Рішення

від 24.01.2022 по справі 918/1091/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1091/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валмпак"

про: стягнення 65 530,59 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валмпак" про стягнення 65 530,59 грн, з яких: 55 000,00 грн основний борг, 7 524,07 грн інфляційні втрати, 3 006,52 грн відсотки річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що позивач на виконання умов укладеного договору надав відповідачу послуги з ремонту транспортних засобів на загальну суму 72 675,29 грн, у свою чергу відповідачем частково оплачено надані послуги, неоплаченими залишаються послуги на загальну суму 55 000,00 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 7 524,07 грн інфляційних втрат та 3 006,52 грн 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представників сторін, судове засідання призначено на 23 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року розгляд справи відкладено на 20 січня 2022 року.

В судове засідання представники сторін не з`явились, однак позивачем подано клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами.

Поштове повідомлення про направлення відповідачу ухвали суду від 23 грудня 2021 року повернулось до суду з відміткою про те, що адресат вибув.

Суд зазначає, що ухвалу суду було направлено на адресу згідно з відомостями що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України), не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи актів надання послу № 271 від 25 лютого 2019 року на суму 44 262,13 грн, № 272 від 25 лютого 2019 року на суму 15 563,16 грн, №273 від 25 лютого 2019 року на суму 12 850,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" (позивач) надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Валмпак" (відповідач) послуги з ремонту транспортних засобів на загальну суму 72 675,29 грн.

29 жовтня 2019 року позивач направив відповідачу вимогу про оплату наданих послуг до 06 листопада 2019 року.

Позивач вказує, що задля врегулювання питання сплати заборгованості, відповідач у телефонному режимі попросив зробити реструктуризацію заборгованості з графіком платежів. За результатами переговорів позивачем був підготовлений договір про реструктуризацію заборгованості б/н від 10 грудня 2019 року, підписаний і направлений відповідачу. Підписаний відповідачем екземпляр договору про реструктуризацію заборгованості б/н від 10 грудня 2019 року позивач досі не отримав, але на підтвердження того, що відповідач погодився і підписав його зі свого боку, останній частково погасив заборгованість у сумі 12 675,29 гривень, що підтверджує визнання боргу з боку відповідача.

Як видно з матеріалів справи, 17 січня 2020 року та 29 січня 2020 року відповідачем сплачено 12 675,29 грн та 5 000,00 грн. Водночас суд вважає за необхідне відзначити, що в призначенні платежу вказаних оплат відповідачем вказано, що ці оплати здійснено згідно з договором про реструктуризацію №БН від 10 грудня 2019 року.

Як слідує з матеріалів справи та з наданих позивачем пояснень, позивачем направлено відповідачу проект договору про реструктуризацію вказаної заборгованості. Матеріали справи містять примірник такого договору, а проте останній не підписаний відповідачем. Разом з тим, оскільки відповідачем здійснено часткові проплати з посиланням саме на договір про реструктуризацію заборгованості від 10 грудня 2019 року, суд робить висновок, що відповідач прийняв до виконання вказаний договір, а відтак погодив його умови.

Згідно з наявним в матеріалах справи договором про реструктуризацію заборгованості від 10 грудня 2019 року, у порядку та на умовах, визначених договором, кредитор (ТОВ "Світ Логістики") та боржник (ТОВ "Валмпак") домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором станом на 26 лютого 2018 року в сумі 72 675 гривень 29 копійок на підставі договору про надання послуг з ремонту техніки (акт надання послуг №271 від 25.02.2018р на суму 44 262,13 грн.; акт надання послуг №272 від 25.02.2018р на суму 15 563,16 грн.; акт надання послуг №273 від 25.02.2018р на суму 12 850,00 грн.). Договором реструктуризацію заборгованості від 10 грудня 2019 року сторонами погоджено розстрочення боргу на 50 календарних днів, тобто до 31 січня 2020 року, без можливості відстрочення її погашення після спливу цієї дати.

Згідно з умовами пункту 2.1. вказаного договору, сума заборгованості, що підлягає реструктуризації, становить 72 675 гривень 29 копійок, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до договору та є його невід`ємною частиною.

Боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 2.1 договору, шляхом перерахування коштів щотижня з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами починаючи з 15 числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід`ємною частиною (пункт 2.2. договору).

За повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі триразових платежів, кредитор (ТОВ "Світ Логістики") має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (штраф, пеню), проценти річних, інфляційні нарахування (пункт 3.1. договору).

Доказів повного виконання умов вказаного договору відповідач суду не надав.

Водночас як встановлено судом, 17 січня 2020 року та 29 січня 2020 року відповідачем сплачено 12 675,29 грн та 5 000,00 грн, а отже залишок неоплаченої заборгованості становить 55 000,00 грн.

20 травня 2021 року позивач повторно направив вимогу відповідачу про погашення заборгованості, яка залишена без задоволення.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з лютого 2020 року по жовтень 2021 року 7 524,00 грн інфляційних втрат та з 30 січня 2020 року по 25 листопада 2021 року 3 006,52 грн 3% річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються надання послуг. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з визначеннями статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з правилами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до положень статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з нормами статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно з положеннями статті 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з нормами статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

За положеннями статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з визначеннями статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем залишаються не оплаченими надані згідно актів (акт надання послуг № 271 від 25.02.2018 на суму 44 262,13 грн; акт надання послуг № 272 від 25.02.2018 на суму 15 563,16 грн; акт надання послуг № 273 від 25.02.2018 на суму 12 850,00 грн) послуги на загальну суму 55 000,00 грн, докази оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно з нормами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з лютого 2020 року по жовтень 2021 року 7 524,00 грн інфляційних втрат та з 30 січня 2020 року по 25 листопада 2021 року 3 006,52 грн 3% річних.

Нарахування інфляційних втрат позивачем здійснено вірно, водночас розрахунок 3% річних здійснено неправильно. Як початок розрахунку вказано 30 січня 2020 року, тоді як згідно з умовами договору про реструктуризацію заборгованості останнім днем сплати заборгованості є 31 січня 2020 року. А тому прострочення відповідачем заборгованісті мало місце з 01 лютого 2020 року. За розрахунком суду з 01 лютого 2020 року по 25 листопада 2021 року розмір 3% річних складає 2 997,51 грн, а отже в задоволенні вимог про стягнення 9,01 грн 3% річних необхідно відмовити.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За висновком суду були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 55 000,00 грн основного боргу, 7 524,07 грн інфляційних втрат, 2 997,51 грн 3 % річних. В задоволенні вимог про стягнення 9,01 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне судові витрати в розмірі 2 270,00 грн судового збору покласти на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валмпак" (33027, м. Рівне, вул. Київська 69, офіс 3, код ЄДРПОУ 36058469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" (02125, м. Київ, проспект Визволителів 5, код ЄДРПОУ 40247854) 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн 00 коп основного боргу, 7 524 (сім тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 07 коп інфляційних втрат, 2 997 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн 51 коп 3 % річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 9,01 грн 3% річних відмовити.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" (02125, м. Київ, проспект Визволителів 5, код ЄДРПОУ 40247854).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Валмпак" (33027, м. Рівне, вул. Київська 69, офіс 3, код ЄДРПОУ 36058469).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Суддя А.Качур