Постанова

від 24.01.2022 по справі 533/881/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/881/20 Номер провадження 22-ц/814/250/22Головуючий у 1-й інстанції Козир В. П. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мізін В.М.

відповідач - ОСОБА_3

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та її представника - адвоката Мізіна Василя Миколайовича

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року , ухвалене суддею Козир В.П., повний текст рішення складено - 28 жовтня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій , -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій, у якій просила заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти дії, які порушують її право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322085500:00:001:0201, площею 3,4729 га, яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, а саме: здійснювати обробіток, посів будь-яких сільськогосподарських культур, проїзд, прохід, випасання худоби, будівництво та створювати будь-які інші перешкоди ОСОБА_1 володіти, розпоряджатися та користуватися належною їй земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322085500:00:001:0201, площею 3,4729 га, яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка належить їй на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серія IV-ПЛ №045954, від 04 липня 2003 року, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 березня 2015 року, номер запису про право власності 9140909. Вважає, що наявність кадастрового номеру земельної ділянки свідчить, що земельна ділянка визначена як об`єкт цивільних прав, при формуванні якого визначено його площу, межі та внесена інформація про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками. ОСОБА_2 , яка є суміжним землевласником, шляхом самозахвату на належній їй земельній ділянці здійснила посів кукурудзи. ОСОБА_3 , який є суміжним землевласником, шляхом самозахвату на належній йому земельній ділянці здійснив посів пшениці та накатав польову дорогу, яку постійно використовує для проїзду сільськогосподарською технікою. На усні вимоги позивача не використовувати належну їй земельну ділянку для посіву сільськогосподарських культур та проїзду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не реагують.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій - задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, які порушують право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322085500:00:001:0201, площею 3,4729 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, а саме: заборонено створювати перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом здійснення обробітку, посіву будь-яких сільськогосподарських культур, проїзду, проходу по земельній ділянці.

Заборонено ОСОБА_3 вчиняти дії, які порушують право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровом номером 5322085500:00:001:0201, площею 3,4729 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, а саме: заборонено створювати перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом здійснення обробітку, посіву будь-яких сільськогосподарських культур, проїзду, проходу по земельній ділянці.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у частині заборони здійснювати випасання худоби, будівництва та створення будь-яких інших перешкод ОСОБА_1 у володінні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 960,91 гривень, по 480,45 гривень з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4 228,57 гривень, по 2 114,28 гривень з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесені нею витрати на проведення експертизи у сумі 10 296,60 гривень по 5 148,30 гривень з кожного та витрати, пов`язані зі вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (оплата топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок) у сумі 5 714,28 гривень, по 2 857,14 гривень з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично є власниками суміжних земельних ділянок. ОСОБА_2 користується суміжною земельною ділянкою площею 1,1100 га, зареєстрованого права власності на яку не має, станом на дату розгляду справи земельна ділянка відповідачки не є сформованою, доказів присвоєння їй кадастрового номеру та набуття на неї права власності суду надано не було. Частина земельної ділянки позивача засаджена відповідачем ОСОБА_2 садом та кукурудзою, частина - кукурудзою відповідачем ОСОБА_3 , частина площі земельної ділянки позивача використовується відповідачами у якості накатаної дороги. З висновку експерта чітко вбачається, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично користуються земельною ділянкою позивача, зокрема шляхом насадження сільськогосподарських культур та як облаштування дороги. Таким чином, факт створення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача з боку відповідачів суд визнав доведеним на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, у тому числі на підставі висновку експерта та акту обстеження земельних ділянок від 07.07.2020 року. Крім того, суд визнав, що фактичний порядок користування земельними ділянками не відповідає встановленим межовим знакам та технічній документації на земельні ділянки. Отже, даний спір стосується саме фактичного використання земельних ділянок учасниками спору та спрямований саме на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що створюються з боку відповідачів позивачу, а не встановлення чи відновлення їх меж.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до нього скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ним було успадкована після смерті матері ОСОБА_4 земельна ділянка площею 3,47 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Чапаєвської (на даний час Мальцівської) сільської ради Козельщинського району Полтавської області. З того часу він користується даною земельною ділянкою на підставі права приватної власності. Межовими земельними ділянками є земельні ділянки, належні громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , та землі Чапаєвської (на даний час Мальцівської) сільської ради. Жодних претензій з боку власників сусідніх земельних ділянок до нього, чи у нього до власників сусідніх земельних ділянок не виникало. Зазначає, що право власності ОСОБА_1 на належну їй земельну ділянку зареєстровано фактично через шість років після того, як ним було зареєстровано його право власності на земельну ділянку. Він здійснює діяльність з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на власній земельній ділянці, яка йому належить на праві приватної власності і до земельної ділянки ОСОБА_1 не має жодного відношення. Вважає, що він жодних прав ОСОБА_1 не порушив. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції до правовідносин не застосовано ст. ст. 106, 107 ЗК України, які підлягали застосуванню, оскільки фактично між учасниками справи існує межовий спір та правовідносини неналежного визначення твердих меж земельних ділянок, а не спір щодо порушення права власності, тобто позивачем обраний не належний спосіб судового захисту, що є підставою для відмови у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник - адвокат Мізін В.М., посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасувати, справу провадженням закрити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 використовує надану їй у користування рішенням Улинівської сільської ради земельну ділянку з подальшою приватизацією та на яку має технічну документацію. При цьому звертає увагу, що фактично суд розглянув питання практичного використання суміжних земельних ділянок, що не було предметом позову та у незаконний спосіб змінив межі земельних ділянок, не маючи для цього жодних допустимих доказів. Суд не прийняв до уваги те, що встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Зазначає, що позивач, будучи у неприязних стосунках з ОСОБА_2 , чого ОСОБА_1 не заперечувала при судовому розгляді справи, свідомо або ненавмисне відмовилася від узгодження меж земельних ділянок, а суд не звернув на це уваги та прийняв рішення на користь ОСОБА_1 . Вважає, що призначена по справі земельно-технічна експертиза сама по собі не відповідає вимогам закону. В проектах землеустрою на обидві земельні ділянки, належні ОСОБА_2 , є відмітки Держгеокадастру, як державного органу реєстрації прав на землю, що дані земельні ділянки ніяких обмежень не мають, тобто ніхто не має права змінювати їх межі. У резолютивній частині рішення суд забороняє ОСОБА_2 вчиняти дії, які порушують право приватної власності ОСОБА_1 , що не доведено, а саме забороняє користуватись належною їй земельною ділянкою, про що навіть не йшлося при розгляді справи. Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні рішення сільської ради про встановлення порядку розмежування (відновлення) меж, до компетенції якої належить дане питання, так як до компетенції суду не належить встановлення або зміна розмірів і меж земельних ділянок. Суд прийняв як доказ рукописний акт про зміну меж земельних ділянок, складений Улинівським сільським головою, до компетенції якого не відноситься вирішення таких питань, дане питання не розглядалось сесією Улинівської сільської ради. Крім того зазначає, що у порушення ч.7 ст. 103 ЦПК України експерт не повідомив суд про те, що у нього відсутня необхідна кваліфікація для проведення експертизи та самовільно залучив до її проведення особу, яка не має фаху експерта у вирішення земельних питань та підписав експертний висновок по експертизі, в якій особисто не приймав участі, тобто скоїв правопорушення, а суд взяв даний експертний висновок до уваги та поклав його в основу судового рішення. Крім того вважає, що матеріали даного експертного висновку не містять навіть викопіровки (витягу) з бази даних Держгеокадастру, який би заперечував викопіровку, надану ТОВ Юніверсал сервіс груп , яка є у справі та яку не прийняв до уваги суд.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника - адвоката Мізіна ВМ. - відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 04 липня 2003 року, серія IV-ПЛ № 045954, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5586, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,47 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (т. 1 а.с. 9).

Право власності на земельну ділянку площею 3,4729 га (кадастровий номер 5322085500:00:001:0201) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2015, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.03.2015 р., індексний номер витягу 35307973 (т. 1 а.с. 10).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.01.2021 р. № НВ-5317404512021 (т. 1 а.с. 78-80) державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5322085500:00:001:0201 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої 25.03.2013 р. ДП ПІЗ, дата державної реєстрації земельної ділянки - 13.03.2015 р.

Відповідно до пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, так як державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам на території Чапаєвської сільської ради оформлені з точністю до 0,01 га, в тому числі і гр. ОСОБА_1 , земельна ділянка № НОМЕР_1 на площу 3,47 га, а по координатах з точністю 0,0001 га площа складає 3,4729 га, що при заокруглені відповідає площі акту. Межі приватизованої земельної ділянки погоджені із суміжними землевласниками (землекористувачами), про що складено акт встановлення меж земельної ділянки в натурі та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання. На підставі одержаних геодезичних даних складено кадастровий план земельної ділянки, на якому показані межові знаки в кількості 4 штук, розмір і місце розташування земельної ділянки (т. 1 а.с. 160-174).

Згідно акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі від 25.03.2013 р. (т. 1 а.с. 170), який є складовою частиною технічної документації із землеустрою, на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Чапаєвської сільської ради Козельщанського району Полтавської області від 26 вересня 2001 року землевпорядником ДП Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ОСОБА_8 за участю, у тому числі: громадянки ОСОБА_1 , суміжних землевласників (землекористувачів): ОСОБА_9 , ОСОБА_10 встановлено в натурі та погоджено межі земельної ділянки, переданої у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, площа земельної ділянки у визначених межах становить 3,4729 га, межі земельної ділянки погоджені з суміжними землевласниками, землекористувачами, зауваження відсутні.

Підписи відповідачів на зазначеному акті як суміжних землевласників або землекористувачів відсутні.

У відповідності до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 25.03.2013 р. ОСОБА_1 під нагляд на збереження передано 4 межових знаків встановленого зразка із закріпленням меж земельної ділянки в натурі, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 171).

Рішенням Полтавської обласної ради від 08.09.2016 р. відповідно до Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Чапаєвська сільська рада Козельщинського району рішенням перейменована на Мальцівську сільську раду.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 5322085500:00:001:0421, розташованої на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копіями витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.10.2019 (т. 1 а.с. 44-48), технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_3 на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5322085500:00:001:0421 (т. 1 а.с. 49-62), свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2007 (реєстровий номер 3459) (т. 1 а.с. 56).

Суміжними землевласниками належної ОСОБА_3 згідно опису меж його земельної ділянки є: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , Чапаєвська сільська рада, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 .

У відповідності до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 2008 року ОСОБА_3 під нагляд на збереження передано 5 межових знаків із закріпленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданої у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 58).

Згідно акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (т. 1 а.с. 58), який є складовою частиною технічної документації із землеустрою, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2007 р. інженером-землевпорядником ТОВ Ресурси-Центр за участю, у тому числі: ОСОБА_3 , суміжних землекористувачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , визначено в натурі та погоджено межі земельної ділянки, переданої у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, площа земельної ділянки у визначених межах становить 3,47 га, межі земельної ділянки погоджені з суміжними землевласниками, землекористувачами, зауваження відсутні.

Підписи позивача та іншого відповідача у справі ОСОБА_2 на вказаному акті не містяться.

Також згідно довідки Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 04 червня 2019 року № 256, згідно погосподарської книги № 4, номер погосподарського обліку 02-0002-1, за ОСОБА_2 числяться земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею - 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства площею - 1,11 га (т. 1 а.с. 103, 110).

Відповідно до листа Мальцівської сільської ради від 20.10.2020 року № 10, наданого на письмове звернення ОСОБА_2 , згідно ст. 46 Закону України Про землеустрій для встановлення меж розробляється проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. На даний час проект землеустрою в сільській раді відсутній, тому встановити межі села Улинівка не має можливості (т. 1 а.с. 144, 152).

Згідно довідки виконавчого комітету Мальцівської сільської ради від 21.07.2017 року № 53 (т. 1 а.с. 155) ОСОБА_2 дійсно зареєстрована та їй належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рік забудови 1970, земельна ділянка площею 0,25 га не приватизована.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2020 року, індексний номер витягу: 197467937, право власності на земельну ділянку за кадастровим номером: 5322085509:09:001:0107 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 21.01.2020 за ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 204).

За таких обставин, суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_2 станом на дату розгляду справи у суді є власницею земельної ділянки з кадастровим номером: 5322085509:09:001:0107.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.09.2019 року (т. 1 а.с. 206 - 209) цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером: 5322085509:09:001:0107: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Суміжними землевласниками (землекористувачами) цієї земельної ділянки є ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , Мальцівська сільська рада (т. 1 а.с. 209).

Відповідно до акту погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами від 15.08.2019 року (т. 1 а.с. 222), який є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно рішення Мальцівської сільської ради від 17.08.2017 року 15 сесії 7 скликання, гр. ОСОБА_2 , кадастровий номер: земельної ділянки з кадастровим номером: 5322085509:09:001:0107 (т.1 а.с. 211 - 229), у присутності сторін встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), місце розташування земельної ділянки показано на викопіюванні, яке входить до складу технічної документації, при погодженні меж земельної ділянки в присутності представників сільської ради суміжний землекористувач ОСОБА_10 підписувати акт погодження меж земельної ділянки відмовився.

З акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 2019 року вбачається, що межі земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером: 5322085509:09:001:0107 закріплені в натурі межовими знаками у кількості 5 шт. (т. 1 а.с. 223).

Згідно кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером: 5322085509:09:001:0107 суміжними землевласниками (землекористувачами) земельної ділянки ОСОБА_2 є Мальцівська сільська рада, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 224).

Відповідно до Графічного матеріалу на якому зазначено місце розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 5322085509:09:001:0107, 5322085500:00:001:0157, 5322085500:00:001:0201, 5322085500:00:001:0421 (т. 1 а.с. 198) без вихідних реквізитів та підписів осіб, що склали такий графічний матеріал та без підпису осіб, що його замовили, зазначені у графічному матеріалі земельні ділянки, у тому числі: 5322085509:09:001:0107 ( ОСОБА_2 ), 5322085500:00:001:0201 ( ОСОБА_1 ), 5322085500:00:001:0421 ( ОСОБА_3 ) та 5322085500:00:001:0157 не перетинаються.

При цьому, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів складення графічного матеріалу саме товариством ТОВ Юніверсал сервіс груп , основним видом економічної діяльності якого згідно виписки з ЄДРЮОФОПГФ (т. 1 а.с. 196-197) є - купівля та продаж власного нерухомого майна.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення п`ятої сесії Чапаєвської сільської ради сьомого скликання від 16.05.2016 р. № 14 громадянці ОСОБА_2 жительці села Улинівка надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,11 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області в межах села Улинівка; зобов`язано ОСОБА_2 подати погоджений проект землеустрою до сесії сільської ради для затвердження; здійснити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (т. 1 а.с. 120).

На замовлення гр. ОСОБА_2 у 2020 році ТОВ Компанія ТЕРРА-Макс виготовлено проект землеустрою № 9778-п щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства. Оригінал проекту землеустрою досліджувався експертом та повернутий відповідачці ОСОБА_2 після розгляду справи за її заявою.

Доказів затвердження проекту землеустрою та реєстрації цієї земельної ділянки відповідач ОСОБА_2 та її представник до суду першої інстанції не надали.

Зі сторони відповідача ОСОБА_2 будь-яких доказів на підтвердження її права власності на земельну ділянку, що межує зі земельною ділянкою позивача, суду першої інстанції не надано.

На підставі пояснень учасників справи та вище вказаних доказів, у тому числі викопіровки земельної ділянки, на яку посилався представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мізін М.В., та проекту землеустрою на земельну ділянку, право власності на яку має намір оформити відповідач ОСОБА_2 , судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка позивача ОСОБА_1 та земельна ділянка, якою фактично без правовстановлюючих документів користується відповідач ОСОБА_2 , є суміжними.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач зверталася для вирішення земельного спору, що виник між нею та відповідачами, до органів поліції та місцевого самоврядування, а також до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Так, 06 липня 2020 року ОСОБА_10 та ОСОБА_1 зверталися із заявою до Мальцівського сільського голови про створення тимчасової комісії з обстеження належних їм земельних ділянок з кадастровими номерами 5322085500:00:001:0201 та 5322085500:00:001:0157, площею 3,4729 га та 0,7102 га, які знаходяться на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою встановлення факту неправомірного посіву та користування частиною належних їм земельних ділянок (т. 1 а.с. 11).

Мальцівською сільською радою було створено тимчасову комісію, яка провела обстеження земельних ділянок та склала відповідний акт обстеження (т. 1 а.с. 12).

Згідно акту обстеження земельних ділянок кадастрові номери 5322085500:00:001:0201 та 5322085500:00:001:0157 на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 07 липня 2020 року (т. 1 а.с. 13) комісія провела обстеження земельних ділянок та в результаті проведеного огляду комісія виявила, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 і має кадастровий номер 5322085500:00:001:0201, площею 3,4729 га, яка знаходиться на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суміжним користувачем якої є ОСОБА_2 , посіяна кукурудза орієнтовною площею 0,41 га та здійснено дискування стерні орієнтованою площею 0,11 га. Також на даній земельній ділянці накатана польова дорога орієнтовною шириною 4 метри та довжиною 230 метрів, площа якої згідно підрахунків складає 0,0920 га, з іншої сторони земельної ділянки, суміжним користувачем якої є ОСОБА_3 , посіяна пшениця орієнтовною площею 0,0521 га та накатана польова дорога орієнтовною шириною 3 метри та довжиною 92 метри, площа якої згідно підрахунків становить 0,0276 га.

На звернення ОСОБА_10 та ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та управління з контролю за використанням та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 липня 2020 року з проханням провести перевірку в частині фактичного використання (з проведенням обмірів) ОСОБА_10 та ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровими номерами 5322085500:00:001:0201 та 5322085500:00:001:0157 відповідно, які розташовані на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, та вжити відповідних заходів (т. 1 а.с. 14), Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надана відповідь від 03.08.2020 № 1168/6-20 (т. 1 а.с. 15), згідно якої за відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 3,4729 га кадастровий номер 5322085500:00:001:0201, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 , наявність підписаних актів приймання-передачі межових знаків зберігання свідчить про відсутність претензій та зауважень до існуючих меж; роз`яснено порядок відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та рекомендовано звернутися до суду.

15 липня 2020 ОСОБА_1 зверталася до Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУ НП у Полтавській області з прохання провести перевірку за фактом незаконного, на її думку, використання земельних ділянок, у тому числі за кадастровим номером 5322085500:00:001:0201, та встановити осіб, які неправомірно використовують частину належної їй на праві власності земельної ділянки та притягнути порушників до юридичної відповідальності (т. 1 а.с. 16).

У відповідь Козельщинське ВП Кобеляцького ВП ГУ Національної поліції в Полтавській області від 07.08.2020 № 5345/115/124/01-2020 на звернення ОСОБА_1 повідомило про відсутність ознак кримінального правопорушення події та відмовило у реєстрації кримінального провадження (т. 1 а.с. 17), після чого позивач звернулася до суду з відповідною позовною заявою.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої постановлено питання: чи відповідає порядок фактичного користування громадянами ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером: 5322085500:00:001:0201, ОСОБА_2 - земельною ділянкою з кадастровим номером: 5322085509:09:001:0107, ОСОБА_3 - земельною ділянкою з кадастровим номером: 5322085500:00:001:0421 встановленим (визначеним) межам цих земельних ділянок та правовстановлюючим документам на земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Згідно висновку експерта № 883, складеного 30.07.2021 р. за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 533/881/20, порядок фактичного користування громадянкою ОСОБА_1 - земельною ділянкою з кадастровим номером 5322085500:00:001:0201 не відповідає встановленим (визначеним) межам цієї земельної ділянки та правовстановлюючим документам на земельну ділянку ОСОБА_1 . Порядок фактичного користування громадянкою ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 5322085509:09:001:0107 не відповідає встановленим (визначеним) межам цієї земельної ділянки та правовстановлюючим документам на земельну ділянку ОСОБА_2 . Порядок фактичного користування громадянином ОСОБА_3 земельною ділянкою з кадастровим номером 5322085500:00:001:0421 не відповідає встановленим (визначеним) межам цієї земельної ділянки та правовстановлюючим документам на земельну ділянку ОСОБА_3 (т. 2 , а.с. 33, зворот).

Отже, згідно даного висновку експерта, і позивач ОСОБА_1 , і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуються належними їм земельними ділянками з порушенням встановлених меж земельних ділянок та не у відповідності до правовстановлюючих документів.

Так, експертом методом натурного дослідження земельних ділянок у присутності позивача ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та аналізом наданих на дослідження технічних і правовстановлюючих документів та співставленням розмірів меж, площ та конфігурацій земельних ділянок, а також з урахуванням проведених топографо-геодезичних робіт, встановлено, що площа земельної ділянки відповідно до Державного земельного кадастру 5322085500:00:001:0201 гр. ОСОБА_1 складає 3,4729 га, із них площа земельної ділянки фактичного користування гр. ОСОБА_1 складає 2,6618 га, площа накатаної польової дороги на даній земельній ділянці складає 0,1121 га, площа засадженим садом гр. ОСОБА_2 на даній земельній ділянці складає 0,0194 га, площа під незібраною кукурудзою на даній земельній ділянці складає 0,2136 га, площа земельної ділянки, що передбачається відвести гр. ОСОБА_2 відповідно до проекту землеустрою № 9778-п щодо відведення земельної ділянки складає 0,4098 га, площа земельної ділянки засадженою кукурудзою гр. ОСОБА_3 на даній земельній ділянці складає 0,0813 га, у фактичному користуванні гр. ОСОБА_1 є земельна ділянка площею 0,0250 га суміжного землеволодіння з кадастровим номером 5322085500:00:001:0106 гр. ОСОБА_9 .

Площа земельної ділянки відповідно Державного земельного кадастру 5322085500:00:001:0421 гр. ОСОБА_3 складає 3,4700 га, з них площа земельної ділянки фактичного користування гр. ОСОБА_3 складає 2,6760 га, площа перетину (накладення) на земельну ділянку 5322085500:00:001:0201 гр. ОСОБА_1 складає 0,0812 га.

Площа земельної ділянки відповідно Державного земельного кадастру 5322085509:09:001:0107 ОСОБА_2 складає 0,2500 га, площа земельної ділянки фактичного користування складає 0,2917 га. Крім цього, гр. ОСОБА_2 передбачається відвести відповідно до проекту землеустрою № 9778-п щодо відведення земельну ділянку площею 0,4098 га, а також засаджена земельна ділянка незібраною кукурудзою площею 0,2136 га, що позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 фактично є власниками суміжних земельних ділянок.

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 користується суміжною земельною ділянкою, зареєстрованого права власності на яку не має, станом на дату розгляду справи земельна ділянка відповідачки не є сформованою, доказів присвоєння їй кадастрового номеру та набуття на неї права власності суду надано не було.

Частина земельної ділянки позивача засаджена відповідачем ОСОБА_2 садом та кукурудзою, частина - кукурудзою відповідачм ОСОБА_3 , частина площі земельної ділянки позивача використовується відповідачами у якості накатаної дороги.

З врахуванням висновку експерта суд першої інстанцій встановив, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично користуються земельною ділянкою позивача, зокрема шляхом насадження сільськогосподарських культур та як дороги.

Таким чином, факт створення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачці з боку відповідачів суд першої інстанції визнав доведеним на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, у тому числі на підставі висновку експерта (т.2 а.с. 28- 45) та акту обстеження земельних ділянок від 07.07.2020 р. (т.1 а.с. 13).

Доводи відповідачів про незаконність акту обстеження та недопустимість його як доказу з тих підстав, що такий акт обстеження не підписували відповідачі, суд першої інстанції відхилив, оскільки визнав такий доказ допустимою формою фіксації факту створення перешкод у користуванні земельною ділянкою та користування земельною ділянкою третіми особами. Іншого доказу на спростування викладеного у акті обстеження земельних ділянок (т. 1 а.с. 13) відповідачі не надали.

Крім того, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідачів про те, що вони користуються власними ділянками у тих межах, що їм було встановлено, а даний спір стосується не усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача, а фактично спрямований на зміну встановлених меж земельних ділянок.

З матеріалів справи вцілому та з висновку експерта зокрема, а також з графічного матеріалу розташування земельних ділянок (т. 1 а.с. 198), на який посилався представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мізін В.М., судом першої інстанції встановлено, що розміри меж і площі земельних ділянок є ідентичними кадастровим планам та правовстановлюючим документам на земельні ділянки, за виключенням земельної ділянки, яку фактично займає відповідачка ОСОБА_2 , та яку тільки має намір отримати у власність.

Фактичний же порядок користування земельними ділянками не відповідає закріпленому межовими знаками та технічною документацією на земельні ділянки. Отже, даний спір стосується саме фактичного використання земельних ділянок учасниками спору та спрямований саме на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що створюються з боку відповідачів позивачці, а не встановлення чи відновлення їх меж.

З цих підстав суд першої інстанції не прийняв до уваги Графічний матеріал на якому зазначено місце розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 5322085509:09:001:0107, 5322085500:00:001:0157, 5322085500:00:001:0201, 5322085500:00:001:0421 (т. 1 а.с. 198), на якому як на доказі наполягав представник відповідача ОСОБА_2 , оскільки такий доказ не спростовує факти створення фактичних перешкод з боку відповідачів у користуванні належною позивачу земельною ділянкою. Крім того, цей доказ не оформлений належним чином, оскільки не підписаний замовником, особою, що виготовила такий графічний матеріал, не містить будь-яких реквізитів (дату, номер), назви виконавця тощо, що викликає сумніви у його належності та допустимості як доказу.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13 про недопустимість та неналежність як доказу висновку експерта суд першої інстанції відхилив, так як за інформацією, розміщеною у відкритому доступі в Реєстрі атестованих судових експертів за посиланням: https://rase.minjust.gov.ua/, експерт Рудавка Микола Сергійович має відповідну кваліфікацію для здійснення земельно-технічних експертиз та є експертом Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", якому судом доручено проведення експертизи. Доказів залучення до проведення експертизи інших фахівців (землевпорядників) матеріали справи не містять і представник відповідачки таких доказів до суду не надав. Окрім того, особисто представник відповідача ОСОБА_2 не був присутній при натурному дослідженні земельних ділянок, яке проводилося у присутності позивача ОСОБА_14 , відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які ці доводи представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мізіна В.М. не підтвердили. Безпідставними також визнані судом першої інстанції доводи про неврахування експертом певних доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема, викопіровки на земельні ділянки, оскільки експерту судом на експертне дослідження передавалися усі матеріали справи, у тому числі і ті, на які посилався представник. Порушень ч. 3 ст. 7 (яка встановлює, що виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз) та ст. 10 (вимоги до осіб, які можуть бути судовими експертами) Закону України Про судову експертиз судом під час судового розгляду справи не встановлено також.

Рішення п`ятої сесії Чапаєвської сільської ради сьомого скликання від 16.05.2016 № 14 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , надане відповідачем ОСОБА_2 , не спростовує доводів позивач, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою та виготовлення такого проекту не гарантує особі отримання земельної ділянки. При цьому судом врахована правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17.

Крім того, суд першої інстанції встановив що відповідач ОСОБА_15 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою та виготовила такий проект пізніше, ніж виникло право власності на суміжну земельну ділянку у позивача. Доказів затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку, що має намір отримати у власність відповідачка ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, право власності або право користування на неї у встановленому законом порядку не зареєстроване.

Посилання відповідача ОСОБА_2 та її представника на той факт, що відповідач не погоджувала межі, не підписувала заяву, справжність підпису на якій би посвідчувався нотаріально, на зміну меж наданої їй у користування земельної ділянки, як на підставу для відмови у задоволенні позову, є безпідставними, оскільки зміна, встановлення чи відновлення меж земельних ділянок не є предметом даного позову.

Посилання відповідачів на відсутність доказів того, що земельна ділянка позивача межує з земельними ділянками відповідачів та ними створюються позивачу будь-які перешкоди у користуванні земельною ділянкою, то суд першої інстанції їх відхилив, оскільки такі факти підтвердилися топографо-геодезичною зйомкою, що була досліджена та оцінена експертом як фахівцем у сфері Досліджень з питань землеустрою .

Посилання відповідача ОСОБА_2 та її представника на ст. 123, ч. 6 ст. 118, ч. 4, 5 ст. 158 Земельного кодексу України як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки наведені норми матеріального права не стосуються предмета позову, не врегульовують спірні правовідносини, крім того ст. 158 ЗК України не забороняє особі звертатися безпосередньо до суду за захистом своїх прав та інтересів від порушень з боку інших осіб.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Улинівка як адміністративно-територіальної одиниці, на виконання вимог ст. 46 Закону України Про землеустрій , не визнано підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач, відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 вже набули право власності на земельні ділянки ( ОСОБА_2 на одну земельну ділянку), які у фактичному користуванні межують.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на незаконність Державного акту на право приватної власності на землю, що належить позивачці, суд першої інстанції відхилив, оскільки станом на дату розгляду справи такий акт є дійсним, жодною особою у судовому порядку не оспорений, право власності позивачки належним чином зареєстроване, та, відповідно, законність такого права власності позивача презюмується, допоки не буде доведено зворотне у судовому порядку.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що у межах розгляду даної справи не досліджується та не перевіряється законність процедури видачі Державного акту на право приватної власності на землю позивачу, оскільки відповідачі такі самостійні вимоги не заявляли та з відповідним зустрічним позовом до позивача не зверталися.

Безпідставним визнані також посилання представника відповідача ОСОБА_2 на абз. 3 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , згідно якого рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним , оскільки у даній справі не оскаржуються рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, спір не стосується припинення права власності або права користування земельними ділянками.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 350/67/15-ц (постанова від 20.03.2019), на яку посилався представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13 та яку просив суд застосувати до спірних правовідносин, суд першої інстанції не застосував, оскільки обставини даної справи та справи № 350/67/15-ц визнав не релевантними. Так, у справі № 350/67/15-ц спір стосувався визнання протиправними дій сільської ради, визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжними землекористувачами, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішень сільської ради. Велика Палата зробила висновок у наведеній справі, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення. У іншій частині вимог, у тому числі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою , Велика Палата Верховного Суду у наведеній представником відповідачки справі правових висновків не зробила та направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У даній же справі, спір не стосується встановлення меж земельних ділянок. Предметом спору у даній справі є усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою з боку інших.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Нестеренка Д.Г. про неналежність відповідача суд першої інстанції також відхилив, оскільки факт безпідставного користування відповідачем ОСОБА_3 частиною земельної ділянки позивача підтверджується висновком експерта та актом обстеження земельних ділянок.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що ним не змінювалися межі земельної ділянки після отримання її у власність, не спростовує факт створення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою шляхом насадження на ній кукурудзи та використання частини земельної ділянки для проходу/проїзду як дороги.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 про обов`язковість для задоволення позову встановлення вини у діях особи, яка створює перешкоди у користуванні чи розпорядження майном власнику майна, є помилковими, оскільки такі умови для захисту права власника ст. 391 ЦКУ та ч. 2 ч. 3 ст. 152 ЗК України, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не передбачають. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Встановивши, що позивачем надано докази, якими встановлено фактичне використання відповідачами належною позивачу на праві власності земельною ділянкою та вчинення відповідачами перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки.

При цьому враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2021у справі № 345/4434/18.

Разом з тим, суд першої інстанції врахував доводи представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Нестеренка Д.Г. у тій частині, що наявними у матеріалах справи доказами не доведено факт порушення з боку відповідача ОСОБА_3 , а так само і з боку відповідача ОСОБА_2 щодо створення відповідачами перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачки шляхом випасання худоби, будівництва та володіння, розпорядження належною їй земельною ділянкою. В цій частині позовних вимог суд першої інстанції визнав їх недоведеними та прийшов до висновку про відмову у їх задоволенні.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322085500:00:001:0201 площею 3,4729 га., що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Земельна ділянка позивача сформована у 2015 році та її межі встановлені в натурі, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (т.1 а.с. 78-80).

Правомірність набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку учасниками справи не оспорюється.

Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної із позивачем земельної ділянки. За нею рахуються земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею - 1,11 га, проте, відносно земельної ділянки площею 1,11 га, то судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_15 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою на цю ділянку та виготовила такий проект пізніше, ніж виникло право власності на суміжну земельну ділянку у позивача, при цьому, доказів затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку, яку має намір отримати у власність відповідач ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, право власності або право користування у встановленому законом порядку за ОСОБА_2 не зареєстроване.

Відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 5322085500:00:001:0421, розташованої на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою кадастровий номер 5322085500:00:001:0201, площею 3,4729 га, яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати обробіток, посів будь-яких сільськогосподарських культур, проїзд, прохід, випасання худоби, будівництва та створення будь-яких інших перешкод ОСОБА_3 заборонити здійснювати обробіток, посів будь-яких сільськогосподарських культур, проїзд, прохід, випасання худоби, будівництво та створювати будь-які інші перешкоди ОСОБА_1 володіти, розпоряджатися, та користуватися належною їй земельною ділянкою.

Згідно акту обстеження земельних ділянок кадастрові номери 5322085500:00:001:0201 та 5322085500:00:001:0157 на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 07 липня 2020 року встановлено, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , і має кадастровий номер 5322085500:00:001:0201, площею 3,4729 га, яка знаходиться на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суміжним користувачем якої є ОСОБА_2 , посіяна кукурудза орієнтовною площею 0,41 га та здійснено дискування стерні орієнтованою площею 0,11 га. Також на даній земельній ділянці накатана польова дорога орієнтовною шириною 4 метри та довжиною 230 метрів, площа якої згідно підрахунків складає 0,0920 га, з іншої сторони земельної ділянки, суміжним користувачем якої є ОСОБА_3 , посіяна пшениця орієнтовною площею 0,0521 га та накатана польова дорога орієнтовною шириною 3 метри та довжиною 92 метри, площа якої згідно підрахунків становить 0,0276 га (т. 1 а.с. 13).

При цьому, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично не заперечують встановлених даним актом обставин, оскільки у своїх запереченням вказують, що такий порядок земельними ділянками встановлений впродовж багатьох років їх родинами до набуття права власності на суміжну із позивачем ОСОБА_1 земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ним було успадкована після смерті матері ОСОБА_4 земельна ділянка площею 3,47 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Чапаєвської (на даний час Мальцівської) сільської ради Козельщинського району Полтавської області і з того часу він користується даною земельною ділянкою на підставі права приватної власності, то ці доводи не спростовують законність рішення суду першої інстанції та правильність висновку суду, зокрема і про те, що таке користування цією земельною ділянкою довгий час не спростовує порушення прав позивача та необхідність усунення порушень.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що межовими земельними ділянками є земельні ділянки, належні громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , та землі Чапаєвської (на даний час Мальцівської) сільської ради, що жодних претензій з боку власників сусідніх земельних ділянок до нього чи у нього до власників сусідніх земельних ділянок не виникало, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та законність його рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те. що право власності ОСОБА_1 на належну їй земельну ділянку зареєстровано фактично через шість років після того, як ним було зареєстровано його право власності на земельну ділянку, що він здійснює діяльність з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на власній земельній ділянці, яка йому належить на праві приватної власності і до земельної ділянки ОСОБА_1 не має жодного відношення, що він жодних прав ОСОБА_1 не порушив, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається зі списку, доданого до рішення від 20.09.2001 року Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області Про затвердження проекту організації території земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право приватної власності на землю , під № 522 значиться земельна ділянка ОСОБА_1 , під №532 - земельна ділянка ОСОБА_4 , яку успадкував відповідач ОСОБА_3 (т.1 а.с. 168-169), на викопіровці-схемі розпаювання земель (т.1 а.с. 202) значаться ці земельні ділянки (паї) розміром 3,47 га кожна, без накладень одна на одну.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те , що судом першої інстанції до правовідносин не застосовано ст. ст. 106, 107 ЗК України, які підлягали застосуванню, т.я. фактично між учасниками справи існує межовий спір та правовідносини неналежного визначення твердих меж земельних ділянок, а не спір щодо порушення права власності, тобто позивачем обраний не належний спосіб судового захисту, що є підставою для відмови у позові, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що межові знаки спірної земельної ділянки були встановлені в натурі і у даному випадку відсутній спір з приводу визначення меж земельних ділянок, що має місце вчинення відповідачами перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою, яка їй належить на праві приватної власності.

Так, згідно висновку експерта № 883 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 533/881/20 від 30.07.2021, порядок фактичного користування громадянкою ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 5322085500:00:001:0201 не відповідає встановленим (визначеним) межам цієї земельної ділянки та правовстановлюючим документам на земельну ділянку ОСОБА_1 . Порядок фактичного користування громадянкою ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 5322085509:09:001:0107 не відповідає встановленим (визначеним) межам цієї земельної ділянки та правовстановлюючим документам на земельну ділянку ОСОБА_2 . Порядок фактичного користування громадянином ОСОБА_3 земельною ділянкою з кадастровим номером 5322085500:00:001:0421 не відповідає встановленим (визначеним) межам цієї земельної ділянки та правовстановлюючим документам на земельну ділянку ОСОБА_3 (т. 2 , а.с. 33).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що, встановивши, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушують права позивача на користування земельною ділянкою за кадастровим номером 5322085500:00:001:0201, площею 3,4729 га, яка належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою шляхом заборони ОСОБА_2 створювати перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом здійснення обробітку, посіву будь-яких сільськогосподарських культур, проїзду, проходу по земельній ділянці, а також заборони ОСОБА_3 створювати перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом здійснення обробітку, посіву будь-яких сільськогосподарських культур, проїзду, проходу по земельній ділянці , оскільки наданими позивачем доказами доведено порушення її прав, які у розумінні статті 319 ЦК України, підлягають судовому захисту.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та її представник - адвокат Мізін В.М. про те, що у матеріалах справи відсутні графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 використовує надану їй у користування рішенням Улинівської сільської ради земельну ділянку з подальшою приватизацією та на яку має технічну документацію, що фактично суд розглянув питання практичного використання суміжних земельних ділянок, що не було предметом позову та у незаконний спосіб змінив межі земельних ділянок, не маючи для цього жодних допустимих доказів, що суд не прийняв до уваги те, що встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідачі не спростували доводів позивача та не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, судом першої інстанції достатньо повно та обгрунтовано досліджено усі доводи відповідачів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та її представник - адвокат Мізін В.М. про те, що позивач, будучи у неприязних стосунках з ОСОБА_2 , чого ОСОБА_1 не заперечувала при судовому розгляді справи, свідомо або ненавмисно відмовилася від узгодження меж земельних ділянок, а суд не звернув на це уваги та прийняв рішення на користь ОСОБА_1 , що призначена у справі земельно-технічна експертиза сама по собі не відповідає вимогам закону, що у проектах землеустрою на обидві земельні ділянки, належні ОСОБА_2 , є відмітки Держгеокадастру, як державного органу реєстрації прав на землю, що дані земельні ділянки ніяких обмежень не мають, тобто ніхто не має права змінювати їх межі, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають дійсності та не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та її представник - адвокат Мізін В.М. про те, що у резолютивній частині рішення суд забороняє ОСОБА_2 вчиняти дії, які порушують право приватної власності ОСОБА_1 , що нею суду не доведено, а саме забороняє користуватись належною їй земельною ділянкою, про що навіть не йшлося при розгляді справи, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають дійсності.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та її представник - адвокат Мізін В.М. також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_13 про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15ц (провадження № 14-652цс18), оскільки, висновки, зазначені у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, суд виходив із конкретних обставин справи та із наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наведені у апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції сторонам надавався строк для мирного вирішення спору, проте, із наданих позивачем доказів вбачається, що позивач вживала заходи для вирішення спору мирним шляхом, а саме, 05.01.2022 року нею були направлені листи - пропозиції на адресу відповідачів про необхідність до 21.01.2022 року провести за участю спеціаліста - інженера-землевпорядника визначення на місцевості меж земельних ділянок, які належать позивачу та відповідачам, тобто, за участю усіх учасників спору. 21.01.2022 року позивачем було укладено договір №022/22 на виконання проектно-вишукувальних робіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належить позивачу, з ФОП ОСОБА_16 . Проте, комісія у складі інженера-землевпорядника Довбні М.М., діловода відділу земельних ресурсів Козельщинської селищної ради Родіної Н.В. та депутата Козельщинської селищної ради Опришко О.І. у присутності позивача та відповідача ОСОБА_2 21.01.2022 року склала акт про те, що ОСОБА_2 відмовилася від визначення меж належної їй земельної ділянки, а ОСОБА_3 не з`явився для проведення визначення меж його земельної ділянки (т.3 а.с. 52-57).

Зазначене вказує на те, що відповідачі самоусунулися від встановлення меж спірних земельних ділянок на місцевості у порядку вирішення спору мирним шляхом та не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів своїх апеляційних скарг.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavinandothersv. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Згідно п. в ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції 20 грудня 2021 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Марченком В.В. заявлено клопотання про залучення доказів щодо розміру понесених судових витрат, зокрема розрахунку №2 суми гонорару за договором про надання правової допомоги №б/н від 06 липня 2020 року, акту наданих послуг №2 від 20 грудня 2021 року та копії квитанції №17 від 20.12.2021 року про сплату гонорару у розмірі 7 700 грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами,до суду апеляційної інстанції від відповідачів не надходило.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що надані представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Марченком В.В. документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а саме 7 700 грн. Вказаний розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та підлягає розподілу за результатами розгляду справи шляхом стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 3 850 грн. з кожного на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та її представника - адвоката Мізіна Василя Миколайовича - залишити без задоволення.

РішенняКозельщинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з кожного на користь ОСОБА_1 по 3 850 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 січня 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов