Постанова

від 24.01.2022 по справі 525/581/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/581/21 Номер провадження 22-ц/814/305/22Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Чумак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2021 року, постановлене суддею Прасол Я.В.,

по справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

18.05.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить визначити йому додатковий строк у два місяці від дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,38 га, кадастровий номер 5320284700:00:001:0035, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходженням якої є територія Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

За життя ОСОБА_2 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , яка після його смерті не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Про те, що спадкові права на земельну ділянку не оформлені йому, позивачу, стало відомо у березні 2021 року від представника ТОВ Великобагачанський комбікормовий завод Дубини М.Л., який запропонував йому укласти договір оренди землі.

Після цього він звернувся до державного нотаріуса Великобагачанської ДНК із заявою про прийняття спадщини та постановою від 31.03.2021 №153/02-31, через пропущення строку прийняття спадщини, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме, видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вважає, що строк на прийняття спадщини пропущений із поважних причин, оскільки він не був обізнаний про відсутність у ОСОБА_3 , яку вважав дружиною батька, намірів щодо оформлення прав на спадкове майно, а тому просить захистити своє порушене право у судовому порядку.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01.11.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, а ті підстави, на які він вказує, зокрема, наявність інших спадкоємців, не є підставою для задоволення позовних вимог.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, вважає, що районний суд не сприяв сторонам у поданні доказів, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Із підстав, попередньо викладених у позовній заяві, вважає заявлений ним позов обґрунтованим належними доказами, а висновки суду першої інстанції щодо їх оцінки надмірним формалізмом.

24.01.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі. Апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ./а.с.4/

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який за життя був власником земельної ділянки площею 3,38 га, кадастровий номер 5320284700:00:001:0035, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходженням якої є територія Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №092435 від 19.01.2005./а.с.5,7/

Згідно довідки виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.05.2021№192, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі співмешканкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.9/

У Спадковому реєстрі (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) відсутня інформація за параметрами запиту ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом №64729478 від 17.05.2021./а.с.8/

Постановою в.о. завідувача Великобагачанською ДНК Уманець М.В. від 31.03.2021 вих.№153/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно. Відмова у вчиненні нотаріальної дії вмотивована пропуском ним строку для прийняття спадщини./а.с.6/.

Судом першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що ОСОБА_1 допомагає її родині по господарству. У березні 2021 року до свідка зателефонував представник ТОВ Великобагачанський комбікормовий завод та запитав, чи збирається ОСОБА_1 оформляти спадкові права на земельну частку (пай) після смерті батька, розшукував останнього. Пізніше, вона разом з ОСОБА_1 , у будинку його матері, де він раніше проживав, знайшли документи, серед яких була копія державного акту на землю. ОСОБА_1 повідомив їй, що мати за життя намагалася оформити спадщину, але не встигла, також повідомила про те, що зі слів ОСОБА_1 , їй відомо про те, що шлюб між батьками останнього розірвано не було.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із того, що позивачем не доведено наявність у нього об`єктивних, непереборних труднощів для вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони ґрунтуються на повно з`ясованих фактичних обставинах справи, правильній правовій оцінці спірних правовідносин та вірно застосованих нормах матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків районного суду не спростовують, зводяться до незгоди із судовим рішенням та переоцінки доказів на власну користь.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 №487/2375/18, від 17.02.2020 №357/732/19, від 27.02.2020 у справі №419/3788/17, від 21.05.2020 у справі №404/251/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Наведений перелік не є вичерпним та дозволяє застосування до спірних правовідносин аксіоми цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem , яка означає У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Проте не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Такий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 562/713/18.

Із матеріалів справи убачається, що позивач пов`язує причини пропуску строку на прийняття спадщини із його необізнаністю про відсутність у ОСОБА_3 , яку вважав дружиною батька, намірів щодо оформлення нею прав на спадкове майно, тобто невизначеністю між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, що у розумінні наведених норм матеріального права та правових висновків не є поважною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини. Інших обставин, які б свідчили про поважність таких причин, позивач не навів ні у позові, ні в апеляційній скарзі.

Разом із цим, відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта наведеної норми).

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 81 ЦПК України обов`язок надання доказів покладається на сторони, а у разі неможливості самостійно надати докази - витребовуються судом за клопотання учасника справи в порядку ст.84 цього Кодексу.

Позивач, диспозитивно розпорядившись належними йому процесуальними правами, до суду із відповідними клопотаннями не звертався, вважаючи вимоги позову обґрунтованими належними і допустимими доказами, а тому доводи апеляційної скарги, що районний суд не сприяв сторонам у поданні доказів, колегія суддів відхиляє, як неспроможні. При цьому наслідки неналежного користування процесуальними правами учасника судового процесу не можуть бути покладені в основу для скасування судового рішення,

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги - без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367,368, 374,375, 381- 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.01.2022.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С. Абрамов

О.В. Чумак