Ухвала

від 21.01.2022 по справі 915/107/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/107/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (колегія суддів у складі: Головей В.М.- головуючий, Колоколов С.І., Разюк Г.П.)

та рішення Господарського Суду Миколаївської області від 08.07.2021 (суддя Давченко Т.М.)

у справі № 915/107/21

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

про стягнення 943,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії) 06.01.2022 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2021 у справі № 915/107/21.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Отже, наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Здійснивши перевірку касаційної скарги ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (ст. 85 Кодексу торгівельного мореплавства України, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про морські порти України", ст.ст. 1, 5, 8 Закону України "Про природні монополії", постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №405 "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню", Тарифів на послуги із забезпечення проведення криголамних робіт, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2013 №1059), порушення норм процесуального права (ст.ст. 11, 76, 236 ГПК України), а також неврахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №915/43/20, №915/119/20, №915/181/20, №915/127/20, №915/208/20, №908/1488/19 і №908/1489/19.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2021 у справі №915/107/21, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення 943,91 грн вартості наданих послуг із проведення криголамних робіт (з яких 714,34 грн основний борг, 57,83 грн 3% річних та 171,74 грн інфляційні втрати).

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з висновком про відмову в задоволенні позову, адже в матеріалах справи відсутні належні докази надання позивачем відповідачу послуг забезпечення проведення криголамних робіт у наведений період льодової кампанії, під час якої судна відповідача здійснили виконання вантажних операцій з перевантаження на зовнішньому рейді порту (завантаження судна).

При цьому суд апеляційної інстанції звернувся до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.11.2021 у справі №915/127/20, від 16.11.2021 у справі №915/208/20, від 03.12.2021 у справі №915/43/20, згідно з якими за відсутності доказів щодо безпосереднього проведення позивачем криголамних робіт з відповідним наданням ним у морському порту послуг із забезпечення проведення криголамних робіт в період оголошеної, зокрема в 2017 році, льодової компанії, тобто в льодових умовах, виключає визначені актами цивільного законодавства підстави для нарахування плати за ці послуги, що також узгоджується із загальним правилом ст. 903 ЦК України щодо оплатності послуги за умови її надання.

Подібні за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №915/119/20 і від 06.12.2021 у справі №915/181/20.

Водночас Верховний Суд у постанові від 06.12.2021 у справі №915/181/20 зазначив, зокрема, про неподібність правовідносин у справах №908/1488/19 і №908/1489/19, які стосувались стягнення заборгованості за послуги із забезпечення проведення криголамних робіт у морському порту Маріуполь, в якому порядок та умови нарахування плати за послуги із забезпечення проведення криголамних робіт визначені пунктом 2.3 Наказу №1059 та є відмінними від інших, визначених цим наказом, правил нарахування плати за ці послуги в акваторії морського порту Миколаїв.

З наведеного вбачається, що Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії, підстав для відступлення від якого Суд не вбачає. Водночас Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду відповідно до такого висновку.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2021 у справі № 915/107/21 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №915/107/21 за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2021.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков