Ухвала

від 18.01.2022 по справі 912/2774/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

18.01.2022 м. Дніпро Справа № 912/2774/21

Суддя Центрального апеляційного господарського суду Білецька Л.М. (доповідач),

перевіривши матеріали апеляційної скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 (суддя Коваленко Н.М.) у справі № 912/2774/21

за позовом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОВ", м. Світловодськ, Кіровоградська область

про визнання кредиторських вимог в сумі 1 574 762,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 у справі № 912/2774/21 позовну заяву №б/н від б/д Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та додані до неї документи повернуто позивачу.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- поновити строк на апеляційне оскарження;

- скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 у справі № 912/2774/21.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.01.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Білецька Л.М. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану ухвалу постановлено Господарським судом Кіровоградської області 28.09.2021.

Таким чином, останнім днем для оскарження ухвали суду було 08.10.2021.

Однак, скаржником апеляційну скаргу направлено засобами поштового зв`язку 13.12.2021, що підтверджується відміткою на конверті, тобто з пропуском визначеного ст. 256 ГПК України десятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали.

Скаржник додав до апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що вже звертався до суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, однак ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу залишено без руху у зв"язку з відсутністю сплати судового збору. На виконання цієї ухвали, в якій було чітко зазначено лише 1 недолік - відсутність сплати судового збору, скаржник надав платіжне доручення № 383 від 04.11.2021. Оскільки в ухвалі від 01.11.2021 було прописано вимогу лише сплатити судовий збір, скаржник, маючи доказ надіслання апеляційної скарги ТОВ "АГРО-ТОВ" від 17.11.2021, додатково не залучив зазначений доказ. Отримавши ухвалу про повернення апеляційної скарги від 08.12.2021, скаржник відразу вжив заходи щодо переподачі вказаної апеляційної скарги. Скаржник вказує, що відповідально ставиться до своїх процесуальних обов"язків та просить суд врахувати ту обставину, що доказ направлення апеляційної скарги не був долучений до матеріалів справи через технічну помилку, яка сталась через надмірну навантаженість працівників Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", № 52854/39, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд і втручання суду в усталені правовідносини допускається у виняткових випадках.

Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, призведе до порушення принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, тому таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вбачається, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 у справі № 912/2774/21 було залишено без руху та встановлено скаржнику 10-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:

- надати суду докази зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України або повторно сплатити та надати документ, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 270,00 грн. за реквізитами, зазначеними в даній ухвалі;

- надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОВ".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2021 апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 у справі № 912/2774/21 та додані до неї документи було повернуто без розгляду.

Підставою для повернення апеляційної скарги 08.12.2021 стало неусунення недоліків апеляційної скарги, а саме ненадання скаржником доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОВ".

Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, а несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду у даній справі зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру і залежало виключно від волевиявлення самого скаржника, який не мав жодних перешкод щодо надання суду доказів направлення копії апеляційної скарги ТОВ "АГРО-ТОВ", що цілком узгоджується з вимогами діючого законодавства.

Також слід зазначити, що не можна вважати поважними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження власні процесуальні помилки сторін, бо інакше у однієї з них може створитись враження щодо прихильності суду до іншої сторони, що поставить під сумнів саме правосуддя, його мету і завдання.

Вжиття заходів для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою покладається на апелянта.

Отже, підстави, на які посилається скаржник, визнаються судом неповажними та апелянту надається можливість вказати інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 4 ст. 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суддя - доповідач доходить висновку про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 232-235, 258, 260 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 у справі № 912/2774/21 залишити без руху.

Скаржнику протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:

- письмово вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Суддя - доповідач Л.М. Білецька