Рішення

від 18.01.2022 по справі 910/17485/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2022Справа № 910/17485/21 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОФ", Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки

до Фізичної особи-підприємця Півнюк Андрія Анатолійовича, м. Київ

про стягнення 62 725,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МОФ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Півнюк Андрія Анатолійовича (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 62 725,00 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про надання послуг зберігання товару (та послуг, пов`язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі ТОВ "МОФ" №МОФ-85 від 19.12.2018 року, в частині розрахунку за надані позивачем послуги.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.11.2021 відкрито провадження у справі №910/17485/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 02.11.2020 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105481428021 отримав ухвалу суду від 02.11.2021 про відкриття провадження у 05.11.2021.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 22.11.2021 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 28.12.2021 року по 17.01.2022 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 18.01.2022 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2018 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений Договір про надання послуг зберігання товару (та послуг, пов`язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі ТОВ "МОФ" №МОФ-85 (надалі - Договір), відповідно до п.2.1. якого виконавець зобов`язується зберігати товар, переданий йому замовнику та надавати замовнику послуги, пов`язані зі зберіганням товару, що оформлюється (випускається) на митному складі (з митного складу ТОВ МОФ ), який визначений у п. 4.1. Договору, а також за необхідності, надавати послуги з декларування товару замовника (далі - послуги), а замовник зобов`язується сплатити визначену за домовленістю між сторонами грошову суму за надані послуги.

На підтвердження факту надання виконавцем послуг та (або) виконання робіт відповідно до умов цього Договору протягом кожного (повного або не повного) календарного місяця за період дії Договору сторони складають та підписують акт здачі-приймання робіт (послуг) із зазначенням виду та фактичного обсягу виконаних робіт (наданих послуг). (п. 2.4. Договору).

Замовник оплачує надані виконавцем послуги, передбачені п. 1.1. даного Договору, протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку. (п. 7.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року. По закінченні строку дії Договору він вважається продовженим на наступний рік (12 місяців) якщо жодна зі сторін, за один місяць до спливу строку його дії, не сповістила письмово іншу сторону про розірвання Договору. (п.п. 14.1., 14.2. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили види та вартість послуг.

Позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги на суму в розмірі 118 422,00 грн, що підтверджується наступними документами:

- акт надання послуг №2096 від 17.03.2020 року на суму 11 520,00 грн;

- рахунок на оплату №1645 від 30.04.2020 року на суму 4 176,00 грн;

- акт надання послуг №4237 від 31.05.2020 року на суму 4 176,00 грн;

- рахунок на оплату №2041 від 31.05.2020 року на суму 4 320,00 грн;

- акт надання послуг №4238 від 31.05.2020 року на суму 4 320,00 грн;

- рахунок на оплату №2509 від 30.06.2020 року на суму 4 320,00 грн;

- акт надання послуг №5201 від 30.06.2020 року на суму 4 320,00 грн;

- рахунок на оплату №3147 від 31.07.2020 року на суму 4 464,00 грн;

- акт надання послуг №6492 від 31.07.2020 року на суму 4 464,00 грн;

- рахунок на оплату №3710 від 31.08.2020 року на суму 4 464,00 грн;

- акт надання послуг №7630 від 31.08.2020 року на суму 4 464,00 грн;

- рахунок на оплату №4315 від 30.09.2020 року на суму 4 320,00 грн;

- акт надання послуг №8747 від 30.09.2020 року на суму 4 320,00 грн;

- рахунок на оплату №5115 від 31.10.2020 року на суму 4 464,00 грн;

- акт надання послуг №10066 від 31.10.2020 року на суму 4 464,00 грн;

- рахунок на оплату №5775 від 30.11.2020 року на суму 4 320,00 грн;

- акт надання послуг №11325 від 30.11.2020 року на суму 4 320,00 грн;

- рахунок на оплату №462 від 31.01.2021 року на суму 8 784,00 грн;

- акт надання послуг №875 від 31.01.2021 року на суму 8 784,00 грн;

- рахунок на оплату №1095 від 28.02.2021 року на суму 3 528,00 грн;

- акт надання послуг №2175 від 28.02.2021 року на суму 3 528,00 грн;

- рахунок на оплату №2148 від 16.04.2021 року на суму 3 780,00 грн;

- акт надання послуг №4321 від 16.04.2021 року на суму 3 780,00 грн;

- рахунок на оплату №2403 від 30.04.2021 року на суму 3 780,00 грн;

- акт надання послуг №4862 від 30.04.2021 року на суму 3 780,00 грн;

- рахунок на оплату №3098 від 31.05.2021 року на суму 3 906,00 грн;

- акт надання послуг №6249 від 01.05.2021 року на суму 3 906,00 грн;

- рахунок на оплату №3730 від 30.06.2021 року на суму 3 780,00 грн;

- акт надання послуг №7492 від 30.06.2021 року на суму 3 780,00 грн.

Відповідачем будо здійснено часткову оплату на суму в розмірі 55 697,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

У зв`язку з непроведенням відповідачем повного розрахунку за Договором на суму в розмірі 62 725,00 грн, позивачем було надіслано останньому претензію №368 від 18.08.2021 року, якою просив сплати борг.

Відповіді на зазначену претензію позивач не отримав, кошти відповідачем сплачені не були.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 62 725,00 грн відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 118 422,00 грн, що підтверджується зазначеними вище доказами.

При цьому, відповідачем здійснено оплату отриманих від позивача послуг на суму в розмірі 55 697,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, доказів на підтвердження сплати залишку заборгованості в розмірі 62 725,00 грн до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Замовник оплачує надані виконавцем послуги, передбачені п. 1.1. даного Договору, протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку. (п. 7.1. Договору).

Таким чином, за вказаним вище пунктом Договору, оплата вартості послуг повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше зазначеного строку.

Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 62 725,00 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем оплачену вартість послуг на суму в розмірі 62 725,00 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 62 725,00 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, а саме в розмірі: 62 725,00 грн основного боргу.

Судовий збір, у розмірі 2 270,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Півнюк Андрія Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МОФ (ідентифікаційний код 36796783, місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1-А) суму основної заборгованості в розмірі 62 725,00 грн (шістдесят дві тисячі сімсот двадцять п`ять гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ