ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
Cправа № 5015/45/11 (914/1919/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.,
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представника
ТзОВ "Центр муніципального розвитку": Гарбузюка Р. О. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєгал"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021
у складі колегії суддів: Желіка М. Б. - головуючого, Орищин Г. В., Галушко Н. А.
та рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2021
у складі судді Чорній Л. З.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєгал"
до
1. Відкритого акціонерного товариства "Львівскладмаш"
2. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр муніципального розвитку"
про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю
у межах справи № 5015/45/11
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр муніципального розвитку"
до Відкритого акціонерного товариства "Львівскладмаш"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог
1. Господарським судом Львівської області здійснюється провадження у справі № 5015/45/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр муніципального розвитку" (далі - ТзОВ "Центр муніципального розвитку", третя особа) до Відкритого акціонерного товариства "Львівскладмаш" (далі - ВАТ "Львівскладмаш", відповідач 1) про банкрутство.
2. 18.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мєгал" (далі - ТзОВ "Мєгал", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ "Львівскладмаш" та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (далі - Управління державної реєстрації, відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. № 2686/20 від 20.10.2020), просить суд:
- припинити право власності ВАТ "Львівскладмаш" (код ЄДРПОУ 05539502) на об`єкт нерухомого майна за літ. "П-1" - склад, загальною площею 513,6 кв. м, розташований за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355-з внаслідок знищення майна, реєстраційний номер майна 12902490;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за літ. "П-1" - склад, загальною площею 513,6 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355-з (маленька літера "з") реєстраційний номер майна 12902490, запис про яке внесений до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно 01.08.2012 за ВАТ "Львівскладмаш"
3. Позов ТзОВ "Мєгал" мотивований набуттям ним права власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності Львівської міської ради, на якій, як йому стало відомо з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, знаходиться нежитлова будівля під літ. "П-1", власником якої значиться ВАТ "Львівскладмаш".
4 . Однак, як стверджує позивач, на земельній ділянці відсутній об`єкт нерухомості - нежитлова будівля під літерою "П-1", в тому числі будь-які складові будівлі (фундамент, підлога, інше), а відповідна будівля є знищеною.
5 . Згодом, задля реалізації права користування земельною ділянкою, позивач звернувся до Львівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на вулиці Городоцькій, 355-З, у відповідь на яке йому було повідомлено про наявність обтяження земельної ділянки правом власності ВАТ "Львівскладмаш" на нежитлову споруду під літерою "П-1".
6 . За твердженням позивача, наявні обтяження перешкоджають йому в реалізації права користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовані належні ТзОВ "Мєгал" на праві власності об`єкти нерухомості.
7 . Оскільки щодо відповідача 1 - ВАТ "Львівскладмаш" здійснювалося провадження у справі про банкрутство, суд розглянув позов ТзОВ "Мєгал" в межах справи № 5015/45/11 про банкрутство ВАТ "Львівскладмаш".
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
8. 23.08.2019 ТзОВ "Мєгал" набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355-З. Майно складається з таких об`єктів нерухомого майна: нежитлова будівля під літ. "Н-2", "Н'-1" - виробничий корпус зі складами загальною площею 5 014,7 кв. м; нежитлова будівля під літ. "Р-1" - магазин загальною площею 50,3 кв. м; нежитлова будівля під літ. "С-1" - прохідна загальною площею 15,9 кв. м.
9 . Зазначені будівлі розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 4610136300:05:010:0029 площею 0,8518 га за реєстраційним номером 1329813846101. Цільове призначення ділянки: для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
10. З 11.08.2017 земельна ділянка знаходиться в комунальній власності Львівської міської ради.
11. Суди встановили, що на підтвердження позовних вимог ТзОВ "Мєгал" до позовної заяви додано заяву ТзОВ "Мєгал" № 8 від 25.09.2019 адресовану Львівському міському голові Садовому А. І. про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:05:010:0029 в натурі (на місцевості) на вул. Городоцька, 353-3 у м. Львові для землекористування під об`єктами нерухомості, лист Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради № 2406-4485 від 22.10.2019 відповідь на лист № 2-302241АП від 02.10.2019, адресований директору ТзОВ "Мєгал О. Йотці, відповідно до якого підприємству було наведено перелік документів, необхідних для розгляду заяви про отримання відповідного дозволу, та зазначено, що оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,8518 га на вул. Городоцькій, 355-3 (кадастровий номер 4610136300:05:010:0029) може розглядатись лише після закінчення провадження у справі № 857/1253/19 у Восьмому апеляційному господарському суді та у справі № 914/285/19 в Господарському суді Львівської області.
12 . Також позивач додав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.10.2019 № 184866673 , відповідно до якої у державному реєстрі за параметрами пошуку "права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження" за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 355-3, 19.08.2019 зареєстровано право власності ТзОВ "Мєгал" на нежитлові будівлі під літ. "С-1" (прохідна) загальною площею 15,9 кв. м, під літ "Р-1" (магазин) загальною площею 50,3 кв. м, під літ "Н-2" "Н-1" (виробничий корпус) загальною площею 5 014,7 кв. м; 11.08.2017 зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:010:0029 площею 0,8518 га (для розміщення будівель та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) та земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:010:0030 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); 23.07.2007 зареєстровано право власності "Геолсервіс" ТзОВ "Спільне підприємство з іноземною інвестицією" на нежитлові приміщення під літ. "Р-1", "Н-2", "Н1-1", "С-1"; 01.08.2012 зареєстровано право власності ВАТ "Львівскладмаш" на нежитлову будівлю під літ "П-1" (склад) загальною площею 513,6 кв. м.
13 . Право власності ВАТ "Львівскладмаш" на нежитлову будівлю під літ "П-1" відповідно до наведеної довідки зареєстровано на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 05.06.2012 , виданого Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням від 07.11.2005 № 1140, свідоцтва про право власності від 07.11.2005, виданого Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження № 1140.
14 . Крім того, позивач надав витяг щодо поіменного голосування 07.09.2021 на пленарному засіданні 28-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання від 04.09.2020, на якому прийнято рішення про відмову у наданні управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. Городоцькій, 355-3, та пояснювальну записку до проекту ухвали, у якій зазначено, що в ході розгляду звернення ВАТ "Львівскладмаш" від 13.10.2017 № 2-26789/АП-2403 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці знаходяться лише споруди, що перебувають у власності ТзОВ "Спільне підприємство "Геолсервіс" , інші капітальні чи напівзруйновані споруди на земельній ділянці відсутні. Також у вказаній пояснювальній записці містяться посилання на судові рішення у справах № 914/285/19, № 813/322/18, № 857/1253/19, зокрема, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі № 857/1253/19, розглянувши звернення ВАТ "Львівскладмаш" від 22.04.2019 за № 1.9.-14429-2403 повторно підготовлено проект ухвали, яким пропонується надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозвіл на поділ земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,8518 га на вул. Городоцькій, 355-3 (кадастровий номер 4610136300:05:010:0029) на земельні ділянки площами 0,0039 га, 0,1678 га та 0,6801 га, при цьому визначити ВАТ "Львівскладмаш" замовником технічної документації.
15 . 25.09.2020 позивач надав суду висновок експерта № 27 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, проведеної на замовлення ТзОВ "Мєгал", складений 17.09.2020 судовим експертом ТзОВ "Судово-експертне бюро України" Бутаковою М. А.
16 . Відповідно до висновку експерта № 27 в результаті дослідження ситуаційного плану земельної ділянки 4610136300:05:010:0029 за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 355-3, виготовленого за результатами топографо-геодезичного знімання, а також співставлення його із результатами візуального натурного обстеження та документів, наданих на дослідження, встановлено, що в межах земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:010:0029 за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 355-3, розташовані наступні будівлі і споруди:
будівля виробничо-складського корпусу літ. "Н-2" (фототаблиця № 1, фото 1, 2); склад-дебаркадер літ "Н-1" (фототаблиця № 1, фото 3); рампа літ. "Н-1" з бетонним пандусом (фототаблиця № 1, фото 4), частина будівлі прохідної літ. "С-1" (фототаблиця № 1, фото 5); частина будівлі прохідної літ. "С-1" (фототаблиця № 1, фото 5); бетонна підпірна стінка. В результаті проведеного візуального натурного обстеження, а також дослідження ситуаційного плану земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:010:0029, виготовленого за результатами топографо-геодезичного знімання, встановлено, що нежитлова будівля складу під літ. "П-1" загальною площею 513,6 кв. м або її залишки в межах земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:010:0029 за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 355-3, відсутні .
17 . Додатками до висновку експерта є фототаблиця № 1 та ситуаційний план земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:010:0029 за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355-3.
18 . Окрім того, суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження своїх доводів щодо позову також було надано ряд документів ТзОВ "Центр муніципального розвитку" (третя особа у справі) зі змісту яких слідує таке.
19 . Відповідно до акту № 1 приймання-передачі майнових активів , підписаного ліквідатором ВАТ "Львівскладмаш" арбітражним керуючим Липським С. І. та ТзОВ "Центр муніципального розвитку", на виконання мирової угоди у справі № 5015/45/11 про банкрутство ВАТ "Львівскладмаш" від 14.10.2019 ВАТ "Львівскладмаш" передало , а ТзОВ "Центр муніципального розвитку" прийняло нежитлову будівлю під літерою "П-1" площею 513,6 кв. м, реєстраційний номер майна 12902490, розташовану за адресою вул. Городоцька, 355-3, м. Львів: металеві ворота № 1 площею 17,4 кв. м, металева огорожа на фундаменті h = 3,00 м, № 2 площею 43,1 кв. м, металева огорожа на фундаменті h = 2,70 м, № 3 площею 138,1 кв. м, залізобетонна огорожа h = 2,50 м, № 4 площею 224,4 кв. м, асфальтне тверде покриття І площею 886,7 кв. м, цементно-бетонне тверде покриття ІІ площею 277,5 кв. м. Нежитлова будівля під літерою "П-1" та приналежні до неї споруди розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:05:010:0029, яка перебуває у комунальній власності.
20 . Згідно розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 07.11.2005 № 1140 "Про оформлення права власності на нежитлові будівлі на вул. Городоцькій, 355-3" вирішено оформити право власності ВАТ "Львівскладмаш" в цілому на нежитлові будівлі під літерами "Н-2", "Н-1" - виробничий корпус зі складом загальною площею 5 014,7 кв. м, під літерою "П-1" - склад загальною площею 513,6 кв. м, під літерою "Р-1" - магазин загальною площею 50,3 кв. м, під літерою "С-1" - прохідна загальною площею 15,9 кв. м згідно з технічними паспортами на вул. Городоцькій, 355-3 у м. Львові; зобов`язано Відділ приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації оформити і видати свідоцтва про право власності; зобов`язано Львівське обласне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки провести реєстрацію права власності.
21 . 05.06.2012 Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради видала ВАТ "Львівскладмаш" дублікат свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю на вулиці Городоцькій № 355-3 у місті Львові під літерою "П-1" - склад загальною площею 513,6 кв. м; характеристика будівлі та її обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва, свідоцтво видане на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 07.11.2005 № 1140. Дублікат свідоцтва містить відмітку "зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.08.2012".
22 . Відповідно до витягу від 10.09.2012 № 35447433 про державну реєстрацію прав Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" право власності на нежитлову будівлю під літ. "П-1" у м. Львів, по вул. Городоцькій, 355-3, зареєстроване за ВАТ "Львівскладмаш" 01.08.2012.
23 . За змістом витягу від 10.09.2012 № 354474593 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" з реєстру прав власності на нерухоме майно вартість нежитлової будівлі під літ. "П-1" у м. Львів, по вул. Городоцькій, 355-3, складає 320 799,00 грн, матеріали стін метал, загальна площа 513,6 кв. м, відсоток зносу 10 %.
24 . Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 16.06.2017 № Юр2/634 , виданої ВАТ "Львівскладмаш", згідно з інвентаризаційними матеріалами ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" станом на 29.12.2012 нежитлова будівля під літ. "П-1" - склад загальною площею 513,6 кв. м, яка розташована на вул. Городоцькій 355-3 у м. Львові, належить в цілому ВАТ "Львівскладмаш" , зазначена будівля є частково зруйнованою, руйнування будівлі становить 78 %, інвентаризаційна вартість частково зруйнованої будівлі становить 80 520,00 грн. Процент руйнування будівлі та вартість виведено з допоміжної таблиці № 1 для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці (оцінці) складеної на момент інвентаризації будівлі станом на 08.04.2005. До ВАТ "Львівскладмаш" відносяться металеві ворота № 1 площею 17,4 кв. м (інвентаризаційна вартість 5 370,00 грн), металева огорожа на фундаменті h = 3,00 м, № 2 площею 43,1 кв. м (інвентаризаційна вартість 14 421,00 грн), металева огорожа на фундаменті h = 2,70 м, № 3 площею 138,1 кв. м (інвентаризаційна вартість 46 208,00 грн), залізобетонна огорожа h = 2,50 м, № 4 площею 224,4 кв. м (інвентаризаційна вартість 84 387,00 грн), асфальтне тверде покриття І площею 886,7 кв. м (інвентаризаційна вартість 58 127,00 грн), цементно-бетонне тверде покриття ІІ площею 277,5 кв. м (інвентаризаційна вартість 42 466,00 грн).
25 . Відомості зазначені у довідці Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 16.06.2017 № Юр2/634, відповідають наявним в матеріалах справи технічним описам і оцінці (переоцінці) внутрідворових споруд для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці (оцінці) (допоміжні таблиці 1, 2).
26 . Крім того, ТзОВ "Центр муніципального розвитку" (третя особа у справі) надало суду висновок експерта Мельника О. П. від 25.09.2020 № 18-10, складений на замовлення ТзОВ "Центр муніципального розвитку" за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого станом на день огляду, 18.09.2020, наявні наступні конструктивні елементи об`єкта нерухомого майна будівлі складу під літ. "П-1" загальною площею 513,6 кв. м, розташованого на вул. Городоцькій, 355-3, у м. Львові, а саме бетонна підлога та фундамент, технічний стан будівлі відповідно до ДСТУ-Н.Б В 1.2-18-2016 "ветхий", експлуатація можлива після проведення капітального ремонту , до об`єкта відносяться споруди металеві ворота, металеві огорожі на фундаменті, залізобетонна огорожа, асфальтне тверде покриття, цементно-бетонне тверде покриття.
27 . Рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 22.03.2021 № 3 притягнуто судового експерта Мельника О. П. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. У рішенні зазначено, що за результатами обговорення питання та розгляду доданих документів, членами дисциплінарної палати ЦЕКК встановлено, що експертом при проведенні судової будівельно-технічної експертизи не дотримано вимог пунктів 2.2, 4.13 Інструкції № 53/5, зокрема, членами дисциплінарної палати ЦЕКК зазначено, що висновок є неповним та необґрунтованим, дослідницька частина висновку не містить обґрунтування висновків з поставлених питань, повного опису процесу дослідження, зокрема у висновку відсутня ідентифікація місця розташування досліджуваної будівлі (складу) та інших споруд; немає чіткого опису стану об`єкту дослідження.
28 . Апеляційний господарський суд також встановив, що позивач в апеляційній скарзі також посилається на докази, що містяться в матеріалах справи № 5015/45/11 про банкрутство ВАТ "Львівскладмаш", а саме акт перевірки знаходження (відсутності) ВАТ "Львівскладмаш" активів та документації за місцем юридичної адреси від 02.11.2012, акт перевірки знаходження (відсутності) ВАТ "Львівскладмаш" та його активів за місцем юридичної адреси від 03.12.2013, лист ліквідатора ВАТ "Львівскладмаш" арбітражного керуючого Липського С. І. від 17.04.2015, адресованого ПАТ "Львівгаз". Зазначені докази додано апелянтом 14.09.2021 до відповіді на відзив третьої особи на апеляційну скаргу.
29 . Відповідно до акту перевірки знаходження (відсутності) ВАТ "Львівскладмаш" активів та документації за місцем юридичної адреси від 02.11.2012 , складеного арбітражним керуючим Сольським В. С. та його помічником Яковлєвим Ю. О., встановлено, що банкрут ВАТ "Львівскладмаш" відсутній за юридичною адресою, нежитлова будівля під літерою "П-1", про яку було зазначено у довідці БТІ як таку, що належить ВАТ "Львівскладмаш", відсутня, з пояснень працівників інших підприємств, розташованих за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 355/3, дану споруду було розібрано багато років тому .
30 . Відповідно до акта перевірки знаходження (відсутності) ВАТ "Львівскладмаш" та його активів за місцем юридичної адреси від 03.12.2013 , складеного арбітражним керуючим Сольським В. С. та представниками ПАТ "Львівгаз", встановлено відсутність будівлі під літ. "П-1", м. Львів, вул. Городоцька, 355/3 .
31 . Згідно листа ліквідатора ВАТ "Львівскладмаш" від 17.04.2015 , адресованого ПАТ "Львівгаз" за банкрутом на момент порушення справи зареєстроване нерухоме майно по вул. Городоцька, 355/3 в м. Львові нежитлове приміщення склад площею 513,6 кв. м, позначене літерою "П-1" та нежитлове приміщення в с. Добростани. У зв`язку з відсутністю документації банкрута, жодних даних про перебування такого майна на його балансі та його неправомірне списання (вилучення з бухгалтерського обліку, про яке йдеться в листі) немає . Фактична відсутність приміщення складу площею 513,6 кв. м, встановлена ліквідатором Сольським В. С. та комісією, про що складено акти . Також, зазначено, що як вбачається з наявних даних, земельна ділянка по вул. Городоцька, 355-3 в м. Львові перебувала в комунальній власності та у постійному користуванні ВАТ "Львівскладмаш" для розміщення його виробничих приміщень, з переходом права власності на приміщення до іншої особи, підстави користування ділянкою відпали.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
32 . 17.06.2021 Господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі № 5015/45/11 (914/1919/20), яким відмовив у задоволенні позову ТзОВ "Мєгал" до ВАТ "Львівскладмаш" та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТзОВ "Центр муніципального розвитку" про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю.
33 . Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведенням позивачем факту повного знищення спірного об`єкту нерухомості та порушення його права на отримання земельної ділянки у користування.
34 . Місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення склад площею 513,6 кв. м, позначене літерою "П-1", розташоване за адресою: вул. Городоцька, 355/3 в м. Львові, який містить дані про те, що спірний об`єкт нерухомого майна знищено, не надано матеріалів технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, або інших належних доказів, які б підтвердили у встановленому законом порядку факт знищення об`єктів нерухомого майна.
35 . Крім того, суд першої інстанції із посиланням на приписи статті 349 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в редакції, яка була чинною до внесення змін до цієї статті на підставі Кодексу № 2597-VIII від 18.10.2018), зауважив, що припинення права власності на майно у зв`язку з його знищенням має відбуватися в передбаченому законодавством порядку. Однак, з матеріалів справи вбачається, що власник нежитлового приміщення складу площею 513,6 кв. м, позначеного літерою "П-1" не подавав заяву про припинення права власності у зв`язку з знищенням нерухомого майна у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відповідні зміни до державного реєстру не вносилися.
36 . Також місцевий господарський суд зробив висновок про те, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням, добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб. Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна.
37 . Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що право позивача для отримання земельної ділянки у користування не є порушеним, оскільки розміщення на земельній ділянці кількох об`єктів нерухомого майна, які належать різним власникам, не є перешкодою для набуття кожним з власників прав землекористування у порядку, визначеному законодавством, а відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю, до набувача переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
38. Західний апеляційний господарський суд постановою від 22.09.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20) залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції про недоведення позивачем факту повного знищення майна та порушення його права на отримання земельної ділянки у користування.
39. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду зробленим щодо долученого позивачем до матеріалів справи висновку експерта від 17.09.2020 № 27, який, як зазначив суд, не містить відомостей щодо дослідження наявності бетонного фундаменту зруйнованої будівлі, зокрема, чи відповідає бетонне покриття, що візуалізується, зовнішнім розмірам будівлі, визначеним в матеріалах інвентаризації 31,00 м х 16,60 м, в той час як таке дослідження є доцільним в межах проведеної експертизи з огляду на зміст питання № 2 щодо наявності на земельній ділянці залишків будівлі під літерою "П-1".
40 . Водночас апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими доводи третьої особи щодо доцільності застосування до спірних правовідносин частини другої статті 349 ЦК України, яка діяла до 21.10.2019, оскільки позивач звернувся з позовною заявою про припинення права власності на знищене майно у 2020 році, тобто після виключення вказаної норми з ЦК України.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
41 . 01.11.2021 ТзОВ "Мєгал" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20), в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд.
Рух касаційної скарги
42 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5015/45/11(914/1919/20) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.11.2021.
43 . 10.11.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою поновив скаржнику строк на касаційне оскарження та залишив касаційну скаргу ТзОВ "Мєгал" без руху, надавши скаржнику строк на усунення її недоліків шляхом надання суду письмових пояснень, в яких зазначити підстави касаційного оскарження.
44 . 23.11.2021 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
45. Ухвалою від 25.11.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 5015/45/11 (914/1919/20) за касаційною скаргою ТзОВ "Мєгал"; призначив розгляд касаційної скарги ТзОВ "Мєгал" на 09.12.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.12.2021.
46. У судове засідання 23.12.2021 після його відкладення з`явився представник третьої особи - ТзОВ "Центр муніципального розвитку", який надав пояснення у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(ТзОВ "Мєгал")
47. ТзОВ "Мєгал" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначаючи, зокрема таке:
- суди безпідставно застосували до спірних правовідносин Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, яким врегульовано процедуру добровільного припинення права власності на майно власником та дійшли помилкового висновку, що державна реєстрація припинення права власності на нерухоме майно можлива виключно за умови наявності на це волі власника;
- суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми статті 349 ЦК України, яка діяла в редакції до 21.10.2019, що також залишив без належної оцінки апеляційний господарський суд;
- суди не надали належної оцінки наявним в справі доказам щодо відсутності об`єкту нерухомого майна або його залишків (долучені позивачем фотознімки; листи ліквідаторів ВАТ "Львівскладмаш" до 2017 року; акт перевірки знаходження (відсутності) майна банкрута від 03.12.2013; план земельної ділянки, наявний у висновку експерта від 17.09.2020 № 27; пояснювальну записку до проекту ухвали Львівської міської ради, що був розглянутий 12.07.2018; лист Фонду державного майна від 16.10.2018 № 11-07-06414, оригінал допоміжної таблиці № 1, виготовленої 2005 року (наявні в матеріалах справи про банкрутство № 5015/45/11), акт біжущих змін БТІ від 12.07.2012, довідці Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 24.05.2012 У ЮР8/741 тощо);
- суди не звернули увагу на відсутність проведення технічної інвентаризації об`єкту у період з 2005 - 2021 роки, відсутність технічного паспорту на об`єкт;
- суди не перевірили факт укладення мирової угоди на яку міститься посилання в акті від 14.10.2019 № 1 та її затвердження у справі № 5015/45/11;
- суди помилково врахували надані ТзОВ "Центр муніципального розвитку" (третя особа) докази на підтвердження існування залишків зруйнованого металевого складу (акт приймання передачі майнових активів від 14.10.2019, витяг про державну реєстрацію прав від 10.09.2012 № 354474593, довідку Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 16.06.2017 № ЮР2/634, допоміжну таблицю № 1, виготовлену 08.04.2005, для визначення зносу), які є недопустимими доказами у розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- суд апеляційної інстанції без належного обґрунтування визначив Міросенка А. І. свідком. Суди необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання щодо залучення Львівської міської ради в якості третьої особи у справі;
- суди помилково поклали обов`язок з надання технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна та матеріалів технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна на позивача, який не може бути замовником технічної інвентаризації.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи ТзОВ "Центр муніципального розвитку"
48. ТзОВ "Центр муніципального розвитку" (третя особа) у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими, безпідставними та просить суд залишити касаційну скаргу позивача без задоволення зазначаючи, зокрема, таке:
- доводи скаржника щодо не дослідження судами доказів стосовно відсутності нерухомого майна спростовуються мотивувальними частинами оскаржуваних судових рішень. Аналогічне стосується незалучення судами до участі у справі третьої особи та відхилення фотознімку території;
- безпідставними є аргументи скаржника щодо встановлення судами обставин справи на підставі недопустимих доказів, зокрема акту від 14.10.2019 № 1, яким підтверджено передачу активів у володіння, тоді як право власності на такі активи має набуватися на підставі затвердженої, зокрема мирової угоди. Така мирова угода подана до суду на затвердження ще 16.10.2019, однак не затверджена з огляду на наявність спорів щодо права власності ВАТ "Львівскладмаш" на майнові активи". Таке ж стосується витягу від 10.09.2021 № 35447433, який сформовано та подано до суду в порядку передбаченому законом;
- спірні правовідносини виникли у період дії редакції статті 349 ЦК України до 21.10.2019, яка підлягає застосуванню у цій справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
49. Предметом спору в цій справі є вимога ТзОВ "Мєгал" про припинення права власності ВАТ "Львівскладмаш" на об`єкт нерухомого майна внаслідок знищення та скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю.
50 . Спірним питаннями у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання припинення права власності ВАТ "Львівскладмаш" на об`єкт нерухомого майна .
51 . Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне права", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
52 . Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
53 . За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
54 . Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
55 . Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
56 . Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
57 . Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України. Такий перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).
58. Позивач у цій справі прагне захистити порушене, на його думку, право шляхом визнання припиненим права власності відповідача 1 на об`єкт нерухомого майна внаслідок його знищення.
59. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
60. Підстави припинення права власності визначені у статті 346 ЦК України, відповідно до пункту 4 частини першої якої право власності припиняється у разі знищення майна.
61. Згідно зі статтею 349 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на майно припиняється в разі його знищення.
62 . Тлумачення змісту статті 349 ЦК України свідчить, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування .
63. Положення статті 349 ЦК України щодо умов припинення права власності на знищене нерухоме майно є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування (див. висновки щодо тлумачення змісту статті 349 ЦК України, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012 ).
64 . Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Перелік документів , на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним (подібні висновки щодо переліку, які можуть підтверджувати знищення майна, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 272/62/15-ц, від 25.03.2021 у справі № 588/249/20, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/406/18, від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012 ).
65. ТзОВ "Мєгал" на підтвердження заявлених вимог посилається на обставини порушення його права як власника нерухомого майна на користування земельною ділянкою, з огляду на наявність зареєстрованого на зазначеній ділянці нерухомого майна відповідача 1, яке, як стверджує позивач, є знищеним.
66 . Суд звертає увагу, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
67 . Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
68 . Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
69. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
70 . Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
71 . На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
72 . Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
73. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
74 . Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 ).
75 . Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
76 . Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
77 . Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
78 . Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
79 . Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
80 . У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження ; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
81 . З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
82 . Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї . Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
83 . Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
84 . Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
85 . До таких дій у цій справі перш за все належало з`ясування судами в межах наявних процесуальних повноважень, зокрема питання чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
86 . У справі, що розглядається, за результатом розгляду заявлених вимог ТзОВ "Мєгал" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведення ним: 1) факту повного знищення спірного об`єкта нерухомості та 2) порушення його права на отримання земельної ділянки у користування.
87 . В обґрунтування такого висновку суди попередніх інстанцій послалися на обставини, зокрема, ненадання позивачем технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна, який містить дані про те, що зазначений об`єкт знищений, відсутності у долученому позивачем до справи висновку експерта від 17.09.2020 № 27 відомостей щодо дослідження наявності бетонного фундаменту зруйнованої будівлі, підтвердження факту часткового руйнування будівлі згідно довідки Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 16.06.2017 № ЮР2/634, неподання власником нежитлового приміщення згідно зі статтею 349 ЦК України заяви про припинення права власності у зв`язку зі знищення нерухомого майна; відсутності порушеного права позивача.
88 . Однак наведені висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову є передчасними, зробленими без належного дослідження наявної сукупності доказів у справі та з неправильним застосуванням норм права, що регулюють спірні правовідносини.
89 . Дійсно, матеріали технічної інвентаризації, є одним із доказів, які підтверджують знищення майна.
90 . Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 № 127 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації) замовником технічної інвентаризації може бути власник об`єкта нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки), об`єкта незавершеного будівництва; замовник будівництва ; особа, яка має право на спадщину (за запитом нотаріуса); особа, яка має інші речові права на об`єкт нерухомого майна , у тому числі на земельну ділянку, на якій розташовано такий об`єкт; орган, уповноважений управляти майном (у тому числі житлово-будівельні, дачні та гаражні кооперативи, садові товариства).
91 . ТзОВ "Мегал", яке є позивачем у справі до переліку наведених суб`єктів не належить.
92 . Проте, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та помилково зазначили про ненадання позивачем технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна, який містить дані про знищення спірного об`єкта нерухомого майна.
93 . Також є передчасним висновок судів попередніх щодо підтвердження обставин часткового руйнування будівлі нерухомого майна, зроблений із посиланням на довідку Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 16.06.2017 № ЮР2/634, оцінка якої судами здійснена без урахування , зокрема: 1) часу складання такої довідки (довідка складена у році 2017, тоді як позов у справі подано до суду у 2020 році) та інформації щодо стану будівлі, яка була взята в основу довідки (довідка видання згідно інвентаризаційних матеріалів станом на 29.12.2012).
94. Крім того, необґрунтованим є висновок судів про те, що право власності на нерухоме майно у зв`язку з його знищенням припиняється з моменту внесення за заявою власника майна змін до державного реєстру.
95 . Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
96 . Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Запис в реєстрі не являється документом, який встановлює факт знищення майна, а вноситься державним реєстратором на підставі поданих йому документів, які свідчать про знищення майна, за заявою власника майна.
97 . Однак, наявність такого запису станом на момент звернення ТзОВ "Мєгал" з позовом до суду (липень 2020 року), вже не являлась обов`язковою, оскільки положення частини другої статті 349 ЦК України було виключено із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ. Відповідно до статей 346, 349 ЦК України право власності припиняється в силу закону, що пов`язане із настанням певних обставин (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 588/249/20 ).
98 . Утім, наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та помилково застосували до спірних правовідносин положення нечинної частини другої статті 349 ЦК України.
99 . Аналогічно безпідставним, з урахуванням чинної редакції положення статті 349 ЦК України, є посилання судів попередніх інстанцій на пункт 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, який, як зазначив суд апеляційної інстанції, наведено судами в обґрунтування висновку щодо права власника визначати юридичну та фактичну долю речі.
100 . Крім того суди попередніх інстанцій, не зважаючи на наявність в матеріалах справи сукупності доказів наданих сторонами на підтвердження своїх доводів щодо позову, зокрема стану спірного нерухомого майна, та відсутності визначеного законом переліку документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не взяли до уваги зазначені вище норми статті 79 ГПК України щодо вірогідності доказів.
101 . Також, без належної оцінки судів попередніх інстанцій за наявності в матеріалах справи двох взаємосуперечливих висновків судових експертиз щодо стану спірного об`єкту нерухомого майна та доказів наданих сторонами на підтвердження своїх доводів, які містять відмінні між собою відомості щодо наведеного об`єкту нерухомого майна, залишене питання можливості призначення експертизи у справі.
102 . Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності , або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
103 . Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
104 . У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
105 . Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
106 . Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими , їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі 927/110/18 ).
107 . Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості з власної ініціативи призначити експертизу для з`ясування питання, щодо обставин, що мають значення для справи, в цьому разі фактичної наявності/відсутності спірного об`єкту нерухомого майна .
108 . Окрім того, з огляду на встановлені обставини справи щодо неодноразової відмови Львівською міською радою позивачу у надані дозволу на виготовлення технічної документації, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушеного права позивача на отримання земельної ділянки у користування.
109 . Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
110 . Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
111 . До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
112 . Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржувані судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.
113 . ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід , наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
114 . Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів , представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
115 . Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
116 . Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду заявлених ТзОВ "Мєгал" позовних вимог.
Щодо суті касаційної скарги
117. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про повне задоволення касаційної скарги ТзОВ "Мєгал".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
118. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
119. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
120 . Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
121 . За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
122 . Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, в тому числі у разі необхідності вирішити питання у відповідності до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової експертизи у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги позову ТзОВ "Мєгал".
Щодо судових витрат
123 . Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
124 . Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Висновки щодо застосування норм права
125 . Тлумачення змісту статті 349 ЦК України свідчить, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування.
126 . Системне тлумачення статей 15, 16, 349 ЦК України приводить до висновку, що законодавцем не встановлено жодних обмежень щодо суб`єктів звернення з позовом про припинення права власності, яким може бути не тільки власник майна, а будь-яка особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її права та інтересу.
127 . Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєгал" задовольнити повністю.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20) скасувати повністю.
3 . Справу № 5015/45/11 (914/1919/20) направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
В. І. Картере
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2021 |
Оприлюднено | 26.01.2022 |
Номер документу | 102736035 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні