Рішення

від 24.01.2022 по справі 482/1077/21

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.01.2022

Справа № 482/1077/21

Номер провадження 2/482/2/2022

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Демінської О.І., секретар судового засідання - Єфімова О.І., Лебедьєва А.В., за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, зазначивши у якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ..

На обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її, відповідача та третіх осіб бабуся, ОСОБА_6 , після смерті якої залишилося не заповідане майно - 1\5 частка земельної ділянки площею 10,86 га., успадкованої після смерті ї сина - ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 20,83 га, розташована в межах території Новоодеської районної ради Новоодеського району Миколаївської області, право на спадкування якої відповідно до вимог ст. 1266 ЦК України мають онуки померлої: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

У визначений законом строк вона та вищевказані онуки померлої звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що бабуся ОСОБА_6 через похилий вік, стан свого здоров`я, тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані, з 2018 року через порушення функцій організму не могла самостійно пересуватися та обслуговуватись, потребувала допомоги при гігієнічних процедурах, саме вона разом із братами опікувалася бабусею, а відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавиці, незважаючи на прохання її, позивача, та її матері надавати таку допомогу, хоча мала таку можливість, просила усунути відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, пославшись на обставини, викладені у позові.

Відповідач позов не визнала. Вказала, що спадкодавець хоча і була похилого віку, проте саме у безпорадному стані не перебувала, особисто її допомоги не потребувала, отримувала пенсію та додатковий дохід у виді орендної плати за земельну ділянку, відмовлялася від сторонньої допомоги, в тому числі і соціального працівника, проживала останнім часом в сім`ї померлого сина, просила у задоволенні позову відмовити.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , вважали позов таким, що підлягає задоволенню з підстав, вказаних у позові.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини .

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За правилами ст.. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, недоведеність обставин, на яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову та, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст.ст. 1258, 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.

Ст. 1266 ЦК України визначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За правилами ч.3 ст.1224 ЦК України не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.

При цьому має значення саме сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Саме при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 "Про судову практику у справах про спадкування" правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Правило ч.5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи. А також з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Нова Одеса Миколаївської області (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 , видане повторно 06.07.2021 р., актовий запис №71).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.08.2021 р. ОСОБА_6 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є спадкоємцем 1\5 частки спадкового майна - земельної ділянки , загальною площею 10,8269 га, розташованої за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Новоодеський) район, Новоодеська міська рада, кадастровий номер 4824810000:01:002:0022, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (спадкодавець ОСОБА_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 )

Також за життя їй належало право власності на земельну ділянку площею 20,83 га, розташована в межах території Новоодеської районної ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824810000:01:002:0023, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності на земельну ділянку серія МК№091011)

За даними спадкової справи №97\2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 встановлено, що позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ), а також треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , є онуками померлої ОСОБА_6 , прийняли спадщину після смерті останньої, звернувшись із відповідними заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Згідно довідки КНП Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Новоодеської міської ради №396\1 від 04.08.2021 р. ОСОБА_6 перебувала під наглядом сімейного лікаря ОСОБА_8 з діагнозом атеросклеротичний кардіосклероз, хронічна серцево-судинна недостатність ІІ ст. Хворіла 5 років, потребувала постійного стороннього догляду з 2018 року через порушення функцій організму: не могла самостійно пересуватися, самообслуговуватись, потребувала допомоги при гігієнічних процедурах: вмиванні, санобробках після сечовиділення, актів дефекації. Потрібно було годувати хвору.

Позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог вказувала суду у судовому засіданні на те, що спадкодавиця - ОСОБА_6 проживала разом із сином ОСОБА_1 та його сім`єю. Після смерті ОСОБА_1 лишилася проживати з ними, у зв`язку із чим догляд за спадкодавицею, яка була особою похилого віку, мала хоробливий стан здоров`я, не могла самостійно себе обходити, у зв`язку із чим потребувала сторонньої допомоги, яку надавала їй позивачка - онука, а також невістка - мати позивача.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , обставини, надали пояснення, аналогічні поясненням позивача.

Відповідач щодо похилого віку спадкодавиці, хворобливого стану її здоров`я, а також необхідності догляду за ОСОБА_6 у зв`язку із цим, не заперечувала. Проте, вказала, що відповідач, хоча і була похилого віку, проте саме у безпорадному стані не перебувала, особисто її допомоги не потребувала, отримувала пенсію та додатковий дохід у виді орендної плати за земельну ділянку. Також пояснила, що пропонувала звернутися за отриманням допомоги по догляду за спадкодавицею до соціального працівника, на що ОСОБА_6 не погоджувалася, вважаючи, що ця допомога й не потрібна. При цьому сама ОСОБА_6 по будь-яку допомогу до неї зверталася. Коли ОСОБА_6 проживала сама, часто навідувала її, допомагала по господарству. Після переїзду ОСОБА_6 до сім`ї сина - ОСОБА_1 , дядьки відповідача, часті навідувати припинила, оскільки бабусю було кому доглядати та в її допомозі вона потреби не мала. На похороні ОСОБА_6 була відсутня у зв`язку із поганим самопочуттям після захворювання на короновірус.

При цьому будь-яких доказів того, що померла спадкодавиця ОСОБА_6 зверталася по допомогу до відповідача ОСОБА_2 , суду не надано.

Як встановлено судом, спадкодавець хоча і потребувала допомоги у зв`язку із похилим віком та хворобливим станом, проте не перебувала саме у безпорадному стані та не потребувала допомоги саме від відповідач ОСОБА_2 , а остання не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, яка проживала разом із позивачем та її матір`ю, окремо від відповідача.

Сам по собі факт надання допомоги позивачем спадкодавиці ОСОБА_6 не є підставою для задоволення позову, а надані позивачкою медичні документи підтверджують хворобливий стан ОСОБА_6 , проте не вказують на її саме безпорадний стан.

Підстави для задоволенню позову відсутні.

Керуючись ст.ст. ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Повне рішення складено 24 січня 2022 року.

Суддя О.І. Демінська