Постанова

від 11.01.2022 по справі 904/4333/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2022 Справа № 904/4333/21

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Оксаніченко А.С., ордер №АН 1059738 від 18.11.2021, адвокат

від третьої особи: Перекорінський І.С., розпорядження №Р-235/0/3-2І від 01.03.2021, самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі №904/4333/21 (суддя Кеся Н.Б.; рішення ухвалене о 14:17 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 23.10.2021)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Петриківський рибгосп", смт.Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська область

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Позивача Дніпропетровська обласна державна адміністрація, м.Дніпро

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Петриківський рибгосп", в якому просить суд:

припинити право постійного користування приватного акціонерного товариства "Петриківський рибгосп" (код ЄДРПОУ 30063871) земельними ділянками з кадастровими номерами: 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 з одночасним припиненням речових прав приватного акціонерного товариства "Петриківський рибгосп" (код ЄДРПОУ 30063871) на вказані земельні ділянки;

витребувати у приватного акціонерного товариства "Петриківський рибгосп" (код ЄДРПОУ 30063871) земельні ділянки з кадастровими номерами: 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області;

стягнути з приватного акціонерного товариства "Петриківський рибгосп" (код ЄДРПОУ 30063871) на користь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на встановлені під час перевірки господарської діяльності відповідача обставини використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог чинного земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі №904/4333/21 в позові Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства "Петриківський рибгосп" відмовлено у повному обсязі. Понесені Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області судові витрати покладено на позивача.

Означене судове рішення вмотивоване тим, що судом встановлено, що під час перевірки посадовими особами Держгеокадастру дотримання відповідачем умов та порядку користування земельними ділянками було зафіксовано, що на спірних земельних ділянках, які мають вид використання "для рибогосподарських потреб", розташовані ставки та гідротехнічні споруди, однак під час здійснення своєї господарської діяльності відповідач на деяких ділянках вчинив дії, які свідчать про зміну виду їх використання.

Між тим суд встановив, що дії відповідача не є порушенням цільового використання спірних земельних ділянок та не перешкоджають їх використанню за призначенням.

Разом з цим суд встановив, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, на момент подання позову до суду не мали повноважень звертатися до суду з позовом щодо припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. Недотримання порядку, встановленого статтею 144 Земельного кодексу України, за висновком суду унеможливлює задоволення позовних вимог про припинення права користування земельними ділянками в будь-якому випадку, оскільки буде свідчити про позбавлення особи прав на майно у незаконний спосіб. При цьому суд дійшов висновку, що позовна вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок не належить до повноважень позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (позивач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі №904/4333/21 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що виїздом на місце державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Крашевським Ю.В. було здійснено огляд спірних земельних ділянок загальною площею 1581,0103 га та встановлено нецільове використання земельних ділянок відповідачем та зняття (перенесення) ґрунтового покриву без спеціального дозволу, а саме фактичне використання відповідачем для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур) та видобутку корисних копалин (піску), що є порушенням пункту "а" частини першої статті 96 Земельного кодексу України, що зафіксовано у відповідному Акті перевірки від 30.06.2020.

Позивач вказує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення грубо порушив норми матеріального права, оскільки застосовуючи до даних правовідносин норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визнав вказаний Акт перевірки неналежним та недопустимим доказом про порушення відповідачем земельного законодавства.

При цьому позивач вважає, що суд першої інстанції вибірково застосував до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, що свідчить про упередженість суду.

За твердженням позивача Акт перевірки від 30.06.2020 є належним та допустимим доказом у цій справі, оскільки в даному випадку мала місце перевірка в порядку Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", яким визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Також позивач не погоджується з наданою судом оцінкою спірних правовідносин та доказів, які надані сторонами щодо тих дій, які вчинились відповідачем на спірних земельних ділянках та були виявлені державним інспектором Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а саме використання відповідачем земель, наданих у постійне користування для рибогосподарських потреб, фактично для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур) та видобутку корисних копалин (піску).

Позивач вважає такі дії відповідача порушенням земельного законодавства, а тому в зв`язку з використанням відповідачем зазначених земельних ділянок не за цільовим призначенням, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, є законні підстави для припинення права користування цими земельними ділянками.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Приватне акціонерне товариство "Петриківський рибгосп" (відповідач) у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з твердженнями, викладеними позивачем у апеляційній скарзі.

Зі свої сторони відповідач вважають рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі №904/4333/21 обґрунтованим, законним, прийнятим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Відповідач вказує, що жодні порушення чинного земельного законодавства з боку ПрАТ "Петриківський рибгосп", які за твердженням позивача полягають в начебто нецільовому використанні земельних ділянок - відсутні, оскільки у даному випадку ПрАТ "Петриківський рибгосп" в межах наданих йому у користування земель категорії "землі водного фонду" на деяких ділянках здійснює такий вид використання земельних ділянок як:

- "для експлуатації та догляду за водними об`єктами" - що обумовлено обов`язком літування ставків, у тому числі шляхом здійснення посіву зернових культур на попереднього осушених ложах ставків;

- "для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами" - що обумовлено проведенням капітального ремонту ставка №Н9/10 із здійсненням днопоглиблювальних робіт, так як наслідок, добуванням піску з отриманням усіх передбачених законодавством дозвільних документів та погоджень, що не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження і т.д.).

Про це і зроблено обґрунтований висновок, викладений у рішенні суду першої інстанції.

Відповідач вказує, що оскільки Акт перевірки від 30.06.2020 не містить підпису ПрАТ "Петриківський Рибгосп" або запису про його відмову від підписання акту або відмітки про його направлення відповідачу поштою, такий Акт перевірки не пред`являвся відповідачеві для вручення та підписання. Крім того, акт перевірки не містить доказів його реєстрації в автоматизованій системі діловодства позивача "ДОК ПРОФ". На підставі викладеного судом першої інстанції зроблено цілком обґрунтований висновок, що акт перевірки не містить формально усіх необхідних реквізитів для визнання його належним та допустимим доказом.

Такі висновки суду першої інстанції щодо неналежності та недопустимості як доказу Акту перевірки від 30.06.2020 року є законними та обґрунтованими і знаходяться у прямому взаємозв`язку із висновками суду про застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідач зазначає, що позивач у апеляційній скарзі посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 15.07.2021, які зводяться до висновку, що норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та не стосуються перевірок земельних ділянок, а на спірні правовідносини розповсюджуються норми лише Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV.

Однак, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.08.2021 по справі №240/5336/18 (адміністративне провадження №К/9901/24378/19) сформовано протилежний правовий висновок, який полягає у тому, що у випадку, коли об`єктом перевірки є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні товариства, а суб`єктом перевірки є саме товариство як суб`єкт господарювання, предметом перевірки є дотримання товариством вимог земельного законодавства під час здійснення господарської діяльності, то на такі правовідносини поширюється дія Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V поширюється на спірні правовідносини.

З цього приводу, відповідач акцентує увагу суду на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №640/18475/20, від 29.09.2021 року у справі №826/17800/14).

Тому, як вважає відповідач, позивачем зроблено хибний висновок про "вибіркове" застосування судом першої інстанції певного рішення Верховного Суду, що начебто свідчить про "упередженість" суду.

Відповідач звертає увагу, що в даному випадку, суд першої інстанції не порівнює правові висновки Верховного Суду з питання поширення чи не поширення дії Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на спірні правовідносини, а зазначає про інший по суті правовий висновок та про необхідність врахування судом останньої судової практики Верховного Суду , а саме правового висновку, який сформовано касаційною інстанцією у справі №755/10947/17. Тобто жодне "вибіркове" застосування правових позицій Верховного Суду серед аналогічних правових висновків у даному випадку відсутнє.

Крім того, відповідач вказує, що відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України позивачем у справі може бути особа, яка має право вимоги. Однак, позивач не є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на нього покладено функцію розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення. Розпорядження ж землями водного фонду належить до повноважень облдержадміністрацій, у даному випадку - Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Таким чином, позов подано в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

У своїх письмових поясненнях від 31.05.2021 Дніпропетровська обласна державна адміністрація вказує на те, що не була повідомлена позивачем про факт нецільового використання відповідачем земельними ділянками та що не підтримувала заявлених у суді першої інстанції позовних вимог.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі №904/4333/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11.01.2022 о 16:30 год.

В судовому засіданні 11.01.2022 прийняли участь представники відповідача та третьої особи. Представник позивача (апелянта) в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів визнала, що неявка позивача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду цієї справи судом, не перешкоджає розгляду цієї справи.

В судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення, в яких заперечував на задоволенні апеляційної скарги позивача з підстав, зазначених у відзиві.

Представник третьої особи (Дніпропетровської обласної державної адміністрації) надав суду усні пояснення, в яких з посиланням на позицію, яка вже була висловлена під час розгляду справи судом першої інстанції, зазначив, що оскаржуване рішення суду слід залишити без змін, оскільки позов пред`явлений неналежним позивачем.

За результатами розгляду апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у судовому засіданні 11.01.2022 судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи. обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Дніпропетровському дослідно-виробничому об`єднанню рибного господарства, правонаступником якого наразі є ПРАТ "ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП" (надалі - відповідач), на підставі Державних актів на право користування землею серії Б №009811 від 1979 року, серії Б №098124 від 1982 року, серії Б №020459 від 1986 року, виданих виконкомом Царичанської районної ради депутатів трудящих було передано у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки площею 640,7 га, 714,9 га та 319,1 га з метою будівництва Петриківського зонального рибопитомника та товарно-рибного господарства, Єлизаветівського рибцеху та Єлизаветівського риб цеху, Петриківського зонального рибопитомника та товарно-рибного господарства відповідно.

Вказаним земельним ділянкам в подальшому присвоєні кадастрові номери: 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964, речові права зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем із зазначенням цільового призначення земельних ділянок: для рибогосподарських потреб.

Основним видом господарської діяльності відповідача є прісноводне рибництво (аквакультура).

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видало наказ "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» від 05.06.2020 №789-ДК.

На виконання зазначеного наказу державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охоронною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охоронною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використанням та охоронною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Ю.В. було здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964.

За результатами вказаної перевірки складений Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №789-ДК/730/АП/09/01/-20 від 30.06.2020.

В Акті зазначено, що з виїздом на місце було здійснено огляд вищевказаних земельних ділянок загальною площею 1581,0103 га, за результатами чого встановлено, що ПрАТ "Петриківський рибгосп" надані йому в користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб не використовує, а фактично використовує для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур) та видобутку корисних копалин (піску).

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964, надані в користування для рибогосподарських потреб, фактично використовуються ПрАТ "Петриківський рибгосп" в супереч їх цільовому призначенню, що є порушенням пункту "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, відповідальність за що передбачена пунктом "г" статті 211 Земельного кодексу України, статтею 53 КУпАП.

Також в Акті вказується, що за результатами огляду встановлено, що на частині земельної ділянки площею 646,2832 га з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119, здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу. Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) не видавався.

Таким чином, як зазначено в Акті, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119 наданої в користування для рибогосподарських потреб, ПрАТ "Петриківський рибгосп" проведено роботи пов`язанні із зняттям ґрунтового покриву без спеціального дозволу та заволодіння ним, що є порушенням пункту "г" та "и" статті 211 Земельного кодексу України, статей 53-3 та 53-4 КУпАП та статті 239-1 Кримінального кодексу України.

Як зазначено в Акті, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України в зв`язку з використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням, які перебувають в користуванні ПрАТ "Петриківський рибгосп" на теперішній час, є законні підстави для припинення права користування земельними ділянками за кадастровими номерами 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:001:0963, 1223780800:03:001:0964, 1223780800:03:001:0965, 1223755100:02:001:0606, 1223781700:01:001:0119.

За результатом проведеної перевірки та на підставі наведених норм права державним інспектором складено протокол від 06.07.2020 №789-ДК/0/04П/07/01/-20, в якому зазначено, що ПрАТ "Петриківський рибгосп", в особі директора Тимофєєва А.А., використовує земельну ділянку загальною площею 877,2991 га не за цільовим призначенням, що є порушенням статті (статей) пункту "г" статті 211 Земельного кодексу України та статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За наслідками перевірки державним інспектором відповідачу було винесено припис від 07.09.2020 №789-ДК/0141пр/03/01/-20, в якому зазначено, що вказані земельні ділянки, які надані для рибогосподарських потреб, фактично використовуються ПрАТ "Петриківський рибгосп" всупереч їх цільовому призначенню, що є порушенням пункту "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, відповідальність за що передбачена пунктом "г" статті 211 Земельного кодексу України, статтею 53 КУпАП.

За цим приписом, державним інспектором, який керувався частиною першою статті 5, статтями 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", частиною першою статті 19 Закону України "Про охорону земель", Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, було вказано відповідачу у 30-ти денний термін усунути виявлене правопорушення шляхом приведення земельної ділянки відповідно до цільового призначення.

Постановою від 07.09.2020 №789-ДК/0133По/08/01/20 справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив, ОСОБА_1 , закрито, матеріали справи передано до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області.

Також позивач вказує, що в результаті огляду встановлено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119, площею 45 га, наданої в користування для рибогосподарських потреб, ПрАТ "Петриківський рибгосп" здійснено зняття перенесення ґрунтовового покрову без спеціального дозволу, та заволодіння ним, що підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 07.09.2020 №789-ДК/730/АО/10/01/-20.

З посиланням на викладені вище обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням заяви від 22.06.2021 просить припинити право постійного користування відповідачем земельними ділянками з кадастровими номерами 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:001:0963, 1223780800:03:001:0964, 1223780800:03:001:0965, 1223755100:02:001:0606, 1223781700:01:001:0119 з одночасним припиненням речових прав відповідача на вказані земельні ділянки та витребувати у відповідача вказані земельні ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У якості правових підстав для таких вимог позивач послався на статті 13 і 14 Конституції України, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ, статті 1, 5 і 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 15-2, 18, 20, 22, 92, 96, 141, 168, 211 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України "Про землеустрій", статті 35 і 37 Закону України "Про охорону земель", Положення про Держгеокадастр, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Класифікацію видів цільового призначення земель, затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, статті 22, 410 та 1166 Цивільного кодексу України та статті 224 і 225 Господарського кодексу України тощо.

При цьому позивач вказав, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" №963-ІV, та відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", норми якого не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Зі своєї сторони відповідач вказує на те, що використання ним спірних земельних ділянок відбувалося в межах категорії їхнього цільового призначення - земель водного фонду. Так, він на деяких ділянках змінив вид використання земельних ділянок "для рибогосподарських потреб" на такі види використання: "для експлуатації та догляду за водними об`єктами" - що обумовлено обов`язком літування ставків, у тому числі шляхом здійснення посіву зернових культур на попереднього осушених ложах ставків; "для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами" - що обумовлено проведенням капітального ремонту ставка №9/10 із здійсненням днопоглиблювальних робіт, так як наслідок, добуванням піску з отриманням усіх передбачених законодавством дозвільних документів та погоджень.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано до справи: копію штатного розкладу ПрАТ "Петриківський рибгосп", чинного станом на 09.06.2020; копію наказу про затвердження штатного розкладу ПрАТ "Петриківський рибгосп", чинного станом на 09.06.2020 року; копію договору зберігання з правом користування №2 від 01.10.2003 року, укладеного відповідачем з ДП "УКРРИБА" із додатковими угодами, що є невід`ємними частинами такого договору; копію акту приймання-передачі нерухомого майна до договору зберігання з правом користування №2 від 01.10.2003 року, укладеного відповідачем з ДП "УКРРИБА"; копію рішення Дніпропетровської обласної ради про надання гірничого відводу ПрАТ "Петриківський рибгосп" №648-31/VI від 27.05.2015 року; копію погодження отримання спеціального дозволу на користування надрами Петриківської райдержадміністрації №2194/11-16 від 19.08.2011 року; копію рішення 23-ї сесії шостого скликання Петриківської районної ради про погодження отримання ПрАТ "Петриківський рибгосп" спеціального дозволу на користування надрами від 05.12.20212 року; копію рішення десятої сесії шостого скликання Лобойківської сільської ради про погодження клопотання ПрАТ "Петриківський рибгосп" спеціального дозволу на користування надрами, копію листа ДП "УКРРИБА" №08-12/4 від 15.01.2015 року про надання дозволу на виконання капітального ремонту гідротехнічних споруд, копію листа Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів №1744/11-14 від 12.08.2014, копію листа Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів №2051/11-13 від 28.10.2013, копію листа ДП "УКРРИБА" №08-12/17 від 24.05.2021 року; копію листа Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" №01/12-527 від 28.08.2020; копію паспорта рибогосподарської технологічної водойми - ставків, що використовується ПрАТ "Петриківський рибгосп", розташованих на землях Лобойківської сільської ради за межами с.Лобойківка в Петриківському районі Дніпропетровської області, зареєстрованого Держводагентством 05.09.2019 року за №1274, копію протоколу наради з розгляду виконання плану розвитку гірничих робіт Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 09.12.2019року; копія листа Державної комісії України по запасах корисних копалин №128/07/1 від 13.02.2020 року; копія листа Державної комісії України по запасах корисних копалин №270/07/1 від 31.03.2020року; копія протоколу №4974 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 27.11.2019року; копію сертифікату відповідності на пісок річковий від 12.06.2019року; копію листа Державного агентства рибного господарства України №123 від 04.09.2013; копію листа Державного Агентства рибного господарства України №1-6-17/4689-15 від 28.09.2015 року; копію екологічної картки, затвердженої начальником Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області 17.06.2014 року; копію листа Бюджетної установи "Методично-технологічний центр з аквакультури" №38/01 від 20.04.2016року; копію листа Інституту рибного господарства Національної академії наук України (план заходів №279-05/16 від 23.05.2026 року; копія звіту ПрАТ "Петриківський рибгосп" до Держстату про посівні площі сільськогосподарських культур; копію Акту про надання гірничого відводу від 27.05.2015 року наданого Дніпропетровською обласною радою; копія Спеціального дозволу на користування надрами №6006 від 16.12.2014 року; копію листа Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" Державної служби геології та надр України №01/12-420 від 13.07.2020 року, копію листа Петриківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 16.06.23021 №88, копію наказу по підприємству про літування ставків у 2020 році №8/1 від 01.04.2020.

На підтвердження відсутності порушень земельного законодавства в його діях відповідач надав до справи копії постанови про закриття кримінального провадження від 19.12.2018 року у кримінальному провадженні №12017040520000176, копію постанови про закриття кримінального провадження від 13.01.2017 року у кримінальному провадженні №42016041500000053; копія Акту перевірки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 11.12.2017року №498-ДК/483/АП/09/01/-17; та копії актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, проведеної Державною екологічною інспекцією у 2016 році; 2017 році; 2018 році; 2019 році та 2020 році.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина перша статті 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі №910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі №910/16448/18.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340).

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

Відтак вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення його порушеного права.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту (відновлення порушеного права чи інтересу) в обраний ним спосіб.

Як встановлено судом у цій справі спірні правовідносини виникли з приводу виявлення позивачем під час перевірки господарської діяльності відповідача фактів порушення відповідачем вимог земельного законодавства під час користування земельними ділянками державної форми власності, які надавались на умовах постійного використання для рибогосподарських потреб.

Відтак господарський суд, вирішуючи спір, що виник між державним органом та суб`єктом господарювання з приводу використання земель державної форми власності, зобов`язаний перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини першої статті 19 Господарського кодексу України встановлюють, що суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Правова норма, яка міститься в частині третій статті 19 Господарського кодексу України, встановлює, що Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, зокрема, у таких сферах як земельні відносини - за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів тощо.

Разом з цим, відповідно до припису частини п`ятої статті 19 Господарського кодексу України, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Частина четверта статті 19 Господарського кодексу України встановлює, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Частина шоста статті 19 Господарського кодексу України містить припис, що органи державної влади і посадові особи зобов`язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб`єктів господарювання неупереджено, об`єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини сьомої статті 19 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб`єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року №963-IV (далі - Закон №963-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

При цьому стаття 6 Закону №963-IV визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; стаття 10 вказаного Закону визначає повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Так, згідно з положеннями статті 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

У свою чергу, відповідно до положень статті 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1, підпунктом 25 1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15).

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних із порушенням ґрунтового покриву, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення тощо.

Відповідно до підпунктів 25 5 , 31 пункту 4, пункту 5 Положення про Держгеокадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду) Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;

подає до суду позови про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом, та позови щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Суд першої інстанції виходив із того, що з аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором Головного управління Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону №963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами.

Фактично можна зробити висновок, що Закон №963-IV є правовою основою - визначає основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, тоді як порядок здійснення державного контролю визначено Законом №877-V.

Так, порядок та підстави проведення перевірок врегульовані Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №877-V), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Зі змісту Закону №877-V вбачається, що його прийняття спрямоване на вдосконалення правових засад організації державного контролю за господарською діяльністю в Україні. Метою є створення єдиного узгодженого правового поля, яким будуть регулюватися порядок проведення контрольних перевірок різних видів фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання, механізми прийняття рішень та вчинення дій контролюючими органами за наслідками проведення ними згаданих перевірок.

У статті 2 Закону № 877-V визначено сферу його дії.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.

Контроль за додержанням організаторами азартних ігор вимог Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та ліцензійних умов здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4 1 , частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону.

Моніторинг призначених органів з оцінки відповідності і визнаних незалежних організацій здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про освіту", виключно вимог статті 3, частин першої, третьої, четвертої, шостої - дванадцятої, чотирнадцятої статті 4, частини четвертої статті 5, частини третьої статті 6, абзацу одинадцятого частини шостої статті 7, частини першої, абзаців першого - дванадцятого, чотирнадцятого частини другої, частини третьої статті 8, частин першої, другої статті 9, абзаців першого - одинадцятого, чотирнадцятого - двадцятого частини першої статті 10, абзаців третього - п`ятого частини першої статті 11, частин першої та четвертої статті 12, статей 19-20 цього Закону.

Аналіз цієї статті дає підстави для висновку про те, що норми цього Закону поширюються на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, при цьому, у частині другій цієї статті зазначено на які відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), дія цього Закону не поширюється, а у частинах третій - восьмій цієї статті зазначено особливості застосування певними контролюючими органами вимог цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Отже, дія Закону №877-V також поширюється на спірні правовідносини.

Як вказав суд першої інстанції, зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною щодо подібних правовідносинах у постанові від 16.13.2021 у справі №817/1155/18, тому суд першої інстанції погодився з аргументами відповідача про те, що перевірка цільового використанням спірних земельних ділянок має відповідати вимогам Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

При цьому суд першої інстанції зауважив, що приймає до уваги посилання позивача на іншу судову практику Верховного Суду, зокрема: в постановах від 19.09.2019 у справі №806/1723/18, від 09.10.2019 у справі №724/1843/18, від 13.03.2019 у справі №826/11708/17, однак вважає, що застосуванню підлягає остання судова практика Верховного Суду, як про це зазначено касаційною інстанцією у справі №755/10947/17 (постанова від 30.01.2019).

Дослідивши наведений позивачем в апеляційній скарзі аргумент, про те, що у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 викладено правові позиції, які зводяться до висновку, що норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та не стосуються перевірок земельних ділянок, а на спірні правовідносини розповсюджуються норми лише Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV, колегія суддів вважає його таким, що не доводить обставину неправильності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм матеріального права.

Так, як доречно вказав у відзиві на апеляційну скаргу відповідач, Верховним Судом у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду у постанові від 04.08.2021 у справі №240/5336/18 (адміністративне провадження №К/900/24378/19) сформовано висловлено правовий висновок, згідно з яким зазначено, що на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги Закону №877-V, а також відзначено, що правова позиція щодо застосування матеріальних норм права у спірних правовідносинах вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 липня 2018 року та від 10 січня 2019 року (справи №818/1511/17, №823/922/17), де зазначено, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року №104 та від 12 липня 2012 року №424, які втратили чинність 20 січня 2017 року, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Слід також зазначити, що у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №817/1155/18 зазначено, що порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону №963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами.

Фактично можна зробити висновок, що Закон №963-IV є правовою основою - визначає основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, тоді як порядок здійснення державного контролю визначено Законом №877-V.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Аналіз цієї статті дає підстави для висновку про те, що норми цього Закону поширюються на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, при цьому, у частині другій цієї статті зазначено на які відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), дія цього Закону не поширюється, а у частинах третій - п`ятій цієї статті зазначено особливості застосування певними контролюючими органами вимог цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Отже, дія Закону № 877-V поширюється на спірні правовідносини.

Таким чином, в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №240/5336/18 суд касаційної інстанції вчергове повторив свою позицію про те, що порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (Контролю) у сфері господарської діяльності".

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30/01/2019 у справі №755/10947/17 викладена правова позиція про те, що суди під час вирішення тотожних за своїм змістом спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі врахуванню при застосуванні норм про порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель до спірних правовідносин підлягає наразі остання правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №240/5336/18.

Як вже зазначалось вище судом, відповідно до статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах як земельні відносини - за використанням і охороною земель.

У статті 153 Господарського кодексу України зазначено, що суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності.

Отже, у даному випадку об`єктом перевірки є земельні ділянки, які перебувають у користуванні товариства, а суб`єктом перевірки є саме товариство, як суб`єкт господарювання, предметом перевірки є дотримання товариством вимог земельного законодавства під час здійснення господарської діяльності.

З наведених вище мотивів колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки дія Закону №877-V поширюється на спірні правовідносини та, як правильно встановлено судом, перевірка господарської діяльності відповідача проведена позивачем із значними порушеннями цього Закону, то й результати такої перевірки у формі акту перевірки та відповідного припису - є незаконними та такими, що не породжують для відповідача жодних правових наслідків .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач посилається на результати перевірки, які викладені позивачем в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою, датованим 30.06.2020.

Зазначений акт перевірки від 30.06.2020 не містить підпису суб`єкта господарювання або запису про його відмову від підписання акту.

Це свідчить, що акт перевірки не пред`являвся відповідачеві для вручення та підписання.

Крім того, акт перевірки не містить доказів його реєстрації в автоматизованій системі діловодства позивача "ДОК ПРОФ".

Отже, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V, акт перевірки не містить формально усіх необхідних реквізитів для визнання його належним та допустимим доказом.

Такий правовий висновок суду першої інстанції відносно обставин вказаної перевірки збігається й з висновком, який наведений у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №160/17025/21, в якій в порядку адміністративного судочинства було розглянуто позов Приватного акціонерного товариства "Петриківський рибгосп" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.09.2020 у справі №789-ДК/0141Пр/03/01/-20, складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Дерржгеокадастру у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Юрім Віталійовичем.

Копія означеного судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №160/17025/21 надана відповідачем та долучена до матеріалів цієї справи, оскільки цей доказ не міг бути наданий суду першої інстанції під час розгляду даної справи.

До того ж, досліджуючи аргументи сторін, які стосувались повноважень позивача пред`являти у даній справі позов до відповідача із вимогами про припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, суд першої інстанції правильно встановив, що Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затверджено наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, пунктами 30 та 33 якого передбачено, що Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення та вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо припинення права користування земельними ділянками відповідно до закону.

Згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 142 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

На момент звернення позивача до суду стаття 144 Земельного кодексу України встановлювала такий порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства:

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

З 27.05.2021 редакція статті 144 Земельного Кодексу України змінилася на підставі Закону України № 1423-IX від 28.04.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

З 27.05.2021 стаття 144 Земельного кодексу України передбачає складення відповідного протоколу про порушення та видачу приписів про усунення порушення державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель. У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк - подання органом державного контролю за використанням та охороною земель до суду позову про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем встановленого Земельним кодексом України порядку припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, ані в редакції чинного законодавства на момент звернення до суду, ані після змін у законодавстві, які відбулися під час розгляду справи в суді.

При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач на момент звернення до суду не мав повноважень на самостійне звернення до суду з позовом про припинення права користування земельними ділянками водного фонду, оскільки не надав доказів направлення на адресу відповідача відповідних приписів про усунення порушень або доказів їх вручення, що свідчить про відсутність факту невиконання цих приписів відповідачем та підстав для застосування правових наслідків цього.

Також позивач не надав доказів направлення на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як власника земельних ділянок, відповідного клопотання щодо припинення права користування земельними ділянками відповідно до закону, про що зазначила Третя особа в своїх поясненнях до справи.

Між тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за станом на 18.03.2021 земельні ділянки з кадастровими номерами 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:001:0963, 1223780800:03:001:0964, 1223780800:03:001:0965, 1223755100:02:001:0606, 1223781700:01:001:011911 є власністю держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (з часткою 1/1), яка має право розпоряджатися цими земельними ділянками.

Згідно з Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначені земельні ділянки належать до земель водного фонду.

Водночас, нормативно-правові акти, які регулюють повноваження і компетенцію органів Держгеокадастру, передбачають право останнього розпоряджатися земельними ділянками категорії лише сільськогосподарського призначення.

Таким чином, є вірним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області виходять за межі повноважень позивача, оскільки у даному випадку цей державний орган не є належним позивачем за такими вимогами.

За наведеного вище судом першої інстанції зроблено вірні висновки, з якими погоджується й колегія суддів суду апеляційної інстанції, що позовна вимога позивача про витребування спірних земельних ділянок не належить до повноважень позивача, оскільки в даному випадку посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, на момент подання позову до суду не мали повноважень звертатися до господарського суду з позовом щодо припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, а не дотримання порядку, встановленого статтею 144 Земельного кодексу України, унеможливлює задоволення позовних вимог про припинення права користування земельними ділянками в будь-якому випадку, оскільки буде свідчити про позбавлення особи прав на майно у незаконний спосіб.

Суд першої інстанції також дослідив фактичні підстави позову та оцінив докази, які надані сторонами на предмет їх належності та допустимості.

Так суд першої інстанції встановив обставини, з яких дійшов висновку, що засівання відповідачем дна ставків відповідними сільськогосподарськими культурами (кукурудза та соняшник) в якості "літування" ставків з метою покращення умов розвитку природної кормової бази та росту риби, а також запобігання виникнення хворіб риб не є порушенням цільового використання земельних ділянок, наданих для рибогосподарських потреб, у спірний період.

Також суд встановив, що відповідач не заперечує той факт, що ним здійснюються також видобуток корисних копалин (піску), але пояснює це проведенням діяльності із днопоглиблювальних робіт у зв`язку із капітальним ремонтом ставку №9/10 та створенням резервного водойму, під час яких добувається пісок як побічний продукт. При цьому дозволи з видобутку корисної копалини місцевого значення отримані відповідачем.

Суд першої інстанції зазначив, що в такому аспекті спірні обставини не досліджувались в акті перевірки з боку позивача і не спростовані останнім під час судового розгляду справи. Зазначення в акті перевірки про те, що відповідач фактично використовує земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур) та видобутку корисних копалин (піску) не містить детального викладення обставин, на підставі яких посадовою особою позивача зроблені висновки про порушення вимог земельного законодавства, враховуючи можливість зв`язку спірних обставин із побічною продукцією, яка може отримуватися відповідачем під час здійснення рибогосподарської меліорації та ремонту ставків. Акт перевірки не містить перевірки питань, чи пов`язані спірні господарські операції з рибогосподарськими потребами або з експлуатацією та доглядом за водними об`єктами, чи є факти втрати можливості використання ставків за їх основним призначенням, чи є факти невиправданого та тривалого невикористання ставків та гідротехнічних споруд не за їхнім призначенням тощо.

Суд першої інстанції звернув також увагу на те, що в акті перевірки зроблено акцентування на перевірці саме земельних ділянок, а не суб`єкта господарювання. Водночас, для того, щоб зробити висновок про порушення вимог земельного законодавства в діях суб`єкта господарювання, орган контролю мав не тільки обстежити спірні земельні ділянки, а й перевірити та оцінити документи відповідача щодо характеру та суті заходів, під час яких відбувались спірні факти використання земельних ділянок.

Однак переглядаючи цю справу в апеляційному порядку, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням правильних висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача повноважень на пред`явлення даного позову та надання суду Акту перевірки, який не може бути визнаним належним та допустимим доказом щодо тих обставин, які ним зафіксовані, у суду першої інстанції не було необхідності додатково аналізувати встановлені під час означеної перевірки факти в господарській діяльності відповідача на предмет їх правомірності, а саме: які саме дії вчинив відповідач під час користування спірними земельними ділянками та чи відповідають дії цього землекористувача вимогам земельного законодавства, тобто чи мали місце факти нецільового використання вказаних земельних ділянок та інші порушення вимог Земельного кодексу України.

Тому колегія суддів не здійснює перевірку правових висновків суду першої інстанції в цій частині оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі №904/4333/21 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 21.01.2022.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна