Ухвала

від 17.01.2022 по справі 906/674/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/674/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Крилова Миколи Миколайовича (далі - ФОП Крилов М.М.)

на ухвалу господарського суду Житомирської області від 08 .02.2021,

рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.2021 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021

за позовом ФОП Крилова М.М.

до сільського споживчого товариства "Раставицьке"

про розірвання договору оренди від 08.12.2007 та стягнення 477 797,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

ФОП Крилов М.М. 23.12.2021 (згідно з відміткою на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.2021, ухвалу господарського суду Житомирської області від 08 .02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021зі справи № 906/674/17 (разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження).

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на те, що суди не врахували висновки та вимоги, викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у цій же справі, що розглядається, чим порушили вимоги статті 310 ГПК України.

При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, у касаційній скарзі має бути викладено, неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, із вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норми права (пункт, частина, стаття), яку саме суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували без урахування сформованого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Проте скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано належним чином зазначену ним підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки не наведено ні висновку Верховного Суду, ані конкретної норми, що регулює правовідносини у цій справі, щодо застосування якої такий висновок був сформований Верховним Судом, та не був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень; натомість зміст касаційної скарги зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями у контексті вказівок, викладених у постанові суду касаційної інстанції від 12.08.2020, при направленні цієї справи на новий розгляд.

Іншою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі, скаржник зазначає процесуальні порушення судами попередніх інстанцій, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 310 ГПК України.

Однак за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Разом з тим обґрунтувань наведеного скаржником процесуального порушення, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 310 вказаного Кодексу (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження) касаційна скарга взагалі не містить.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .

Окрім того відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у цій справі було подано у 2017 році де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2017" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року був визначений у розмірі 1 600,00 грн.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до частини четвертої цієї ж норми якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Як свідчать матеріали касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції як в частині вимоги немайнового характеру про розірвання договору оренди, так і в частині відмови у стягненні вартості поліпшень об`єкта оренди у розмірі 217 627, 19 грн.

Отже, враховуючи викладене, судовий збір з цієї касаційної скарги мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 9 728,82 грн ( 217 627, 19*1,5%+ 1600,00 *200%).

Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Не зазначено про наявність такого доказу і в переліку додатків до касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- уточнити зазначену скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та навести висновок Верховного Суду із одночасним зазначенням норми права (пункт, частина, стаття), щодо застосування якої такий висновок було сформовано та не враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтувати у чому саме полягало процесуальне порушення, передбачене пунктом 2 частини третьої статті 310 вказаного Кодексу, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі;

- надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 728,82 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях" із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду до усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Крилова Миколи Миколайовича на ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.02.2021, рішення господарського суду Житомирської області від 08.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 зі справи № 906/674/17 залишити без руху.

2. Надати фізичній особі-підприємцю Крилову Миколі Миколайовичу строк для усунення недоліків касаційної скарги до 10 лютого 2022 року. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити фізичній особі-підприємцю Крилову Миколі Миколайовичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова