Рішення

від 24.01.2022 по справі 357/9305/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9305/21

2/357/312/22

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, про визнання заповіту дійсним, -

В С Т А Н О В И В :

06.08.2021 позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 10.08.2021, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_2 . Згідно заповіту ОСОБА_2 , посвідченому 23.07.2015 у Пилипчанській сільській раді за реєстровим № 22, спадкодавець усе належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла їй - ОСОБА_1 . Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26.01.2021 після померлої ОСОБА_2 була відкрита спадкова справа № 6/2021 у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. 28.07.2021 приватний нотаріус Дерун К.А. своєю постановою відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з підстави відсутності реєстрації вказаного заповіту спадкодавця у Спадковому реєстрі. Так, у відповідності до ст. 56 Закону України Про нотаріат усі заповіти підлягають реєстрації в Спадковому реєстрі. Згідно із Порядком державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 №491, посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв про реєстрацію (п.8). Згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій Пилипчанська сільська рада (код ЄДРПОУ: 04363113) була реорганізована і увійшла до складу (була приєднана) до Білоцерківської громади, виразником інтересів якої є Білоцерківська міська рада.У відповідності до п. 13 вказаного Порядку, заповіти, посвідчені посадовими особами, що зазначені в ст. 37 Закону України Про нотаріат , та передані на зберігання до державних архівних установ, архівних відділів міських рад, підлягають безоплатній державній реєстрації в Спадковому реєстрі шляхом подання установами, відділами державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв про реєстрацію таких заповітів, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін`юст. До даного часу відповідач не вчинив дії щодо передачі в архів матеріалів посвідчених у Пилипчанській сільській раді заповітів, а власне Пилипчанська сільська рада, в зв`язку з реорганізацією, не може самостійно через втрату статусу юридичної особи, провести державну реєстрацію посвідченого заповіту ОСОБА_2 . Відсутність іншого заповіту, неможливість для нотаріуса, який завів спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_2 видати правовстановлюючі документи на спадкове майно без наявності відповідної реєстрації заповіту в спадковому реєстрі, реорганізація Пилипчанської сільської ради та невчинення відповідачем дій з реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі унеможливлюють реалізацію нею спадкових прав. При складанні заповіту від 23.07.2015 та його посвідченні не було порушено процедури, регламентованої ЦК України, Законом України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, а також відсутні підстави для недійсності заповіту, визначені ст. 1257 ЦК України. Оскільки, заповіт ОСОБА_2 , посвідчений 23.07.2015 секретарем Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 22, складений без допущення істотних порушень вимог законодавства щодо його посвідчення, не визнавався судом недійсним, заповіт відповідав волі спадкодавця, був укладений задовго до смерті спадкодавця та не був змінений чи скасований нею в подальшому, не визнавався недійсним в судовому порядку, просила визнати дійсним заповіт від 05.12.2015, посвідчений секретарем Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Орленко І.А, зареєстрований в реєстрі за № 22, відповідно до якого померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на день смерті та на що за законом матиме право, в тому числі на земельну ділянку (пай).

13.08.2021 судом постановлено ухвалу, про прийняття до розгляду позовної заяви, відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.

13.08.2021 судом постановлено ухвалу, про витребування у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. належним чином завіреної копії спадкової справи № 6/2021 з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи/заповіти) щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

27.09.2021 на виконання ухвали суду від 13.08.2021 надійшли витребувані матеріали від приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А., які прийняті судом до розгляду.

02.12.2021 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, 24.01.2022 представник позивача, адвокат Каракой Т.В., подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та позов просила задовольнити.

Відповідач - Білоцерківська міська рада Київської області в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, 06.09.2021 направила до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності представника БМР за наявними матеріалами у справі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським міськрайонним відділом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( а.с.14), ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років померла ОСОБА_2 .

Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 6,9808 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220485100:01:014:0013, яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 249269 (а.с. 15).

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та являється внучкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що підтверджено матеріалами справи (а.с. 8-13, 34-36, 39-43).

З копії заповіту, посвідченого 23 липня 2015 року секретарем Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Орленко І.А. та зареєстрованим в реєстрі за №22 вбачається, що позивач є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 16).

З матеріалів спадкової справи (Т. 1 а.с. 32-62), вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А.було відкрито спадкову справу №6/2021 на підставі заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_1 , яка подана 26.01.2021. Також, з спадкової справи вбачається, що 26.01.2021 із заявою про відмову від прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка померлої ОСОБА_2 .

28.07.2021 приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. винесла постанову, якою відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки відсутні відомості реєстрації вказаного заповіту спадкодавця у Спадковому реєстрі (а.с. 17).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Також, статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до норм ЦК України заповіт є особистим розпорядженням і складається від імені однієї фізичної особина випадок своєї смерті(ст. 1233 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Так, згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Отже, заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам ЦК України щодо недійсності правочинів, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі статтею 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Отже, недійсними є заповіти, в яких: 1) волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з істотним порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати його складаннятощо).

Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні істотні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі (постанова Верховного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 272/583/19, провадження 61-7004св20).

Вимоги до форми та порядку посвідчення заповіту визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України Про нотаріат та згідно положення ст. 1 Закону України Про нотаріат , до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Так, за змістом статті 37 Закону України Про нотаріат , пункту 1.2. розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, право посвідчувати заповіти (крім секретних) у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування.

Також, згідно статті 56 Закону України Про нотаріат нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дійпередбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядкувчинення нотаріальних дій).

Заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток 16) (пункт 1.8 розділу ІІІ Порядкувчинення нотаріальних дій).

Відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491 Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі (пункт 1.10 розділу ІІІ Порядкувчинення нотаріальних дій).

Згідно п. 8 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. №491 (далі - Порядок), посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв про реєстрацію.

Згідно п. 10 Порядку заяви про реєстраціюподаються (надсилаються) реєстратору:в деньвчинення відповідної нотаріальної дії; протягом двох робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору (відомості подаються державною нотаріальною конторою або державним нотаріальним архівом,до якихтакі документи надійшли на зберігання); протягом двох робочих днів після надходження на зберіганнязаповітів від осіб, які зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій ст. 40 Закону України Про нотаріат ; протягом п`яти робочих днів після задоволення Мін`юстом на підставі Конвенції запиту про державну реєстрацію заповіту, посвідченого(складеного та/або прийнятого на зберігання) в іноземних державах, а також змін до нього та скасування заповіту.

У відповідності до п. 13 Порядку, заповіти, посвідчені посадовими особами, що зазначені в статті 37 Закону України Про нотаріат , та передані на зберігання до державних архівних установ, архівних відділів міських рад, підлягають безоплатній державній реєстрації в Спадковому реєстрі шляхом подання установами, відділами державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв про реєстрацію таких заповітів, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін`юст.

Встановлено, що заповіт від 23 липня 2015 року від імені ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Орленко І.А., зареєстрований в реєстрі за №22, складений у письмовій формі із зазначенням дати та часу його складення, особисто підписаний заповідачем, з усвідомленням значення своїх дій та керуючи ними. Текст заповідального розпорядження складено від першої особи, що свідчить про складання заповіту особисто заповідачем. Заповіт до підписання прочитано вголос та власноручно підписано заповідачем у присутності секретаря Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Орленко І.А., як передбачено частиною другою статті 1248 ЦК України, що підтверджується копією заповіту (а.с. 16, 37) та копією витягу з реєстру для реєстрації нотаріальних дій (а.с. 76, 77, 94). Крім того, доказів щодо визнання заповіту недійсним до суду не надано, а із заяви спадкоємця - ОСОБА_4 , дочки померлої ОСОБА_2 , вбачаться визнання обставин щодо складення та посвідчення вказаного заповіту.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вказаний заповіт не зареєстрований у Спадковому реєстрі, що підтверджується копіями інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (а.с. 46, 47).

Встановлено, що згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій , Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району (код ЄДРПОУ 04363113) перебуває в стані припинення, а саме реорганізована та приєднана до Білоцерківської територіальної громади, що підтверджується інформацією з ЄДРПОУ та листом Білоцерківської міської ради №3889/01-14 від 28.10.2021 (а.с. 79). Тобто, Пилипчанська сільська рада, в зв`язку з реорганізацією, не може самостійно через втрату статусу юридичної особи провести державну реєстрацію посвідченого заповіту ОСОБА_2 від 23.07.2015.

Також, згідно відповіді на звернення приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. від 28.12.2021 (а.с. 92-93), вбачається, що заява про державну реєстрацію посадовою особою Пилипчанської сільської ради була надіслана реєстратору, проте до даного часу витяг про реєстрацію згаданого заповіту не надходив, а з метою сприяння громадянам Білоцерківської міської територіальної громади в реалізації їхніх прав та інтересів, виконавчий комітет БМР листом від 16.12.2021 звернувся до ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно отримання роз`яснення щодо державної реєстрації у Спадковому реєстрі заповітів на підставі абзацу 2 п. 13 Порядку, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування (сільських та селищної ради, що увійшли до складу Білоцерківської міської територіальної громади), які втратили свої повноваження відповідно до закону.

Відповідно до ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

У ст. 8 ЦПК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Слід зазначити, що виявлене порушення посадовою особою порядку ведення реєстру для реєстрації нотаріальних дій є недостатньою підставою для встановлення факту порушення вимог щодо форми і посвідчення оспорюваного заповіту та як наслідок його нікчемності, оскільки, як встановлено судом, форма оспорюваного заповіту відповідає вимогам статті 1247 ЦК України, він посвідчений у відповідності до вимог статті 1251 ЦК України.

Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 13.02.2019 у справі № 588/1278/17.

Тому, враховуючи зазначені норми законодавства, та те, що заповідач - ОСОБА_2 не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на складання заповіту, який відповідав її справжній волі, власноруч підписаний нею, має письмову форму, посвідчений у встановленому законом порядку та внесений до реєстру щодо реєстрації нотаріальних дій, недодержання вимог закону щодо його державної реєстрації у Спадковому реєстрі, не є підставою для визнання заповіту нікчемним, адже такій реєстрації перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки позивач дійсно є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадщину прийняла у визначений законодавством строк, заповіт від імені спадкодавця складений в передбаченому законом порядку, іншим шляхом реалізувати свої спадкові права позивач не може, тому необхідно визнати дійсним заповіт, складений 23.07.2015.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись Законом України Про нотаріат , ст. 15, 16, 210, 215, 219, 1216-1218, 1220, 1221, 1223, 1233, 1235, 1236, 1247, 1257, 1268 ЦК України, ст. 4, 12, 76 - 82, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 26376300, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15), про визнання заповіту дійсним,задовольнити.

Визнати дійсним заповіт, складений 05.12.2015, посвідчений секретарем Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Орленко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 22, відповідно до якого померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на день смерті та на що за законом матиме право, в тому числі на земельну ділянку (пай).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 24.01.2022.

СуддяО. В. Бондаренко