Постанова

від 17.01.2022 по справі 903/1173/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 січня 2022 року Справа № 903/1173/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" та Володимир-Волинської міської ради

на рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021

(ухвалене о 13:04 год. у м. Луцьк, повний текст складено 20.09.2021)

у справі № 903/1173/15 (головуючий суддя Якушева І.О., суддя Вороняк А.С., суддя Кравчук А.М. )

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до відповідачів:

1) Володимир-Волинської міської ради

2) Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

про визнання незаконним рішення; визнання незаконним розпорядження; визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку

за участю представників:

від позивача - Яковчук О.Д.

від Володимир-Волинської міської ради - не з`явився;

від Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" - не з`явився;

від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Волинської області, в якій, враховуючи заяву № 115 від 11.12.2015 про уточнення позовних вимог, просив:

1. Визнати незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради №24/18 від 16.04.2008 "Про внесення змін до рішення міськради № 23/26 від 27.02.2008";

2. Визнати незаконним розпорядження Володимир-Волинської міської ради №281-РВ від 07.08.2008 "Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008" в частині, що стосується земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А в м. Володимир-Волинський;

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки між ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" та ТОВ "Гербор-холдінг" від 17.07.2009, що по вул. Генерала Шухевича, 126-А;

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки між Володимир-Волинською міською радою та ПАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" від 12.08.2008 по вул. Генерала Шухевича, 126-А;

5. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №286111 від 07.09.2009, виданий ТОВ "Гербог-холдінг", на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292.

На обґрунтування позовних позивач посилається на таке:

- рішенням Володимир-Волинської міської ради №23/26 від 27.02.2008 "Про затвердження переліку вільних земельних ділянок, які пропонуються на аукціон в 2008 році" затверджено перелік земельних ділянок для продажу у власність з аукціону в 2008 році, в тому числі, земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна (площа земельних ділянок орієнтовна). Рішенням Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16.04.2008 "Про внесення змін до рішення міськради № 23/26 від 27.02.2008" внесено зміни в пункт 2 рішення № 23/26 від 27.02.2008, доповнено його наступними пунктами: вул. Генерала Шухевича, 126А (5 000 кв. м.) комерційне використання.

У зв`язку з цим було виставлено на продаж земельну ділянку, яка входить до смуги відведення залізниці під облаштуванням залізничного полотна в межах населеного пункту і залізничної станції Володимир-Волинський.

Спірна земельна ділянка відповідно до розпорядження Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 27.08.2008 "Про затвердження результатів аукціону 05.08.2008" як вільна була продана відповідачем - 1 з аукціону, який відбувся 05.08.2008. Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.08.2008 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286041 відповідача-2.

Право власності на земельну ділянку у ТОВ "Гербор-холдінг" (відповідач-3) виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки між ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" (відповідач-2) від 17.07.2009 по вул. Генерала Шухевича, 126-А, відповідачу-3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286111.

Як зазначає позивач, розмір смуги відведення залізниці під облаштування залізничного полотна в межах населеного пункту і залізничної станції Володимир-Волинський, в т.ч. земельної ділянки 0, 7191 га по вул. Генерала Шухевича, 126-А в м. Володимир-Волинський, відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про транспорт" визначений Планом меж смуги відведення дільниці Сокаль-Ковель Львівської залізниці № 498-Л-О-ТР, виготовленим у 1993 році інститутом "УкрНІІГИПРОТРАНС". Зовнішні межі земель смуги відводу погоджені з відповідними відомствами, в т.ч. з представниками Володимир-Волинської міської ради в особі завідуючого відділом земельних ресурсів м.Володимир-Волинський Бака А.І. та начальника архітектури і містобудування Мазурка В.О., скріплені їх підписами, печатками Володимир-Волинської міської ради та Головного архітектора міста.

Технічна документація по інвентаризації земельної ділянки Рівненського відділу Львівської залізниці в межах Володимир-Волинського загальною площею 560 802 кв. м. була затверджена рішенням Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 242 від 30.09.1999.

Межі земельної ділянки, що знаходиться під залізницею площею 560 802 кв. м., були погоджені із суміжними землекористувачами, зокрема з ДП "Володимир-Волинський машинобудівний завод", наступником якого є ВАТ "Володимир-Волинська "Будмеханізація".

Проте, всупереч вимог п. 4 ст. 84 Земельного кодексу України Володимир-Волинська міська рада продала спірну земельну ділянку у приватну власність без погодження меж із суміжним землекористувачем - залізницею.

Водночас, на спірній земельній ділянці розташовані станційні колії № 21, 22, 23, які є власністю залізниці і перебувають на її балансі. Таким чином, відповідач-1 не дотримався вимог п.4 ст.84 ЗК України в тій частині, що землі під державними залізницями є власністю держави і не можуть передаватися у приватну власність, чим порушив права та охоронювані законом інтереси ДТГО "Львівська залізниця" як землекористувача.

Земельна ділянка по вул. Генерала Шухевича, 126-А в м. Володимир-Волинський знаходиться у смузі відведення Львівської залізниці в межах станції Володимир-Волинський та перебуває у постійному користуванні ДТГО "Львівська залізниця" відповідно до ст.92 ЗК України.

Проте, всупереч цьому, земельна ділянка під облаштуванням смуги відведення була продана з аукціону і передана у власність ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", яка в подальшому перепродана ТОВ "Гербор-холдінг".

Отже, Володимир-Волинській міській раді, ВАТ "Будмонтажмеханізація" та ТОВ "Гербор-холдінг" завчасно було відомо, що на земельній ділянці знаходяться діючі залізничні колії ДТГО "Львівська залізниця".

Посилаючись на умови договору купівлі-продажу, позивач зазначає, що міська рада не є добросовісним продавцем, а покупці є недобросовісними набувачами. Вважає, що відсутність чи наявність у землекориствуча документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Позивач, посилаючись на вимоги ст.ст. 68, 84, 92, 149, 152, 155, 158 Земельного кодексу України, ст.23 Закону України "Про транспорт", ст.6 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 15, 16, 21, 203, 215, 216 ЦК України зазначає, що при прийнятті рішення Володимир-Волинською міською радою щодо продажу спірної земельної ділянки не було враховано норми законодавства, вказує, що її дії виходять за межі компетенції органу місцевого самоврядування, суперечать чинному законодавству України, порушують права та інтереси залізниці як землекористувача, а тому договори купівлі-продажу земельних ділянок слід визнати недійсними, а Державний акт підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі №903/1173/15 позов задоволено частково. Провадження у справі до Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" закрито. Визнано незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16.04.2008 "Про внесення змін до рішення міської ради № 23/26 від 27.02. 2008". Визнано незаконним розпорядження Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 07.08.2008 "Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008" в частині, що стосується земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А в м. Володимир-Волинський. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А від 12.08.2008, укладений між Володимир-Волинською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація". Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А від 17.07.2009, укладений між ВАТ "Володимир-Волинська "Будмонтнжмеханізація" та ТОВ "Гербор-холдінг". Визнано недійсним виданий ТОВ "Гербор-холдінг" Державний акт серії ЯД № 286111 на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292. Здійснено розподіл судових витрат.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Володимир-Волинської міської Ради №23/26 від 27.02.2008 "Про затвердження переліку вільних земельних ділянок, які пропонуються на аукціон у 2008 році" було затверджено перелік земельних ділянок для продажу права оренди з аукціону та для продажу у власність з аукціону, в тому числі земельні ділянки на яких розміщені об`єкти нерухомого майна (площа земельних ділянок орієнтовна).

Пунктом 2 рішення Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16.04.2008 "Про внесення змін до рішення міськради №23/26 від 27.02.2008" внесено зміни в пункт 2 рішення №23/26 від 27.02.2008: доповнено його підпунктом: вул. Генерала Шухевича, 126-А (5000 кв. м.) комерційне використання.

Відповідно до розпорядження Володимир-Волинської міської Ради 281-РВ від 27.08.2008 "Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008" затверджено результати проведеного аукціону від 05.08.2008 по продажу у власність земельної ділянки площею 7 191 кв. м. по вул. Генерала Шухевича, 126-А ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" за ціною 456 808 грн.; доручено управлінню майнових і земельних ресурсів підготувати для підписання договори купівлі-продажу.

12.08.2008 між Володимир-Волинською міською радою як продавцем і ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7 191 кв. м. по вул. Генерала Шухевича, 126-А у м.Володимирі-Волинському.

24.10.2008 Володимир-Волинський відділ земельних ресурсів видав ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №2881 41, кадастровий номер земельної ділянки 07:102:000:00:01:003:1292.

17.07.2009 між ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" як продавцем і ТОВ "Гербор-холдінг" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7191 га по вул. Генерала Шухевича, 126-А у м.Володимирі-Волинському.

Проаналізувавши обставини справи та положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, зокрема, ст. ст. ст. 202, 203, 215 ЦК України ст. 68, 84, 152, 155 ЗК України , ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. ст. 11, 23 Закону України "Про транспорт", положення Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під`їзних колій (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096) суд дійшов висновку, що земельна ділянка по вул. Генерала Шухевича, 126-А, належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватись у приватну власність, а тому Володимир-Волинська міська рада не мала законних підстав розпорядження землями такої категорії.

Також, судом була надана оцінка причинам пропуску строку позовної давності, за наслідком чого суд вказав про поважність причин її пропуску та наявності підстав для захисту порушеного права позивача.

Закриваючи провадження у справі до Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", суд першої інстанції керувався положеннями п.6 ч.1 ст.231 ГПК України та тим, що вказану юридичну особу було припинено, а доказів правонаступництва суду не подано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування своєї позиції, ТОВ "Гербор-холдінг" вказує на таке.

Розглядаючи цей спір, в перш у чергу, треба з`ясувати чи знаходилась на земельній ділянці площею 7 191 кв. м. за адресою: м. Володимир_Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 0710200000:01:003:1292 державна залізниця.

Судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивач не додав жодного документу, який підтверджує, що на вказаній земельній ділянці знаходилась державна залізниця.

Крім того в матеріалах справи, відсутні будь-які реальні докази того, що на спірній земельній ділянці були колії державної залізниці.

Вказує, що спірна земельна ділянка ніколи не мала відношення до позивача, на ній ніколи не знаходились колії, суд ніяким чином не обґрунтував цього.

Оскільки колії державної залізниці на спірній земельній ділянці були відсутні, а ст. 84 Земельного кодексу України вказує про державну власність там де є колії державної залізниці, позов є безпідставним, а права позивача не є порушеними, однак судом першої інстанції цього взято до уваги не було.

Та обставина, що земельний податок не сплачувався позивачем до того моменту, коли спірна земельна ділянка перейшла у власність ТОВ "Гербор-холдінг", вказує на те, що земельна ділянка не знаходилась в його користуванні, однак суд першої інстанції цього не врахував.

Судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було задоволено заяви про застосування позовної давності у зв`язку із тим, що причина пропуску позовної давності позивачем є поважною, а порушене право підлягає захисту.

Зокрема, суд першої інстанції поважність пропуску позивачем позовної давності обґрунтував тим, що для захисту своїх інтересів транспортний прокурор в інтересах позивача звертався до Володимир-Волинського міського суду про визнання нечинними рішень Володимир-Волинської міської ради № 23/26 від 27.02.2008, № 24/18 від 16.04.2008, визнання нечинним розпорядження Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 27.08.2008.

Так, за наслідком розгляду справи, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 21.10.2013 у справі № 154/2369/13а 2а/154/45/13 скасовано, а провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст.157 КАС України закрито.

Після цього, 04.11.2015 ДТГО "Львівська залізниця" за захистом свого права звернулося з позовною заявою про визнання недійсним рішення № 24/18 від 16.04.2008, визнання недійсним розпорядження № 281-РВ від 07.08.2008, визнання недійсними договорів від 12.08.2008, 17.07.2009, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286111, до господарського суду Волинської області

Судом першої інстанції не було взято до уваги того факту, що під час розгляду вищезазначених справ, позивачу ніщо не перешкоджало звернутись до суду із позовними вимогами, котрі заявлені в цій справі та після відкриття провадження подати заяву про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративних справ, однак позивачем цього вчинено не було, що і призвело до пропущення строку позовної давності

Відповідно до правовстановлюючих документів, право власності на об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292, зареєстровано за ТОВ "Гербор-холдінг".

Позивач звертаючись до суду з позовною заявою не ставила вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Гербор-холдінг".

За наведеного, ТОВ "Гербор-холдінг" вважає, що через порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права рішення суду слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Володимир-Волинська міська рада, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з таких підстав.

Документом, що посвідчував право на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою був Державний акт, однак позивач не надав жодного документа, який міг би засвідчити наявність у нього будь-якого права на земельну ділянку, яка знаходиться у м. Володимирі-Волинському по вул. Генерала Шухевича, 126-А.

Поданий позивачем План смуги відведення дільниці Сокаль-Ковель Львівської залізниці не може розглядатись в якості доказу наявності у позивача права постійного користування спірною у справі земельною ділянкою як такий, що не передбачений чинним законодавством та є неналежним доказом, а сама спірна земельна ділянка не відноситься до земель залізничного транспорту в розумінні ст. 65, 67, 68 Земельного кодексу Україні.

Оскільки, спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Володимир-Волинський, Володимир-Волинська міська рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Враховуючи, що позивачем не надано належного доказу, який свідчив про його право користування спірною земельною ділянкою та те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Володимир-Волинський, Володимир-Волинська міська рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Судом помилково було встановлено, що запропонувавши земельну ділянку на аукціон та продавши її у власність, Володимир-Волинська міська рада порушила право АТ "Українська залізниця", як землекористувача, а саме порушила приписи п. б ч. 3 ст. 84 ЗК України, оскільки така обставина щодо відчуження земельної ділянки була визнана встановленою лише з огляду на більшу вірогідність доказів, поданих позивачем.

Позивач не надав суду достатній обсяг доказів, що підтверджують про порушення його прав та інтересів укладеними договорами про купівлю-продаж земельної ділянки.

ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу ""Рівненська дирекція залізничних перевезень" ще у 2010 році знала про існування вищевказаних рішень органу місцевого самоврядування та договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Звертає увагу на те, що власник може пред`явити позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову.

Зазначає, що АТ "Українська залізниця" жодним доказом не підтвердило про порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача - власника, за захистом якого звернулося до суду.

Також, на думку Володимир-Волинської міської ради, строк позовної давності позивачем був пропущений.

З огляду на викладене, Володимир-Волинська міська рада вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15, ухвалене за результатами неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

Позивач надав суду письмові пояснення, відповідно до яких просить Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" та Володимир-Волинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 - без змін, з таких підстав.

На спірній земельній ділянці розташовані станційні колії № 21, 22, 23, які є власністю залізниці, їх балансова вартість становить 225 958 грн 96 коп., а при прийнятті рішення про продаж спірної земельної ділянки Володимир-Волинська міська рад, як орган місцевого самоврядування вийшла за межі компетенції, що суперечать чинному законодавству України, порушує права та інтереси залізниці як землекористувача.

Спірна земельна ділянка, яка передана і перебуває у власності ТОВ "Гербор-холдінг", знаходиться в межах земель смуги відведення відповідно до Плану меж смуги відведення дільниці Сокаль-Ковель Львівської залізниці 1993 року.

Відповідно до довідки №765 від 02.08.2020 та копій інвентарних карток обліку основних засобів №21527, №21528, №21529, колії №21, №22, №23 знаходяться на балансі залізниці.

Знаходження колій на земельній ділянці площею 0,7191 га підтверджується: копією кадастрового плану земельної ділянки, копією збірного кадастрового плану землекористувачів; копією плану земельної ділянки, які містять схематичне зображення колій. Всі ці документи містяться у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ВАТ "Володимир Волинський "БММ" для будівництва та обслуговування виробничих приміщень. Ця копія кадастрового плану земельної ділянки виготовлена ЗАТ НВП "Технічне бюро кадастру" у 2008 році, погоджена начальником управління містобудування "та архітектури, начальником відділу земельних ресурсів.

Колій №21, №23 в межах станції Володимир Волинський Львівської залізниці підтверджується копією технічно-розпорядчого акту.

ТОВ "Гербор-холдінг" звернулося до Господарського суду Волинської області шляхом зобов`язання ДТГО "Львівська залізниця" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом часткового демонтажу малодіяльних колій №22, №23 по станції Володимир Волинський, які розташовані на земельній ділянці площею 7 191 кв. м. за адресою: м.Володимир Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126 А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292, що належить ТОВ "Гербор-холдінг" на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЯД №286041, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2009. Позовні вимоги обґрунтовані позбавленням позивача права користування вищевказаною земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності, у зв`язку із наявністю на ній малодіяльних колій №22 та №23 по станції Володимир-Волинський, які належать ДТГО "Львівська залізниця".

Твердження ТОВ "Гербор-холдінг", що колії які знаходяться на спірній земельній ділянці являються під`їзними є безпідставними.

Неможливо ототожнювати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292 із земельною ділянкою з кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1251, а також і малозначні станційні колії №№ 21, 22, 23 власності залізниці із під`їзними коліями №1,2,3

Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Позивачу стало відомо у 2010 році, а з позовом до Господарського суду Волинської області, в якому оскаржив рішення ради № 24/18 від 16.04.2008, розпорядження №281-РВ від 27.08.2008, договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки, які були укладені 12.08.2008, 17.07.2009, позивач звернувся 04.11.2015.

До цього, транспортний прокурор в інтересах позивача звертався до Володимир - Волинського міського суду про визнання нечинними рішень Володимир-Волинської міської ради №23/26 від 27.02.2008, №24/18 від 16.04.2008, визнання нечинним розпорядження Володимир Волинської міської ради №281-РВ від 27.08.2008.

Однак, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 21.10.2013 у справі №154/2369/13а 2а/154/45/13 скасовано, а провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст.157 КАС України закрито.

Позивач зазначає, що є неправильним та несправедливим покладення виключно на нього відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах

За наведеного позивач вважає, що суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є такими, що прийняте із з`ясуванням суттєвих обставин справи, які стосуються предмету спору, з урахуванням судом дійсних обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами та обґрунтовано судом нормами права, що регулюють спірні правовідносини, а висновки суду є такими, що відповідають фактичним обставинам справи і характеру спірних правовідносин.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" надійшли додаткові пояснення, в яких останній посилається на постанову Верховного Суду від 150.9.2021 у справі № 444/2234/18, якою залишено без змін рішення про відмову в задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця до фізичної особи про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Зазначає, що у справі № 903/1173/15 відсутні будь-які докази, які підтверджують, що колії залізниці чи її зона відведення накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:003:1292, тоді як є первинні документи, зокрема проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича. 126А, де знаходиться акт обстеження вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва цеху для виробництва меблів від 15.04.2008

Вказує, що такий акт міг би спростувати тільки висновок експерта чи спеціаліста, проте позивачем не надано такі докази суду.

За наведеного, просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Гербор-Холдінг" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі №903/1173/15.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не скористалося правом подати відзив на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" та Володимир-Волинської міської ради, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 21.12.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухвалені оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судових засіданнях 21.12.2021 та 17.01.2022 заявила, що з доводами скаржників не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

В судове засідання 17.01.2022 представники Володимир-Волинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг", Головного управління Держгеокадастру у Волинській області не з`явилися.

Від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Володимир-Волинська міська рада подала суду апеляційної інстанції заяву про відкладення розгляду справи, яка мотивована зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Суд бере до уваги, що у відповідній заяві не вказано причини необхідність участі представника міської ради в судовому засіданні чи неможливості розгляду справи без його участі, в тому числі дослідженні доказів.

Також, основною передумовою для відкладення є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Тому, суд апеляційної інстанції відхиляє заяву Володимир-Волинської міської ради про відкладення розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що інші учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення (т. 5, а. с. 201, 211-213), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційних скарг.

Також, від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" надійшло клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого позивач просить призначити у справі № 903/1173/15 судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання:

- чи знаходить земельна ділянка Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292 у смузі відведення залізниці в адміністративних межах станції Володимир-Волинський, Волинської області в натурі (на місцевості) згідно технічної документації по інвентаризації земельної ділянки Рівненського відділу Львівської залізниці в межах міста Володимир-Волинський загальною площею 560 802 кв. м., що була затверджена рішенням Володимир-Волинської міської ради № 242 від 30.09.1999?

- чи перетинаються межі земельних ділянок Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292 у смузі відведення залізниці в адміністративних межах станції Володимир-Волинський, Волинської області в натурі (на місцевості) згідно технічної документації по інвентаризації земельної ділянки Рівненського відділу Львівської залізниці в межах міста Володимир-Волинський загальною площею 560 802 кв. м., що була затверджена рішенням Володимир-Волинської міської ради № 242 від 30.09.1999?

- чи знаходиться на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292 залізничні колії?

Таке клопотання мотивоване необхідністю роз`яснення питань, які потребують спеціальних знань, а саме: підтвердження фактів перетину меж та площі, на яку перетинають земельні ділянки, які перебувають у власності позивача та ТОВ "Гербор-холдінг", а також розташування смуги відводу на земельній ділянці, що передана в користування рішенням Володимир-Волинської міської ради № 242 від 30.09.1999.

В судовому засіданні 17.01.2022 представник позивача підтримала вказане клопотання, просила його задовольнити.

Розглянувши таке клопотання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про його відхилення, з таких мотивів.

У ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд бере до уваги, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.

В той же час, здійснивши аналіз наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, проаналізувавши правовідносин, що склалися між сторонами, встановивши, що докази, подані сторонами є зрозумілими, достатніми, не є суперечливими та за відсутності потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у справі, суд відхиляє клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг", перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, в межах доводів апеляційний скарг колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що рішенням Володимир-Волинської міської Ради №23/26 від 27.02.2008 "Про затвердження переліку вільних земельних ділянок, які пропонуються на аукціон у 2008 році" було затверджено перелік земельних ділянок для продажу права оренди з аукціону та для продажу у власність з аукціону, в тому числі земельні ділянки на яких розміщені об`єкти нерухомого майна (площа земельних ділянок орієнтовна) (т. 1, а. с. 246).

Пунктом 2 рішення Володимир-Волинської міської Ради № 24/18 від 16.04.2008 "Про внесення змін до рішення міськради №23/26 від 27.02.2008" внесено зміни в пункт 2 рішення №23/26 від 27.02.2008: доповнено його підпунктом - вул. Генерала Шухевича, 126-А (5000 кв. м.) комерційне використання (т. 1, а. с. 13).

Розпорядженням Володимир-Волинської міської Ради 281-РВ від 07.08.2008 "Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008" затверджено результати проведеного аукціону від 05.08.2008 по продажу у власність земельної ділянки площею 7 191 кв. м. по вул. Генерала Шухевича, 126-А - ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" за ціною 456 808 грн; доручено управлінню майнових і земельних ресурсів підготувати для підписання договори купівлі-продажу (т. 1, а. с 14).

12.08.2008 між Володимир-Волинською міською радою (продавець) і ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7191 кв. м. по вул. Генерала Шухевича, 126-А у м.Володимирі-Волинському (т. 1, а. с. 15).

Відповідно до п.3.4. Договору продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент складання договору продавець чи покупець не міг не знати.

24.10.2008 Володимир-Волинський відділ земельних ресурсів видав ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №2881 41, кадастровий номер земельної ділянки 07:102:000:00:01:003:1292 (т. 1, а. с. 17).

В подальшому, 17.07.2009 між ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" як продавцем і ТОВ "Гербор-холдінг", як покупцем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7191 га по вул. Генерала Шухевича, 126-А у м.Володимирі-Волинському (т. 1, а. с. 18-19).

07.09.2009 Відділ Держкомзему у м.Володимир-Волинському видав ТОВ "Гербор-холдінг" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286111 (т. 1, а. с. 20).

Також, транспортний прокурор в інтересах позивача звертався до Володимир-Волинського міського суду про визнання нечинними рішень Володимир-Волинської міської ради №23/26 від 27.02.2008, №24/18 від 16.04.2008, визнання нечинним розпорядження Володимир-Волинської міської ради №281-РВ від 27.08.2008.

Постановою Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010 у справі №2-а-266/10 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено (т. 1, а. с. 104-110).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 постанову Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010 залишено без змін (т. 1, а. с. 111-113).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 постанову Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 скасовано, справу передано на новий судовий розгляд (т. 1, а. с. 114).

Постановою Володимир-Волинського міського суду від 21.10.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 1, а. с. 115-118).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21.10.2013 у справі №154/2369/13а 2а/154/45/13 скасовано, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України закрито (т. 1, а. с. 115-118).

За наведених обставин, позивач звернувся, в порядку господарського судочинства, із позовом про визнання незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16.04.2008, визнання незаконним розпорядження Володимир-Волинської міської ради 281-РВ від 27.08.2008, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу приписів ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається із вище встановлених обставин, спір у цій справі виник з тих підстав, що на думку позивача, Володимир-Волинська міська рада розпорядилась земельною ділянкою, яка відноситься до земель транспорту та перебуває у державній власності, користувачем якої є позивач.

Отже, для правильного вирішення цього спору слід встановити чи перебуває земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292 у державній власності, знаходження залізничних колій на такій земельній ділянці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно із ст. 11 Закону України "Про транспорт" землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

Також, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт", яка кореспондується з положеннями ст. 68 Земельного кодексу України встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Проаналізувавши матеріали господарської справи № 903/1173/15, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що знаходження колій на земельній ділянці площею 0,7191 га підтверджується такими доказами:

- планом меж смуги відведення дільниці Сокаль-Ковель Львівської залізниці № 498-Л-О-ТР, виготовленим у 1993 році інститутом "УкрНІІГИПРОТРАНС". Зовнішні межі земель смуги відводу погоджені з відповідними відомствами, в т.ч. з представниками Володимир-Волинської міської ради в особі завідуючого відділом земельних ресурсів м. Володимир-Волинський Бака А.І. та начальника архітектури і містобудування Мазурка В.О., скріплені їх підписами, печатками Володимир-Волинської міської ради та головного архітектора міста. В судовому засіданні 21.12.2021 було оглянуто оригінал такого плану, а представник позивача уточнила, що спірна земельна ділянка, на плані позначена, як склад вугілля (т. 1, а. с. 36-51);

- рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 193 від 26.07.1950, яким затверджено межі земель, зайняті залізною дорогою на станції Володимир-Волинській Ковельської залізної дороги (т. 1, а. с. 52);

- технічною документацією по інвентаризації земельної ділянки та видачі Державного акта на право постійного користування землею Львівської залізниці в межах м. Володимир-Волинський Волинської області, розроблена АТ Інститут "Волиньводпроект", яка затверджена рішенням Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 242 від 30.09.1999. В судовому засіданні 21.12.2021 було оглянуто оригінал вказаної технічної документації (т. 1, а. с. 22, 28-35);

- Державним актом на право постійного користування землею серії ВЛ № 82 від 29.05.2000. В судовому засіданні 21.12.2021 було оглянуто оригінал такого акту, а представник позивача пояснила, що позивач подав всі необхідні документи для його оформлення, однак, пізніше було встановлено, що наданий позивачу примірник акту є не підписаним та не скріплений печаткою (т. 1, а. с. 237-239);

- технічним паспортом водопостачання, затверджений 10.07.1946 заступником начальника Центрального управління локомотивного господарства та заступником начальника Центрального відділення статистичного обліку та рахунковості (т. 1, а. с. 135);

- технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ВАТ Володимир-Волинська "БММ" (т. 2, а. с. 13-29), зокрема, копією кадастрового плану земельної ділянки, копією збірного кадастрового плану землекористувачів, копією плану земельної ділянки (т. 2, а. с. 24, 25, 29 на звороті).

Також, наявність колій № 21, № 23 в межах станції Володимир - Волинський Львівської залізниці підтверджується копією технічно - розпорядчого акту (т. 1, а. с. 230-234).

Окрім того, та обставина, що на балансі ВП "Ковельська дистанція колії" знаходяться малодіяльні колії № 22, №23 по станції Володимир-Волинський, які використовуються як екіпірувальні та для відстою спеціального самохідного рухомого складу, частина з яких знаходиться на земельній ділянці, яка належить ТОВ "Гербор-холдінг", вказують копія листа відокремленого підрозділу "Ковельська дистанція колії" ДТГО "Львівська залізниця" №254 від 04.04.2012 адресована міському голові м. Володимир - Волинський, копія відповіді на цей лист за №1-17/1001 від 13.04.2012, копія рішення виконкому Володимир - Волинської міської ради №116 від 13.04.2012 "Про частковий демонтаж залізничної колії" (т. 1, а. с. 123-125).

Суд бере до уваги, що ТОВ "Гербор-холдінг" у квітні 2013 року звернулось з позовом до ДТГО "Львівська залізниця" та Міністерства інфраструктури України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом часткового демонтажу малодіяльних колій №22, №23 по станції Володимир - Волинський, які розташовані на земельній ділянці площею 7 191 кв. м. за адресою: м. Володимир - Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292, що належить ТОВ "Гербор-холдінг" на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЯД №286041, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2009. Позовні вимоги обґрунтовані позбавленням позивача права користування вищевказаною земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності, у зв`язку із наявністю на ній малодіяльних колій №22 та №23 по станції Володимир-Волинський, які належать ДТГО "Львівська залізниця" (справа № 903/339/13).

При цьому, ухвалою Господарського суду м. Києва суду від 09.11.2015 провадження у справі №903/339/13 зупинено до розгляду справи №903/1173/15.

В свою чергу, ТОВ "Гербор-холдінг" заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що вище зазначені колії є під`їзними.

Однак, відповідно до вимог статті 67 Статуту залізниць України та пункту 1.5. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 (надалі - Правила) власник під`їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, повздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд.

Масштабний план під`їзної колії, повздовжній та поперечний профілі залізничних колій складаються за матеріалами інженерно-геодезичних вишукувань.

Згідно з п.1.4. Правил на кожну під`їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній.

Отже, у випадку якби такі колі були б під`їзними, то вони б мали відповідні супроводжуючі документи, які мали б передаватися від одного власника до іншого, разом із відповідним об`єктом нерухомості, однак відповідачами таких документів не подано суду, а тому апеляційний господарський суд критично ставиться до вказаних вище доводів ТОВ "Гербор-холдінг".

Також, ТОВ "Гербор-холдінг" посилається на акт вибору та обстеження земельної ділянки передбаченої для будівництва цеху по виготовленню меблів Володимир-Волинська міська рада м.Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича,126-А від 15.04.2008, висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області №02/351 від 15.04.2008 (т. 2, а. с. 5).

Суд зазначає, що за змістом такого Акту комісією проведено обстеження земельної ділянки, передбаченої для будівництва цеху по виготовленню меблів площею 0,7191 га, яка знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича,126-А та вказано, що на земельній ділянці відсутні будівлі та споруди, проте залізничні колії не є будівлями чи спорудами і про їх відсутність на спірній земельній ділянці в Акті нічого не вказано.

Оцінюючи подані сторонами докази на підтвердження своїх позицій, суд бере до уваги таке.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 904/1103/20 від 01.12.2020: "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")."

З огляду на викладене та на подані сторонами докази, апеляційний господарський суд доходить переконливого висновку, що позивачем доведено наявність на земельній ділянці у м.Володимир-Волинський по вул. Генерала Шухевича,126-А залізничних колій, котрі не є під`їзними, а являються копіями № 21, № 22, № 23 та які перебувають у власності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями (п. "б" ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка у м. Володимир-Волинський по вул. Генерала Шухевича,126-А належить до земель державної власності, а саме: до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому міська рада не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії.

Оскільки, у Володимир-Волинської міської ради були відсутні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а відтак і було відсутнє право на її відчуження ПрАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", а у ПрАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" - право на відчуження ТОВ "Гербор-холдінг" за оспорюваними договорами купівлі-продажу.

Запропонувавши земельну ділянку на аукціон, продавши її у власність ПрАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", міська рада порушила право позивача як землекористувача, порушила приписи п. "б" ч.3 ст. 84 Земельного кодексу України, а тому позов в частині визнання недійсним рішення №24/18 від 16.04.2008, визнання недійсним розпорядження №281-РВ від 07.08.2008 підлягає до задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено вище, предметом купівлі-продажу за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 12.08.2008 та 17.07.2009 була земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 7 191 кв. м.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову про визнання недійсними договорів від 12.08.2008 та від 17.07.2009.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 вказано, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №286111, виданого ТОВ "Гербор-холдінг".

Підсумовуючи усе вище викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення №24/18 від 16.04.2008, визнання недійсним розпорядження №281-РВ від 07.08.2008, визнання недійсними договорів від 12.08.2008, 17.07.2009, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №286111, виданого ТОВ "Гербор-холдінг", є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо посилання Володимир-Волинської міської ради на те, що вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку, суд бере до уваги таке.

Судом апеляційної інстанції, вище встановлено, що на спірній земельні ділянці наявні залізничні колії, а сама земельна ділянка відносить до земель залізничного транспорту та її постійним користувачем є позивач.

При цьому, наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки право землекористування позивача підтверджується іншими доказами та вже визначено законом.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі №3-641гс15, від 24.06.2015 у справі № 3-315гс15, від 24.06.2015, у справі № 3-305гс15, від 06.07.2015 у справі № 3-399гс15, від 08.04.2015 у справі №, 3-38гс15, від 04.11.2014, у справі №3-160гс14, Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі №5017/2972/2012, від 19.02.2020 по справі №466/1058/15-ц (провадження № 61-23268св18), у постановах Верховного Суду від 10.02.2018 у справі №909/277/16, у справі №918/129/17 від 29.11.2018, від 14.03.2019 у справі №918/1373/16, від 10.04.2019 у справі № 466/413/15-ц та у справі №907/371/16, у справі №466/6682/14-ц від 15.10.2020.

Володимир-Волинська міська рада та ТОВ "Гербор-холдінг" подали заяви про застосування строків позовної давності (т. 1, а. с. 136-137 т. 2, а. с. 177-178) відповідно до яких просили відмовити у задоволені позову, у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Вказані заяви мотивовані тим, що позивач знав про порушення своїх прав ще в 2010 році, а тому, враховуючи три річний строк позовної давності, такий строк сплив ще 2013 року.

Щодо таких заяв, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження №14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).Як зазначено вище, суд першої інстанції при розгляді цієї справи встановив наявність порушеного права позивача та обґрунтованість вимог, про що вказано в оскарженому рішенні Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі № 924/238/20. Вказані висновки не оспорені учасниками справи.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

Тому, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 вказала, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що транспортний прокурор в інтересах позивача звертався до Володимир - Волинського міського суду про визнання нечинними рішень Володимир-Волинської міської ради №23/26 від 27.02.2008, №24/18 від 16.04.2008, визнання нечинним розпорядження Володимир-Волинської міської ради №281-РВ від 27.08.2008.

Постановою Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010 у справі №2-а-266/10 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено (т. 1, а. с. 104-110).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 постанову Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010 залишено без змін (т. 1, а. с. 111-113).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 постанову Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 скасовано, справу передано на новий судовий розгляд (т. 1, а. с. 114).

Постановою Володимир-Волинського міського суду від 21.10.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 1, а. с. 115-118).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21.10.2013 у справі №154/2369/13а 2а/154/45/13 скасовано, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України закрито (т. 1, а. с. 115-118).

В ухвалі від 18.11.2014 Львівський апеляційний адміністративний суд зазначив, що оскаржувані рішення, які є актами індивідуальної дії, вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації, а саме: після одержання власником земельної ділянки документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації. Вказав, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у ст.152 Земельного кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.06.2015 у справі К/800/66710/14 залишив без змін ухвалу від 18.11.2014 Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №13674/13.

Після цього 04.11.2015 ДТГО "Львівська залізниця" за захистом свого права звернулося з позовною заявою про визнання недійсним рішення №24/18 від 16.04.2008, визнання недійсним розпорядження №281-РВ від 07.08.2008, визнання недійсними договорів від 12.08.2008, 17.07.2009, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №286111, до Господарського суду Волинської області (справа №903/1173/15).

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, що перебування справи в провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного й розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів у порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи й позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Тому, враховуючи, що первісно позивач звернувся до суду в межах позовної давності, а справа №154/2369/13а 2а/154/45/13 розглядалася більше чотирьох років, за наслідком чого провадження було закрито у зв`язку із порушенням підвідомчості спору, тобто порушене право позивача не було захищене судом, а в подальшому, позивач звернувся до суду, в порядку господарського судочинства, за захистом свого порушеного права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку позовної давності позивачем є поважними, а порушене право підлягає захисту.

Щодо посилання представника відповідача на судову практику Верховного Суду у справі №444/2234/18 суд зазначає таке.

При застосуванні правових позицій Верховного Суду, суди керуються подібністю або аналогією правовідносин у справі.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16).

Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15ц).

Проаналізувавши судові рішення у справі № 444/2234/18, обставини у вказаній справі є відмінними від обставин справи № 903/1173/15, оскільки у справі № 444/2234/18 позивачем не надано доказів того, яка саме земельна ділянка перебувала у користуванні позивача, її межі, порушення межі відповідачем.

Верховний Суд вказав, що такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Разом з тим, із клопотанням про призначення експертизи у справі для підтвердження своїх позовних вимог АТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця до суду не зверталося.

При цьому, на підтвердження користування земельною ділянкою, розташованою у межах смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 11 км + 106 м до 20 км + 534 м АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" було надано відповідний план смуги відведення, який був розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році.

В той же час, доказова база у справі № 903/1173/15, в силу вище викладеного, є іншою, зокрема підтверджує право позивача користування земельною ділянкою, її межі, порушення його прав внаслідок дій відповідачів.

Тому, суд апеляційної інстанції, не вбачає підстав для застосування правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 444/2234/18.

Відносно посилання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" на порушення права відповідача-3 на мирне володіння майном, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Разом із тим у частині 4 статті 11 ГПК закріплено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Також, принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

У силу статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що ТОВ "Гербор-холдінг" на цей час є власником земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А в м. Володимир-Волинський.

Однак, така земельна ділянка, як встановлено вище була фактично вилучена Володимир-Волинською міською радою з державної власності та користування позивача, шляхом прийняття правових актів, з перевищенням своїх повноважень, а тому в цьому випадку первинно було порушено право позивача на мирне володіння майном.

Тому, в цьому випадку, втручання є виправданим, оскільки відновлює порушення право позивача на мирне володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" та Володимир-Волинської міської ради - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" та Володимир-Волинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 - без змін.

2. Справу № 903/1173/15 надіслати Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" січня 2022 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.