Постанова

від 13.01.2022 по справі 922/2054/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2054/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Здоровко Л. М., Гези Т. Д., Лакізи В. В.

від 04 листопада 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів"

до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача , - Підприємство об`єднання громадян "Біатрон-3" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України",

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватний нотаріус Мусієнко Олена Іванівна,

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

позивача: Подлєснової Л. П., Прийменка В. О.

відповідача: Цуварева О. Ф.

третьої особи на стороні позивача: не з`явилися

третьої особи на стороні відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про:

- спонукання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1339, у викладеній в позовній заяві редакції;

- зобов`язання приватного нотаріуса Мусієнко Олену Іванівну виправити в посвідчувальному написі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1339, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій помилку у назві з "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів";

- зобов`язання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради після отримання повної оплати за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року вчинити дії, передбачені пунктами 73 та 74 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 10 травня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані існуванням нагальної потреби у внесенні змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року для виправлення помилок у назві покупця та встановлення нового строку для здійснення платежу за договором, оскільки без оформлення таких змін позивач не має можливості виконати умову зазначеного договору щодо здійснення платежу за договором та не може реалізувати свої правомірні очікування щодо набуття права власності на нежитлові приміщення.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Рішенням 36-ї сесії Харківської міської ради сьомого скликання № 2160/20 від 26 квітня 2020 року "Про внесення змін до деяких рішень Харківської міської ради щодо затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації" включено в перелік об`єктів, що підлягають приватизації, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-10 площею 145,4 кв.м, 2-го поверху № 11-22 площею 159,1 кв.м в нежитловій будівлі літ "А-2" загальною площею 304,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Громадянська, 21/23 (надалі - нежитлові приміщення).

14 жовтня 2020 року за результатами проведеного електронного аукціону був сформований протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-09-18-000098-3 (далі по тексту - протокол) щодо нежитлових приміщень, відповідно до якого переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" (код ЄДРПОУ 14066793).

19 жовтня 2020 року протокол був підписаний переможцем електронного аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів", оператором аукціону в системі Prozorro - Aкціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та 22 жовтня 2020 року органом приватизації - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

20 жовтня 2020 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради видало наказ № 407 "Про продаж об`єкта малої приватизації шляхом викупу покупцем, який єдиний надав заяву на участь в аукціоні", згідно з яким було прийнято рішення здійснити продаж об`єкту приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" (код 14066793), яке єдине подало заяву на участь в аукціоні з продажу вказаного об`єкту приватизації за запропонованою ним ціною 1 075 080,00 грн, яка не нижче стартової ціни продажу, сума ПДВ - 215 016,00 грн. Ціна продажу об`єкту з ПДВ - 1 290 096,00 грн.

22 жовтня 2020 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради наказом № 418 від 22 жовтня 2020 року затвердило протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-09-18-000098-3.

11 листопада 2020 року на підставі рішення 36-ї сесії Харківської міської ради сьомого скликання № 2160/20 від 26 квітня 2020 року "Про внесення змін до деяких рішень Харківської міської ради щодо затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації", протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-09-18-000098-3 від 14 жовтня 2020 року, наказу Управління комунального майна та приватизації "Про продаж об`єкта малої приватизації шляхом викупу покупцем, який єдиний надав заяву на участь в аукціоні" № 407 від 20 жовтня 2020 року, наказу Управління комунального майна та приватизації № 418 від 22 жовтня 2020 року "Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-09-18-000098-3, сформованого 14.10.2020 о 19:37:32" між територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі по тексту - Управління), як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів" як покупцем був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В (далі по тексту - договір.

Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І.

Відповідно до пункту 1.1. договору Продавець зобов`язується передати, а Покупець - прийняти у власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-10 площею 145,4 кв.м, 2-го поверху № 11-22 площею 159,1 кв.м у нежитловій будівлі літ "А-2" загальною площею 304,5 кв.м за адресою: м. Харків, вулиця Громадянська, 21/23, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246882263101 (далі - об`єкт приватизації).

Об`єкт приватизації належить територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 липня 2007 року, виданого на підставі розпорядження Харківського міського голови № 1983 від 19 липня 2007 року.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна продажу об`єкта приватизації сплачується на підставі цього договору в термін, визначений цим договором.

Згідно з пунктом 3.2.1. договору, гарантійний внесок у розмірі 105 400,00 грн оператор електронного майданчика протягом п`яти робочих днів з дня опублікування цього договору в електронній торговій системі перераховує зі свого рахунку на рахунок Управління в рахунок оплати ціни продажу об`єкта приватизації.

Відповідно до пункту 3.2.2. договору Покупець сплачує на рахунок Продавця суму в розмірі 1 184 696,00 грн не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору.

Право власності на об`єкт приватизації переходить до Покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом з неустойкою (у разі її нарахування) (пункт 4.1. договору).

Передача об`єкта приватизації Продавцем Покупцю здійснюється за актом прийому-передачі, який сторони зобов`язані підписати протягом 7-ми робочих днів після виконання умов, передбачених пунктами 3.3. та 5.1.1. цього договору (пункт 4.2. договору).

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та діючим законодавством України (пункт 6.1. договору).

У разі несплати Покупцем коштів за об`єкт приватизації згідно з договором протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів цей договір підлягає розірванню (пункт 6.2. договору).

Відповідно до пункту 8.1. договору зміни умов цього договору можливі тільки за згодою сторін і оформлюються договором про внесення змін до договору, що підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Спори, що виникають з умов цього договору, вирішуються відповідно до діючого законодавства України (пункт 8.4. договору).

Покупець на виконання умов договору сплатив передбачені договором внески, збори та послуги на загальну суму 165 207, 86 грн, з яких: 944,60 грн - реєстраційний внесок; 105 400,00 грн - гарантійний внесок, 30 962,30 грн - комісійна винагорода оператора, через електронний майданчик якого подано заяву на участь в аукціоні в електронній формі у сумі, 12 900,96 грн - пенсійний збір, 15 000,00 грн - послуги нотаріуса, що підтверджується платіжними дорученнями № 52 від 09 жовтня 2020 року, № 51 від 09 жовтня 2020 року, № 60 від 10 листопада 2020 року, а також довідкою про розмір стягнутої плати № 117/01-16 від 11 листопада 2020 року.

11 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" для здійснення оплати вартості об`єкта приватизації за договором звернулося до філії Харківського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банк) з платіжним дорученням № 73 від 11 грудня 2020 року на суму 1 184 696,00 грн із призначенням платежу "сплата по договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11.11.2020 року у т.ч. ПДВ 197 449,34 грн". Також відповідно до вимог чинного законодавства щодо здійснення фінансового моніторингу платежів, сума яких перевищує 400 000,00 грн, Товариство для здійснення платежу за договором надав банку договір № 5766-В від 11 листопада 2020 року.

Однак Банк не виконав платіжне доручення Товариства № 73 від 11 грудня 2020 року. Згідно з листом Харківського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № 118.250-231/393 від 26 березня 2021 року зазначене платіжне доручення не було виконане банком у зв`язку з тим, що назва платника у платіжному дорученні на суму 1 184 696,00 грн згідно з договором № 5766-В від 11 листопада 2020 року не відповідає назві платника, якому відкрито рахунок.

У лютому 2021 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року та стягнення неустойки у розмірі 64 504,80 грн у зв`язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" повної суми за договором (справа № 922/399/21).

25 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" звернулось до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з листами № 25/03 та № 25-1/03 та до приватного нотаріуса Мусієнко О. І., яка нотаріально посвідчувала договір, в яких зазначило про те, що у договорі у назві покупця допущена помилка: замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів", що унеможливлює проведення покупцем розрахунків за договором, з огляду на що запропонувало внести зміни до договору з метою виправлення допущених помилок у назві покупця.

Приватний нотаріус Мусієнко О. І. у листі № 52/01-16 від 08 квітня 2021 року надала відповідь, де зазначила, що будь-які зміни та доповнення до договору вирішуються сторонами добровільно, а у випадку відмови однієї із сторін - у судовому порядку, згідно з пунктом 8 цього договору.

20 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" подало Управлінню комунального майна та приватизації пропозицію № 01/04 від 19 квітня 2021 року щодо укладення мирової угоди по справі № 922/399/21, в якій запропонувало Управлінню укласти мирову угоду про внесення змін до договору.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради листом № 3347 від 22 квітня 2021 року повідомило Товариство про те, що остаточне рішення щодо порушеного ним питання (про внесення змін до договору) буде прийнято після отримання правового висновку юридичного департаменту Харківської міської ради.

Однак Управління після направлення зазначеного листа № 3347 від 22 квітня 2021 року протягом місяця з дня його направлення не вчинило дій, направлених на урегулювання з Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідницький центр цивільних проектів зазначеного питання та на внесення змін до договору з метою виправлення допущених помилок, що і стало підставою для звернення Товариства з позовом у цій справі.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Харківської області рішенням від 18 серпня 2021 року позовні вимоги задовольнив частково: ухвалив спонукати Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1339, в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви; зобов`язав приватного нотаріуса Мусієнко Олену Іванівну виправити в посвідчувальному написі, вчиненому на договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1339, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій помилку у назві з "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів". В іншій частині позовних вимог відмовив. Стягнув з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" 4 540,00 грн судового збору.

Місцевий господарський суд визнав доведеним факт того, що в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року міститься помилка в назві покупця, та виходив з того, що неналежне зазначення відповідачем назви покупця у договорі є істотним порушенням, яке унеможливило для покупця виконання умови цього договору щодо сплати вартості об`єкта приватизації у встановлені договором строки. За висновком суду без внесення змін до договору № 5766-В від 11 листопада 2020 року позивач не може сплатити вартість об`єкта приватизації та набути право власності на відповідні нежитлові приміщення, що порушує право позивача на мирне володіння його майном у формі правомірних очікувань . Також суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про спонукання Управління укласти з Товариством договір про внесення змін до договору № 5766-В від 11 листопада 2020 року відповідає способам захисту порушеного права / інтересу, визначеним у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Позовну вимогу про зобов`язання приватного нотаріуса Мусієнко О. І. виправити помилки в назві покупця, допущені у посвідчувальному написі на договорі № 5766-В від 11 листопада 2020 року та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, суд задовольнив як похідну від позовної вимоги про спонукання укласти договір про внесення змін до договору № 5766-В від 11 листопада 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Управління після отримання повної оплати за договором № 5766-В від 11 листопада 2020 року вчинити дії, передбачені пунктами 73 та 74 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 10 травня 2018 року, суд виходив з того, що правові підстави для задоволення цієї вимоги відсутні, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 4 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Східний апеляційний господарський суд постановою від 04 листопада 2021 року скасував рішення Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2021 року у справі № 922/2054/21 залишив без змін. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 6 810,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів суду наявності правових підстав та не обґрунтував необхідності внесення спірних змін до договору № 5766-В від 11 листопада 2020 року відповідно до вимог Закону України Про приватизацію державного та комунального майна та Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 від 18 жовтня 2018 року. За висновком суду позивач на стадії укладення договору мав можливість ознайомитися зі змістом договору, зокрема і з зазначеним у договорі своїм найменуванням, що позивачем не заперечується, підписав договір без зауважень та заперечень, та саме позивач після виявлення помилки у договорі (після відмови банку провести платіж за договором) своєчасно (до звернення Управління з позовом до суду про розірвання договору) не вчинив залежних від нього дій для внесення спірних змін до договору, а вчинив такі дії лише після звернення Управління до суду з позовом про розірвання договору та стягнення санкцій, що не доводить існування активної заінтересованої позиції позивача у вирішенні питання про внесення змін до договору.

Крім того за висновком суду відповідач у спірних правовідносинах не допустив жодних порушень вимог Закону України Про приватизацію державного та комунального майна та Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 від 18 жовтня 2018 року. У відповідача були відсутні підстави для розгляду пропозицій позивача про внесення спірних змін до договору, оскільки такі пропозиції були надані після звернення Управління до суду з позовом про розірвання договору та стягнення санкцій, а відповідач, не розглядаючи такі пропозиції позивача, діяв у відповідності до пункту 3 розділу ІІ зазначеного Порядку, який імперативно визначає, що пропозиція про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшла після звернення до суду органу приватизації для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, не розглядається.

Суд також дійшов висновку про те, що підстави для внесення змін до договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, як і підстави для застосування цієї норми права до спірних правовідносин відсутні, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не допустив порушень договору та позивач не посилається на такі порушення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року, а рішення Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2021 року залишити в силі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник послався на пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме:

- пункти 3 та 4 розділу II Порядку внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 18 жовтня 2018 року, у їх взаємозв`язку;

- норми Порядку внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 18 жовтня 2018 року, у цілому;

- частину другу статті 651 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку із частиною першою статті 10 та частиною першою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";

- частини першу та четверту статті 269 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України;

- частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- пунктів 3 та 4 розділу II Порядку внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 18 жовтня 2018 року, у їх взаємозв`язку, в аспекті того, що звернення до суду органу приватизації для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, не виключає можливості винесення рішення суду про спонукання внести зміни до договору купівлі-продажу;

- щодо застосування в цілому Порядку внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 18 жовтня 2018 року, до правовідносин про внесення змін до договору на підставі рішення суду. За твердженням скаржника цей Порядок урегульовує саме позасудову процедуру внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, укладених органами приватизації, шляхом укладення відповідними сторонами договору про внесення змін до договору купівлі-продажу, а також процедуру укладення мирової угоди в рамках судового провадження про вжиття санкцій за порушення умов договору купівлі-продажу;

- частини другої статті 651 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку із частиною першою статті 10 та частиною першою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в аспекті того, що наявність встановленого законом обов`язку укласти договір за наслідками процедури приватизації свідчить про те, що існує і обов`язок внесення змін до цього договору в частині виправлення помилок (описок) в тексті договору;

- частин першої та четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України в аспекті наявності у суду апеляційної інстанції права виходити за межі доводів апеляційної скарги лише за умови встановлення неправильного застосування норм матеріального права саме під час розгляду справи з можливістю учасників справи надати свої аргументи з цього питання;

- частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України в аспекті того, що за будь-яких умов посилання судом апеляційної інстанції на обставини, що значиться в рішенні суду, що не набрало законної сили, є незаконним.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Третя особа на стороні позивача - Підприємство об`єднання громадян Біатрон-3 громадської організації Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України у відзиві на касаційну скаргу підтримує доводи касаційної скарги, просить касаційну скаргу позивача задовольнити, постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2021 року залишити в силі.

Відповідач та третя особа на стороні відповідача відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, перевіривши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є, зокрема вимога позивача про спонукання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1339, у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Отже спір, що виник між сторонами у цій справі, є спором про укладення договору про внесення змін до укладеного раніше між сторонами у справі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року. Вирішення цього спору вимагає встановлення обставин наявності або відсутності підстав для укладення спірного договору (про внесення змін), для спонукання відповідача укласти цей договір, а також, враховуючи те, що спір у цій справі безпосередньо пов`язаний зі спором про внесення змін до договору, у межах цього спору необхідно встановити наявність визначених чинним законодавством підстав для внесення таких спірних змін до договору.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України. Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України, за змістом якої судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Отже необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору. Суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише у разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Отже у правовідносинах, що стосуються укладення договору, мають бути доведені (1) обставини наявності відповідного правовідношення, а саме: існуючого прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення спірного договору; (2) обставини ухилення іншої сторони (відповідача) від укладення спірного договору.

Як встановили суди попередніх інстанцій у спірних правовідносинах між сторонами був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І., зареєстрований у реєстрі за № 1339. Зазначений договір був укладений за наслідком проведеної приватизації комунального майна, на підставі цього договору між сторонами склалися договірні відносини приватизації. З огляду на викладене для вирішення спору у цій справі підлягає застосуванню також спеціальне законодавство, що регулює договірні приватизаційні відносини.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації комунального майна урегульовані, зокрема Законом України Про приватизацію державного і комунального майна .

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюються відповідно до вимог законодавства.

Зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації, здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України, та не можуть передбачати: зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов`язань; зменшення загального обсягу інвестицій, визначених договором купівлі-продажу.

Процедура внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, укладених органами приватизації, визначена Порядком внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 1328 від 18 жовтня 2018 року (далі по тексту - Порядок).

За змістом пункту 2 Порядку внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна здійснюється шляхом укладання між органом приватизації та власником об`єкта приватизації (далі - власник) договору про внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов`язку укладення договору про внесення змін з певних (чітко визначених) підстав зазначене законодавство не містить. Разом з цим спеціальне законодавство, що регулює договірні приватизаційні відносини, передбачає можливість укладення договорів про внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна. Умови укладеного між сторонами у справі договору № 5766-В від 11 листопада 2020 року також передбачають саме можливість, а не обов`язок зміни умов договору і тільки за взаємною згодою сторін (пункт 8.1. договору).

Верховний Суд зазначає про те, що сторони договору можуть реалізувати передбачену чинним законодавством можливість внесення змін до договорів купівлі-продажу при умові дотримання умов та вчинення дій, передбачених Порядком. Такою загальною умовою є, зокрема умова про дотримання строку надання документів для розгляду питання щодо внесення змін до договору купівлі-продажу (розділ ІІ Порядку).

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІ Порядку документи, надані органу приватизації для розгляду після закінчення строку виконання умов договору купівлі-продажу, але до виявлення факту невиконання цих умов, розглядаються за умови документарного підтвердження сплати штрафних санкцій.

Пропозиція про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшла після звернення до суду органу приватизації для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, не розглядається.

Аналіз наведених положень, закріплених у пунктах 1, 3 розділу ІІ Порядку, свідчить про те, що питання про внесення змін до договору купівлі-продажу розглядається органом приватизації у таких випадках: (1) якщо документи для розгляду цього питання були надані органу приватизації до закінчення строку виконання умов договору купівлі-продажу; (2) якщо документи для розгляду цього питання були надані органу приватизації після закінчення строку виконання умов договору купівлі-продажу але до виявлення органом приватизації факту невиконання цих умов та за умови документарного підтвердження сплати штрафних санкцій.

При цьому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що пункт 3 розділу ІІ Порядку імперативно визначає, що пропозиція про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшла після звернення до суду органу приватизації для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, органом приватизації не розглядається.

Як встановив суд апеляційної інстанції договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В був укладений між сторонами у справі 11 листопада 2020 року. У тексті договору була допущена помилка у назві покупця: замість Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницький центр цивільних проектів зазначено Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний центр цивільних проектів .

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, позивач як сторона цього договору на стадії його укладення (підписання) мав можливість ознайомитися зі змістом договору, що позивачем не заперечується. Відповідно позивач мав можливість перевірити правильність написання та зазначення усіх реквізитів договору, зокрема і правильність написання свого найменування (найменування покупця). Проте договір був підписаний позивачем без зауважень та заперечень.

За змістом пункту 3.2.2. цього договору Покупець зобов`язаний сплатити вартість об`єкта приватизації не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання цього договору, тобто останнім днем виконання Покупцем цього обов`язку було 11 грудня 2020 року.

Покупець (позивач) 11 грудня 2020 року, тобто в останній день строку, на виконання умов пункту 3.2.2. договору вчинив дії, направлені на сплату вартості об`єкта приватизації, а саме: надав банку платіжне доручення на сплату 1 184 696,00 грн. Однак банк відмовив у проведенні платежу. Отже у встановлений договором строк позивач як покупець не здійснив розрахунок за придбаний об`єкт приватизації.

Згідно з пунктом 6.2. договору, у разі несплати покупцем коштів за об`єкт приватизації згідно з договором протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів цей договір підлягає розірванню.

У лютому 2021 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В та стягнення неустойки у зв`язку з несплатою Покупцем повної суми за договором.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача щодо обставин нездійснення оплати за придбаний об`єкт приватизації та з пропозицією про внесення відповідних змін до договору (щодо найменування покупця та щодо продовження строку сплати ціни договору) відразу після відмови банку у проведенні платежу, у визначені Порядком строки та до ініціювання Управлінням судового спору про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій.

З пропозицією внесення змін до договору № 5766-В (в частині назви покупця) позивач звернувся до Управління та до приватного нотаріуса Мусієнко О. І., яка нотаріально посвідчувала договір, лише 25 березня 2020 року, тобто після відкриття Господарським судом Харківської області провадження у справі № 922/399/21, та більш ніж через три місяці після спливу встановленого договором строку для здійснення оплати вартості об`єкту приватизації.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач мав можливість своєчасно (відразу після виявлення помилки у тексті договору щодо свого найменування, після відмови йому банком у проведенні платежу) у встановлені Порядком строки звернутися до Управляння з пропозицією про внесення відповідних змін до договору. Саме позивач після виявлення помилки у договорі (після відмови банку провести платіж за договором) своєчасно (до звернення Управління з позовом до суду про розірвання договору) не вчинив залежних від нього дій для внесення спірних змін до договору, а вчинив такі дії лише після звернення Управління до суду з позовом про розірвання договору та стягнення санкцій, що не доводить існування активної заінтересованої позиції позивача у вирішенні питання про внесення змін до договору.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для розгляду пропозицій позивача про внесення змін спірних змін до договору, оскільки такі пропозиції були надані йому Покупцем (позивачем) після звернення Управління до суду з позовом про розірвання договору та стягнення санкцій, а відповідач, не розглядаючи такі пропозиції позивача, діяв у відповідності до пункту 3 розділу ІІ Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 від 18 жовтня 2018 року, який імперативно визначає, що пропозиція про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшла після звернення до суду органу приватизації для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, не розглядається.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що обставини ухилення відповідача від укладення договору про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року є недоведеними.

Крім того, як вбачається спірні зміни до договору № 5766-В від 11 листопада 2020 року стосуються крім найменування Покупця також перенесення строків виконання Покупцем зобов`язання з оплати вартості об`єкта приватизації.

Порядок внесення змін до договорів купівлі-продажу, що стосуються продовження строків виконання зобов`язань урегульований у розділом ІІІ Порядку, відповідно до пункту 1 якого зміни до договорів купівлі-продажу щодо перенесення строків виконання зобов`язань на пізніший строк порівняно зі строком, установленим договором купівлі-продажу, вносяться за таких умов: обґрунтованість необхідності внесення таких змін; недопущення зменшення суми встановлених умовами договору купівлі-продажу зобов`язань, що може виникнути внаслідок можливих протягом періоду їх виконання інфляційних процесів.

Аналіз положень пункту 1 розділу ІІІ та положень розділу ІІ Порядку свідчить про те, що передбачені пунктом 1 розділу ІІІ Порядку обставини, наведені в обґрунтування необхідності внесення змін до договору купівлі-продажу, що стосуються продовження строків виконання зобов`язань, досліджуються лише за умови дотримання стороною договору, яка ініціює внесення таких змін, вимог розділу ІІ Порядку, тобто дотримання встановлених Порядком строків надання документів для розгляду питання про внесення змін до договору купівлі-продажу.

Однак у спірних правовідносин позивач таких строків не дотримався, про що зазначалося вище по тексту цієї постанови, з огляду на що наведені позивачем у цій справі в обґрунтування необхідності перенесення встановлених договором строків оплати вартості об`єкта приватизації, обставини не підлягають дослідженню.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах не допустив жодних порушень вимог Закону України Про приватизацію державного та комунального майна та Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 від 18 жовтня 2018 року, а позивач не довів ні існування правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані були укласти спірний договір про внесення змін, ні існування обставин, які б свідчили про вчинення ним дій та дотримання умов, передбачених Порядком, необхідних для реалізації передбаченої Порядком можливості укласти такий договір, ні існування обставин ухилення відповідача у справі від укладення спірного договору.

Верховний Суд не бере до уваги доводи позивача у касаційній скарзі про те, що наявність встановленого законом обов`язку укласти договір за наслідками процедури приватизації свідчить про те, що існує і обов`язок внесення змін до цього договору в частині виправлення помилок (описок) в тексті договору, оскільки зазначені доводи скаржника є наслідком неправильного тлумачення частини першої статті 10 та частини першої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Стаття 10 цього закону не стосується внесення змін до договорів купівлі-продажу, а у частині першій статті 26 цього закону відсутні положення, які б вказували на обов`язковість укладення договорів про внесення змін до договору купівлі-продажу. Норми абзаців другого та третього частини першої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є відсилочними та у питаннях внесення змін до договору купівлі-продажу відсилають до порядку, затвердженого Фондом державного майна України. Отже при внесенні змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна слід керуватися відповідним Порядком, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 1328 від 18 жовтня 2018 року, який визначає процедуру внесення змін до таких договорів, укладених органами приватизації. Зазначений Порядок також не містить положень, які б передбачали обов`язкове укладення договору про внесення змін. Порядок передбачає лише можливість внесення змін шляхом укладення відповідного договору, про що зазначалося вище.

Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що факт звернення органу приватизації до суду з позовом до власника (покупця за договором) про застосування до власника (покупця) санкцій не обмежує такого власника у реалізації ним свого права на звернення до суду з позовом щодо внесення змін до договору чи спонукання до укладення договору про внесення змін. Однак при цьому, звернувшись до суду з позовом про спонукання до укладення договору про внесення змін власник (покупець) має довести наявність відповідного правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані укласти такий договір, та обставини ухилення іншої сторони (відповідача) від укладення спірного договору, про що зазначалося вище по тексту цієї постанови. При цьому, враховуючи особливості спірних правовідносин, тобто таких, що стосуються договірних відносин приватизації та спонукання до внесення змін до вже існуючого договору купівлі-продажу комунального майна в процесі приватизації, у таких правовідносинах позивач має довести існування обставин вчинення ним дій та дотримання умов, передбачених Порядком, необхідних для реалізації передбаченої Порядком можливості укласти такий договір, довести те, що ним були вчинені усі можливі дії у відповідності до Порядку, укладення договору є необхідним, однак відповідач (орган приватизації) безпідставно ухиляється від укладення договору про внесення змін.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач не довів зазначені обставини, про що зазначалося вище по тексту цієї постанови.

Отже при вирішенні спору у цій справі зазначений Порядок підлягає застосуванню до спірних правовідносин для встановлення судом зазначених обставин, чим спростовуються твердження скаржника про те, що цей Порядок у цілому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин при вирішення спору у цій справі.

Верховний Суд зазначає про те, що позивач у своїх доводах не є послідовним: зазначаючи у касаційній скарзі про те, що Порядок не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, позивач при цьому обґрунтовує свої позовні вимоги положеннями цього ж Порядку.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суд правильно застосував при ухваленні оскаржуваної постанови положення Порядку внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 18 жовтня 2018 року, в цілому та, зокрема пунктів 3 та 4 розділу II Порядку, а також частину першу статті 10 та частину першу статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Верховний Суд не вбачає підстав для формування інших висновків щодо застосування цих норм чинного законодавства, про які просить скаржник.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України загальними підставами для зміни договору є: істотне порушення договору другою стороною (стаття 651 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Однак Верховний Суд зазначає про те, що допущення у тексті договору помилки при його укладенні за своєю суттю не є ні істотним порушенням умов договору, ні істотною зміною обставиною в розумінні статей 651, 652 Цивільного кодексу України.

При цьому як встановив суд апеляційної інстанції у спірних правовідносинах відповідач не допустив порушень договору купівлі-продажу № 5766-В від 11 листопада 2020 року, а позивач, посилаючись у позовній заяві на положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, що стосуються такої підстави зміни договору як істотне порушення договору другою стороною, не посилається та не зазначає при цьому, які саме порушення умов договору допустив відповідач.

Крім того Верховний Суд зазначає про те, що такі предмети позову як (1) спонукання до укладення договору про внесення змін та (2) внесення змін до договору є схожими, однак за своєю суттю та характером правового регулювання є різними, що обумовлює різні правові підходи до вирішення спорів за такими позовами. При цьому Верховний Суд враховує, що предметом позову у цій справі позивач визначив саме спонукання до укладення договору про внесення змін, а не внесення змін до договору, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, на яку послався позивач як на правову підставу позову, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Наведеним спростовуються безпідставні доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 651 Цивільного кодексу України. Також з огляду на те, що стаття 651 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин підстави для формування висновків щодо її застосування у Верховного Суду відсутні.

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції, зробивши висновки про незастосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, в порушення статті 269 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі вимог апеляційної скарги. Верховний Суд вважає зазначені посилання скаржника безпідставними, оскільки за змістом частини четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено, зокрема неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Разом з цим Верховний Суд бере до уваги доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в порушення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України безпідставно послався на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 01 червня 2021 року у справі № 922/399/21, яке не набрало законної сили. Однак враховуючи те, що це допущене судом апеляційної інстанції порушення норми процесуального права не призвело до ухвалення судом неправильного по суті спору рішення, Верховний Суд зазначає про те, що ці доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування чи зміні оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду у справі.

Інші посилання скаржника на порушення норм процесуального права Верховний Суд не бере до уваги, оскільки посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права позивач не визначив пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 та частини першу, третю статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про спонукання укласти з договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року.

Верховний Суд також зазначає про те, що позовна вимога про зобов`язання приватного нотаріуса Мусієнко Олену Іванівну виправити в посвідчувальному написі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1339, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій помилку у назві з "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" за своєю суттю фактично стосується приватного нотаріуса Мусієнко Олену Іванівну. Однак позивач не визначив приватного нотаріуса Мусієнко Олену Іванівну відповідачем у справі. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не є відповідачем за цією позовною вимогою, що є окремою самостійною підставою для відмови у її задоволенні.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання приватного нотаріуса Мусієнко О. І. виправити в посвідчувальному написі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1339, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій помилку у назві особи покупця.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що доводи позивача у касаційній скарзі про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права з визначеної скаржником підстави касаційного оскарження при ухваленні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження та є необґрунтованою, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року у справі № 922/2054/21.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року у справі № 922/2054/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець