна ділянка на яку накладено арешт та інші заборони відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КП України, так само не доведено, що вона є речовим доказом, не зазначено, які сліди кримінального правопорушення вона може на собі зберегти та яким чином арешт земельної ділянки може вплинути на збереження її як речового доказу.

Окрім того, у клопотанні слідчого про арешт майна та у винесеній судом ухвалі н визначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідні обґрунтування необхідності арешту майна, не зазначено розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною (фізичною) особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до повідомлення ГУНП в Одеській області Білгород-Дністровського РВП кримінальне провадження № 12015160240003667 від 29.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України об`єднано в одне кримінальне провадження № 12013170240001276 від 16.05.2013 року, а також до теперішнього часу остаточного рішення по завершенню досудового розслідування не прийнято.

З наявних матеріалів вбачається, що земельна ділянка площею0,0309га по АДРЕСА_1 ть (кадастровий номер5110300000:02:028:0169)належить ОСОБА_3 ,що підтверджуєтьсянаявною вматеріалах справикопією договору дарування від 28.07.2015 року, за реєстровим номером 1091 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Окрім того, ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зіст.170КПКзавданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий суддя зазначає, що арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

При цьому, ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Окремо слід зазначити, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази вчинення протиправних діянь. Так рішенням ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява № 47148/99, рішення від 22.02.2005) ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до п.п.69,73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnrothv.Sweden) будь-яке втручання державного органу управо на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Будь-які інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов`язаний урахувати відповідну практику ЄСПЛ, в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Слідчий суддя, виходячи з вищенаведеного, з урахуванням практики ЄСПЛ та встановлених фактичних обставин, зокрема, тривалого часу арешту майна - земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0169), яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28.07.2015 року, який було накладено ще 18.11.2016 року, те, що в рамках кримінального провадження не встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, жодній особі не повідомлено про підозру, дійшов висновку, що доводи ОСОБА_3 щодо скасування арешту вищевказаного майна, є обґрунтованими, та зазначає, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Слідчий суддя вважає, що на даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності ОСОБА_3 огли

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до ст. 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Враховуючи вищевикладеніобставини танорми чинногозаконодавства,слідчий суддядійшов довисновку проте,що клопотання ОСОБА_3 про скасуванняарешту майнає законним,обґрунтованим татаким,що підлягаєзадоволенню.

Керуючись статтями 170, 174, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року (справа № 520/14629/16-к) арешт на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169).

Скасувати накладену ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року (справа № 520/14629/16-к) заборону користуватися, проводити будівництво (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників, тощо) до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню на зазначеній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:028:0169).

Ухвала, у відповідності до положень статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 21.09.2022 року о 15:00 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1