Рішення

від 29.11.2021 по справі 908/2625/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/174/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2021 Справа № 908/2625/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

розглянувши матеріали справи № 908/2625/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 40)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення 666189,26 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю СУ-24 звернулося до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд з позовною заявою від 10.09.2021 до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення заборгованості в сумі 585536,00 грн., трьох процентів річних в сумі 14187,98 грн., інфляційних витрат в сумі 49465,23 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 17000,05 грн. за договором поставки № 201229-1 від 29.12.2020, що разом складає 666189,26 грн.

В тексті поданої позовної заяви позивач зазначив, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 15.09.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 від 10.09.2021 залишено без руху в порядку приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України.

17.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2625/21, присвоєно справі номер провадження 12/174/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

13.10.2021 на електронну адресу суду від позивача із електронним цифровим підписом надійшла уточнена позовна заява (про зменшення позовних вимог) від 13.10.2021, в якій останній зазначає, що після відкриття провадження в даній справі відповідно до платіжного доручення № 10238 та № 10236 від 29.09.2021 на рахунок позивача від відповідача надійшло 300 000, 00 грн., у зв`язку з чим сума заборгованості по договору складає 285 536 грн. 00 коп. Відповідно до вказаної заяви позивач просить прийняти уточнену позовну заяву до розгляду та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 285 536,00 грн., три проценти річних в розмірі 14187,98 грн., інфляційні витрати в розмірі 49465,23 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 17000,05 грн.

До вказаної заяви позивач надав докази направлення копії заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, а саме: копію опису вкладення від 04.10.2021, копію фіскального чеку від 04.10.2021 та копію накладної № 6100258704165 від 04.10.2021.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Заява про зменшення позовних вимог містить дату її складання 13.10.2021 , а в якості доказів надіслання на адресу відповідача вказаної заяви з додатками позивач надав копію опису вкладення від 04.10.2021, копію фіскального чеку від 04.10.2021 та копію накладної № 6100258704165 від 04.10.2021.

Оскільки вищевказані документи датовані раніше за подану заяву про зменшення позовних вимог, відтак вони не приймаються судом в якості належних доказів надіслання на адресу відповідача копії заяви про зменшення позовних вимог (з додатками).

Таким чином, заява про зменшення позовних вимог подана без належних доказів її направлення на адресу відповідача.

Враховуючи викладене, суд на підставі п. 5 ст. 46 ГПК України не приймає до розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 13.10.2021.

19.10.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- між ТОВ СУ-24 та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод був укладений договір поставки № 201229-1 від 29.12.20, предметом якого є постачання товарів, зазначених у специфікації, яка є додатком до Договору, товар, який постачався за договором поставки: світлодіодний світильник;

- позивачем проведено постачання товару за договором згідно видаткової накладної та за якою виник спір щодо оплати товару: № 101 від 31.12.2020 - 985536,00 грн.;

- на сьогоднішній день відповідачем здійснена часткова оплата товару за вищезазначеною накладною, а саме наступними платіжними дорученнями: № 5071 від 25.05.2021 - 200 000,00 грн., № 7634 від 26.07.2021 - 200 000,00 грн., № 10236 від 29.09.2021 - 250 000,00 грн. оплата проведена банком 30.09.2021, № 10238 від 29.09.2021р. - 50 000,00 грн. оплата проведена банком 30.09.2021;

- залишок несплаченої суми за отриманий товар за договором № 201229-1 від 29.12.20 станом на 13.10.21 складає 285 536,00 грн.;

- відповідно до умов договору, а саме п. 4.2. замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів, при цьому (за виключенням випадку здійснення попередньої оплати), замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН), а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН;

- у разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2. цього Договору, постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН;

- позивачем не надані докази реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, таким чином позивачем не доведено, що строк оплати товару настав;

- визначеними сторонами договору умовами п. 4.2. Договору обов`язок відповідача по оплаті товару поставлений в залежність від виконання певних дій позивачем, у тому числі: реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- у зв`язку з викладеним позовні вимоги є необґрунтованими;

- вважає, що витрати на правничу допомогу адвоката є завищеними та надмірними в зв`язку за наступним: судові витрати в частині правничої допомоги адвоката, орієнтовний розмір зазначений у позовній заяві у розмірі 10 000 грн., є явно завищеними та надмірними, так як судовий спір стосується стягнення заборгованості лише за однією видатковою накладною, при цьому, отримання товару не оспорюється, а справа є нескладною. Просить провадження у справі № 908/2625/21 в частині стягнення основного боргу у сумі 300 000 грн. закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору, в іншій частині позовних вимог відмовити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

02.11.2021 на електронну адресу суду від позивача із електронним цифровим підписом надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- у договорі (реченні 1 пункту 4.2.) сторони визначили строк (певний період в часі) виконання грошового зобов`язання замовника - 45 календарних днів, який сторони погодили відраховувати з дати підписання видаткової накладної , отже на 46 календарних день настає факт порушення виконання замовником - відповідачем його грошового зобов`язання, в той же час як відповідач може сплатити за товар і в перший календарний день з дати підписання видаткової накладної і в 45 календарний день;

- згідно змісту договору сторони узгодили певну подію, з якою пов`язали обов`язок відповідача сплатити вартість поставленого товару - дату реєстрації позивачем податкової накладної і, не змінюючи початкової дати відліку та кінцевої дати виконання грошового зобов`язання;

- на думку представника позивача структура пункту 4.2. Договору, текстуальне викладення та зміст свідчать про те, що тільки у випадку несвоєчасності реєстрації податкової накладної у 45-денний строк, який починає відраховуватися з дати видаткової накладної строки оплати продовжуються до дати реєстрації податкової накладної у ЄРПН, як про це зауважено у реченні 3 пункту 4.2. Договору;

- поведінка відповідача свідчить про навмисне затягування виконання грошового зобов`язання через часткові сплати суми боргу без наявності будь-яких причин та пояснень;

- позивачем, керуючись ст. 201 та 198 Податкового кодексу України було складено податкову накладну № 17 від 31.12.2020, згідно змісту якої вона складена щодо поставки Світлодіодний світильник (LED-SU-24-11-J-52-Е), УКТ ЗЕД товару 9405, у кількості 232 штуки, загальною вартістю 821280,00 грн. та ПДВ 164526,00 грн., зміст цієї податкової накладної співпадає з інформацією що викладена у видатковій накладній № 101 від 31.12.2020;

- відповідна податкова накладна згідно квитанції № 1 від 14.01.2021 прийнята Державною податковою службою України і їй присвоєний реєстраційний номер 9365196141, а значить і зареєстрована;

- тож податкова накладна була зареєстрована позивачем у ЄРПН у строк,ж передбачений Податковим кодексом України;

- з врахування вище викладених пояснень, не ставлячи в залежність дату реєстрації позивачем (Постачальником) податкової накладної в ЄРПН, будучи беззаперечно впевненим у обізнаності відповідача про дату реєстрації податкової накладної №17 від 31.12.2020 у ЄРПН необхідності в наданні податкової накладної та доказів її реєстрації в ЄРПН разом з позовною заявою не було;

- на думку представника позивача, ґрунтуючись на тому що податкова накладна № 17 від 31.12.2020 була зареєстрована в межах 45-денного строку з моменту підписання видаткової накладної № 101 від 31.12.2020, тому дата реєстрації податкової накладної не змінює ні дату початку відліку грошового зобов`язання, ні дату початку підрахунку прострочення боржника за цим позовом;

- вимога відповідача про закриття провадження через відсутність предмета спору є необґрунтованою, оскільки звертаємо увагу суду, що оплата частини суми заборгованості відбулась вже після відкриття провадження по даній справі відповідно до платіжного доручення №10238 та №10236 від 29 вересня 2021 року, у зв`язку з чим була подана уточнена позовна заява зі зменшеною сумою позовних вимог, сума заборгованості по договору складає 285 536,00 грн.;

- а стягнення 3% річних, інфляційних збитків та пені є справедливим у зв`язку з тим, що на момент відкриття позовного провадження та весь період прострочення відповідач користувався незаконно утримуваними ним грошовими коштами, які були належними до сплати позивачу;

- відповідно до змісту додаткової угоди № 4 від 01.06.2021 до договору про надання правової допомоги сторони узгодили тверду грошову суму за послуги правової допомоги, які полягають у представництві інтересів позивача (Клієнта) в Господарському суді Запорізької області, що включає в тому числі складання та подання позовної заяви до суду та представництво в суді;

- на думку представника позивача та позивача вказана сума є обґрунтованою та достатньою з точки зору сторін договору про надання правової допомоги, копія якого додана до позовної заяви;

- відповідачем у його відзиві не надано жодного обґрунтування та доказу чому саме сума витрат 10000,00 грн. є явно завищена, з врахуванням того, що представник позивача готував претензію, аналізував документи первинного бухгалтерського обліку, готував та подавав до суду позовну заяву, потім уточнену позовну заяву, а потім відповідь на відзив і тільки по причині незрозумілої та умисної бездіяльності відповідача, яка полягає у простроченні виконання грошового зобов`язання;

- своїми умисними діями щодо невиконання грошового зобов`язання відповідач опосередковано створює складність позивачу розрахуватися зі своїми постачальниками за придбані ТМЦ та інші наслідки;

- оскільки позивач та його директор не зміг надати належної правової оцінки та сформувати відповідь на відзив, матеріали були направлені адвокату, відповідно до акту приймання-передачі документів від 29.10.2021, адвокат отримав матеріали лише 29 жовтня 2021 року, з чим пов`язано пропущення наданим судом строку на подання відповіді на відзив;

- на думку представника позивача вказана обставина є істотною для поновлення строку на подання відповіді на відзив в зв`язку з чим просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив та доказів, які його обґрунтовують. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Стосовно клопотання позивача поновлення строку на подання відповіді на відзив суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 запропоновано позивачу подати відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, проте не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву від відповідача.

В матеріалах справи міститься опис вкладення від 19.10.2021 та список відправлення від 19.10.2021, які підтверджують направлення позивачу копії відзиву з додатками.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0505029942875 (відзив з додатками) вручене позивачу 22.10.2021.

Таким чином, встановлений судом п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив настав 27.10.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав відповідь на відзив до суду 02.11.2021, тобто позивач порушив встановлений судом строк для подання відповіді на відзив.

В обґрунтування поважності причини пропуску подання відповіді на відзив позивач зазначив, що позивач та його директор не зміг надати належної правової оцінки та сформувати відповідь на відзив, матеріали були направлені адвокату відповідно до акту приймання-передачі документів від 29.10.2021.

Враховуючи те, що у відповіді на відзив викладена правова позиція позивача щодо поданого у справі відзиву та аргументи на спростування заперечень відповідача, незначність прострочення подання відповіді на відзив, в тому числі викладені позивачем обставини, суд визнає причини пропуску подання позивачем відповіді на відзив поважними та поновлює позивачу строк для надання відповіді на відзив.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.11.2021.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 29.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю СУ-24 , далі Постачальник (позивач у справі), та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод , далі Замовник (відповідач у справі) був укладений договір поставки № 201229-1, далі Договір, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язується у 2020-2021 роках поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікації (ях) - додатку(ах) до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору. Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору.

Згідно із п. 3.1., 3.2. Договору ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 985 536,00 грн., у тому числі ПДВ 20%: 164 256,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.

Умовами п. 4.1. - 4.3. Договору сторони визначили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому (за виключенням випадку здійснення попередньої оплати), Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН), а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2. цього Договору, Постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації Постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Згідно із п. 5.2. - 5.5., 5.12. Договору місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDР (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Представник Замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника. Право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1. Договору передбачені обов`язки Замовника, а саме:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;

- приймати поставлені товари згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 6.4. Договору передбачене право Постачальника своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Згідно із п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.01.2021 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Матеріали справи свідчать, що до Договору між сторонами була підписана Специфікація № 1, якою передбачена поставка товару: світлодіодного світильника LED-SU-24-11-О-52-Е в кількості 232 шт. на загальну суму 985536,00 грн. разом з ПДВ.

Так, на виконання умов Договору Постачальник поставив Замовнику, а Замовник прийняв товар на суму 985536,00 грн., що підтверджується підписаною між ними видатковою накладною № 101 від 31.12.2020.

Товар від імені Замовника був отриманий уповноваженою особою Замовника - Проскуріною І.І. на підставі довіреності № 1831 від 31.12.2020.

Докази у справі свідчать, що Замовник (відповідач) здійснив часткові оплати вартості поставленого товару за Договором, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжним дорученням № 5071 від 25.05.2021 на суму 200 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 7634 від 26.07.2021 на суму 200 000,00 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач порушив умови Договору, допустивши прострочення оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого станом на 08.09.2021 виникла заборгованість за Договором у розмірі 585 536,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 17.06.2021, в якій вимагав Замовника виконати зобов`язання за договором належним чином та перерахувати на рахунок ТОВ СУ-24 суму заборгованості в розмірі 785536,00 грн., що підтверджується копіями опису вкладення від 18.06.2021 та фіскального чеку від 18.06.2021. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана претензія отримана відповідачем 22.06.2021.

Матеріли справи також свідчать, що Замовник (відповідач) здійснив часткові оплати вартості поставленого товару за Договором, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжним дорученням № 10236 від 29.09.2021 на суму 250 000,00 грн. (оплата проведена банком 30.09.2021);

- платіжним дорученням № 10238 від 29.09.2021 на суму 50 000,00 грн. (оплата проведена банком 30.09.2021).

Оскільки мало місце прострочення оплати вартості поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 15.02.2021 по 08.09.2021 в сумі 17000,05 грн. на підставі п. 7.2.1. Договору. Так, вказаним пунктом договору передбачено, що Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність:

- у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача в зв`язку з чим просить стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 15.02.2021 по 08.09.2021 в сумі 14187,98 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2021 по липень 2021 в сумі 49465,23 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладений договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну та суму договору, порядок приймання товару, умови поставки товару, порядок здійснення оплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, договір вважається укладеним, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Постачальник поставив Замовнику, а Замовник прийняв товар на суму 985536,00 грн., що підтверджується підписаною між ними видатковою накладною № 101 від 31.12.2020.

Товар від імені Замовника був отриманий уповноваженою особою Замовника - Проскуріною І.І. на підставі довіреності № 1831 від 31.12.2020.

Докази у справі свідчать, що Замовник (відповідач) здійснив часткові оплати вартості поставленого товару за Договором, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжним дорученням № 5071 від 25.05.2021 на суму 200 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 7634 від 26.07.2021 на суму 200 000,00 грн.

Умовами п. 4.2. Договору сторони визначили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Факт поставки товару підтверджений підписаною між сторонами у справі видатковою накладною № 101 від 31.12.2020.

З урахуванням умов п. 4.2. Договору строк оплати товару настав 14.02.2021, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 15.02.2021, прострочка виникла з 16.02.2021.

Матеріли справи також свідчать, що Замовник (відповідач) здійснив часткові оплати вартості поставленого товару за Договором, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжним дорученням № 10236 від 29.09.2021 на суму 250 000,00 грн. (оплата проведена банком 30.09.2021);

- платіжним дорученням № 10238 від 29.09.2021 на суму 50 000,00 грн. (оплата проведена банком 30.09.2021).

З матеріалів справи вбачається, що оплати за поставлений товар 30.09.2021 в загальній сумі 300000,00 грн. були здійснені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та після відкриття провадження у даній справі.

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Оскільки відповідачем погашено частково суму заборгованості за вказаним Договором в сумі 300000,00 грн., провадження у справі № 908/2625/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 300000,00 грн. за договором поставки № 201229-1 від 29.12.2020 слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

З врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат заборгованість за поставлений товар за Договором складає 285536,00 грн.

Втім відповідач обов`язок з оплати вартості поставленого товару за Договором у повному обсязі не виконав.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар, а докази у справі свідчать про наявність непогашеної заборгованості в розмірі 285536,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною з урахуванням зазначених часткових оплат боргу. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково в сумі 285536,00 грн.

Стосовно заперечень відповідача з приводу ненастання строку оплати товару суд вважає зазначити, що строк оплати товару чітко визначений у першому реченні п. 4.2. Договору та визначається з дати підписання сторонами видаткової накладної, яка підтверджує одержання товару згідно із п. 5.12. Договору.

Стосовно складання податкової накладної слід зазначити, що позивач надав до справи складену податкову накладну № 17 від 31.12.2020, яка була зареєстрована 14.01.2021 в ЄРПН, що підтверджується відповідною квитанцією. Відтак позивач виконав свій обов`язок щодо реєстрації податкової накладної, зазначений в п. 4.2. Договору, а тому твердження відповідача про ненастання строку оплати товару є безпідставними та необґрунтованими.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що зобов`язання з оплати вартості поставленого товару залишились невиконаними в повному обсязі відповідачем.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу пеню за загальний період з 15.02.2021 по 08.09.2021 в сумі 17000,05 грн. на підставі п. 7.2.1. Договору. Так, вказаним пунктом договору передбачено, що Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність:

- у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача з 15.02.2021 по 08.09.2021 в сумі 14187,98 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2021 по липень 2021 в сумі 49465,23 грн.

Дослідивши розрахунок пені та трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок, у зв`язку з допущенням позивачем помилок, а саме: позивачем розрахована пеня за період, більший ніж 6 місяців, як визначено імперативними приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, а також позивачем невірно визначений початок періоду прострочення.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені.

Пеня та три проценти річних розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 101 від 31.12.2020, строк оплати якої настав 14.02.2021, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 15.02.2021, прострочка виникла з 16.02.2021, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати

- за період з 16.02.2021 по 24.05.2021 (98 днів прострочення) від суми боргу 985536,00 грн. пеня складає 9011,57 грн., три проценти річних - 7938,29 грн.;

- за період з 25.05.2021 по 25.07.2021 (62 дні прострочення) від боргу 785536,00 грн. пеня складає 5019,90 грн., три проценти річних - 4003,01 грн.;

- за період з 26.07.2021 по 16.08.2021 (22 дні прострочення) від боргу 585536,00 грн. пеня складає 1411,70 грн.;

- за період з 26.07.2021 по 08.09.2021 (45 днів прострочення) від боргу 585536,00 грн. три проценти річних складають 2165,68 грн.

Так, з врахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір пені складає 15443,17 грн., загальний розмір трьох процентів річних - 14106,98 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення пені та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, а саме пеня в розмірі 15443,17 грн., три проценти річних в розмірі 14106,98 грн.

Дослідивши викладений позивачем розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв`язку з допущенням позивачем помилок, а саме позивачем не враховано, що інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом . При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов`язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов`язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок інфляційних витрат.

Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 101 від 31.12.2020, строк оплати якої настав 14.02.2021, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 15.02.2021, прострочка виникла з 16.02.2021, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати

- за період з лютого 2021 по квітень 2021 від суми боргу 985536,00 грн. інфляційні витрати складають 33863,20 грн.;

- за травень 2021 від суми боргу 985536,00 грн. інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки прострочення її сплати складало менше місяця у зв`язку з частковою оплатою 25.05.2021 коштів в сумі 200 000,00 грн.;

- за червень 2021 від суми боргу 785536,00 грн. інфляційні витрати складають 1571,07 грн.;

- за липень 2021 від суми боргу 785536,00 грн. інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки прострочення її сплати складало менше місяця у зв`язку з частковою оплатою 26.07.2021 коштів в сумі 200 000,00 грн.

Так, з врахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір інфляційних витрат складає 35434,27 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 35434,27 грн.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Судовий збір в сумі 4500,00 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/2625/21 в частині вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 300 000,00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Стосовно клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10000,00 грн. суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на надання професійної правничої допомоги позивач надав копію договору № 54 про надання правової допомоги від 02.09.2019, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю СУ-24 (Клієнт) та Адвокатським бюро Олександра Кулаковського (Бюро), відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Бюро, відповідно до чинного законодавства України, зобов`язується надавати правову допомогу (професійну правничу допомогу), а також здійснювати представництво, захист права і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та додатковими угодами до нього.

Згідно зі п. 2.5., 3.3., 4.1., 4.5. вказаного договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 20" грудня 2019 року включно. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення дії Договору, дія цього Договору вважається продовженою за згодою обох Сторін на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Кулаковський Олександр Миколайович, (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000123 від « 07» вересня 2017 р. видане Радою адвокатів Кіровоградської області 07.09.2017). Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п 2.1.1., п. 2.1.4, п. 2.1,7. цього договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін. Строк оплати гонорару, розмір та форма погоджується сторонами у додатковій угоді. Приймання-передача правової допомоги оформляється в актах приймання-передачі надано, правової допомоги (далі Актах), які виготовляються Бюро в кінці календарного місяця та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку (електронної пошти на адресу вказану у договорі) за його місцезнаходженням.

До вказаного договору між сторонами була укладена та підписана додаткова угода № 4 від 01.06.2021, якою сторони визначили, що дана додаткова угода визначає розмір та порядок оплати Клієнтом за надані послуги правової допомоги (гонорару), а саме: представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції, у спорі ПАТ Запорізький електромеханічний завод з приводу прострочення виконання грошового зобов`язання по договору поставки, в тому числі підготовка та подання позовної заяви та представництво інтересів Клієнта у відповідному суді (тверда грошова сума) - 10000,00 грн. Порядок оплати гонорару: оплата послуг здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується протягом 5 (п`яти ) календарних днів з дня підписання акту приймання передачі наданої правової допомоги. Правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Позивач надав разом із позовом до суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 000123 від 07.09.2017 та копію ордеру на надання правової допомоги серії ВА № 1019283 від 07.09.2021 на адвоката Кулаковського Олександра Миколайовича.

Позивач не надав до матеріалів справи акт приймання-передачі наданої правової допомоги, складання якого передбачено умовами додаткової угоди № 4 від 01.06.2021 до договору № 54/1 від 02.09.2019.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від 10.09.2021, уточнена позовна заява, відповідь на відзив в даній справі оформлені за підписом адвоката Кулаковського Олександра Миколайовича.

Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідач у справі просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки вважає їх є завищеними та надмірними.

З огляду на обставини справи (предметом розгляду у даній справи були вимоги про стягнення боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат за Договором за однією видатковою накладною), справа не є складною, розглядається в спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, підготовка до розгляду справи № 908/2625/21 не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому суд дійшов висновку, що витрати та професійну правову допомогу порівняно зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, в тому числі клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5000,00 грн.

При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Провадження у справі № 908/2625/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 300 000,00 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 40, ідентифікаційний код 35974575) заборгованість в сумі 285536 (двісті вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 00 коп., пеню в сумі 15443 (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 17 коп., три проценти річних в сумі 14106 (чотирнадцять тисяч сто шість) грн. 98 коп., інфляційні витрати в сумі 35434 (тридцять п`ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 27 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 5257 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн. 81 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-24 до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод відмовити.

5. Судовий збір в сумі 4500,00 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/2625/21 в частині вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 300 000,00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 14.01.2022 року.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.