Рішення

від 12.01.2022 по справі 506/33/19

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/33/19

Провадження № 2/506/21/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2022 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретарів Паламарчук М.О., Таратунського С.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Івасишина В.П.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Овсяницької С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року позовна заява була залишена без руху і після усунення недоліків 26 лютого 2019 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

На ухвалу про відкриття провадження відповідачем було подано апеляційну скаргу в частині визначення підсудності.

27 березня 2019 року відповідно до п.п.15.12 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області було зупинено провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року ухвала Красноокнянського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року про відкриття провадження була скасована і справа була направлена до Котовського міськрайонного суду Одеської області для розгляду.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року було відкрите провадження по справі.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2020 року було зупинено провадження по справі до перегляду в порядку касаційного провадження постанови Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року про передачу справи за підсудністю на розгляд Котовського міськрайонного суду Одеської області.

26 травня 2021 року постановою Верховного Суду постанова Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року скасована, ухвала Красноокнянського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року залишена в силі.

02 вересня 2021 року ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області провадження по справі було поновлено і справа передана на розгляд до Красноокнянського районного суду Одеської області.

30 вересня 2021 року ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області справа була прийнята до провадження та поновлено провадження по справі.

19 листопада 2021 року підготовче провадження було закрито і справа була призначена до розгляду.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим ,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 . Після його смерті спадкоємцями за законом є вона та їх троє дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

На момент смерті із спадкодавцем проживала лише вона і відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину. Щодо інших спадкоємців, то ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини не подавали і на спадщину не претендували, тоді як відповідач мала прийняти спадщину разом з нею. Так, вона мала успадкувати частину житлового будинку, а ОСОБА_2 - земельну ділянку. Однак ОСОБА_2 , зловживаючи довірою, оформила все спадкове майно на себе, незаконно позбавивши її належної їй частки на спадкове майно. У зв`язку із цим вона звернулася до суду із позовною заявою про визнання свідоцтва про спадщину недійсним і рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 червня 2018 року свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, на грошові заощадження та на житловий будинок, видані на ім`я ОСОБА_2 , визнані недійсними. Тому процедура оформлення права на спадщину розпочата з початку. Однак позивач вважає, що відповідача як спадкоємця слід усунути від права спадкування за законом, виходячи з того, що спадкодавець ОСОБА_3 мав 2-гу групу інвалідності і йому були встановлені такі діагнози, як стабільна стенокардія ІІІ ф. класу, кардіосклероз, мерехтлива аритмія, атеросклероз аорти з фіброзом аортального кільця. Відносна недостатність мітрального клапана. Гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, гіпертонічне серце ІІ ступеня. Дисцикулярна енцефалопатія ІІ ступеню з мікроознаками ураження зв`язку із встановленням групи інвалідності. ОСОБА_3 була призначена пенсія у розмірі 1191,46 грн. Позивач зазначає, що на той час також перебувала на пенсії по інвалідності як інвалід загального захворювання 3 групи з березня 2002 року по березень 2004 року і внаслідок цих обставин їх із спадкоємцем сім`я перебувала у вкрай важкому матеріальному становищі . Крім того, ОСОБА_3 , починаючи з 2002 року час від часу перебував у лікарні ,майже постійно потребуючи медикаментозного лікування. Протягом всього часу витрати на утримання та лікування ОСОБА_3 несли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а ОСОБА_2 участі у вказаних витратах не приймала , не цікавилася станом його здоров`я, не відвідувала його і не вчиняла жодних дій щодо його утримання та надання будь-якої допомоги, хоча відповідно до ст.ст.172, 202 СК України зобов`язана була піклуватися про батька. Саме тому, на думку позивача, на підставі ст.1224 ЦК України ,відповідача як спадкоємця першої черги за законом необхідно усунути від права на спадкування спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_3 .

Відповідачем було подано відзив на позов, зазначивши, що наведені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності, оскільки її батько ОСОБА_3 хоч і дійсно був інвалідом 2-ї групи із рядом захворювань, вказаних позивачем , однак в період з дати встановлення інвалідності по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 не знаходився у важкому матеріальному становищі та безпорадному стані, міг самостійно забезпечити умови свого життя, не потребував стороннього догляду та допомоги. Так, батько разом з матір`ю тримали велике господарство - дві корови, молоко від яких здавали на Балтський молочний комбінат та мали додатковий прибуток, а також свиню, біля декілька десятків курей, гусей, качок. Крім того, батько та мати були власниками двох земельних ділянок для ведення ТСВ, за які отримували орендну плату. Вона ж, навпаки, з 2002 по 2007 рік не працювала і займалася вихованням дітей і батько, з яким вона знаходилася у добрих відносинах, дуже часто приїздив до неї на автомобілі ЗАЗ, яким керував самостійно, привозив продукти харчування та надав матеріальну допомогу. З грудня 2007 року вона працевлаштувалася на роботу у дитячий садок кастеляншою та отримувала невисоку заробітну плату. У цей час її чоловік ОСОБА_8 тяжко захворів, у квітні 2004 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний вірусний гепатит С, гепатит 1в, HCV (PCR-позитивний) з помірним порушенням функцій, гіпертонічна хвороба І ст., Атеросклероз аорти. Атеросклеротичний кардіосклероз СНО. Хронічний комбінований геморой з різкими загостреннями. Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта без порушення функцій. Короткозорість лівого ока при гостроті зору з корекції 1,0, ангіопатія судин сітківки гіпертонічного типу, що потребувало значних матеріальних витрат.

Позивач та представник позивача - адвокат Івасишин В.П. у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з наведених підстав.

Відповідач та представник відповідача - адвокат Овсяницька С.М. у судовому засіданні заперечували проти задоволенню позову і просили відмовити в позові, посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_3 не потребував сторонньої допомоги, не знаходився у безпорадному стані, а відповідач при цьому не мала змоги надавати батькові матеріальну допомогу.

Заслухавши пояснення сторін, думку їх представників, покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , дослідивши письмові докази, суд приходить до такого.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1,а.с.14).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, яке складалось з: житлового будинку, житловою площею - 78,5 кв.м, загальною площею - 100,6 кв.м, та будівель і споруд, за адресою: с.Новокрасне Красноокнянського району Одеської області ,вулиця без назви, будинок без номера (т.2,а.с.64-66); грошових заощаджень, що знаходяться у філії Красноокнянського відділення Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України № 2830/06 на рахунках: НОМЕР_1 - залишок 6798,75 грн., 915510830 - залишок 235,00 грн., 915510831 - залишок 1735 грн., 1870 - залишок 4,46 грн., 030 - залишок 0,77 грн., 031 - залишок 0,77 грн., з належними відсотками (т.2, а.с.70); майнового паю в пайовому фонді Колективного сільськогосподарського підприємства Мир с. Новокрасне Красноокнянського району Одеської області в розмірі 10726 грн., що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії А №168, що видане Федосіївською сільською радою Красноокнянського району Одеської області 09.12.2010 року (т.2, а.с.68); земельної ділянки площею 3,67 га, кадастровий номер 5123184900:01:002:0024, яка розташована на території Федосіївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №082554, виданого Красноокнянською районною державною адміністрацією Одеської області 15.06.2004 року (т.2, а.с.54).

ОСОБА_3 заповіт не залишив, тому спадкування мало здійснюватися за законом.

Зі спадкової справи №124/09 (т.2, а.с.39-92) вбачається, що 19.02.2009 року відповідач ОСОБА_2 , звернулась до Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом і 19.02.2009 року державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,67 га, кадастровий номер 5123184900:01:002:0024, яка розташована на території Федосіївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.2, а.с.56).

Крім того, відповідачу 27.01.2011 року державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові заощадження, що знаходяться у філії Красноокнянського відділення Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України № 2830/06 на рахунках: НОМЕР_1 - залишок 6798,75 грн., 915510830 - залишок 235,00 грн., 915510831 - залишок 1735 грн., 1870 - залишок 4,46 грн., 030 - залишок 0,77 грн., 031 - залишок 0,77 грн., з належними відсотками та майновий пай в пайовому фонді Колективного сільськогосподарського підприємства Мир с.Новокрасне Красноокнянського району Одеської області в розмірі 10726 грн. ( т.2,а.с.71).

Крім того, 27.01.2011 року відповідачу державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області видане свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, житловою площею - 78,5 кв.м, загальною площею - 100,6 кв.м, та будівлі і споруди, за адресою: с.Новокрасне Красноокнянського району Одеської області, вулиця без назви, будинок без номера (т.2. а.с.73).

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 червня 2018 року, яке набрало законної сили 13 липня 2018 року, всі видані відповідачу свідоцтва про право на спадщину були визнані недійсними. (т.1, а.с.19-22).

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц; від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц; від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.

Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц; від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц; від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц; від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц; від 29 листопада 2021 року у справі № 324/2283/18.

Таким чином, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Отже, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Судом було встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 дійсно хворів цілим рядом хвороб, у зв`язку з чим йому була встановлена 2-га група інвалідності, однак жодних обставин, які б підтверджували, що він перебував у безпорадному стані, позивач не надала.

Так, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що ОСОБА_6 разом з дружиною ОСОБА_1 проживали разом, тримали велике господарство, однак в основному поралася по господарству ОСОБА_1 , так як ОСОБА_6 хворів, йому було тяжко працювати, бо він мав велику вагу, при цьому він ходив, лежачим не був, все питання господарювання вирішував самостійно, навіть помер у рейсовому автобусі, коли їхав у Красні Окни для вирішення господарських питань. При цьому, свідки повідомили , що їм невідомо про погані відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , який однаково відносився як до останньої, так і до своїх інших двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , при цьому висловлював невдоволення з приводу того, що всі його троє дітей недостатньо, на його думку, допомагали батькам по господарству. Але після смерті ОСОБА_6 відносини у ОСОБА_2 та матір`ю погіршилися через поділ спадщини.

Крім того, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повідомили суд, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були добрі відносини; ОСОБА_6 хоч і хворів, але разом з дружиною ОСОБА_1 допомагали сім`ї ОСОБА_2 продуктами харчування, дуже добре, по-сімейну спілкувалися, ОСОБА_2 возила батька в Одесу в лікарню, допомагала робити ремонт у будинку батьків. При цьому свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 повідомили про обставини смерті ОСОБА_3 , який помер у рейсовому автобусі під час поїздки по господарським питанням, що підтвердила і позивач.

Щодо матеріального стану відповідача, то остання у період з 1999 року по 03 грудня 2007 року не працювала, а 03 грудня 2007 року була прийнята на роботу у дошкільний заклад №2 на посаду кастелянши і з грудня 2007 року по липень 2008 року її заробіток склав 1803,94 грн (т.1, а.с.112-113,114), вона мала на утриманні двох неповнолітніх дітей (т.1, а.с.110) ,чоловік відповідача - ОСОБА_8 хворів (т.1, а.с.111,118-122)

При цьому суд зауважує, що пенсія ОСОБА_3 з 12 червня 2002 по 31 липня 2008 року складала 1191,46 грн. ( т.1,а.с.16).

Також судом було встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про оформлення ОСОБА_2 своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 . Про це позивач зазначила як у позовній заяві, так і у судовому засіданні. Ці ж обставини встановлені і рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 червня 2018 року. Однак на той час жодних заперечень проти оформлення спадщини ОСОБА_2 у позивача не було і лише після отримання відповідачем свідоцтв про спадщину на все спадкове майно ОСОБА_1 не погодилася саме із розподілом спадщини, внаслідок чого видані ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину були рішенням суду визнані недійсними і саме після цього позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, перевіривши всі надані сторонами докази, суд встановив, що позивачем насамперед не було доведено безпорадного стану спадкодавця, який не потребував ні фізичного догляду, ні матеріальної підтримки, так як, незважаючи на наявність хвороб, не потребував стороннього догляду, пересувався самостійно, навіть його смерть настала у рейсовому автобусі під час його поїздки по господарським справам. При цьому його дохід лише у виді пенсії, не беручи до уваги прибутки від домашнього господарства та орендної плати, складав у рази більше, ніж дохід відповідача. Крім того, позивачем не було доведено ухилення відповідача від надання посильної допомоги та також винної поведінки відповідача (зокрема, відмова від надання допомоги батькові), потребу спадкодавця у допомозі саме відповідача, беручи до уваги ще й наявність інших спадкоємців за законом (дружини, двох інших дітей).

До того ж претензії позивача до відповідача щодо нібито ухилення останньої від обов`язку підтримки спадкодавця виникли лише через більше ніж 10 років після смерті спадкодавця та після отримання відповідачем свідоцтв про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 у зв`язку з незгодою позивача як спадкоємця першої черги з умовами розподілу спадщини.

Таким чином, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд відповідно, до ст. 141 ЦПК України, відмовляє у стягненні судового збору.

При цьому, враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви було помилково сплачено судовий збір у загальному розмірі 768 грн. 40 коп. за старими реквізитами, суд роз`яснює позивачу право на звернення з клопотанням, відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , про повернення помилково сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки с.Новокрасне Подільського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом відмовити повністю.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 січня 2022 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко