Рішення

від 17.01.2022 по справі 910/17363/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2022Справа № 910/17363/21 За позовом Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп"

про стягнення 152237,12 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне автотранспортне підприємство експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" про стягнення 152237,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання автопідприємством послуг юридичним та фізичним особам від 31.12.2020 №12А.

Ухвалою суду від 01.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.11.2021 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання на виконання ухвали від 01.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/17363/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481505921, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.11.2021 була отримана відповідачем 29.11.2021.

04.01.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за період з жовтня по грудень 2021 року у розмірі 50400,00 грн. У заяві також викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про збільшення позовних вимог, мотивоване поважністю пропуску, оскільки, строки оплати послуг за період з жовтня по грудень 2021 року настали після спливу процесуальних строків на подання заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частина 2 ст. 252 ГПК України передбачає, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Оскільки, дана справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, позивач мав право подати заяву про збільшення позовних вимог протягом 30 днів з моменту відкриття провадження у справі, тобто до 22.12.2021. Натомість, відповідна заява здана до пересилання 31.12.2021, тобто подана з пропуском строку на стадії розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Суд розглянув клопотання позивача про поновлення процесуального строку та вважає його не обгурнтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Як вбачається з клопотання, позивач вказує, що не міг подати заяву в межах процесуальних строків, оскільки, строк оплати за відповідний період не настав. Тобто позивач свідомо пропустив строк, оскільки, в межах процесуальних строків на подання заяви про збільшення позовних вимог право позивача в частині, на яку він збільшує позовні вимоги, не було порушено та не підлягало судовому захисту.

Крім того, суд відзначає, що звертаючись щодо стягнення заборгованості за надані послуги за нові періоди, позивач фактично заявляє нові позовні вимоги.

Суд відмовляє у поновленні строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та залишає її без розгляду. Натомість, позивач не позбавлений права звернутись з відповідними вимогами шляхом подання окремої позовної заяви.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки, був повідомлений ухвалою суду від 22.11.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд

ВСТАНОВИВ :

31.12.2020 між Державним автотранспортним підприємством експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (замовник) укладено договір № 12А про надання автопідприємством послуг юридичним та фізичним особам, відповідно до п. 1.1 якого підприємство бере на себе зобов`язання надавати місце на автостоянці для 7 автомобілів замовника.

Розрахунки за надані послуги проводяться замовником у національній грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок підприємства, на підставі рахунків-фактур, протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт, послуг, який надається не пізніше 3 числа місяця, наступного за звітним. Сторони домовились, що вартість послуг за цим договором, визначається на основі договірних цін, а саме: вартість місця на автостоянці для 7 автомобілів за місяць становить 16800,00 грн, згідно діючих калькуляцій АТП ( п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору, він діє 01.01.2021 до 31.12.2021.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату послуг: № 217 від 17.02.2021 на суму 16800,00 грн; № 380 від 18.03.2021 на суму 16800,00 грн; № 505 від 22.04.2021 на суму 16800,00 грн; № 665 від 19.05.2021 на суму 16800,00 грн; № 804 від 23.06.2021 на суму 16800,00 грн; № 987 від 15.07.2021 на суму 16800,00 грн; № 1143 від 18.08.2021 на суму 16800,00 грн; № 1264 від 22.09.2021 на суму 16800,00 грн. Загальна вартість виставлених за період з лютого по вересень 2021 року рахунків становить 134400,00 грн.

Обставини щодо надання послуг позивачем відповідачу підтверджуються долученими до матеріалів справи актами надання послуг: № 203 від 28.02.2021 на суму 16800,00 грн; № 376 від 31.03.2021 на суму 16800,00 грн; № 524 від 30.04.2021 на суму 16800,00 грн; № 679 від 31.05.2021 на суму 16800,00 грн; № 827 від 30.06.2021 на суму 16800,00 грн; № 1003 від 31.07.2021 на суму 16800,00 грн; № 1172 від 31.08.2021 на суму 16800,00 грн; № 1315 від 30.09.2021 на суму 16800,00 грн. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів. Загальна вартість наданих за період з лютого по вересень 2021 послуг складає 134400,00 грн.

Як зазначає позивач, послуги у сумі 134400,00 грн оплачені не були, в зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом. Відповідач не спростував та не заперечив обставин щодо існування у нього перед позивачем заборгованості у розмірі 134400,00 грн. Про наслідки не подання відзиву та доказів у спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відповідач був повідомлений ухвалою суду від 22.11.2021 про відкриття провадження у справі.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 134400,00 грн, які не були оплачені відповідачем.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 134400,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4546,13 грн за період з 01.03.2021 по 01.09.2021, штраф у розмірі 9408,00 грн, 3% річних у розмірі 1455,39 грн та втрати від інфляції у розмірі 2427,60 грн за період з 01.03.2021 по 25.10.2021.

Частиною 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За несвоєчасну сплату платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми платежу, але не більше однієї облікової ставки НБУ, що діяла на період розрахунків, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% суми несплаченого своєчасно платежу (п. 3.5 договору).

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, оскільки, станом на дату прийняття рішення прострочення відповідача на суму грошових зобов`язань у розмірі 134400,00 грн становило більше 30 днів. За таких умов, суд вважає вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 9408,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені, суд відзначає, що позивачем не було враховано умови договору, якими розмір пені обмежений однією облікової ставкою НБУ, натомість позивач при здійсненні розрахунку застосував подвійну облікову ставку НБУ, що призвело до неправильного визначання розміру пені. Крім того, позивач невірно визначив дати виникнення зобов`язань з оплати послуг, що призвело до помилкового визначення періоду нарахування пені. Оскільки, умовами договору передбачено відстрочення оплати на 5 днів з дати підписання акту наданих послуг, позивач помилково визначив дати виникнення заборгованості у відповідача з наступного дня після підписання актів надання послуг.

Відповідно до ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд здійснив перерахунок пені з урахуванням вищезазначеного за період з 06.03.2021 по 01.09.2021 з урахуванням дати виникнення прострочення з боку відповідача за кожен місяць та з врахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України. Згідно перерахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2166,74 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції за період з 06.03.2021 по 25.10.2021 є більшою, ніж визначена позивачем. Проте згідно приписів ст. 237 ГПК України, у суду відсутні повноваження для виходу за межі позовних вимог, в зв`язку з чим, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 2427,60 грн.

Як уже було зазначено судом вище з приводу невірно визначених періодів нарахування пені, суд здійснив перерахунок 3 % річних за період з 06.03.2021 по 25.10.2021 з урахуванням дати виникнення прострочення з боку відповідача за кожен місяць та з врахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України. Згідно перерахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1397,40 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити суму заборгованості.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (03065, м. Київ, бульвар Івана Лепсе/Академіка Каблукова, буд. 51/16; ідентифікаційний код: 31861974) на користь Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (03142, м. Київ, вул. Степанченка, буд. 5; ідентифікаційний код: 05417511) заборгованість в розмірі 134400 (сто тридцять чотири тисячі чотириста) грн 00 коп., пеню у розмірі 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн 74 коп., штраф у розмірі 9408 (дев`ять тисяч чотириста вісім) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1397 (одна тисяча триста дев`яносто сім) грн 40 коп., втрати від інфляції у розмірі 2427 (дві тисячі чотириста двадцять сім) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн 66 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2379,39 грн та 3 % річних у розмірі 57,99 грн - відмовити.

4.Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко