Рішення

від 17.01.2022 по справі 914/2082/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2022 справа № 914/2082/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області

до відповідача 1: Самбірської міської ради Самбірського району Львівської області

до відповідача 2: Комунального підприємства МІСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТА СТАРИЙ САМБІР

про повернення транспортного засобу

представники сторін:

від позивача: Репак В.В.

від відповідача 1 : Хітчак В.І.

від відповідача 2: Дубей В.В

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд .

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області до Самбірської міської ради Самбірського району Львівської області Комунального підприємства МІСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТА СТАРИЙ САМБІР про повернення транспортного засобу.

Ухвалою від 14.07.2021 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.11.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

Рух справи викладено в ухвалах та протоколах судового засідання.

В судове засідання 12.01.2022 сторони явку уповноважених представників забезпечили.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, судом 12.01.2022 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач звернувся до суду з позовом про повернення автомобіля сміттєвоз, який рішенням XXVII сесії VIII демократичного скликання Нижанковецької селищної ради від 27.10.2020 року №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір передано Старосамбірській міській раді в тимчасове користування для Комунального підприємства МВУ ЖКГ м. Старий Самбір автомобіль марки МАЗ МІНІ Б сміттєвоз шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 терміном на 5 років згідно акту приймання передачі. Крім того, зазначеним рішенням вирішено при відновленні/створенні Нижанковицької селищної ради ОТГ смт. Нижанковичі в тижневий термін повернути даний автомобіль власнику.

Згідно Акту предачі-приймання транспортного засобу від 30.10.2020 року автомобіль передано в тимчасового користування Комунальному підприємству МВУ ЖКГ м. Старий Самбір терміном на 5 років.

Позивач стверджує, що автомобіль підлягає поверненню, оскільки рішенням 2-ої сесії восьмого демократичного скликання Добромильської міської ради від 10.12.2020 року №20 (надалі також - рішення від 10.12.2020 року №20) відмінено рішення XXVII сесії VIII восьмого демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 року №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір .

Позивач надав заяву (вх. №29948/21 від 13.12.2021 року та вх. №118/22 від 05.01.2022 року) про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача 1

Старосамбірська міська рада вважає, що рішення Добромильської міської ради Про відміну рішення двадцять сьомої сесії восьмого демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 року №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір є незаконним та не підлягає виконанню, у зв`язку з чим автомобіль не підлягає поверненню.

Позиція відповідача 2

Комунальне підприємство Міське виробниче управління житлово-комунального господарства міста Старий Самбір у відзиві на позовну заяву зазначило, що рішення Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 року №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір є актом індивідуальної дії, який був одноразово застосований і вичерпав свою дію.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням XXVII сесії VIII восьмого демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір передано Старосамбірській міській раді (ОТГ) в тимчасове користування для Комунального підприємства МВУ ЖКГ м. Старий Самбір автомобіль марки МАЗ МІНІ Б сміттєвоз шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 терміном на 5 років згідно акту приймання передачі. Крім того, зазначеним рішенням вирішено при відновленні/створенні Нижанковицької селищної ради ОТГ смт. Нижанковичі в тижневий термін повернути даний автомобіль власнику.

Згідно Акту предачі-приймання транспортного засобу від 30.10.2020 селищним головою Нижанковицької селищної ради Смолінським В.О. передано голові Старосамбірської міської ради ОСОБА_1 транспортний засіб марки МАЗ МІНІ Б сміттєвоз шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 для тимчасового користування Комунальному підприємству МВУ ЖКГ м. Старий Самбір терміном на 5 років.

Рішенням 2-ої сесії восьмого демократичного скликання Добромильської міської ради від 10.12.2020 №20 відмінено рішення XXVII сесії VIII восьмого демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від27.10.2020 року №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір .

Листом від 17.12.2020 Добромильська міська рада як правонаступник усього майна, прав та обов`язків розформованої Нижанковицької селищної ради повідомила Старосамбірську міську раду про скасування рішення від 27.10.2020 №710.

У зв`язку з тим, Добромильська міська рада просила Старосамбірську міську раду добровільно повернути транспортний засіб марки МАЗ МІНІ Б сміттєвоз шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 без звернень до суду.

Листом від 25.01.2021 Старосамбірська міська рада повідомила позивача про те, що вважає рішення Добромильської міської ради від 10.12.2020 №20 про відміну рішення XXVII сесії VIII восьмого демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір нікчемним та таке не підлягає виконанню.

04.03.2021 року позивач звернувся до відповідача з листом про необхідність повернути документи на сміттєвоз для проведення державної реєстрації спірного транспортного засобу. Повідомлено Старосамбірську міську раду про те, що комісією з реорганізації підготовлено акт приймання-передачі основних засобів по Нижанковицькій селищній раді в тому числі сміттєвоза, який був придбаний для потреб громади. Також в листі зазначено, що зареєструвати сміттєвоз за Добромильською міською радою як правонаступником Нижанковицької селищної ради немає можливості, оскільки відсутні необхідні документи.

Листом від 17.03.2021 року відповідач відмовив позивачу в поверненні транспортного засобу та документів на нього.

Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області за вх. №726/22 від 12.01.2022 подала заяву про долучення доказів надання транспортних послуг за 2019, 2020 року Нижанковицькій селищній раді. Також надано докази на підтвердження факту наявності сміттєзвалища. Вказані докази подано поза межами встановленого строку для подання доказів.

Позивачем надано докази на підтвердження купівлі транспортного засобу сміттєвоз Нижанковецькою селищною радою.

ОЦІНКА СУДУ

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Такі ж положення закріплені в статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами частини 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада смт. Нижанковичі як власник транспортного засобу делегує смт. Нижанковичі повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частинами 1, 2, 3, 5, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Поряд з цим, суд відзначає, що залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовані ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, має загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що рішення XXVII сесії VIII демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір належить до актів ненормативного характеру (індивідуального характеру). Вказаний акт є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію фактом виконання, а тому орган місцевого самоврядування не може скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, оскільки це є "гарантією стабільності суспільних відносин".

В контексті викладеного необхідно зазначити, що рішення Добромильської міської ради №20 від 10.12.2020 прийнято з мотивів незаконної передачі автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУЖКГ м. Старий Самбір . Добромильська міська рада вважаючи, що рішення XXVII сесії VIII демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір є незаконним звертається про повернення транспортного засобу.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить вимогам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, з метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.

Позивачем належними доказами не доведено невідповідність рішення XXVII сесії VIII демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч.ч.1,2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Частиною 1 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Предаючи автомобіль за рішенням XXVII сесії VIII демократичного скликання Нижанковицької селищної ради від 27.10.2020 №710 Про передачу автомобіля сміттєвоз в тимчасове користування КП МВУ ЖКГ м. Старий Самбір сторони погодили відповідні істотні умови (строк, безоплатну основу, належний технічний стан, момент повернення) та зафіксували власне волевиявлення у відповідних документах, що вказує на дотримання письмової форми правочину та укладення такого в спрощений спосіб.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

У справі, що розглядається, встановлено, що автомобіль сміттєвоз передано в тимчасове користування та отримано відповідачем за наявності між сторонами відповідної правової підстави, оскільки фактично, між позивачем та відповідачем вчинено двосторонній правочин, що спрямований на набуття цивільних прав та обов`язків. Так, обома сторонами не заперечується існування перемовин та укладення правочинів спрямованих на вивезення твердих побутових відходів з території смт. Нижанковичі.

Крім того суд звертає увагу, що позивач вказує на рішення Добромильської міської ради №20 від 10.12.2020 в якості підстави для повернення автомобіля керуючись ст. 1212 ЦК України, однак як зазначалось вище така підстава може бути застосована тільки після того, якщо остання в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України з врахуванням того, що в позові відмовлено залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 233-241, 327Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 20.01.2022 року.

Суддя Горецька З.В.