Постанова

від 20.01.2022 по справі 528/453/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/453/21 Номер провадження 22-ц/814/158/22Головуючий у 1-й інстанції Шевченко Н.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.

суддів: Панченка О.О., Пікуля В. П.

за участю секретаря Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Мадег про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Лариси Миколаївни

на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М. звернувся до суду з позовом до ТОВ Мадег , в якому просила стягнути матеріальні збитки в розмірі 608 913, 23 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 9,2506 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку на підставі договору від 03.05.2012 передала в оренду ТОВ Мадег строком на 5 років, строк дії якого закінчився 14.06.2017. З Витягу з реєстру про реєстрацію іншого речового права їй стало відомо, що дія вищевказаного договору оренди була продовжена до 31.12.2027, шляхом укладення додаткової угоди. Згоди на продовження строку дії договору оренди землі позивач не давала, додаткову угоду не підписувала. Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 14.09.2018 у справі №528/716/17, визнано вказану додаткову угоду недійсною та зобов`язано ТОВ Мадег повернути земельну ділянку власнику, рішення набрало законної сили в жовтні 2018 року.

Вважає, що відповідач незаконно користувався належною їй земельною ділянкою протягом 2017 та 2018 років, у зв`язку з чим їй завдано збитки, які позивач на підставі ст. ст. 390, 1212-1214 ЦК України , просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Мадег про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин, за яких він міг і повинен був отримати доходи, не доведено розмір матеріального збитку, не доведено також, що неправомірні дії відповідача стали причиною, що позбавила позивача можливості отримати доходи.

З вказаним рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що предметом позову, виходячи з ч. 1 ст. 390 та ч. 1 ст. 1214 ЦК України, є саме стягнення з відповідача усіх отриманих останнім доходів від майна, яким він безпідставно володів у відповідний період.

Вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги те, що відносини щодо безпідставного користування майном позивача мають позадоговірний характер, тобто є кондиційними. Зазначає, що позивачем надано належні докази розміру доходу відповідача, які він отримав від безпідставного користування майном позивача у період 2017-2018 р.р.

Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 9,2506 га з кадастровим номером 5320880801:00:001:0513 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №125265 від 16.03.2012 /а.с. 11/.

09.06.2017 державним реєстратором КП Реєстраційна служба Оржицької районної ради Полтавської області зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 9,2506 га, з кадастровим номером 5320880801:00:001:0513 на підставі додаткової угоди від 06.06.2017 до договору оренди землі від 03.05.2012, укладеного між ТОВ Мадег та ОСОБА_1 зі строком дії до 31.12.2027 /а.с. 12-13/.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 14.09.2018 у справі № 528/716/17, додаткову угоду, зареєстровану 09.06.2017 КП Реєстраційна служба Оржицької районної ради Полтавської області за № 20893080 до договору оренди землі від 03.05.2012 р. - визнано недійсною. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Мадег повернути земельну ділянку ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат. /а.с. 14-15/.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала на порушення її прав в частині використання відповідачем належної їй земельної ділянкою без достатньої правової, що завдало їй шкоду, яка виразилася в неможливості користування належним їй майном.

Розмір завданої шкоди, проведений представником позивача на підставі показників інтернет-ресурсів різних періодів, шляхом множення розміру земельної ділянки на показник урожайності кукурудзи, закупівельну ціну (без зазначення періоду) та показник виробничих витрат (виробнича собівартість).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не доведено розмір матеріальних збитків, заподіяних незаконними діями відповідача внаслідок використання земельної ділянки без правових підстав. Належних та допустимих доказів здійснення робіт, спрямованих на обробіток спірної земельної ділянки з метою отримання врожаю саме кукурудзи та його подальшої реалізації за період 2017-2018 років позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За змістом положень статті 1214 ЦК України особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його у себе, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. Під доходом у даному випадку розуміються гроші або матеріальні цінності, одержувані вказаною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької тощо). При цьому слід враховувати реально отримані або можливі доходи, починаючи з моменту, коли боржник довідався або міг довідатися, що володіє майном без достатньої правової підстави.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач у даній справі має довести обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Суд першої інстанції, вірно відмовив у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу про те, що у період з 2017 - 2018 року відповідач одержав чи міг одержати гроші або матеріальні цінності від використання належної їй земельної ділянки. Доказів того, що належна їй земельна ділянка оброблялась відповідачем в цей період, ним отримувався дохід від урожаю та якої саме сільськогосподарської культури, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що за її підрахунком розмір завданого їй збитку складає 608913,23 грн., ґрунтується на припущеннях.

Розрахунок, проведений представником позивача шляхом множення розміру земельної ділянки на показник урожайності кукурудзи, закупівельну ціну (без зазначення періоду) та показник виробничих витрат (виробнича собівартість), проведений на підставі показників інтернет-ресурсів різних періодів /а.с 26/.

ОСОБА_1 , надано лише інформація про середню врожайність окремих сільськогосподарських культур в Гребінківському районі за 2017-2018 роки, яка не є достатнім доказом на підтвердження доходів, які отримав або міг отримати відповідач за відсутності даних про те, які саме культури вирощувалися кожного року на земельному масиві, що включає земельну ділянку позивача, та їх ринкову вартість у відповідний період.

Доказів того, що на спірній земельній ділянці відповідач вирощував кукурудзу, є лише припущенням позивача, яке не підтверджене належними доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України.

Клопотання про витребування доказів позивач не заявляв.

Відповідно до частин першої-другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Лариси Миколаївни - залишити без задоволення.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 24.01.2022 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль