Рішення

від 18.01.2022 по справі 925/1085/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1085/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Кверетіс»

про стягнення 1 165,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1 165,38 грн. заборгованості за поставку теплової енергії та відшкодування судових витрат - 2 270,00 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і ухвалено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.10.2021 до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив відповідача із запереченнями проти позову, в обґрунтування яких відповідач вказав, що зобов`язання відповідача по сплаті використаної теплоенергії у період з грудня 2018 року по березень 2019 року припинилися виконанням, проведеним належним чином згідно рахунків-фактури та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

25.10.2021 до Господарського суду Черкаської області надійшла відповідь на відзив, якою представник позивача відхилив заперечення відповідача проти позову в частині його твердження про безпідставне донарахування позивачем відповідачу плати за спожиту останнім у листопаді, грудні 2018 року теплову енергію за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП. Тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між Сторонами цього Договору і можуть змінюватись протягом дії цього Договору (при чому як у бік збільшення, так і у бік зменшення). Тому представник позивача стверджує, що жодного порушення вимог ЦК України немає, а відповідач фактично не розрахувався з позивачем повністю за отриману теплову енергію за тарифом 1590,88 грн/Гкал, який встановлено НКРЕКП за період листопад-грудень 2018 року. Таким чином Договір не можна вважати повністю виконаним за період листопад-грудень 2018 року, адже фактично відповідачем не доплачено відповідну суму коштів за спірний період, яка і є предметом позовних вимог.

Інші заяви і клопотання сторін до Господарського суду Черкаської області не надходили.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

24.09.2013 між публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" в особі директора відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» ПАТ "Черкаське хімволокно" (далі - Енергопостачальна організація, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кверетіс» (далі - Споживач, відповідач у справі) було укладено договір №987 про постачання теплової енергії, який відповідно до п.12.1.1 вважається щорічно пролонгованим з дня спливу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про його припинення. За спірний період жодних заяв про розірвання Договору від Відповідача не надходило.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно від 20.04.2018 змінено найменування Позивача з Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно на Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно (витяг зі статуту наявний в матеріалах справи).

Згідно п.1.1 Договору Позивач зобов`язався постачати Відповідачу теплову енергію, а Відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього Договору і може змінюватись протягом дії цього Договору. Постачання теплової енергії здійснювалось за адресою, вказаною у додатку №1 до Договору.

Розділом 8 Договору передбачено порядок розрахунків за теплову енергію. В п. 8.2 Договору зазначено, що оплата за теплову енергію, що споживається, здійснюється рахунком-фактурою. Згідно п. 8.3 Договору розрахунок реалізованої теплової енергії Споживачу за звітний період здійснюється Теплопостачальною організацією за фактом відпуску теплової енергії на межу продажу теплової енергії Сторін, відповідно до тарифів тієї групи, до якої належить об`єкт(и) та/чи приміщення Споживача (населення, бюджет, інші).

За грудень 2018 року Позивачем було відпущено Відповідачу теплової енергії згідно рахунку-фактури №5093 за договором №987 від 24.09.2013 по тарифу, встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 1.79 Гкал на загальну суму 2 251,84 грн.

Позивачем у лютому 2020 року було зроблено перерахунок-донарахування за теплову енергію поставлену у листопаді-грудні 2018 року на підставі пп.2 п.2 постанови НКРЕКП від 17.12.2019 №2884.

З урахуванням перерахунку за грудень 2018 року та оплат, здійснених відповідачем, заборгованість складає 1 165,38 грн.

Тариф 1590,88 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239).

Тариф 1048,34 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.

Даною Постановою, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора-НКРЕКП 20.06.2018 та офіційно опублікована в газеті „Урядовий кур`єр» (15.08.2018 №152), у п. 13 вказано про внесення змін до постанови від 29 грудня 2015 року №3225 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Черкаське хімволокно» :

абзаци другий та третій підпунктів 1 та 3 пункту 1 викласти в такій редакції:

«тариф на теплову енергію - 1047,75 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 285,68 грн/Гкал) за такими складовими:

тариф на виробництво теплової енергії - 973,03 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,96 грн/Гкал);

«тариф на теплову енергію - 1048,34 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 285,71 грн/Гкал) за такими складовими:

тариф на виробництво теплової енергії - 973,62 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,99 грн/Гкал)» ;

27 лютого 2018 року НКРЕКП прийняла постанову №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" за 27.10.2018 №202 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

Як вказано вище, 14 червня 2018 року НКРЕКП прийняла постанову №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1048,34 грн за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" за 15.08.2018 №152 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Отже, у листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" і від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", якими для позивача були встановлені різні тарифи на теплову енергію для інших споживачів.

У рішенні від 03.10.97 №4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішення суд зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

З цього рішення Конституційного Суду України випливає, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.

У даному випадку вбачається, що на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була автоматично скасована.

Отже, з 28.10.2018 сторони за договором мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" в розмірі 1590,88 грн за 1 Гкал без ПДВ.

На офіційному веб-сайті НКРЕКП оприлюднено 23.12.2019 постанову 17.12.2019 №2884 "Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання". Постанову складено за результатами відкритого слухання Актів планової перевірки від 02 грудня 2019 року №427, №428 та №429, накладено на ПрАТ «Черкаське хімволокно» штрафи і предписано в термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів «бюджетні організації» , «інші споживачі» , «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст. 712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 ст. 190 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що cуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, спір між сторонами виник через донарахування позивачем відповідачу вартості теплової енергії за іншою чинною постановою НКРЕКП, ніж та, яку було застосовано позивачем у листопаді-грудні 2018.

Згідно з затвердженим Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

Комісія, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Доказів скасування постанов НКРЕКП України щодо встановлення тарифів, які застосовує позивач у відносинах із відповідачем в межах виконання умов Договору у справу не подано.

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij .

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону про ціни).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року №1540-VIII (надалі - «Закон» ) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг («Регулятор/ НКРЕКП» ), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 3 ч. 2 п. 2-3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно ст. 3 ч. 3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що в лютому 2020 року позивачем було зроблено донарахування відповідачу за поставлену у листопаді-грудні 2018 року теплову енергію з урахуванням тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал на підставі постанови НКРЕКП України від 29.12.2015 №3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП 27.02.2018 №239 (а.с.13).

З урахуванням цього перерахунку за листопад - грудень 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 165,38 грн.

Затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПрАТ "Черкаське хімволокно". Тому зі свого боку відповідач, як споживач, повинен оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд дійшов до таких висновків.

Відповідач всупереч умов договору не виконав грошові зобов`язання щодо оплати поставленої йому позивачем в листопаді-грудні 2018 року теплової енергії, чим порушив права позивача на своєчасне і повне одержання плати за поставлену теплову енергію.

Отже, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором в натурі шляхом стягнення з відповідача на свою користь боргу.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт наявності у відповідача перед позивачем боргу за теплопостачання в період листопада-грудня 2018 позивачем належним чином доведений, документально підтверджений зібраними у справі доказами та відповідачем належним чином не спростований.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки останнім не було надано суду достатньо доказів, які б довели ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 1165,38 грн. донарахування основного боргу за поставлену теплову енергію на підставі договору за період листопад-грудень 2018 по тарифу 1590,88 грн. за 1 Гкал.

Згідно статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 270 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кверетіс» (бул. Шевченка, 250, офіс 4, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 33585478) на користь приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) 1 165,38 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію та 2 270,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.01.2022.

Суддя С.С.Боровик