Рішення

від 17.01.2022 по справі 909/1092/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1092/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабер",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Таун ЛТД",

про стягнення заборгованості в сумі 97 353 грн 23 к., з них: 91 172 грн 04 к. - основний борг, 6181 грн 19 к. - пеня

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабер" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Таун ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 97 353 грн 23 к., з них: 91 172 грн 04 к. - основний борг, 6181 грн 19 к. - пеня.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару на підставі видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, та отримання їх відповідачем.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 16.11.2021 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 16.11.21 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №76501 0194938 9 (вх. № 21263/21 від 08.12.21).

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на оригіналі ухвали суду від 16.11.2021. Будь-яких клопотань по справі та відзив на позов не надав.

Враховуючи вищевикладені обставини та з урахуванням того , що поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ від 12.01.2022, копія якого долучена до матеріалів справи суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

В листопаді 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фабер» (по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Таун Лтд» (по справі - відповідач) досягнуто усної домовленості щодо укладення договору поставки товару.

Так, зокрема, на підставі видаткових накладних № РН-0000657 від 05.11.2020 на суму 13 462 грн 20к., № РН-0000693 від 25.11.2020 на суму 14 546 грн 40к., № РН-0000707 від 01.12.2020 на суму 2 733 грн 00к., № РН-0000741 від 15.12.2020 на суму 19 769 грн 16к., № РН-0000751 від 18.12.2020 на суму 5304 грн 00к., № РН-0000760 від 28.12.2020 на суму 9 768 грн 60к., № РН-0000071 від 15.02.2021 на суму 25 588 грн 68к. позивач відвантажив на адресу відповідача товар, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії експрес-накладні перевізника ТОВ «Нова Пошта» : 59000579482676 від 05.11.2020, 59000599793441 від 25.11.2020, 59000623588857 від 18.12.2020, 59000628276764 від 28.12.2020, 59000606298861 від 01.12.2020, 59000621717449 від 15.12.2020, 59000646108980 від 15.02.2021. Загальна сума поставки складає 91 172 грн 04к.

Зазначені вище видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.

На підставі рахунків-фактур № СФ-0000631 від 05.11.2020 на суму 13 462 грн 20к, СФ-0000666 від 25.11.2020 на суму 14 546 грн 40к., № СФ-0000683 від 01.12.2020 на суму 2 733 грн 00к., №СФ-0000714 від 15.12.2020 на суму 19 769 грн 16 к., № СФ-0000721 від 18.12.2020 на суму 5 304 грн 00к., №СФ-0000737 від 28.12.2020 на суму 9768 грн 60к., №СФ-0000071 від 15.02.2021 на суму 25 588 грн 68к., копії яких долучені до матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою про оплату вартості поставленого товару в сумі 91 172 грн 04к. претензійним листом №4/510/21 від 05.10.2021 . Однак, відповідач на вказану претензію не відреагував, оплату не здійснив. Вказана обставина зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 вказаного вище кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідго із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правовчин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч.1 ст. 181 Господарського кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст. 206 ЦКУ).

За наведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного в усній формі договору поставки, підтвердженням чого є видаткові накладні № РН-0000657 від 05.11.2020 на суму 13 462 грн 20к., № РН-0000693 від 25.11.2020 на суму 14 546 грн 40к., № РН-0000707 від 01.12.2020 на суму 2 733 грн 00к., № РН-0000741 від 15.12.2020 на суму 19 769 грн 16к., № РН-0000751 від 18.12.2020 на суму 5304 грн 00к., № РН-0000760 від 28.12.2020 на суму 9 768 грн 60к., № РН-0000071 від 15.02.2021 на суму 25 588 грн 68к. Позивач відвантажив на адресу відповідача товар, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії експрес-накладні перевізника ТОВ «Нова Пошта» : 59000579482676 від 05.11.2020, 59000599793441 від 25.11.2020, 59000623588857 від 18.12.2020, 59000628276764 від 28.12.2020, 59000606298861 від 01.12.2020, 59000621717449 від 15.12.2020, 59000646108980 від 15.02.2021, які підписані, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача та скріплені печатками обох сторін (копії видаткових накладних долучені до матеріалів справи).

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України до договору поставки не встановлена спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), а тому сторони вправі укладати так і у тій формі, в який вони домовились це зробити.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, рахунками-фактурами № СФ-0000631 від 05.11.2020 на суму 13 462 грн 20к, СФ-0000666 від 25.11.2020 на суму 14 546 грн 40к., № СФ-0000683 від 01.12.2020 на суму 2 733 грн 00к., №СФ-0000714 від 15.12.2020 на суму 19 769 грн 16 к., № СФ-0000721 від 18.12.2020 на суму 5 304 грн 00к., №СФ-0000737 від 28.12.2020 на суму 9768 грн 60к., №СФ-0000071 від 15.02.2021 на суму 25 588 грн 68к. позивач звертався до відповідача із вимогою про оплату отриманого відповідачем від позивача спірного товару, однак останній оплату у визначений ч.1 та ч.2 ст. 530 ЦК України не здійснив.

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом відповідачем по справі порушено зобов`язання в частині здійснення оплати у визначений законом термін за отриманий ним від позивача товар, внаслідок чого виникла основна заборгованість на суму 91 172 грн 04к.

Доказів погашення основної заборгованості чи доказів спростування зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином заявлена сума основної заборгованості в розмірі 91 172 грн 04к. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої суми пені за неналежне виконання зобов`язання, то суд зазначає наступне.

Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

В спірному випадку сторонами по справі в договірному порядку не визначено порядок стягнення пені за неналежне виконання грошового зобов`язання по договору поставки, а отже і відсутні підстави для нарахування пені по спірному зобов`язанні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку в стягненні 6181 грн 19к. пені відмовити.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку позовні вимоги задовольнити частково, зокрема в частині стягнення 91 172 грн 04 к. - основного боргу. В частині стягнення пені в розмірі 6181 грн 19 к. - відмовити.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як судові витрати позивач визначив судовий збір у розмірі 2379 грн 00 к. та просив суд про їх відшкодування за рахунок відповідача.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до заявленої позивачем суми заборгованості, при поданні позовної заяви до суду, сплаті підлягав судовий збір в сумі 2270 грн 00к., проте позивачем сплачений судовий збір в сумі 2379 грн 00к., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжним дорученням №327 від 11.11.2021.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

В спірному випадку позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, зокрема переплатив судовий збір в сумі 109 грн 00к. Клопотань про її повернення (зайво сплаченої суми в розмірі 109 грн 00к.) суду не подав. А отже, у суду відсутні правові підстави щодо повернення позивачу зайво сплаченої суми судового збору у справі.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату задоволення позовних вимог (позов задоволено частково) суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в сумі 2125 грн 87к. Решту суму судового збору (в сумі 144 грн 13к. ) за розгляд позовних вимог слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Таун ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 97 353 грн 23 к., з них: 91 172 грн 04 к. - основний борг, 6181 грн 19 к. - пеня - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Грін Таун ЛТД" (вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, 76002, код 45534282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фабер" (вул. Богдана Хмельницького, 219, с. Богданівка, Броварський район, Київська область,07433 код 30579739) - 91 172 грн 04 к. (дев`яносто одна тисяча сто сімдесят дві гривні чотири копійки) - основний боргу, та 2125 грн 87к. (дві тисячі сто двадцять п`ять гривень вісімдесят сім копійки) судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 6181 грн 19 к. (шість тисяч сто вісімдесят одна гривня дев`ятнадцять копійки) - відмовити.

Судовий збір в розмірі 144 грн 13к. (сто сорок чотири гривні тринадцять копійки) залишити за позивачем

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда