Постанова

від 18.01.2022 по справі 369/8103/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/8103/19 головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.

провадження №22-ц/824/ 2197 /2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Оілтекс , Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя, та за позовом третьої особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ , третя особа ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.06.1986 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

Так, у шлюбі, 17.08.2007 р., дружина позивача ОСОБА_3 набула право власності на наступні земельні ділянки, які розташовані на території земель Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: площею 2.0401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0020; площею 2.0139 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0021; площею 2.0046 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0024; площею 1.7043 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0025; площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0026; площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0027; площею 1.5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0028; площею 1.5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0043; площею 1.5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0029; площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0030; площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0039; площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0040; площею 1.4899 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:5122, що підтверджується відповідними державними актами на право приватної власності на землю серії, які видані Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів та зареєстровані в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Протягом всього часу, позивач був впевнений, що земельні ділянки продовжують належати його дружині і відповідно є їх спільною сумісною власністю.

Проте, на минулому тижні до подачі позову при розмові із знайомим ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що земельні ділянки дружині вже давно не належать і що вона передала їх ТОВ ЛІК ОМ (директором та учасником якого був ОСОБА_4 ), але вони були викрадені у даного підприємства, внаслідок чого їх актуальним власником на даний час є ТОВ Оілтекс .

Вважав, що земельні ділянки могли бути відчужені ОСОБА_3 незаконно, на підставі чого відповідні правочини підлягають визнанню недійсними, а за позивачем повинно бути визнано право власності на 1/2 частину Земельних ділянок.

Так, в якості підтвердження того, що земельні ділянки були передані відповідачем на користь ТОВ ЛІК ОМ ОСОБА_4 на прохання позивача надав копію Акту прийому-передачі прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ від 17.10.2016 р..

Так, як вбачається зі змісту вказаного вище Акту, ОСОБА_3 , як учасник ТОВ ЛІК ОМ , передала, а ОСОБА_4 , як Директор даного товариства, прийняв до статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ майновий внесок у вигляді земельних ділянок на загальну суму 1 300 000 гривень 00 копійок. В подальшому ТОВ ЛІК ОМ було зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки.

Таким чином, оскільки земельні ділянки були набуті ОСОБА_3 за період шлюбу, наявні всі підстави стверджувати, що вони є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак підлягають поділу між позивачем та ОСОБА_3 .

У постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа, контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

У той же час, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 року за наслідком розгляду справи №372/504/17 зроблено правовий висновок, що вищезазначені висновки Верховного Суду України суперечать принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною, без визначення часток.

Водночас, Верховний Суд України, дійшовши таких правових висновків у зазначених справах, не відступав від правового висновку, викладеного у раніше прийнятій постанові від 23 травня 2012 року у справі № 6-37цс12, у якому зазначив, що відповідно до статті 578 ЦК України, а також спеціальної норми - частини другої статті 6 Закону № 898-ІV майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом і недодержання вимог цієї норми відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Тобто, з урахуванням вказаних правових позицій щодо здійснення розпорядження одним зі співвласників нерухомого майна, вбачається, що якщо майно, яке є спільною частковою власністю, продано без згоди інших співвласників, то наявність цих обставин свідчить про невідповідність такого договору актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України.

На підставі зазначеного, з огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові від 21.11.2018 року за наслідком розгляду справи №372/504/17, вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16, і вважає, що відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи, контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору. Отже вищезазначена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 21.11.2018 року за наслідком розгляду справи № 372/504/17.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

Отже, оскільки Акт прийому-передачі прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ від 17.10.2016 р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ЛІК ОМ без нотаріально посвідченої згоди, як співвласника земельних ділянок, в силу вимог статті 60 СК України, то оскаржуваний правочин відповідно до вимог статей 203, 205, 215 ЦК України, підлягає визнанню судом недійсним.

Земельні ділянки загальною вартістю, як мінімум, 1 300 000,00 грн. являються цінним майном, у зв`язку з чим в даному випадку згода позивача, як чоловіка Відповідача 1, на укладення Акту прийому-передачі прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ від 17.10.2016 р., повинна була бути надана в обов`язковому порядку, що зроблено не було.

Так, за наявною інформацією, після реєстрації права власності на земельні ділянки за ТОВ ЛІК ОМ (в подальшому назву даного підприємства було змінено на ТОВ Пледон Райз ) спірне нерухоме майно перейшло у власність ТОВ Оілтекс .

Як відомо позивачу, 16.06.2017 р. між ТОВ ЛІК ОМ та ОСОБА_5 , як учасником ТОВ Оілтекс , було укладено Акт прийому-передачі та грошової оцінки нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ Оілтекс , відповідно до якого ТОВ ЛІК ОМ передало до статутного капіталу ТОВ Оілтекс належні йому земельні ділянки.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Позивач та ОСОБА_3 щодо поділу сумісного майна згоди не досягли.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обгрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 р. № 11).

Таким чином, земельні ділянки підлягають визнанню такими, що належали позивачу та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності та відповідно поділу шляхом визнання права власності на 1/2 їх частину за кожним з сторін.

Тому позивач просив визнати таким, що належало ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на праві спільної сумісної власності наступне нерухоме майно: земельна ділянка площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0039, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503332224; земельна ділянка площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0040, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68511032224); земельна ділянка площею 1.54 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0043, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67813832224); земельна ділянка площею 2.0401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0020, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67856732224); земельна ділянка площею 1.5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0029, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68502232224); земельна ділянка площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0030, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503732224); земельна ділянка площею 2.0139 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68307832224); земельна ділянка площею 1.54 га, кадастровий номер3222485800:03:005:0028, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68479332224); земельна ділянка площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0027, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68456932224); земельна ділянка площею 1.7043 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0025, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68409532224); земельна ділянка площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0026, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68437332224); земельна ділянка площею 2.0046 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0024, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68372732224); земельна ділянка площею 1.4899 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:5122, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1036702932224).

Визнати недійсним Акт прийому-передачі прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ від 17.10.2016 р., укладений між ОСОБА_3 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ (Ідентифікаційний код юридичної особи: 38510962).

Визнати недійсним Акт прийому-передачі та грошової оцінки нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Оілтекс (Ідентифікаційний код юридичної особи: 41090876), укладений 16.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ (Ідентифікаційний код юридичної особи: 38510962) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оілтекс (Ідентифікаційний код юридичної особи: 41090876).

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та за ОСОБА_3 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право власності за кожним на 1/2 частину наступного нерухомого майна: земельна ділянка площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0039, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:68503332224; земельна ділянка площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0040, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68511032224); земельна ділянка площею 1.54 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0043, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67813832224); земельна ділянка площею 2.0401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0020, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67856732224); земельна ділянка площею 1.5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0029, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68502232224); земельна ділянка площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0030, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503732224); земельна ділянка площею 2.0139 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68307832224); земельна ділянка площею 1.54 га, кадастровий номер3222485800:03:005:0028, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68479332224); земельна ділянка площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0027, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68456932224); земельна ділянка площею 1.7043 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0025, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68409532224); земельна ділянка площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0026, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68437332224); земельна ділянка площею 2.0046 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0024, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68372732224); земельна ділянка площею 1.4899 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:5122, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1036702932224).Стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати по даній справі.

25 жовтня2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимога на предмет спору, разом із позовною заявою, яка мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В. та зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних за №6995, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0046 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222485800:03:005:0024, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

У 2018 році позивач звернувся до ФОП ОСОБА_6 щодо виконання робіт із землеустрою по встановленню (відновленню) меж вказаної земельної ділянки в натурі.

В процесі виконання робіт із землеустрою позивачу стало відомо про те, що вказана земельна ділянка належить на праві власності ТОВ ОІЛТЕКС .

Оскільки ОСОБА_1 не є та ніколи не був учасником зазначеного товариства з обмеженою відповідальністю, а також не укладав із зазначеною юридичною особою будь-яких правочинів, предметом яких є перехід права власності на придбану ним земельну ділянку, у вересні 2018 року він звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ТОВ ОІЛТЕКС , треті особи без самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_7 , ТОВ ПЛЕДОН РАЙЗ про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В жовтні 2019 р. позивачу стало відомо про наявність в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільної справи №369/8103/19 предметом спору в якій є, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:03:005:0024.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, станом на 15.10.2019р. власником земельної ділянки з кадаствроим номером 3222485800:03:005:0024 вже є відповідач по справі ТОВ ЛІК ОМ (попередня назва - ТОВ ПЛЕДОН РАЙЗ ).

Підставою набуття у власність ТОВ ЛІК ОМ спірної земельної ділянки зазначено акт Прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ "ЛІК ОМ", серія та номер б/н, виданий 17.10.2016,видавник: товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК ОМ Протокол загальних зборів учасників, серія та номер: 17/10/2016, виданий 17.10.2016, видавник Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК ОМ".

В той же час ОСОБА_1 не є та ніколи не був учасником ТОВ ЛІК ОМ , а також не укладав із зазначеною юридичною особою будь-яких правочинів, предметом, яких є перехід права власності на придбану ним земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:03:005:0024.

А тому вказані обставини свідчать про вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача проти волі останнього.

Як зазначалось вище, позивач придбав спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено 10.09.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В. та зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №6995.

Вказаний вище договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2007р., предметом якого є спірна земельна ділянка з кадастровим номером вважається укладеним з 10.09.2007р.. І з моменту укладення вказаного договору право власності на цю земельну ділянку у попереднього власника - ОСОБА_3 - припинилося.

Хоча станом на дату подання даного позову позивач не отримав державного акту на право власності на придбану земельну ділянку та не зареєстрував своє право власності на земельну ділянку, однак він має право на подання даного позову.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення прав користування та володіння належним її на праві власності.

З доданої до позовної заяви копії протоколу №17/10/2016 від 17.10.2016р. загальних зборів учасників ТОВ ЛІК ОМ та акту прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ від 17.10.2016р., ОСОБА_3 передала в якості внеску до статутного капіталу зазначеного товариства спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800-03:005:0024

При цьому згаданий вище договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2007р., укладений між ОСОБА_1 та третьою особою по ОСОБА_3 у встановленому порядку не був розірваний чи визнаний недійсним.

Відповідно станом на 17.10.2016р. ОСОБА_3 не була власником зазначеної земельної ділянки, а тому в силу положень ст. ст. 317, 319 ЦК України не мала права розпоряджатися даною земельною ділянкою.

Таким чином спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:03:005:0024 вибула з володіння позивача проти його волі, а тому може бути витребувана із чужого незаконного володіння відповідно до положень ст. 388 ЦК України.

При цьому для вирішення питання про витребування майна не вимагається визнання недійсним договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право відповідача ТОВ ЛІК ОМ на спірну земельну ділянку (зокрема, актів приймання-передачі майна до статутного капіталу).

А тому земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:03:005:0024 і цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка перебуває у власності відповідача по справі ТОВ ЛІК ОМ , є тією самою земельною ділянкою, яку позивач ОСОБА_1 придбав на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2007р. у ОСОБА_3 .

Тому,ОСОБА_1 просив суд витребувати з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0046 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222485800:03:005:0024, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "ЛІК ОМ" про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ , ОСОБА_5 .

Залишено без розгляду первісну позовну вимогу про визнання недійсним Акту прийому-передачі та грошової оцінки нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Оілтекс , укладеного 16.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю Оілтекс .

Решту позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Оілтекс , Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя - задоволено повністю.

Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 :

- земельну ділянку площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0039, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503332224);

- земельну ділянку площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0040, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68511032224);

- земельну ділянку площею 1.54 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0043, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67813832224);

- земельну ділянку площею 2.0401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0020, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67856732224);

- земельну ділянку площею 1.5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0029, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68502232224);

- земельну ділянку площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0030, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503732224);

- земельну ділянку площею 2.0139 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68307832224);

- земельну ділянку площею 1.54 га, кадастровий номер3222485800:03:005:0028, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68479332224);

- земельну ділянку площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0027, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68456932224);

- земельну ділянку площею 1.7043 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0025, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68409532224);

- земельну ділянку площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0026, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68437332224);

- земельну ділянку площею 2.0046 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0024, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68372732224);

- земельну ділянку площею 1.4899 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:5122, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1036702932224).

Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

У порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину наступного нерухомого майна:

- земельної ділянки площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0039, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503332224);

- земельної ділянки площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0040, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68511032224);

- земельної ділянки площею 1.54 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0043, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67813832224);

- земельної ділянки площею 2.0401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0020, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67856732224);

- земельної ділянки площею 1.5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0029, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68502232224);

- земельної ділянки площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0030, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503732224);

- земельної ділянки площею 2.0139 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68307832224);

- земельної ділянки площею 1.54 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0028, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68479332224);

- земельної ділянки площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0027, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68456932224);

- земельної ділянки площею 1.7043 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0025, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68409532224);

- земельної ділянки площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0026, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68437332224);

- земельної ділянки площею 2.0046 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0024, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68372732224);

- земельної ділянки площею 1.4899 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:5122, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1036702932224).

У порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину наступного нерухомого майна:

- земельної ділянки площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0039, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503332224);

- земельної ділянки площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0040, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68511032224);

- земельної ділянки площею 1.54 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0043, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67813832224);

- земельної ділянки площею 2.0401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0020, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67856732224);

- земельної ділянки площею 1.5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0029, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68502232224);

- земельної ділянки площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0030, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68503732224);

- земельної ділянки площею 2.0139 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68307832224);

- земельної ділянки площею 1.54 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0028, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68479332224);

- земельної ділянки площею 1.5399 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0027, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68456932224);

- земельної ділянки площею 1.7043 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0025, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68409532224);

- земельної ділянки площею 1.5401 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0026, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68437332224);

- земельної ділянки площею 2.0046 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:0024, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 68372732224);

- земельної ділянки площею 1.4899 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:5122, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1036702932224).

Визнано недійсним Акт прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ від 17.10.2016 р., укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9605 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 384 20 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відмовлено у задоволенні позову третьої особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ , третя особа ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви третьої особи покладено на третю особу.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ ЛІК ОМ подало дві аналогічні за змістом апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Оілтекс , ТОВ ЛІК ОМ , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, у порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя відмовити у повному обсязі. Вказує, що дану справу розглянуто з порушенням правил юрисдиції, та посилається на практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, яка стосується спірних правовідносин та є актуальною, а саме: постанову ВПВС від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 та постанови ВС від 08 вересня 2021 року у справі №515/1060/19, від 15 вересня 2021 року у справі №661/1185/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі №464/1455/16-ц.

Також, звертає увагу суду на те, що Акт прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ "ЛІК ОМ" від 17 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "ЛІК ОМ" не регулює сімейні права та обовязки між подружжям, батьками та дітьми, а тому він не є правочином у сімейних правовідносинах. Вказані висновки викладено у постанові ВПВС від 03 листопада 2020 року у справі №922/88/20 та у постанові від 29 червня 2021 року.

Крім того, зазначає, що спірні земельні ділянки з моменту їх передачі в статутний капітал ТОВ "ЛІК ОМ" втратили ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя та є виключно приватною власністю ТОВ "ЛІК ОМ", а ОСОБА_2 має право лише вимагати від ОСОБА_2 компенсувати половину вартості внесеного в статутний капітал майна.

Вказує, що реєстрація земельних ділянок здійснена за ТОВ "ЛІК ОМ" 02 листопада 2016 року, а тому належним способом захисту позивача є витребування земельних ділянок у добросовісного набувача, а не визнання права власності.

Вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагу той факт, що позивач у позові не заявляв вимоги про визнання недійсним правочину, за яким земельні передано як вклад до Статутного капіталу ТОВ "ЛІК ОМ", а просив визнати недійсним лише акт прийому-передачі майна.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задвооленні позову третьої особи ОСОБА_1 та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:005:0024, і постановити в цій частині нове судове рішення, яким: витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ ЛІК ОМ на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0046 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222485800:03:005:0024, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; - відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ Оілтекс , ТОВ ЛІК ОМ про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя в частині вимог, що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:005:0024.

Вказує, що починаючи з 01.05.2009 року договір купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року №6995, за яким він придбав земельну ділянку вважажється документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку на підставі ЗК України в редакції від 01 травня 2009 року. Вважає, що хоч він і не зареєстрував своє право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що набув право власності на неї на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року №6995.

Посилається на правову позицію, яка викладена у постановах ВПВС від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц та у постановах ВС від 24 лютого 2021 року у справі №367/4613/18, від 26 червня 2021 року у справі №282/1874/18, від 01 жовтня 2019 року у справі №922/2723/17.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційні скарги ТОВ ЛІК ОМ , у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні провадження закрити.

ТОВ ЛІК ОМ подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання недійсним Акту прийому-передачі та грошової оцінки нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Оілтекс , укладеного 16.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю Оілтекс , суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_2 подано до суду заяву про залишення без розгляду частини вимог щодо визнання недійсним Акту прийому-передачі та грошової оцінки нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ Оілтекс , укладеного 16.06.2017 р. між ТОВ ЛІК ОМ та ТОВ Оілтекс , тому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишено без розгляду вказану позовну вимогу.

В цій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відсутні підстави для його задовлення.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що спірні земельні ділянки які були набуті ОСОБА_3 є об`єктом права спільної сумісної власності з ОСОБА_2 , оскільки набуті подружжям за час шлюбу, тому є абсолютно обґрунтованою вимога щодо визнання їх спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того враховуючи рівність часток майна дружини та чоловіка що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у разі його поділу, за ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на 1/2 частину спірних земельних ділянок зазначених вище. Також судом зазнгачено, що земельні ділянки що були набуті відповідачем ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 були відчужені нею до статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ без письмової згоди позивача ОСОБА_2 , і враховуючи вартість нерухомого майна переданого ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ , відповідний правочин виходить за межі дрібного побутового та стосується цінного майна.Тому,відповідно до ст. 215 ЦК України акт прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ від 17.10.2016 р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ЛІК ОМ підлягає визнанню недійсним.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 07.06.1986 року відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 510, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, останньою було набуто у власність наступне нерухоме майно на підставі відповідних договорів купівлі-продажу:

-Земельна ділянка площею 1,5401 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0039 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27 червня 2006 року р.№ 2179, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

-Земельна ділянка площею 1,5399 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0040 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 червня 2006 року р.№ 2034, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 1,5400 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0043 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27 червня 2006 року р.№ 1-1928, посвідченого Дудкіною Н.В., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори);

- Земельна ділянка площею 2,0401 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0020 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10 травня 2006 року р.№ 1561, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 1,5400 га. розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0029 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 червня 2006 року р.№ 2046, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 1,5399 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0030 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 червня 2006 року р.№ 2055, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 2,0139 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0021 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10 червня 2006 року р.№ 1852, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 1,5400 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0028 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 червня 2006 року р.№ 2038, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 1,5399 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0027 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10 червня 2006 року р.№ 1848, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 1,7043 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0025 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 червня 2006 року р.№ 1957, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 1,5401 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0026 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 червня 2006 року р.№ 2042, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області);

- Земельна ділянка площею 2,0046 га, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3222485800:03:005:0024 (підстава набуття договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 червня 2006 року р.№ 1961, посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київської області).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯД № 695718, виданого 20.04.2007 року Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів, ОСОБА_3 була набута у власність земельна ділянка площею 1,4899 га, кадастровий номер 3222485800:03:005:5122, розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

10 вересня 2007 рокуприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 6995, за яким ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0046 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222485800:03:005:0024.

Відповідно до Акту прийому-передачі майна, яке вносить учасник до Статутного капіталу ТОВ ЛІК ОМ від 17 жовтня 2016р. учасник Товариства ОСОБА_3 та директор Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ Тарасенко Олександр Юрійович, що діє відповідно до Статуту Товариства з 20.12.2012р., склали цей Акт відповідно до Протоколу № 17/10/2016 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ (код ЄДРПОУ 38510962) від 17.10.2016 року, згідно якого учасник Товариства ОСОБА_3 передала, а директор Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ Тарасенко Олександр Юрійович прийняв до статутного капіталу товариства майновий внесок на загальну суму - 1300000,00 гривень, що складається із вищезазначених тринадцяти земельних ділянок.

На підставі чого відбулась реєстрація права власності на дані земельні ділянки за ТОВ ЛІК ОМ .

В подальшому відповідно до Акту прийому-передачі та грошової оцінки нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю ОІЛТЕКС від 16 червня 2017 року учасник товариства з обмеженою відповідальністю ОІЛТЕКС - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ передало до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ОІЛТЕКС майно що складається із вищезазначених тринадцяти земельних ділянок.

На підставі чого відбулась реєстрація права власності на дані земельні ділянки за ТОВ ОІЛТЕКС .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 758/2659/20 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним Акту прийому-передачі майна, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, те, що суб`єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин (стаття 19 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до положень пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; та вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відтак серед ознак, визначених у частині першій статті 20 ГПК України для відмежування господарської юрисдикції від інших, є, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин (пункт 3); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно, реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 6); щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійними актів, що порушують право на майно, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна (пункт 13) тощо.

Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження№ 12-143гс19).

Для розмежування юрисдикції спору у цій справі серед зазначених критеріїв розмежування слід також визначити хоча б один з таких критеріїв, як здійснення господарської діяльності, або наявність спору з корпоративних правовідносин, або спору щодо права власності на майно, реєстрації та обліку цього майна тощо.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України ).

Відповідно до приписів частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України). Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин.

Отже, спір з корпоративних правовідносин виникає щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі який вибув.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19), від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19 (провадження № 12-103гс19); від 11 червня 2019 року у справі № 922/2005/18 (провадження № 12-261гс18), від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження №12-23гс19).

Положення пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України у їх розмежуванні передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справах як за змістом правовідносин (господарські, корпоративні), так і за предметом спору (вимоги щодо прав на майно, реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами).

Таким чином, ГПК України серед інших спорів, юрисдикція яких чітко визначена його положеннями як господарська, визначає як спори господарської юрисдикції також спори щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України та статті 85 ГК України товариство є власником майна, продукції та доходів, які отримані від статутної діяльності або з інших передбачених законодавством та/або статутом джерел, не заборонених законодавством.

Підстави позбавлення господарського товариства права власності на належне йому майно визначено ЦК України та ГК України, а також іншим законодавством про регулювання діяльності господарських товариств та законодавством щодо обігу майна. Однією з підстав позбавлення товариства його майна є передача належного товариству майна учаснику, який вийшов з товариства, як вартості частки у статутному капіталі товариства.

Визначаючи юрисдикцію спору, слід також мати на увазі, що правовідносини між учасниками господарського товариства, крім ЦК України та ГК України, врегульовано також Законом України від 19 вересня 1991 року №1576-XII Про господарські товариства та Законом України від 06 лютого 2018 року №2275-VIII Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальність , які серед іншого впорядковують також правовідносини між учасниками товариства щодо майна товариства і, зокрема, формування статутного капіталу та розподілення майна товариства при виході учасника з господарського товариства.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20), від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Визначення юрисдикції спору в цій справі залежить від змісту права ТОВ ЛІК ОМ , заявлених позивачем вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначив про порушення свого права власності на спільне майно подружжя, зокрема, майновий внесок на загальну суму1300000,00 гривень, що складається із тринадцяти земельних ділянок, які було передані ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ ОІЛТЕКС ( ЛІК ОМ ) членом якого вона є.

З урахуванням викладеного, суд апеляційої інстанції вважає, що спір щодо визнання недійсним Акту прийому-передачі майна виник з правовідносин щодо майна, яке однією зі сторін спору - вважається таким, що внесено як вклад учасника та належить товариству на праві власності, та з приводу реєстрації цього майна, тому такий спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновк про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 провизнання недійсним Акту прийому-передачі майна, оскільки такі вимоги не підлягаютьрозгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися господарськимсудом. А тому, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасування, а провадження у справі за цією позовною вимогою підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, у порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відносини щодо майна господарського товариства регулюються нормами ЦК України, Господарським кодексом України та Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (чинним на час ухвалення оскаржуваних рішень).

Відповідно до ст.113 ЦК України товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦК України та ч. 1 ст. 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Із урахуванням положень статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України, за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Таким чином, із моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч статті 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення статей 116, 147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства, це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий із подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18 та від 11 березня 2020 року (справа № 161/19023/17, провадження № 61-16823св19). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 вказано, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю). Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації (пункти 8.36., 8.37 постанови).

При цьому відчуження частини корпоративних прав одним із подружжя без згоди іншого не позбавляє права останнього претендувати на компенсацію частини від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді цього товариства, а обраний останньою спосіб захисту своїх прав шляхом визнання недійсним спірного правочину, на підставі якого частка в статутному капіталі господарського товариства була відчужена іншим учасникам товариства, є неефективним.

Разом із тим застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині визнання майна спільною сумісною власністью подружжя та його розподіл, оскільки після передачі спірного майна ОСОБА_3 у статутний капітал господарського товариство, воно втратитило властивості спільної сумісної власності подружжя, та стало власністю товаритсва. Позивач у свою чергу набув права вимоги компенсації вартості 1/2 частини спільного майна, однак у справі, що розглядається, зазначені вимоги заявлені не були. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом порядок не зареєстрував земельну ділянку площею 2,0046 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222485800:03:005:0024, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно норм ЗК України на вищезазначену земельну ділянку у ОСОБА_1 не виникло право власності.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки вказана земельна ділянка не перебуває у власності ОСОБА_1 , і тому у останнього відсутнє право на витребовуванвання з чужого назаконого володіння.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що починаючи з 01.05.2009 року договір купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року №6995, за яким він придбав земельну ділянку вважажється документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку на підставі ЗК України в редакції від 01 травня 2009 року. А також, що хоч він і не зареєстрував своє право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що набув право власності на неї на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року №6995, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на правову позицію, яка викладена у постановах ВПВС від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц та у постановах ВС від 24. лютого 2021 року у справі №367/4613/18, від 26 червня 2021 року у справі №282/1874/18, від 01 жовтня 2019 року у справі №922/2723/17, апеляційний суд не приймає до уваги, оскілька вказана практика не є релевантною до даних правовідносин.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача та третьої особи з самостійними вимогами не були порушені відповідачами.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями ст. 115,116,147 ЦК України, ст. 20 ГК України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що провадження за позовними вимогами ОСОБА_2 про визнання недійсним Акту прийому-передачі майна підлягає закриттю, а позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя, а також позовні вимоги третьої особи ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ ЛІК ОМ частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя про у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

Також, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами положення цивільного та земельного кодексів.

Таким чином, доводи апеляційної скаргиОСОБА_1 не спростовують висновків суду, рішення суду в частині позовних вимог третьої особи ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК ОМ задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним Акту прийому-передачі майна, про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, у порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя - скасувати.

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним Акту прийому-передачі майна - закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, у порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя - відмовити.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 24 січня 2022 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко