Рішення

від 19.01.2022 по справі 910/5243/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2022Справа № 910/5243/21 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОБУХІВСЬКА ЕКОЛОГІЯ"

про стягнення 75 012,72 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОБУХІВСЬКА ЕКОЛОГІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 75 012,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки №2019/05/24 від 24.05.2019 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив своїх зобов`язань щодо сплати грошових коштів за поставлений товар позивачу, внаслідок чого у відповідачів утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України , питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105480155862 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 02000, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 3, кімната 1054.

Поштове відправлення, що було направлене на вказану адресу, повернулося на адресу суду без вручення з відміткою: Повернення за зворотною адресою: неправильно зазначена (відсутня) адреса .

Разом з цим, представник відповідача відзиву або будь-яких інших заяв станом на момент ухвалення даного рішення до суду не надав.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення справи до судового розгляду по суті в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 19.01.2022.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОБУХІВСЬКА ЕКОЛОГІЯ (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА (далі - позивач, постачальник) було укладено Договір поставки №2019/05/24 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого, Постачальник зобов`язується поставити і передавати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити на умовах цього Договору вторинну сировину, що іменується надалі Товар.

Постачальник зобов`язується поставляти Товар в асортименті і в кількості, погодженій Сторонами. Асортимент Товару вказуються в Додатках до цього Договору, що становлять його невід`ємну частину, іменованих надалі - Додаток (п. 1.2. договору).

За умовами п.п. 2.2., 2.3. договору Товар поставляється в кіпах, пов`язаних дротом, стріп лентою або в контейнерах розсипом. Кожна кіпа маркірується з обов`язковим зазначенням наступних даних: - найменування Постачальника; - марка товару; - вага кіпи; - номер кіпи; - дата упаковки.

Товар поставляється Постачальником партіями на умовах силами та за рахунок Покупця зі складу Постачальник або на інших умовах, обумовлених в Додатках (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, датою виконання Постачальником зобов`язань по постачанню Товару вважається: - при постачанні автомобільним транспортом - дата приймання Товару на складі Покупця. Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, який поставляється на умовах нього Договору, відбувається в момент передачі Товару Покупцю в особі його уповноваженого представника.

На партію Товару, що відвантажується, Постачальник разом з транспортним засобом направляє Покупцеві товарно-супровідні документи. На кожну відвантажену партію Товару Постачальник надає видаткові накладні. У разі повної або часткової передоплати за Товар, Постачальник зобов`язаний протягом доби після передачі Товару транспортній організації передати Покупцеві факсом товарно-транспортну або залізничну накладну (п.п. 3.4., 3.5. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, приймання товару по кількості здійснюється на підстав товарно-супровідних документів та даних ваг, встановлених на Обухівська екологія , за якістю - на підставі відвантажувальних документів.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що у разі виявлення невідповідності Товару умовам Договору або відвантажувальним документам за підсумками приймання Покупцем складається комплексний Акт про приймання товару по кількості і якості .

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору, ціна Товару, що поставляється, вказується в Додатках. Порядок розрахунків - впродовж 20 (двадцяти) банківських днів від дати приймання Товару на складі Покупця за наявності оригіналів або сканованих копій видаткових накладних на Товар, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п.5.5. договору, 5.5. Оплата Товару проводиться по фактично прийнятій вазі і фактично прийнятій марці вторсировини.

Загальна сума Договору складається із сум всіх видаткових накладних за якими була здійснена поставка Товару (п. 5.8. договору).

За умовами пункту 9.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах кожний наступний календарний рік.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 57 603,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: №5519 від 06.08.2019 на суму 3 469,70 грн., №6182 від 30.08.2019 на суму 3 240,90 грн., №6659 від 12.09.2019 на суму 3 972,10 грн., №6753 від 20.09.2019 на суму 8 487,60 грн., №6996 від 25.09.2019 на суму 4 250,40 грн., №6998 від 25.09.2019 на суму 3 740,50 грн., №7267 від 02.10.2019 на суму 4 692,60 грн., №8103 від 24.10.2019 на суму 3 333,65 грн., №8291 від 28.10.2019 на суму 4 001,25 грн., №8612 від 06.11.2019 на суму 3 795,00 грн., №8613 від 06.11.2019 на суму 4 502,40 грн., №9083 від 18.11.2019 на суму 6 553,30 грн., №9646 від 29.11.2019 на суму 3 564,00 грн., які підписані сторонами без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

За твердженням позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №2019/05/24 від 24.05.2019, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 57 603,40 грн.

Разом з цим, на підтвердження наявності боргу відповідача за поставлений товар, позивач надає Акт звірки взаєморозрахунків станом за період з січня 2019 по листопад 2019, підписаний з обох сторін,

Крім того, позивач зазначає, що 13.07.2020 та 12.11.2020 року останнім було вжито заходів щодо досудового врегулювання спору, шляхом надсилання на адресу відповідача претензії №07/20 про сплату заборгованості у розмірі 57 603,40 грн. протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії (на підтвердження чого позивач надав копії опису вкладення у цінний лист №0210008300156 від 13.07.2020, накладної поштової установи №0210008300156 від 13.07.2020, а також копії опису вкладення у цінний лист №0210008577115 від 12.11.2020, накладної поштової установи №0210008577115 від 12.11.2020 та копію фіскального чеку від 12.11.2020).

Однак, як вказує позивач, відповідач не надав відповіді на претензію, кошти відповідачем на користь позивача так і не були перераховані.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення повної оплати поставленого товару за договором, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості у розмірі 57 603,40 грн., а також пені у розмірі 10 980,95 грн., інфляційних збитків у розмірі 4 274,17 грн., 3% річних у розмірі 2 154,20 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. договору сторони узгодили, порядок розрахунків - впродовж 20 (двадцяти) банківських днів від дати приймання Товару на складі Покупця за наявності оригіналів або сканованих копій видаткових накладних на Товар, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Втім, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару не здійснив, доказів зворотного суду не надано.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 57 603,40 грн. основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 6.4. Договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення..

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку штрафних санкцій позивачем частково не дотримано вищенаведених приписів законодавства. Зокрема, здійснено розрахунок пені, виходячи з загальної суми заборгованості (а не по кожній окремій видатковій накладній), а також з фактичним перевищенням граничного шестимісячного строку нарахування неустойки.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені за видатковими накладними №5519 від 06.08.2019 на суму 3 469,70 грн., №6182 від 30.08.2019 на суму 3 240,90 грн., №6659 від 12.09.2019 на суму 3 972,10 грн., №6753 від 20.09.2019 на суму 8 487,60 грн., №6996 від 25.09.2019 на суму 4 250,40 грн., №6998 від 25.09.2019 на суму 3 740,50 грн., №7267 від 02.10.2019 на суму 4 692,60 грн., №8103 від 24.10.2019 на суму 3 333,65 грн., №8291 від 28.10.2019 на суму 4 001,25 грн., №8612 від 06.11.2019 на суму 3 795,00 грн., №8613 від 06.11.2019 на суму 4 502,40 грн., №9083 від 18.11.2019 на суму 6 553,30 грн., №9646 від 29.11.2019 на суму 3 564,00 грн., в межах шестимісячного періоду нарахування, судом встановлено, що арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства є сума пені за порушення відповідачем договірних зобов`язань у розмірі 7 893,14 грн. а відтак саме зазначена сума є доведеною та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України ) або на відсутність вини (статті 614 , 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України ).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні втрати, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, відповідно заявлені вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 57 603,40 грн., пеню у розмірі 7 893,14 грн., 3% річних в розмірі 2 154,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 274,17 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОБУХІВСЬКА ЕКОЛОГІЯ" (Україна, 02000, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 3, кімната 1054; ідентифікаційний код: 41906047) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА" (Україна, 08700, Київська обл., місто Обухів(пн), ВУЛИЦЯ ТРИПІЛЬСЬКА, будинок 46; ідентифікаційний код: 35442324) суму основного боргу у розмірі 57 603,40 грн., пеню у розмірі 7 893,14 грн., 3% річних в розмірі 2 154,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 274,17 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 176,54 грн.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2022.

Суддя І.В. Приходько