Рішення

від 03.12.2021 по справі 183/1036/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1036/21

№ 2/183/2144/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сороки О.В.

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Менеджмент інвестицій до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ТОВ Менеджмент інвестицій звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з відповідача заборгованість за договором споживчого кредиту № 42-18/СК від 20 лютого 2018 року у розмірі 17 213,58 грн., яка складається з наступного: заборгованість по кредиту - 1 600,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 896,00 грн.; заборгованість по простроченим відсоткам - 5 760,00 грн.; заборгованість по нарахованих та несплачених штрафних санкціях - 8 551,04 грн.; 3% річних - 140,30 грн.; інфляційне збільшення боргу - 266,24 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 20.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Менеджмент інвестицій та ОСОБА_2 був укладений договір споживчого кредиту № 42-18/СК, згідно якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 1 600,00 гривень строком на 28 календарних днів до 19 березня 2018 року. Сукупна вартість кредиту становить 730% річних або 2% в день від суми заборгованості, що у грошовому вираженні складає 32,00 гривні за день.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі надавши відповідачці кошти у розмірі 1 600,00 гривень.

Проте, відповідач умови договору споживчого кредиту не виконала, кредит відповідачем повернутий не був, пропущені строки та порядок виконання зобов`язань, в результаті чого, станом на 18.02.2020 року виникла заборгованість у розмірі 17 213,58 грн., яка складається з наступного: заборгованість по кредиту - 1 600,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 896,00 грн.; заборгованість по простроченим відсоткам - 5 760,00 грн.; заборгованість по нарахованих та несплачених штрафних санкціях - 8 551,04 грн.; 3% річних - 140,30 грн.; інфляційне збільшення боргу - 266,24 грн.

Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року відкрите спрощене позовне провадження у справі (а.с. 23).

В судове засідання представник позивача Пришедько І.Д. не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позов підтримав в повному обсязі (а.с. 29).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, вважається такою, що повідомлена належним чином, відзив на позов не подала, причини неявки суду невідомі, тому, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи за наявними у справі доказами.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Менеджмент інвестицій та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту № 42-18/СК, згідно якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 1 600,00 гривень строком до 19.03.2018 року (а.с. 6-9).

Згідно п. 1.1 Договору кредитор на підставі цього договору надає, а позичальник отримує грошові кошти в розмірі, зазначеному в п. 1.2. цього Договору на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання та платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти кредитору на умовах, передбачених цим договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 1 600,00 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером (а.с. 11).

Відповідно до п. 1.2 сукупна вартість кредиту становить 730% річних або 2% за день від суми заборгованості, що у грошовому виражені складає 32,00 гривні за день.

Відповідно до п. 8.3. Договору у разі порушення строків повернення позичальником строку обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора штраф у розмірі 2% від суми кредиту за кожний день такого порушення, починаючи із першого календарного дня, наступного за днем повернення кредиту. Починаючи із третього дня порушення строків повернення кредиту штраф встановлюється у розмірі 2,98% від суми кредиту за кожен день порушення строків та нараховується виходячи із фактичного числа календарних днів такого порушення.

До правовідносин, що виникли між сторонами суд вважає за потрібне застосовувати наступні норми права.

Так у відповідності до ст. 509 ЦК України, 1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 3. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності справедливості.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору банк надає грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки за його користуванням.

При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно до якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що за ОСОБА_2 рахується заборгованість в сумі 17 213,58 грн., яка складається з наступного: заборгованість по кредиту - 1 600,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 896,00 грн.; заборгованість по простроченим відсоткам - 5 760,00 грн.; заборгованість по нарахованих та несплачених штрафних санкціях - 8 551,04 грн.; 3% річних - 140,30 грн.; інфляційне збільшення боргу - 266,24 грн.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Судом, з наявних у справі матеріалів, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов`язання.

Водночас, при визначенні суми боргу, яка підлягає стягненню, суд враховує наступне.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Так, за умовами договору, сума процентів за користування позикою становить 928,00 гривень за 28 днів.

Так, як зазначав суд вище, пунктом 8.3. Договору передбачено, що у разі порушення строків повернення позичальником строку обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора штраф у розмірі 2% від суми кредиту за кожний день такого порушення, починаючи із першого календарного дня, наступного за днем повернення кредиту. Починаючи із третього дня порушення строків повернення кредиту штраф встановлюється у розмірі 2,98% від суми кредиту за кожен день порушення строків та нараховується виходячи із фактичного числа календарних днів такого порушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, сформульовано правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

Враховуючи, що договір про надання позики від 20 лютого 2018 року був укладений сторонами на 28 днів і в цьому договорі зазначено дату повернення позики - не пізніше 19.03.2018 року включно, а тому підстав для стягнення процентів за користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування немає.

Відсутність позову про визнання договору позики в цій частині, як оспорюваного правочину, не може бути перешкодою для неврахування інтересів відповідача при вирішенні цього спору.

Вирішуючи питання щодо стягнення штрафу слід звернути увагу на наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дійсно, особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного грошового зобов`язання, тобто являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов`язання.

В свою чергу, пенею, є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами підписаного договору передбачено нарахування саме штрафу за кожен день прострочення виконання зобов`язання, що не відповідає правовій природі штрафу, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за договором позики в сумі 2 528,00 грн., з яких 1 600,00 грн. - заборгованість по кредиту; 928,00 грн. - розмір обумовлених договором відсотків в межах строку кредитування.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору в сумі 2 102,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1).

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу сплачений ним судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись 12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Менеджмент інвестицій до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Менеджмент інвестицій (код ЄДРПОУ 36295902) заборгованість за кредитним договором № 42-18/СК від 20 лютого 2018 року, у розмірі 2 528,00 гривень (дві тисячі п`ятсот двадцять вісім гривень), яка складається з: заборгованість по кредиту - 1 600,00 гривень; заборгованості по відсоткам - 928,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Менеджмент інвестицій (код ЄДРПОУ 36295902) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

В іншій частині позову Товариству з обмеженою відповідальністю Менеджмент інвестицій до ОСОБА_3 , - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В.Сорока.