Постанова

від 11.01.2022 по справі 917/61/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Харків Справа № 917/61/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В., суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.

за участю представників:

стягувача -Шмельова М.М. (довіреність № 49юр-121 від 04.07.2019)

боржника - Рудницької А.В. (довіреність №12-08/1899 від 29.09.2021)

ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавськвій області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод , м. Кременчук, Полтавської області (вх. № 3631 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17 (суддя Солодюк О.В.; повна ухвала складена 16.11.2021 ), постановлену за результатами розгляду заяви боржника - Комунального підприємства Теплоенерго про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 917/61/17,

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод , вул.І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавської області,39600,

до відповідачів:

1.Комунального підприємства Теплоенерго , вул.Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавської області, 39617,

2.Кременчуцької міської ради, площа Перемоги,2, м. Кременчук, Полтавської області,39600

про стягнення 19 904 327,77 грн,

та за зустрічним позовом Комунального підприємства Теплоенерго , вул.Софіївська,68, м. Кременчук, Полтавської області, 39617,

до Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод , вул.І.Приходька,139, м. Кременчук, Полтавської області, 39621,

про визнання недійсним пункту договору,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 у справі № 917/61/17 стягнуто з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 4313/082023/с від 31.07.2017 у розмірі 19413779,58 грн, з яких:

-заборгованість у розмірі 14466007,28 грн,

-пеня у розмірі 4354077,62 грн,

-3% річних у розмірі 593694,68 грн.

Також з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 231296,23 грн.

26.03.2018 постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 по справі № 917/61/17 залишено без змін.

04.07.2018 Постановою Верховного Суду постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 у справі № 917/61/17 залишено без змін.

04.12.2017 на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

19.10.2021 КП Теплоенерго звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою вх.№ 11517 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 917/61/17 від 04.12.2017 в частині стягнення з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод суми пені в розмірі 4354077,62 грн та 3% річних в розмірі 593694,68 грн.

В обґрунтування цієї заяви боржник послався на те, що сума основної заборгованості за наказом Господарського суду Полтавської області у справі № 917/61/17 погашена ним повністю до 01 червня 2021року, а тому пеня та 3% річних, є такими, що підлягають списанню, а вказаний наказ не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі 4354077,62 грн та 3% річних в сумі 593694,68 грн.

Підставою для списання пені та 3% річних заявник зазначає Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення №1730-VІІІ від 03.11.2016 в редакції Закону Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу №1639-ІХ від 14.07.2021, який набрав чинності 29.08.2021.

У доповненні до заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 11562 від 20.10.2021) заявник (боржник) просив суд зупинити виконавче провадження № 56191548, що перебуває на виконанні ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та виконання (стягнення) за наказом Господарського суду Полтавської області у справі № 917/61/17 від 04.12.2017 у даному виконавчому провадженні до прийняття рішення у даній справі, посилаючись зокрема на те, що підприємство має соціальне значення і у місті початок опалювального сезону, і арешт рахунків та проведення примусових стягнень по ньому призведе до зриву опалювального сезону та виходу з ладу інженерних мереж.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.10.2021 зупинено виконання наказу господарського суду Полтавської області у справі № 917/61/17 від 04.12.2017 у виконавчому провадженні № 56191548 до прийняття рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17 задоволено заяву боржника - Комунального підприємства Теплоенерго про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2017 у справі № 917/61/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод пені в сумі 4354077,62 грн та 3% річних в сумі 593694,68 грн. Визнано наказ Господарського суду Полтавської області від 04.12.2017 у справі № 917/61/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод пені в сумі 4354077,62 грн та 3% річних в сумі 593694,68 грн, в зв`язку із списанням даних сум на підставі ч.1 ст.7 Закону №1730-VІІІ із змінами, внесеними згідно із Законом №1639-ІХ.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив про те, що згідно абз. 2, 3 ч.1 ст.7 Закону №1730-VІІІ законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу, договорами купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за умов її погашення боржниками до 01.06.2021. Оскільки основна заборгованість за теплову енергію згідно наказу Господарського суду Полтавської області у справі № 917/61/17 була погашена відповідачем до 01 червня 2021 року, тому останній звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості в умовах повного виконання основного зобов`язання задля забезпечення досягнення мети Закону №1730-VІІІ, а саме забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення.

24.11.2021, тобто у визначені ч. 1 ст. 256 ГПК України Публічне акціонерне товариство Крюківський вагонобудівний завод звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

Скаржник вважає, що в даному випадку у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення зави боржника та визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, оскільки в силу частини першої статті 58 Конституції України Закон № 1730-VIII в редакції Закону України № 1639-ІХ не має зворотної дії в часі. Крім того, Закон №1730-VIII не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними (такими, що не підлягають виконанню) видані виконавчі документи у зв`язку із прийняттям вказаного Закону, оскільки у останньому відсутня пряма вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов`язання.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2018 у справі № 910/9026/13, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Також згідно наведених у скарзі доводів стягувач вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17.

При цьому стягувач зазначає, що у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Заявник апеляційної скарги наголошує, що наказ у цій справі не був виданий судом помилково, рішення суду набрало законної сили, підлягає примусовому виконанню, наказ був виданий за наявності відповідної правової підстави та не створює для боржника обов`язків, які не передбачені рішенням суду. Тому наявність Закону №1730-VIII, зокрема ст. 7, не виключає норму (загальну умову) ЦК України, що встановлює виконання зобов`язання належним чином (ст. 526).

Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи № 917/61/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021.

Ухвалою суду від 01.12.2021 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17, необхідні для розгляду скарги.

07.12.2021 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у зв`язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 917/61/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 для розгляду справи № 917/61/17 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.

Ухвалою суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 917/61/17; Комунальному підприємству Теплоенерго та Кременчуцькій міській раді у строк до 28.12.2021 (включно) запропоновано подати до Східного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу; апеляційну скаргу ПАТ Крюківський вагонобудівний завод на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17 призначено до розгляду на 11.01.2022 об 11:30 год.

28.12.2021 до суду надійшло клопотання, в якому Комунальне підприємство Теплоенерго просило забезпечити розгляд справи № 917/61/17 у судовому засіданні, призначеному на 11.01.2022 об 11:30 год., в режимі відеоконференції, а відповідальним за її проведення визначити Крюківський районний суд м. Кременчука.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 у зв`язку з відпусткою судді Стойки О.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 917/61/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2021 для розгляду справи № 917/61/17 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.

Ухвалою суду від 30.12.2021 задоволено клопотання КП Теплоенерго про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Крюківському районному суду м. Кременчука забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/61/17.

28.12.2021 КП Теплоенерго надало суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15183), в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти задоволення вимог скаржника КП Теплоенерго зазначає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали вірно зазначив, що в силу частини першої статті 58 Конституції України Закон № 1730-VIII в редакції Закону України № 1639-ІХ не має зворотної дії в часі і не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, але при цьому цей Закон визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії, що була погашена боржниками станом на 01.06.2021. Вказані висновки повністю відповідають правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 922/3212/19.

КП Теплоенерго також зазначає, що Закон № 1730-VIII розповсюджується на борги за спожиту теплову енергію, що утворилась до 1 червня 2021 року. Окрім того, ані Закон № 1730-VIII, ані Закон № 1639-ІХ не визнано антиконституційними і ці Закони є чинними.

Крім того, КП Теплоенерго на противагу апеляційним доводам вказує на те, що процесуальна можливість визнавати виконавчі документи недійсними (такими, що не підлягають виконанню) надається суду згідно із ч. 1 ст. 328 ГПК України, а згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Тому відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1730-VIII за наслідками списання нарахованих на заборгованість за теплову енергію, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойки (штраф, пеня), інфляційні нарахування, погашення основної частини боргу якої здійснено до 1 червня 2021 року - припинилося й зобов`язання відповідача перед позивачем в частині 593694,68 грн - 3% річних та 4354077,62 грн пені. Тобто суд наділений процесуальним правом визнавати виконавчий документ недійсним в частині, зобов`язання по якому припинилося в зв`язку із списанням відповідних сум на підставі Закону.

Додатково КП Теплоенерго посилається на судову практику з вирішення аналогічного спору, що викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі №922/3325/19, де суд дійшов висновку, що застосування статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії щодо списання пені, 3% річних, інфляційних нарахувань нарахованих на заборгованість за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, яка сплачена до 1 червня 2021 року, не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості до певної дати. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 у зв`язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 917/61/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 для розгляду справи № 917/61/17 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В., суддя Попков Д.О.

10.01.2022 заявник апеляційної скарги подав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх. № 188), в якому правова позиція скаржника є незмінною та повторює доводи, що викладені в апеляційний скарзі.

У судовому засіданні 11.01.2022 представник стягувача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник боржника проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 у справі № 917/61/17 стягнуто з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 4313/082023/с від 31.07.2017 у розмірі 19413779,58 грн, з яких: заборгованість у розмірі 14466007,28 грн, пеня у розмірі 4354077,62 грн, 3% річних у розмірі 593694,68 грн. Також з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 231296,23 грн.

Харківський апеляційний господарський суд своєю постановою від 26.03.2018 залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 у справі № 917/61/17.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 залишено без змін постанову Харківської апеляційного господарського суду від 26.03.2018 та рішення Господарської суду Полтавської області від 31.10.2017 у справі № 917/61/17.

Стягнута за рішенням суду сума боргу, виникла станом на 18.10.2017 на підставі Договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №4313/082023/с від 31.07.2013.

04.12.2017 на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

Вказаний наказ господарського суду Полтавської області знаходиться на примусовому виконанні ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), де відкрито виконавче провадження за № 56191548 (постанова від 17.04.2018).

19.10.2021 боржник звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою про визнання виконавчого документу - наказу господарського суду від 04.12.2017 у справі № 917/61/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод пені в сумі 4354077,62 грн та 3% річних в сумі 593694,68 грн.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу дійшов висновку про наявність законних правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Полтавської області від 04.12.2017 у справі № 917/61/17 в частині стягнення з Комунального підприємства Теплоенерго , вул.Софіївська,68, м.Кременчук, Полтавської області, 39617, код ЄДРПОУ 31700972 на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод , вул.І.Приходька,139, м. Кременчук, Полтавської області,39621, код ЄДРПОУ 05763814 - пені в сумі 4354077,62 грн, 3% річних - 593 694,68 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинами справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина друга статті 328 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, однак лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Зі змісту статті 328 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 910/9026/13 та від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).

Колегія суддів також зазначає, що визначений статтею 328 Господарського процесуального кодексу України правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку.

Згідно з нормами статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14.07.2021 № 1639-IX Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу (далі - Закон № 1639-ІХ).

Вказаним Законом, між іншим, внесено зміни до Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон №1730-VIII).

Закон №1730-VIII визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою Закону №1730-VIII є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Згідно із цим Законом під процедурою врегулювання заборгованості законодавець визначив заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Приписами статті 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії в редакції, з урахуванням змін, внесених Законом від 14.07.2021 № 1639-IX, визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Відповідно до статті 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення , в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

На відміну від приписів статті 2 Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу , законодавець не обмежив дію Закону № 1730-VIII на суб`єктів, в залежності від включення їх до Реєстру.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону 1730-VIII, із змінами, внесеними Законом № 1639-ІХ, на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

-підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

-підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Аналізуючи норми Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення , колегія суддів також зазначає, що встановлений законодавцем обов`язок списати заборгованість з неустойки, 3% річних, інфляційних витрат, має на меті звільнення боржника від додаткового навантаження в умовах повного виконання основного зобов`язання задля забезпечення досягнення мети Закону № 1730-VIII, а саме забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість КП Теплоенерго перед ПАТ Крюківський вагонобудівний завод у цій справі № 917/61/17 виникла внаслідок несвоєчасних розрахунків відповідача за отриману теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 4313/082023/с від 31.07.2017.

Відповідно до наказу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2017 з боржника стягнуто, зокрема, заборгованість у розмірі 19413779,58 грн, з яких: -заборгованість у розмірі 14466007,28 грн, -пеня у розмірі 4354077,62 грн, -3% річних у розмірі 593694,68 грн.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №284 від 05.11.2021 року внесені зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", згідно з додатком до нього відомості по КП Теплоенерго доповнені обсягом кредиторської заборгованості перед ПАТ Крюківський вагонобудівний завод, утвореної станом на 01 червня 2021 року, що підлягає реструктуризації, а також обсягом пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, утворену станом на 01.06.2021 тощо (№ запису в реєстрі 104.2), де сума таких визнана в реєстрі нарахувань станом на 01.06.2021 складає 7559109,20 грн.

Вказана сума нарахувань 7559109,20 грн внесена до вказаного вище реєстру відповідно до заяви №06/2108 від 27.10.2021 щодо внесення змін до реєстру КП Теплоенерго , до якої було надано розшифровку складу цієї кредиторської заборгованості, а саме - Довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості, де в строчці 4 по кредитору ПАТ КВБЗ зазначені заявлені до внесення до реєстру залишки таких нарахувань по справі №917/61/17, а саме, в колонці зазначені дані неустойка штрафи, пені, інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість (без судового збору) - 4947772,30грн. (тобто сума по Рішенню - пеня - 4354077,62 грн, 3% річних - 593694,68 грн), судовий збір - 231 296,23 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що за поставлену теплову енергію за договором по рішенню суду від 31.10.2017 у справі № 917/61/17 боржник розрахувався у повному обсязі до 01.06.2021, а саме: у розмірі 14466007,28 грн, з яких 14451925,58 грн - до 06.04.2018 (до відкриття виконавчого провадження) та 14081,70 грн - 21.06.2018.

Сторонами у справі не заперечується, що погашення основної частини боргу відбулося до 01 червня 2021 року.

За таких обставин, суд погоджується із позицією боржника та суду першої інстанції, що на відносини сторін у даному випадку розповсюджуються норми ч. 1 ст. 7 Закону 1730-VIII в редакції Закону №1639-IX, які визначають порядок врегулювання заборгованості.

Запроваджений Законом механізм списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, виключає правомірність примусового стягнення з боржника зазначеної заборгованості.

Стосовно доводів скаржника відносно обов`язковості судового рішення у справі № 917/61/17, то колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення статті жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, мета Закону №1730-VIII полягає у забезпечені загального інтересу та інтересів суспільства - забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, діяльність яких пов`язана із виконанням житлово-комунальних послуг, які визначені Законом України Про житлово-комунальні послуги , як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Дія держави, пов`язана із запровадженням процедури списання заборгованості, визначеної статтею 7 Закону № 1730-VIII, у даному випадку не виходить за межі статті 1 Першого протоколу Конвенції.

При цьому, статтею 8 Закону № 1730-VIII законодавець запровадив гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів в умовах реалізації механізмів оздоровлення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Ураховуючи запроваджений державою механізм забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, з огляду на проведений боржником розрахунок основної суми боргу у повному обсязі до 01.06.2021, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо наявності передбачених чинним законодавством обставин для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2017 у справі № 917/61/17 в частині стягнення з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод суми пені у розмірі 4354077,62 грн та 3% річних у розмірі 593694,68 грн.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи стягувача, що викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин та норм права.

Стаття 276 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права і процесуального права.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, жодних порушень цим норм при вирішенні заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає частковому виконанню, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду заяви боржника фактичні обставини справи були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду першої інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2270,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод , м. Кременчук, Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі № 917/61/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.01.2022.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Д.О. Попков