Рішення

від 17.01.2022 по справі 908/2859/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/156/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2022 Справа № 908/2859/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача приватного підприємства АМТЕК (69037, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 4, ідентифікаційний код 30015943)

про стягнення грошових коштів.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн Міські теплові мережі з позовом до Приватного підприємства АМТЕК про стягнення основного боргу за відпущену теплову енергію в гарячій воді в сумі 14904,54 грн. за період: грудень 2017 року, січень, березень, квітень 2018 року, листопад 2019 року, листопад 2020 року - квітень 2021 року. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачу у зазначений період надавались комунальні послуги, однак боржник не виконав належним чином свої зобов`язання по оплаті наданих послуг, в зв`язку з чим Концерн МТМ просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

В прохальній частині позову позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки спір підпадає під визначення категорії справи, як малозначна.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.10.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2859/21, присвоєно справі номер провадження 28/156/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

06.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого ПП АМТЕК заперечує проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках, і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі. Зазначив, що жодного акту приймання-передачі за вказаний у позові період не отримував. Також посилався на відсутність доказів направлення на адресу відповідача зазначених актів та рахунків. Зауважував, що до позову додані реєстри відправки кореспонденції за листопад 2017, лютий 2018, листопад 2018, лютий 2019, втім постачання теплової енергії в цей період не є предметом позову. В той же час, реєстр за грудень 2017 року відсутній, реєстри за січень 2018, березень 2018 не містять відтиску поштового штемпелю та дати відправлення кореспонденції. Також позивачем не додано фіскальних чеків на оплату поштових послуг з направлення відповідної кореспонденції. Звернув увагу суду на безпідставне посилання позивача щодо направлення ним актів приймання-передачі з січня по квітень 2021 через систему електронного документообігу М.Е.Dok, оскільки відповідач не використовує у своєї діяльності зазначене програмне забезпечення. Зазначав про наявність розбіжностей між актами приймання-передачі теплової енергії і рахунками на оплату. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія в нежитлове приміщення відповідача, зокрема, ним не доведений факт того, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або невідокремленою від системи опалення житлового будинку в„–4 по бул. Шевченка . З урахуванням зазначеного, просив в позові відмовити. До відзиву додані попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за з грудня 2017 - по квітень 2018 (включно).

У відповіді на відзив, який отримано судом 14.12.2021, позивач спростовує доводи відповідача щодо необізнаності про вартість наданих послуг за вказаний у позові період, оскільки ним було здійснено часткову оплату. Зауважив, що надані до позову акти приймання-передачі є підставою для проведення розрахунків.

29.12.2021 судом отримані заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач спростовує доводи позивача, що викладені у відповіді на відзив. Наполягає, що акти приймання-передачі за вказаний у позові період ним не отримувались. Позивач жодним чином не спростував даний факт. Зауважував, що фактично отримані акти, наприклад в 2018 році, і спірні акти підписані різними особами з боку позивача, що, на думку відповідача, свідчить про їх створення не в зазначений період. Зауважив, що відповідно до витягу №87645135 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 22.05.2017 об`єкт відповідача визначено як нежитлове приміщення загальною площею 156,4 кв.м., до складу якого входять приміщення № 24, 25, 26. Наявність у об`єкту складових частин жодним чином не пояснює обґрунтованість виставлення трьох рахунків на підставі одного акту, які до того ж не відповідають за сумами ні окремо, ні разом сумі за актом. Просив у задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.01.2022, оскільки суд визнав матеріали справи достатніми для прийняття рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, в тому числі, надається населенню для побутових потреб.

Згідно п. 1.1. Статуту Концерн Міські теплові мережі створено на підставі рішення Запорізької міської ради від 11.02.2002 №17 Про створення комунальних підприємств теплових мереж , згідно із законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про підприємства в Україні , Про власність , Про підприємництво .

Згідно рішення виконавчого комітету ЗМР №25 від 29.01.2009 Концерн Міські теплові мережі визначено з 01.01.2009 виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності міста Запоріжжя - в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну Міські теплові мережі .

Концерн Міські теплові мережі є ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Ліцензії щодо постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільними ) тепловими мережами, а також виробництва теплової енергії є у загальному доступі на офіційному сайті httр://tерlоsеtі.zр.uа .

Відповідно п. 1 ст. 5 Закону України Про природні монополії № 1682-III від 20.04.2000 до сфери діяльності суб`єктів природних монополій відноситься централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, транспортування теплової енергії.

Відповідно до витягу №274983616 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 15.09.2021 нежитлове приміщення загальною площею 156,4 кв.м., до складу якого входять приміщення № 24, 25, 26, яке розташоване за адресою м. Запоріжжя бул. Шевченка, буд. 4 належить ПП АМТЕК на праві приватної власності.

Факт надання відповідачу послуг підтверджується відкритим особовим рахунком № 102642 , відповідно до якого Концерном МТМ надавалися послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води на нежитлове приміщення за вищезазначеною адресою.

Як зазначив позивач у позові в період з листопада 2017 по квітень 2021 відпустив теплову енергію споживачу до нежитлових приміщень №№ 24, 25, 26 по бул. Шевченка, буд. 4 на загальну суму 44.997,33 грн.

Відповідачем частково здійснено оплату наданих послуг в сумі 30.092,79 грн, у зв`язку з чим заборгованість склала 14.904,54 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку на адресу відповідача 17.09.2021 була надіслана вимога №685/05-юр про погашення заборгованості за теплову енергію.

Вимога залишена без відповіді, борг в добровільному порядку не сплачений.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно з статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 (надалі - Конвенція), кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до приписів ст. ст. 15 та 16 ЦК України, ст. 20 ГК України спосіб захисту прав повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Реалізуючи право на судовий захист, позивач зазначив, що у період з листопада 2017 по квітень 2021 відпустив ПП АМТЕК теплову енергію до нежитлових приміщень № 24, 25, 26, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 4 . Зазначені нежитлові приміщення належать відповідачу на праві приватної власності, що суду надано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копія Акту прийому-передачі приміщення від 15.05.2017.

Відповідач не спростував факт належності йому на праві приватної власності зазначених вище нежитлових приміщень.

Також сторони зазначили про відсутність правочину щодо купівлі-продажу теплової енергії до нежитлових приміщень № 24, 25, 26, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, бул Шевченка, буд. 4 .

Матеріали справи містять докази часткового виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання.

З урахуванням зазначеного позивач вважає, що між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії і гарячої води, які регулюються Законами України Про теплопостачання і Про житлово-комунальні послуги , Цивільного Кодексу України (далі ЦК України ), а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (далі Правила).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. ст. 7, 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги , виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

З зазначеного слідує, що навіть при відсутності договору, який є обов`язковим в силу приписів чинного законодавства, відповідач повинен сплати вартість наданих послуг з теплопостачання.

Втім, за приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 210 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано дослідження доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення з господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 у справі № 911/737/18.

Виходячи з наведених норм права позивач повинен надати належні та допустимі докази в обґрунтування наявності порушених його прав та законних інтересів, надати докази існування у відповідача заборгованості у зазначеному в позові розмірі та документально підтвердили розмір боргу.

Відповідно до п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведень, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (далі - Правила № 630), ці правила регулюють правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п. п. 18, 20 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 32 Правил № 630 передбачені зобов`язання Виконавця послуг:

- надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про ці Правила (зазначається у договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця та щомісячно зазначається у рахунках на сплату житлово-комунальних послуг).

Нарахування комунальних послуг здійснюється на підставі: квадратних метрів квартири/будинку; кількості прописаних людей; типу житла (квартира, будинок, кімнати в гуртожитку і т.д.); кількості використаних кубів води; особливих умов договору між споживачем і постачальником.

Позивач, зокрема, повинен довести, що нежитлове приміщення, яке є власністю відповідача, підключено до єдиної мережі централізованого опалення і постачання гарячої води. Тобто повинен підтвердили факт споживання відповідачем послуг з теплопостачання.

В обґрунтування наявності заборгованості та, як наслідок, наявності правових підстав для стягнення заборгованості позивач надав суду акти приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води та рахунки за вказаний у позові період.

Аналіз актів приймання-передачі теплової енергії, що містяться в матеріалах справи, свідчать про визначення позивачем вартості наданих послуг на підставі тарифу та кількості спожитих Гкал.

Згідно п. 12 Правил № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Позивач, будь-яких доказів або пояснень щодо наявності у житловому будинку, де знаходиться нерухоме майно відповідача, приладу обліку теплової енергії, а отже нарахування за надану послугу з централізованого опалення згідно з показаннями встановленого будинкового засобу обліку теплової енергії, суду не надав.

Згідно п. 30 Правил № 630 плата за послугу розраховується виходячи з розміру тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Пунктами 5-7 Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 12 вересня 2018 року № 239 Розрахунки тарифів здійснюються суб`єктами господарювання відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, та Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010.

За результатами розгляду поданих суб`єктом господарювання (заявником) згідно з вимогами цього Порядку розрахунків тарифів органом місцевого самоврядування здійснюється встановлення відповідних тарифів. До рішення про встановлення тарифів додається структура тарифів. Встановлення тарифів здійснюється як при повному перегляді (перерахунку) тарифів і їх структури, так і за результатами коригування тарифів.

Розрахунок та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках із використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення, здійснюється відповідно до статті 20 Закону України Про теплопостачання .

Виходячи з наведеного слідує, що органом, який наділений повноваженнями щодо затвердження тарифів на послуги є Запорізька міська рада, яка приймає відповідне рішення, яке є обов`язковим для споживачів тих чи інших послуг.

В той же час, рішень Запорізької міської ради, якими встановлені тарифи, що використовувалися позивачем при нарахуванні відповідачу вартості наданих послуг з теплопостачання суду не надав.

Письмових пояснень або доказів в обґрунтування розрахунку вартості наданих послуг позивач суду не надав. Про неможливість самостійно надати суду відповідні докази та необхідність їх витребування у інших осіб не зауважував та з відповідним клопотанням до суду не звертався.

Крім того, суд приймає до уваги зауваження відповідача, що викладені у відзиві на позов стосовно розбіжностей сум нарахування, які зазначені в актах приймання-передачі послуг та рахунках на оплату.

Позивач жодним чином не обґрунтував правомірність зазначення сум в наданих до позову документах, не надав пояснень на підставі чого проводились перерахування (корегування) вартості наданих послуг та у зв`язку з чим суми в актах відрізняються від сум, які зазначенні в рахунках.

Доказів направлення/вручення тощо всіх актів та рахунків за вказаний у позові період, суду не надано.

До того ж, у зв`язку з відсутністю зазначення в наявних в матеріалах справи актах площі приміщень (взагалі чи окремо) визначити правильність нарахування вартості наданих послуг неможливо.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги концерну МТМ про стягнення заборгованості за теплову енергію відпущену в період з листопада 2017 по квітень 2021 з підстав зазначених в позові є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивач жодним чином не довів розмір наявної заборгованості.

У зв`язку з недоведеністю позивачем заявлених позовних вимог, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності судом не розглядалось.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2270,00 грн покладаються на позивача.

Питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката станом на момент ухвалення судового рішення судом не розглядалося у зв`язку з відсутністю доказів понесення відповідачем зазначених у позові витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позову.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці повний текст судового рішення складено 17 січня 2022 року.

Суддя О.В. Федорова