Рішення

від 20.01.2022 по справі 915/1583/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Справа № 915/1583/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу № 915/1583/21

за позовом: Інституту Імпульсних процесів і технологій НАН України (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 43А; код ЄДРПОУ 03534512; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Прохорова Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

про: стягнення 15650,25 грн.

Інститут Імпульсних процесів і технологій НАН України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №91-1-304 від 27.10.2021, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Прохорова Михайла Михайловича заборгованість за Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 17 від 01.08.2017, в загальному розмірі 15650,25 грн., з якої: 13267,12 грн. - основний борг, 1725,41 грн. - інфляційне збільшення, 657,72 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині оплати орендних платежів. Позивач у позовній заяві просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.11.2021 позовну заяву №91-1-304 від 27.10.2021 Інституту Імпульсних процесів і технологій НАН України залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.11.2021 до суду від позивача на виконання ухвали суду від 03.11.2021 надійшла заява № 91-1-322 від 15.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/1583/21, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою від 24.11.2021 про відкриття провадження у справі, направлено на адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана відповідачу копія ухвали суду від 24.11.2021 повернулась до суду з зазначенням причин невручення за закінченням терміну зберігання , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.08.2017 між Інститутом імпульсних процесів і технологій НАН України (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Прохоровим Михайлом Михайловичем (далі - орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 17 (далі - Договір), у відповідності до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно: Асфальтобетонний майданчик та нежитлову будівлю боксу на майданчику загальною площею 726,40 кв.м. (у т.ч. 656,00 кв.м. - майданчик; 70,40 кв.м. - бокс), розміщене за адресою: 54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 43-А, біля п`ятиповерхового Адміністративного корпусу № 2, що перебуває на балансі ІІПТ НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 28.02.2017 і становить за незалежною оцінкою станом на 28.02.2017- 119 800 грн. та 104 600 грн. відповідно (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 1.2 Договору, майно передається в оренду з метою використання: розміщення стоянки для автомобілів та майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі Майна. ( п.2.1 Договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно, розпорядження ним. Орендар не має права викупу орендованого Майна. Власником Майна залишається держава, органом управління - НАН України, а Орендар лише користується ним протягом строку оренди. ( п.2.2 Договору).

Згідно п.п. 3.1-3.3 Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2017 р. 3140,57 грн. за всю орендовану площу, ПДВ - 628,11 грн., всього: 3768,68 грн.

Орендна плата за наступні місяці визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Орендар зобов`язаний поточного місяця отримувати в бухгалтерії інституту рахунки по орендній платі та по іншим платежам. Орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п.3.4 Договору).

Згідно п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.11 Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Орендодавцю.

У відповідності до п.п. 5.1 - 5.3 Договору, орендар зобов`язується: використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору; прийняти орендоване Майно за актом приймання-передачі; протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором. Після закінчення основного строку Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного Орендарем завдатку. У разі порушення Орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати Орендодавцю збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. У зв`язку із закінченням поточного бюджетного року у Орендодавця, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату та експлуатаційні послуги авансом за грудень поточного року до 05 грудня кожного року.

У разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві орендоване Майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря (п. 5.14 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору Орендар має право використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором, а у разі оренди Майна на строк не менше ніж три роки - після державної реєстрації речового права користування (оренди) (п.7.1 Договору).

Пунктом 8.4 передбачено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього Договору у разі: погіршення стану орендованого Майна внаслідок невиконання або неналежного виконання Орендарем умов цього Договору; у випадку несплати Орендарем платежів за цим Договором більше ніж за три місяці; у випадку відмови Орендаря переглянути розмір орендної плати на підставі п. 3.6 цього Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Згідно п. 10.1 цей Договір укладено строком на тридцять п`ять місяців двадцять дев`ять днів, що діє з 01 серпня 2017 р. до 29 липня 2020 р. включно.

Умови цього Договору зберігають силу протягом усього терміну дії цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань щодо сплати орендної плати та нанесених збитків - до виконання зобов`язань (п.10.2 Договору).

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що договір оренди може бути розірвано достроково, зокрема, за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п.10.7, п.10.8 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору орендоване Майно повертається Орендарем Орендодавцю протягом трьох робочих днів. У разі, якщо Орендар затримав повернення орендованого Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення Майна покладається на Орендаря.

Договір підписано та скріплено печатками сторін (а.с.11-20).

Актом приймання-передачі асфальтобетонного майданчика та нежитлової будівлі боксу на майданчику біля Адміністративного корпусу № 2 ІІПТ НАН України до договору оренди № 17 від 01.08.2017, підписаного та скріпленого печатками сторін, орендоване майно, згідно переліку, передано в оренду орендодавцю у строкове платне користування. Вартість Майна за незалежною оцінкою станом на 28.02.2017 становить 119 800 грн. та 104 600 грн. відповідно (а.с.24).

У подальшому до Договору укладались Додаткові угоди:

Додаткова угода № 1 від 01.08.2017, у якій зазначено наступне:

1. В зв`язку з тим, що постановою Бюро Президії НАН України від 12.07.2017 № 213 надано дозвіл на передачу майна в оренду до 29.04.2020, п. 10.1 статті 10 Строк чинності, умови зміни та припинення договору Договору оренди майна № 17 від 01.08.2017 викласти у наступній редакції: 10.1 Цей Договір укладено строком на тридцять два місяці двадцять дев`ять днів, що діє з 01 серпня 2017 р. до 29 квітня 2020 р. включно .

2. Інші положення Договору оренди майна № 17 від 01.08.2017, які не порушено даною Додатковою угодою, залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

3. Додаткова угода № 1 є невід`ємною і складовою частиною договору оренди № 17 від 01.08.2017.

4. Додаткова угода до договору оренди набирає чинності з 01.08.2017 р. (а.с. 25).

Додаткова угода № 2 від 23.12.2019, у якій зазначено наступне:

1. п.1.1 статті 1 Предмет договору Договору оренди майна № 17 від 01.08.2017 р. викласти у наступній редакції: 1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно: Асфальтобетонний майданчик загальною площею 656 кв.м., розміщене за адресою: 54018, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 43-А, біля п`ятиповерхового Адміністративного корпусу № 2, що перебуває на балансі ІІПТ НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 28 лютого 2017 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 28 лютого 2017 року 119 800 грн. (без ПДВ). у зв`язку з тимчасовим (з 01.01.2020 по 01.03.2020) виведенням з оренди будівлі боксу площею 70,40 кв.м., згідно заяви Орендаря та Акту приймання-передачі нерухомого майна.

2. п. 1.2 статті 1 Предмет договору Договору оренди майна № 17 від 01.08.2017 р. викласти у наступній редакції: 1.2 Майно передається в оренду з метою використання: Розміщення стоянки для автомобілів. .

3. Інші положення Договору оренди майна № 17 від 01.08.2017, які не порушено даною Додатковою угодою, залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

4. Додаткова угода № 2 є невід`ємною і складовою частиною договору оренди № 17 від 01.08.2017.

5. Додаткова угода до договору оренди набирає чинності з 01.01.2020. (а.с. 26).

В матеріалах справи міститься заява відповідача від 27.02.2020, адресована позивачу, в якій останній у зв`язку з тяжким фінансовим становищем просить достроково розірвати договір оренди від 01.08.2017 з 01.03.2020 та вказує про зобов`язання виплатити заборгованість за оренду майна, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю протягом шести місяців.

Згідно додаткової угоди № 3 до договору оренди майна № 17 від 01.08.2017, укладеної та підписаної сторонами 27.02.2020, вбачається, що додаткову угоду укладено про таке:

1. На підставі заяви орендаря дія договору оренди № 17 від 01.08.2017 припиняється з 01.03.2020.

2. Додаткова угода № 3 є невід`ємною і складовою частиною договору оренди № 17 від 01.08.2017.

3. Додаткова угода до договору оренди набирає чинності з 01.03.2020. (а.с.28).

Згідно Акту приймання-передачі асфальтобетонного майданчика та нежитлової будівлі боксу на майданчику біля Адміністративного корпусу № 2 ІІПТ НАН України від 27.02.2020, підписаного сторонами, вбачається наступне:

1. В зв`язку з розірванням договору оренди від 01.08.2017 № 17, Орендар передав, а Орендодавець прийняв з 01.03.2020 асфальтобетонний майданчик площею 656,0 кв.м. та нежитлову будівлю боксу на майданчику площею 70,4 кв.м., розташоване біля п`ятиповерхового Адміністративного корпусу № 2 за адресою: 54018, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 43-А.

2. Під час передачі майна сторони провели візуальний огляд його технічного стану.

У результаті огляду та перевірки сторони дійшли згоди, що майно передано в належному стані. Сторони претензій одна до одної не мають (а.с.29).

З акту звірки взаєморозрахунків від 02.03.2020, підписаного сторонами, вбачається, що після відображення в обліку всіх проводок сальдо на 02 березня 2020 року становить: 13267,12 грн. на користь ІІПТ НАН України (а.с.32).

Згідно графіку погашення заборгованості за договором оренди № 17 від 01.08.2017, загальна сума заборгованості становить 13267,12 грн. (а.с.33).

Відповідно до листа позивача від 02.09.2020 №91-7-194, який адресований на ім`я відповідача, позивач повідомляє про необхідність ФОП Прохорова М.М. сплатити заборгованість в розмірі 13267,12 грн. в повному обсязі протягом десяти днів з моменту отримання цього листа та вказує, що в іншому разі буде змушений звернутися до суду.

Інститутом імпульсних процесів і технологій НАН України на адресу ФОП Прохорова М.М. було скеровано претензію від 17.08.2021 №91-7-246, в якій Інститут вимагає в строк, встановлений діючим законодавством України, задовольнити вимоги орендодавця та сплатити всю суму заборгованості в розмірі 15425,83 грн., яка виникла станом на 16.08.2021.

За твердженнями позивача заборгованість в розмірі 15425,83 грн. за Договором оренди майна від 01.08.2017 відповідачем не сплачена. Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Законодавством визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України). Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст.218 ГК України).

Договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки (ст.626 ЦК України).

Згідно статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Ураховуючи наведені вище положення законодавства та обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 13267,12 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з ФОП Прохорова М.М. 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до такого.

У відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.03.2020 по 25.10.2021 у сумі 657,72 грн., інфляційні втрати за період березень 2020 - вересень 2021 року в сумі 1725,41 грн.

Судом за допомогою програми "IpLex" здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором від 01.08.2017, з урахуванням наступних змін до нього, відповідач, в порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судовий збір у сумі 2270,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прохорова Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Інституту Імпульсних процесів і технологій НАН України (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 43А; код ЄДРПОУ 03534512):

- 13267,12 грн. - основний борг за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 17 від 01.08.2017;

- 1725,41 грн. - інфляційні втрати;

- 657,72 грн. - 3 % річних;

- 2270,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20 січня 2022 року.

Суддя Н.О. Семенчук