Рішення

від 17.01.2022 по справі 910/17425/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2022Справа № 910/17425/21 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ПРЕМІУМ ІМПОРТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА ТРАНС"

про стягнення 20615,45 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Преміум Імпорт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Транс", в якому просить стягнути 20615,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 09.12.2020 № 1000.

Ухвалою суду від 04.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.11.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 04.10.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, надано відповідачу строк на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 22.11.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Боженко, буд. 66, корп. 1.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв`язку з довідкою форми 20 про причини невручення "адресат відмовився" та проставленим календарним штемпелем - 30.11.2021.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, ухвала суду від 22.11.2021 згідно норм ГПК України вважається врученою відповідачу 30.11.2021.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ :

09.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА ТРАНС" (відправник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Преміум Імпорт" (перевізник) було укладено договір-заявку № 1000 на перевезення вантажу (далі - Договір), за умовами якого відправник надає вантаж для перевезення, здійснює організацію завантаження/розвантаження, а перевізник приймає на себе зобов`язання по перевезенню вантажу, надає для цього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу (п. 1.1 Договору).

У пункті 1.4 Договору сторонами узгоджені умови перевезення, а саме:

- маршрут: м. Львів (Україна) - м. Гданськ (Польща);

- дати завантаження: 10.12.2020; дата розвантаження: 14.12.2020-15.12.2020

- адреси завантаження: м. Львів, вул. Городницька, 43 та розвантаження: Fanex Trade Magazyn Distribution Centre ul. Palacowa 26, Bramy 6-11 80-180 Kowale, kPolska;

- вартість перевезення: 850 євро;

- умови оплати: впродовж 7 робочих днів з дня отримання оригіналів, по курсу на момент вигрузки;

-марка, номер автотранспортного засобу, П.І.Б., контактний телефон: Volvo WW2975WWC, водій ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, перевезення безпосередньо здійснювалось Sp. z O. O. "WAN-TRANS" на підставі договору № 01/22.04_2020 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 22.04.2020, укладеного позивачем як експедитором та Sp. z O. O. "WAN-TRANS", як перевізником.

На підставі договору № 01/22.04_2020 від 22.04.2020 було сформовано заявку на автоперевезення № 11_2020 від 09.12.2020. Згідно вказаної заявки замовник і платник: ТОВ "ТК "Преміум Імпорт"; виконавець: Sp. z O. O. "WAN-TRANS"; тип вантажу: Кока-кола; назва фірми-відправника: ТОВ "ЮА Транс"; маршрут: Польща-Україна; дата завантаження: 10.12.2020; марка та номер автомобіля: Volvo WW2975WWC; П.І.Б. водія, контактний номер телефону: ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; адреса завантаження: м. Львів, вул. Городницька, 43; адреса розвантаження: Fanex Trade Magazyn Distribution Centre ul. Palacowa 26, Bramy 6-11 80-180 Kowale, kPolska; термін доставки вантажу: 14.12.2020. Обставини щодо виконання перевезення за зазначеною вище заявкою підтверджуються актом надання послуг від 14.12.2020, підписаним та скріпленим печатками Sp. z O. O. "WAN-TRANS" та ТОВ "ТК "Преміум Імпорт".

З долученої до матеріалів справи міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) вбачається здійснення перевезення Sp. z O. O. "WAN-TRANS" зі Львова (Україна) до Гданська (Польща) автомобілем Volvo WW2975WWC, напої безалкогольні, дата завантаження 10.12.2020. Відправник ТОВ "Август-Кий", отримувач: Treader SP z o.o. На CMR міститься відмітка про отримання товару вантажоодержувачем.

14.12.2020 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 10 та оформив акт надання послуг № б/н на суму 28815,00 грн.

Як зазначає позивач зазначені документи були направлені відповідачу 15.01.2021 "Новою поштою", в підтвердження чого до матеріалів справи долучено експрес-накладну № 59000634219324. Однак, суд не приймає до уваги відповідний доказ, оскільки, в експрес-накладній одержувачем документів вказано ТОВ "ЮА Транс Експрес" і, як вбачається, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ЮА Транс Експрес" має ЄДРПОУ 41476817 та місцезнаходження: 01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63. Натомість відповідач - ТОВ "ЮА Транс" зареєстровано з ЄДРПОУ 34714691 та має місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул Боженка, 66, корпус 1. Отже, з поданого доказу вбачається, що документи були направлені не відповідачу, а іншій особі.

Крім того, твердження позивача про підтвердження отримання відповідних документів в телефонному режимі жодними доказами не доведено.

Відповідач частково оплатив вартість перевезення, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено платіжні доручення на суму 9000,00 грн: № 4495 від 19.02.2021 на суму 1000,00 грн, № 4556 від 03.03.2021 на суму 1000,00 грн, № 4592 від 12.03.2021 на суму 1000,00 грн, № 4609 від 19.03.2021 на суму 1000,00 грн, № 4637 від 26.03.2021 на суму 1000,00 грн, № 4683 від 02.04.2021 на суму 1000,00 грн, № 4711 від 16.04.2021 на суму 1000,00 грн, № 4746 від 23.04.2021 на суму 1000,00 грн, № 4751 від 29.04.2021 на суму 1000,00 грн.

Отже не оплаченою залишилась вартість перевезення у розмірі 19815,00 грн.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-ПР/2021 від 31.08.2021, в якій зазначив про виконане перевезення та наявність заборгованості на суму 19815,00 грн, та просив її оплатити. До претензії долучено заявку на перевезення № 1000 від 09.12.2020, акт надання послуг від 14.12.2020, рахунок на оплату № 10 від 14.12.2020. Докази направлення претензії долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Відтак, несплата заборгованості в добровільному порядку зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, на виконання умов Договору, позивачем надавались послуги з перевезення вантажу, які оформлені міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 10.12.2020.

Судом враховано, що акт надання послуг від 14.12.2020 не підписано замовником.

Попри це, умови Договору не визначають як саме повинен засвідчуватись факт надання послуг.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надана позивачем копія міжнародної товарно-транспортної накладної від 10.12.2020 містить найменування юридичних осіб, а також підписи представників сторін, найменування послуг, їх кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Доказів на підтвердження того, що послуги з перевезення не були прийняті відповідачем, або прийняті ним із зауваженнями в матеріалах справи відсутні.

З огляду на погоджений сторонами у п. 1.4 Договору порядок розрахунків, надані послуги повинні були бути оплачені протягом 7 робочих днів з дати отримання оригіналів документів.

Доказом, що підтверджує направлення відповідачу документів, як то передбачено заявкою № 1000 від 09.12.2020, є опис вкладення в рекомендований лист від 31.08.2021, фіскальний чек та накладна № 7902800042517. Як вбачається з відстеження пересилання з офіційного сайту "Укрпошта" відправлення № 7902800042517 не було вручено під час доставки "інші причини" 06.09.2021.

Тобто позивачем вчинено залежні від нього заходи для вручення відповідачу оригіналів документів, які не були отримані відповідачем з незалежних від позивача причин. За таких умов, суд вважає вимоги, передбачені договором-перевезення, виконаними позивачем, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку з оплати наданих послуг до 15.09.2021 (06.09.2021+7 робочих днів). Отже, з огляду на подані позивачем докази, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з 16.09.2021.

Суд наголошує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів, в спростування позовних вимог. Відповідачем не заперечено та не спростовано обставин щодо надання йому послуг перевезення та отримання від позивача оригіналів, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг у повному обсязі.

Суд відзначає, що зазначення в позовній заяві обставин про підтвердження отримання оригіналів документів в телефонному режимі, не доведено належними та допустимими доказами. Крім того, здійснення відповідачем часткових оплат також не є доказом в підтвердження отримання відповідних оригіналів документів, в тому числі і дати їх отримання, з якої можливо було б обрахувати 7 робочих днів для визначення дати виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг перевезення. В зв`язку з зазначеним, з поданих до матеріалів справи доказів вбачається, що оплата мала бути здійснена відповідачем не пізніше 15.09.2021.

Докази погашення грошового зобов`язання на суму 19815,00 грн в матеріалах справи відсутні.

Отже, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати замовлених у позивача послуг, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 19815,00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Позивач також просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з травня по вересень 2021 року у розмірі 518,70 грн та 3% річних за період з 29.04.2021 до 18.10.2021 у розмірі 281,75 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було зазначено судом вище, прострочення відповідача настало з 16.09.2021.

Суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 16.09.2021 по 18.10.2021. Згідно перерахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 53,74 грн.

Щодо втрат від інфляції, то їх розмір розраховується не за кожен день прострочення, а за місяць, з урахуванням встановленого індексу. Оскільки, прострочення, з урахуванням періоду розрахунку визначеного позивачем, мало місце менше місяця, то втрати від інфляції не нараховуються.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими в частині, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 3700,00 грн. на відповідача суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

11.10.2021 між Хомик Галиною Михайлівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Преміум Імпорт" (клієнт) укладено договір № 1110/01 про надання правничої допомоги відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу клієнту у господарському провадженні, яке підлягає розгляду у Господарському суді міста Києва, за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Транс" у спорі, який виник із правовідносин за заявкою на перевезення вантажу № 1000 від 09.12.2020, а клієнт зобов`язується прийняти таку правничу допомогу і оплатити винагороду адвокату у порядку та строки визначені сторонами.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за надану правову допомогу клієнт виплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 3700,00 грн.

До договору долучено додаток № 1 "Перелік послуг, які надаються клієнту згідно умов договору про надання правничої допомоги № 1110/1 від 11.10.2021 на загальну суму 3700,00 грн.

В підтвердження обставин надання правової допомоги та її вартості до матеріалів справи долучено акту № 1 від 18.10.2021 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 1110/1 від 11.10.2021. Відповідно до вказаного акту позивачу було надано наступну правову допомогу: консультація клієнта, опрацювання, правовий аналіз та підготовка наданих клієнтом документів та інформації вартістю 1000,00 грн; підготовка та подання до суду позовної заяви вартістю 2500,00 грн, моніторинг за відкриттям провадження у справі вартістю 200,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 3700,00 грн.

В підтвердження здійснення оплати наданих послуг позивачем долучено платіжне доручення № 4098 від 19.10.2021 на загальну суму 3700,00 грн.

На підтвердження повноважень адвоката Хомик Галини Михайлівни представляти інтереси позивача до матеріалів справи додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1103005 від 19.10.2021 та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001260 від 30.11.2018.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не зазначено про їх неспівмірність.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА ТРАНС" (03680, м. Київ, вул. Боженко, буд. 66, корп. 1; ідентифікаційний код 34714691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Преміум Імпорт" (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2; ідентифікаційний код 39217806) заборгованість у розмірі 19815,00 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 00 коп.), три відсотки річних у розмірі 53,74 грн (п`ятдесят три гривні 74 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 3565,98 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 98 коп.) та судовий збір у розмірі 2187,78 грн (дві тисячі сто вісімдесят сім гривень 78 коп.).

3. В частині стягнення 3% річних у розмірі 228,01 грн та втрат від інфляції у розмірі 518,70 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко