Рішення

від 12.01.2022 по справі 910/16099/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2022Справа № 910/16099/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Профспілки працівників освіти і науки України (01001, м. Київ, майдан Незалежності, 2)

до Дочірнього підприємства Київоблтурист (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 39-Г)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державний реєстратор прав на нерухоме майно Ляшкевич Михайло Васильович Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)

про визнання права власності

за участю представників

від позивача: Васильченко Л.І., Курилкін С.І.

від відповідача: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

У судовому засіданні 12.01.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Профспілка працівників освіти і науки України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київоблтурист" про визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Профспілки працівників освіти і науки України було залишено без руху.

22.10.2021 до загального відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16099/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2021.

24.11.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшли пояснення на позовну заяву від третьої особи.

01.12.2021 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення підготовчого судового засідання.

У судове засідання призначене на 01.12.2021 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 підготовче засідання було відкладено на 15.12.2021.

У судовому засіданні 15.12.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті у судовому засіданні 12.01.2022.

У судовому засіданні 12.01.2022 суд заслухав представників позивача, які позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання, призначене на 12.01.2022, явку уповноважених представників не забезпечили, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляли, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, рішенням державного реєстратора департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 липня 2021 року № 59590742 відмовлено в державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами - Клуб-Левада (ігротека), що розташований: м. Київ, вул. Юнкерова Миколи, будинок 76, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:044:0001 а суб`єктом: Профспілка працівників освіти і науки України.

Вказане рішення мотивоване тим, що з поданих позивачем документів неможливо встановити набуття позивачем права власності на нерухоме майно на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами - Клуб-Левада (ігротека), що розташований: м. Київ, вул. Юнкерова Миколи, будинок 76, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:044:0001.

За переконанням позивача, останнім подано держаному реєстратору належні докази, що підтверджують його право власності на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами - Клуб-Левада (ігротека) літера У , загальною площею 164,6 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Миколи Юнкерова, 76, а саме, акт приймання-передачі оздоровчого табору Пуща -Водиця на баланс Центрального комітету Профспілки працівників освіти та науки України від 22.08.1997 року.

За таких обставин, позивач вважає, що рішення державного реєстратора про відмова у державній реєстрації за позивачем права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не відповідає законодавству України та порушує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Отже, спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, без державної реєстрації права власності на нерухоме майно таке право є невизнаним державою, що в свою чергу унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження цим майном.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Приписами частин 1, 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2 ст.328 ЦК України).

Згідно зі ст. 34 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі, зокрема, передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, державними органами або органами місцевого самоврядування. Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.02.2006 на підставі наказу від 02.02.2006 № 91-В видане свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що комплекс будівель площею 1103,00 кв.м., який розташований в м. Києві за адресою: вул. Юнкерова Миколи, 76 належить позивачу на праві колективної власності.

До складу комплексу входять: корпус 1 (Літера В) площею 145,00 кв.м., корпус № 2 (Літера Г) площею 170,10 кв.м., санпропускник та бокс для ремонту а/м (Літера Т) площею 493,90 кв.м., корпус № 4 (Літера Ф) площею 133,10 кв.м., сторожка (Літера Ш) площею 31,30 кв.м., клуб "Левада" (Літера У) площею 156,1 кв.м., котельня (Літера Щ) площею 129,6 кв.м. Вказаний комплекс будівель зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на праві колективної власності за позивачем 20.01.2007 за № 1208-з.

Підставою для набуття права власності на вказаний комплекс будівель був акт приймання-передачі оздоровчого дитячого табору Пуща-Водиця на баланс позивача від 22.08.1997.

Як вбачається зі змісту Акту, Дочірнє підприємство "Київоблтурист" (відповідач) передало на баланс ЦК Профспілки працівників освіти та науки України основні фонди та майно оздоровчого дитячого табору "Пуща-Водиця" вартістю 862 036,00 гривень.

Зокрема, в розділі І "Будинки та будівлі" Акту міститься інформація також щодо передачі будівлі Клуб-Левада 1976 рік побудови, первинна вартість 29 100 грн., сума зносу 9856 грн."

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, передача комплексу будівель відбулася на підставі рішення Президії Федерації Профспілок України від 19.06.1997 року № П-37-4, постанови Ради Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (протокол № 26/8 від 20.06.1997) та наказу ДП "Київоблтурист" від 23.06.1997 № 16.

Так, у п. 1 постанови Ради Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (протокол № 26/8 від 20.06.1997) "Про передачу оздоровчого табору "Пуща-Водиця" на баланс Профспілки працівників освіти і науки України" встановлено: Дозволити обласному Дочірньому підприємству "Київоблтурист" передати на баланс Профспілки працівників освіти і науки України основні фонди та майно оздоровчого табору "Пуща-Водиця", які цього часу орендує Київська обласна рада профспілки працівників освіти і науки, у безоплатне володіння та користування для створення власної оздоровчої бази .

В подальшому рішенням правління Дочірнього підприємства "Київоблтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 22.06.1997 № 4 "Про передачу оздоровчого табору "Пуща-Водиця" передано безоплатно на баланс Центрального комітету Профспілки працівників освіти та науки України основні фонди санаторно-оздоровчого дитячого табору "Пуща-Водиця". Угоду оренди зазначеного табору з обласною Радою профспілки працівників освіти та науки від 02.08.1993 визнано такою, що втратила чинність; зобов`язано створити комісію по передачі основних фондів та в двомісячний термін надати дочірньому підприємству "Київоблтурист" акт прийому передачі.

Постановою Президії Центрального комітету Профспілки працівників освіти та науки України від 30.09.1997 № П-11 затверджено Акт прийому-передачі оздоровчого дитячого табору "Пуща-Водиця" на баланс ЦК Профспілки працівників освіти та науки України.

Крім іншого слід зазначити, що 22.02.2007 Київською міською Радою IV сесії V скликання прийнято рішення № 193/854 "Про передачу Профспілці працівників освіти і науки України земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд оздоровчого дитячого табору "Пуща-Водиця" на вул. Миколи Юнкерова, 76 в Оболонському районі м. Києва".

На підставі вказаного рішенням 07.03.2018 року між Київською міською радою та Профспілкою працівників освіти і науки України укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:85:044:0001; цільове призначення - 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів; строк договору - на 5 років).

Так, у відповідності до ст. 2, 3 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 № 697-XII (який діяв на час передачі-прийняття нерухомого майна - 22.08.1997) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Суб`єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

У ст. 20 Закону № 697-XII встановлено, що суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Об`єктами права власності професійних спілок є майно культурно-освітнього призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (ст. 28 Закону № 697-XII).

Як вбачається з Акту прийому-передачі (пункт 2 Розділу 1 "Будинки та будівлі") Позивачем було прийнято на баланс Клуб-Левада 1976 року будівництва за балансовою вартістю 29 100 грн.

Відповідно до ст. 21 Закону № 697-XII право колективної власності виникає, зокрема, на підставі: передачі державних підприємств в оренду; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

За приписами ст. 30 Закону № 697-XII колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об`єктами власності, які йому належать. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з`їзди тощо).

Судом також встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 02.10.2019 № 910/5367/19, яке не було оскаржено та набрало законної сили, визнано право власності за позивачем на нерухоме майно - їдальню літера "А", загальною площею 662,8 кв.м., що розташована на території Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку "Пуща-Водиця" за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Миколи Юнкерова, 76.

Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що: суд приймає як обґрунтовані доводи позивача про те, що йому у відповідності до рішень уповноважених органів та акту приймання-передачі від 22.08.1997 року Дочірнім підприємством "Київоблтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" були передані основні фонди та майно оздоровчого табору "Пуща-Водиця" у безоплатне володіння та користування для створення власної оздоровчої бази, в тому числі їдальню 1938 року в кількості 1 за балансовою вартістю 10703 грн. Зважаючи на це, правомірними є доводи позивача стосовно того, що сторона вже понад 21 рік на законних підставах володіє та користується вказаним майном.

Крім цього, судом враховані обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.05.2008 у справі № 2/37 за позовом Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" про визнання права власності та зобов`язання зареєструвати право власності. Так, у межах вказаної справи судом визнано право власності за позивачем на добудовані та реконструйовані приміщення бібліотеки в спальному корпусі на 2-му поверсі, літера С (приміщення № 40), загальною площею 55,0 кв.м., і веранди їдальні, перший поверх, літера А (приміщення № 1), загальною площею 89,1 кв.м. .

Отже, основною підставою для визнання права власності за позивачем на вказане нерухоме майно був акт приймання-передачі оздоровчого дитячого табору Пуща-Водиця від 22.08.1997.

Як вказано в частині четвертій статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, рішення у справі №910/5367/19, яке набрало законної сили у порядку статті 75 ГПК України, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Як зазначено вище, відповідно до акту приймання-передачі оздоровчого дитячого табору Пуща-Водиця від 22.08.1997, на баланс позивача було передано, в тому числі, будівлю Клуб-Левада 1976 рік побудови, первинна вартість 29 100 грн., сума зносу 9856 грн."

Судом також взято до уваги, Технічний паспорт (і/с від 19.03.2021 №00323) на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами - Клуб-Левада (ігротека) загальною площею 164,6 кв.м. (із прив`язкою до місця будівництва), іншим графічним і текстовим документам та результатам обстеження", що водночас свідчить про відповідність спірного об`єкту нерухомого майна акту приймання-передачі від 22.08.1997, який, в свою чергу, був основною підставою для визнання права власності за позивачем на корпус "А", відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2019 № 910/5367/19, яке не було оскаржено та набрало законної сили.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі N 923/875/19).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, оскільки, як встановлено вище судом, позивач має право на реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна на підставі рішень уповноважених органів та акту приймання-передачі оздоровчого дитячого табору "Пуща-Водиця" від 22.08.1997 до якого, в свою чергу, включений спірний об`єкт нерухомого майна.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за Профспілкою працівників освіти і науки України (01001, м. Київ, майдан Незалежності, буд. 2; ідентифікаційний код 02605316) на нерухоме майно - громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами - Клуб-Левада (ігротека) літера У , загальною площею 164,6 кв.м., що розташований на території дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Пуща-Водиця Профспілки працівників освіти і науки України за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Миколи Юнкерова, 76.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Київоблтурист (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39-Г; ідентифікаційний код 02605486) на користь Профспілки працівників освіти і науки України (01001, м. Київ, майдан Незалежності, буд. 2; ідентифікаційний код 02605316) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.01.2022.

Суддя Л. Г. Пукшин