Окрема думка

від 17.01.2022 по справі 927/461/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

17 січня 2022 року

м. Київ

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Стратієнко Л.В.

на постанову Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 927/461/21.

за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прогресивні інвестиційні стратегії", що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого фонду "Девелопмент Агро" про забезпечення позову, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на корпоративні права відповідача - частку в ТОВ "СП "Агродім", що відповідає 24,9% номінальною вартістю 1 867 500,00 грн; заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені проводити реєстраційні дії в реєстрі, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб у реєстрі, проводити будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб відносно ТОВ "СП "Агродім".

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2021 в частині п. п. 2, 3, а в іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

16.09.2021 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2021 залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржниця посилається на порушення судом апеляційної інстанції ч. 7 ст. 4, ч. ч. 3, 4 ст. 120, ст. ст. 136, 137, ч. 5 ст. 236, ч. 1 ст. 281, пп. "в" п. 3 ч. 1 ст. 282, ч. ч. 3, 11 ст. 270 ГПК України. На думку скаржниці, апеляційний господарський суд проігнорував подану нею заяву про залучення доказів (копію повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "СП "Агродім" № 470 від 07.07.2021, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2021 № 267197441, від 10.06.2021 № 260889378 та порівняльний аналіз даних інформаційних довідок за кадастровими номерами земельних ділянок). Зазначає, що за відсутності обмежень щодо відчуження активів, ТОВ "СП "Агродім" розпочало активну діяльність з припинення права оренди земельних ділянок, що є основним засобом виробництва; лише завдяки вжитим ухвалою заходам забезпечення позову відповідач не здійснив відчуження частки, позовні вимоги про витребування якої з відповідача має намір заявити позивачка. Стверджує, що СП "Агродім" не подавало апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що вказує на відсутність порушення його прав і перешкоджання його господарській діяльності. Посилається на постанову Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2022 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2021 у справі № 927/461/21 залишено без змін.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції від 07.05.2021, суд касаційної інстанції виходив з такого:

- позовні вимоги у цій справі відповідно до заяви, яку скаржниця готувалась подавати, стосуються розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, витребування частини частки відповідача розміром 24,9 % у статутному капіталі ТОВ "СП "Агродім" номінальною вартістю 1 867 500,00 грн у зв`язку з простроченням оплати, скасування реєстраційного запису у ЄДР (п. 17 постанови суду касаційної інстанції);

- відповідач спільно з ОСОБА_2 володіє 88% статутного капіталу ТОВ "СП "Агродім" і цієї частки достатньо для прийняття рішень стосовно зміни статуту підприємства, в тому числі, у зв`язку зі зміною власників; у разі скликання загальних зборів для вирішення зазначених питань, скаржниця не зможе перешкодити ухваленню такого рішення (п. 19 постанови суду касаційної інстанції);

- можливе відчуження компанією спірної частки у статутному капіталі ТОВ "СП "Агродім" ускладнить/унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивачки у разі задоволення позову в межах одного судового провадження, оскільки для повернення відповідної частки у статутному капіталі підприємства їй доведеться повторно звертатись до суду; запропоновані скаржницею та визначені судом першої інстанції в ухвалі від 07.05.2021 заходи забезпечення позову щодо заборони відчуження спірної частки у статутному капіталі СП "Агродім" є співмірними з позовними вимогами (п. 18 постанови суду касаційної інстанції);

- передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову матимуть наслідком порушення прав відповідача та призведуть до порушення балансу інтересів (п. 21 постанови суду касаційної інстанції);

- ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що відповідає вимогам закону, що є достатньою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а тому Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам скаржниці (п. 27 постанови суду касаційної інстанції).

Вважаю, що суд касаційної інстанції помилково скасував постанову апеляційного господарського суду та дійшов неправильних висновків про законність ухвали суду першої інстанції в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, а тому висловлюю окрему думку згідно з ч. 3 ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1, 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Такими превентивними, передбаченими законом, заходами запобігання правопорушення є, зокрема, заходи забезпечення позову визначені гл. 10 роз. І ГПК України.

Відповідно до ст. 136 ГПК України (в редакцій, чинній на час звернення з заявою про забезпечення позову) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (ч. 10 ст. 137 ГПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 20.07.2021 у справі № 904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, врахувавши вказані норми процесуального права, надавши оцінку вказаній заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову, встановивши, що позивачка не довела відповідно до вимог ст. 74 ГПК України існування загрози та наміру відповідача здійснити відчуження спірної частки у статутному капіталі ТОВ "СП "Агродім", її доводи базуються лише на нічим не підтверджених припущеннях та потенційній можливості відповідача відчужити такі права, що не є належним обґрунтуванням для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, правильно відмовив у її задоволенні.

Крім того, постанова суд апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову прийнята з дотриманням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 927/460/21, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, про витребування частини частки відповідача розміром 51,1 % у статутному капіталі ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "АГРОДІМ", який залишив в силі постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Посилання скаржниці на те, що ТОВ "СП "Агродім" розпочало активну діяльність з припинення права оренди земельних ділянок, що є основним засобом виробництва, не змінює того, що обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову не узгоджується з вимогами, на забезпечення яких він вживається.

Отже, вважаю, що Верховний Суд мав залишити в силі постанову апеляційного господарського суду від 02.09.2021, яка прийнята з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України, принципів справедливості, добросовісності, розумності.

Суддя Л. Стратієнко