Постанова

від 09.12.2021 по справі 920/309/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. Справа№ 920/309/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.12.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ"

на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 (повний текст рішення підписано 25.11.2020)

у справі №920/309/20 (суддя Яковенка В.В.)

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД"

про стягнення 228.754,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

Сумська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" про стягнення 228.754,61 грн безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.09.2016 по 31.08.2019.

З посиланням на приписи статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) позивач указував на те, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). Відтак відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що позивачем не обґрунтовано належними доказами наявність кондикційних зобов`язань в цілому, не обґрунтовано розрахунок коштів, безпідставно збережених відповідачем; позивач не наділений правом контролювати повноту, розмір та своєчасність внесення плати за землю, відповідач протягом спірного періоду продовжував сплачувати орендну плату, заборгованість з оплати за землю відсутня; позивач не наділений належними та достатніми підставами заявляти відповідні позовні вимоги.

Також відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про застосування позовної давності, посилаючись на те, що вимоги позивача заявлені за період з 01.09.2016, тобто поза межами загального строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі №920/309/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" на користь Сумської міської ради 228754,61 грн. (двісті двадцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 61 копійка) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.09.2016 по 31.08.2019. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 3431,32 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що ТОВ "СП СтройселміАТИ", не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутністю укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Сумською міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком не безпідставно очікував; при цьому судом встановлено, що розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2016 по 31.08.2019, зазначений у позовній заяві, є обґрунтованим та відповідає положенням чинного законодавства, оскільки його розрахунок проведений на підставі нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного уповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради, що діяла в спірний період. Суд дійшов висновку про те, що заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки позов подано в межах трирічного строку на звернення до суду; при цьому, посилаючись на листування сторін щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про переривання строку позовної давності.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі №920/309/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву. При цьому, скаржник зазначив про те, що правовідносини сторін, пов`язані з укладенням нового договору оренди земельної ділянки, в яких є спір щодо площі земельної ділянки, формування нових земельних ділянок, а також фактичних землекористувачів, жодним чином не пов`язані з грошовими вимогами позивача до відповідача щодо стягнення безпідставно збережених коштів, а тому помилковим є висновок суду щодо переривання строку позовної давності та не застосування позовної давності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі №920/309/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

01.02.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі №920/309/20 до перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19 за позовом фізичної особи-підприємця Лешика І.І. до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №920/309/20, повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі №920/309/20 розглядатиметься у судовому засіданні 18.11.2021.

15.11.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі стосовно обставин, встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій у справі №920/1268/19 за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Стройселміати", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД", про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, кадастровий номер: 5910136600:03:001:0046.

17.11.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення у справі стосовно обставин, встановлених у судових рішеннях у справі №920/1268/19.

09.12.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення у справі стосовно фактів, встановлених у судових рішеннях у справі №920/1268/19; щодо застосування висновків суду у справі №920/308/20; щодо дій відповідача, направлених на укладення договору оренди; щодо плати за використання земельної ділянки.

В судове засідання апеляційної інстанції 09.12.2021 представник третьої особи не з`явився.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.12.2021 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі №920/309/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.12.2021 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, встановив наступне.

16.09.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до пунктів 1.1, 1.3 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю нежитлові приміщення: склад цегляний літ. Н - площею 1243,1 кв.м, склад цегляний літ Д - площею 913,0 кв.м., склад металевий каркас літ Ж - площею 171,1 кв.м, гараж цегляний літ Т - площею 27,1 кв.м, на неприватизованій земельній ділянці, що підтверджується довідкою №1397 від 15.09.2005, виданою Сумською регіональною філією центру ДЗК Сумського міського відділу, які знаходяться за адресою: місто Суми, вулиця Скрябіна, будинок 5, а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт, сплатити його ціну у термін, визначений цим договором, та здійснити реєстрацію об`єкта в Комунальному підприємстві "Сумське міське бюро технічної інвентаризації". Право власності на об`єкт переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Таранушич В.В. 16.09.2005, зареєстровано в реєстрі за №2544; 20.09.2005 зареєстровано за місцем знаходження нежилого приміщення КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний номер 6932034, номер запису 192 в книзі 13.

12.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" набуло право приватної власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 2729,6 кв.м (нежитлові приміщення під літ. Д-ІІ (склад загальною площею 1092,5 кв.м), Ж-І (тарний цех загальною площею 171,1 кв.м), Н-І (овочесховище загальною площею 1243,1 кв.м), Т-І (сушка загальною площею 27,1 кв.м), Р-І (склад 101,7 кв.м), С-І (склад 94,1 кв.м), З (сушка), М (навіс), О (пилорама)), розташованого за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.11.2015 індексний номер 47529753.

Майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,6226 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136600:03:001:0046, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, власником якої є Сумська міська рада.

22.02.2006 Сумська міська рада прийняла рішення № 1627-МР "Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради", відповідно до якого за рахунок земель промисловості Сумської міської ради надано Товариству з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" в оренду земельну ділянку площею 0,6226 га, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, строком на 10 років.

Право оренди зареєстровано 28.12.2006.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди земельної ділянки від 05.09.2006, укладеного між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, площею 0,6226 га.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що договір укладений строком до 22.02.2016.

Відповідно до п. 5.3. договору однією з підстав припинення цього договору є закінчення строку дії договору.

Як зазначає позивач, після припинення строку дії договору оренди, переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач не скористався, інших договорів оренди позивач із відповідачем не укладав.

13.12.2017 Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником нерухомого майна загальною площею 0,2729 га за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:03:001:0046, площею 0,6226 га; на час складання акту відповідач користується цією земельною ділянкою без оформленого права оренди.

27.03.2019 Сумська міська рада прийняла рішення № 4810-МР "Про надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "СП Стройселміати" за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5", яким вирішила надати відповідачу за його зверненням в оренду спірну земельну ділянку, запропонувавши йому в місячний термін з дня прийняття рішення звернутися до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради для укладання договору оренди земельної ділянки.

Проте, як зазначає позивач, з дати прийняття зазначеного рішення і до моменту звернення з позовом, відповідач не скористався своїм правом на укладання договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим користується нею без зареєстрованого права оренди.

16.09.2019 комісією з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавств, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.01.2019 №49 та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.03.2019 №137, складено акт, відповідно до якого розмір збитків, тобто неодержаного доходу за користування земельною ділянкою ТОВ "СП СтройселміАТИ", становить 228.754,61 грн.

Даний акт затверджено виконавчим комітетом Сумської міської ради, про що 12.11.2019 складено рішення №623 "Про затвердження акта комісії про визначення збитків, заподіяних ТОВ "СП СтройселміАТИ" територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельної ділянки по вул. Скрябіна, 5 з порушенням законодавства".

Предметом позову у даній справі є вимога Сумської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ", як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати, згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України, за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником земельної ділянки (Сумською міською радою) договору оренди.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем обчислені безпідставно збережені відповідачем за рахунок позивача кошти за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 у розмірі 228.754,61 грн, виходячи з загального розміру земельної ділянки площею 0,6226 га.

У повідомленні виконавчого комітету Сумської міської ради від 25.11.2019 №2206/03.0202-08 відповідачу запропоновано відшкодувати збитки, визначені в Акті від 16.09.2019.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що спірну земельну ділянку позивачу за актом приймання-передачі не повертав, продовжував сплачувати до бюджету в повному обсязі орендну плату в порядку, розмірі та у строки, визначені договором оренди від 05.09.2006. Протягом спірного періоду позивач не звертався з вимогами до відповідача про повернення земельної ділянки у комунальну власність та не заперечував щодо отримання від відповідача грошових коштів за договором оренди. Крім того, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідач звертав увагу суду на те, що спірною земельною ділянкою користуються декілька власників нерухомого майна, розташованого на ній, а також зазначив, що ними вчинялись дії щодо поділу земельної ділянки та укладення нових договорів оренди землі.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельним кодексом України в статті 206 визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п. 14.1.147 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру вказаних збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Пунктами 2, 3 цього Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. Відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Таким чином, право власників землі та землекористувачів підлягає захисту шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

З Акту комісії про визначення збитків від 16.09.2019, вбачається, що комісія діє на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.01.2017 № 49 (далі за текстом - "Рішення виконкому СМР № 49") та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.03.2019 № 137, а також у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

У преамбулі Рішення №49 зазначено основну мету створення та діяльності Комісії - з метою посилення контролю за використанням земель територіальної громади м. Суми та визначення розмірів збитків, завданих внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства, відповідно до статей 12, 156, і 157 Земельного кодексу України, Закону України "Про охорону земель", Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі за текстом - Порядок КМУ № 284).

Відповідно пункту 2.6 Рішення виконкому Сумської міської ради № 49, після підписання акта про визначення збитків та затвердження його рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради, структурний підрозділ Сумської міської ради, діяльність якого пов`язана із врегулюванням земельних відносин готує та направляє юридичним або фізичним особам, які мають відшкодувати збитки, повідомлення про необхідність відшкодування збитків у місячний термін.

Відповідно пункту 2.11 Рішення виконкому Сумської міської ради №49, у випадку недосягнення сторонами згоди або неотримання результатів розгляду повідомлення про необхідність відшкодування збитків у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, структурний підрозділ Сумської міської ради, діяльність якого пов`язана із врегулюванням земельних відносин направляє інформацію про використання земельних ділянок з порушенням законодавства до органів прокуратури та готує позов про примусове відшкодування і збитків в судовому порядку.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, площею 0,6226 кв.м, є сформованою в розумінні ст.79-1 Земельного кодексу України, має визначену площу, межі та конфігурацію, 28.12.2006 їй присвоєний кадастровий №5910136600:03:001:0046.

Як встановлено вище, 16.09.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" набуло у власність за договором купівлі-продажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД", нежитлові приміщення: склад цегляний літ. Н - площею 1243,1 кв.м, склад цегляний літ Д - площею 913,0 кв.м., склад металевий каркас літ Ж - площею 171,1 кв.м, гараж цегляний літ Т - площею 27,1 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Суми, вулиця Скрябіна, будинок 5.

12.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" набуло право приватної власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 2729,6 кв.м (нежитлові приміщення під літ. Д-ІІ (склад загальною площею 1092,5 кв.м), Ж-І (тарний цех загальною площею 171,1 кв.м), Н-І (овочесховище загальною площею 1243,1 кв.м), Т-І (сушка загальною площею 27,1 кв.м), Р-І (склад 101,7 кв.м), С-І (склад 94,1 кв.м), З (сушка), М (навіс), О (пилорама)), розташованого за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.11.2015 індексний номер 47529753.

17.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу 3/100 часток нежитлових приміщень (складу), у відповідності до п.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця 3/100 часток нежитлових приміщень, а саме: склад (літера С-1), що знаходиться за адресою: місто Суми, вул. Скрябіна, 5, загальною площею 94,1 кв.м, відповідно до розрахунку часток нерухомого майна, виданого КП Сумське міське БТІ 25.12.2017, розташованого на неприватизованій земельній ділянці Сумської міської ради загальною площею 0,6226 га, кадастровий номер №5910136600:03:001:0046, а покупець зобов`язується купити та прийняти 3/100 часток вищевказаних нежитлових приміщень (склад) та сплатити за нього.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хвостик Г.І. 17.01.2018, зареєстровано в реєстрі за номером 71.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як вірно вказав суд першої інстанції, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень позовним вимогам, серед іншого, посилається зокрема на те, що має значення площа, яку фактично використовує відповідач, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №917/266/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі 917/1739/17.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів законодавства, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

В даному контексті словосполучення "на підставі" - означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" - означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" - означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Позивач, звертаючись з позовом до матеріалів справи додано акт комісії про визначення збитків, заподіяних Товариством з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельної ділянки по вул. Скрябіна, 5, з порушенням законодавства від 16.09.2019. Однак із вказаного акту не вбачається на якій саме підставі та з яких обставин комісія дійшла висновку, що відповідачем використовується земельна ділянка саме розміром 0,6226 га. Вказаних обставин не було встановлено і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, то на переконання колегії, площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься щодо посилань позивача на рішення ради, як на підтвердження фактичного користування саме вказаною у ньому площі земельної ділянки. Колегія суддів зазначає, вказаним рішенням ради, відбувалось затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передача в оренду відповідачу земельної ділянки певного розміру. При цьому, зазначене не свідчать про фактичне користування відповідачем саме такою площею земельної ділянки, а лише про намір відповідача взяти в оренду земельну ділянки такого розміру, враховуючи, що частину нежилих приміщень відповідачем було продано третій особі за договором купівлі-продажу 17.01.2018, а отже і розрахована позивачем сума неодержаної ним суми орендної плати, не підтверджена.

Щодо необхідності підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки звернула свою увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що подані позивачем докази не доводять фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 0,6226 га. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД", яке останнє придбало за договором купівлі-продажу 17.01.2018.

При цьому, необґрунтованою є інформація зазначена у Акті комісії про визначення та відшкодування збитків від 16.09.2019 щодо того, що на даній земельній ділянці знаходяться виробничі приміщення, що є власністю ТОВ "СП СтройселміАТИ", оскільки, як зазначалося вище та встановлено судом, 17.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу 3/100 часток нежитлових приміщень (складу), у відповідності до п.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця 3/100 часток нежитлових приміщень, а саме: склад (літера С-1), що знаходиться за адресою: місто Суми, вул. Скрябіна, 5, загальною площею 94,1 кв.м, відповідно до розрахунку часток нерухомого майна, виданого КП Сумське міське БТІ 25.12.2017, розташованого на неприватизованій земельній ділянці Сумської міської ради загальною площею 0,6226 га, кадастровий номер №5910136600:03:001:0046.

Дані обставини вказують на те, що відомості зазначені в Акті комісії про визначення та відшкодування збитків від 16.09.2019 не відповідають дійсності, а акт не може бути належним та допустимим доказом в розумінні статей 76 та 78 ГПК України.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до доводів позивача з приводу того, що після прийняття рішення Сумської міської ради №4810-МР від 27.03.2019 і на час розгляду справи, відповідач не скористався своїм правом на укладання договору оренди земельної ділянки. Так, в матеріалах справи містяться письмові докази, які свідчать про те, що відповідачем активно вчинялись спроби щодо укладення договорів оренди з позивачем, а саме: копія проекту землеустрою з цільового призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: в м. Суми, вул. Скрябіна, 5 на території Сумської міської ради м. Суми Сумської області, розробленого ФОП Грицик Г.О. в 2019 році, за замовленням ТОВ "Сумиагропромінвест", копія висновку ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01.03.2019 №2174/82-19, який погоджено Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.03.2019 №198/0801-14. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження затвердження Сумською міською радою розробленого ФОП Грицик Г.О. проекту землеустрою.

Доводи відповідача про поновлення договору оренди у відповідності до положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" є безпідставними, оскільки відповідачем не дотримано встановленого Законом порядку поновлення договору, оскільки після закінчення строку дії договору оренди (22.02.2016) не звертався до позивача з вимогою про укладення додаткової угоди про поновлення договору.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує прав; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру коштів, безпідставно збережених відповідачем, не подано доказів порушення права позивача з боку відповідача, а отже позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "СП СтройселміАТИ" 228.754,61 грн - коштів, безпідставно збережених відповідачем, є неправомірними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, що була додана до відзиву на позов, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Колегією суддів встановлено, що з вимогами про стягнення неодержаного доходу у вигляді орендної плати за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 позивач звернувся до суду 02.04.2020.

Судом встановлено, що відповідач не визнавав кондикційних зобов`язань за участю сторін спору та не визнавав зобов`язання сплатити на користь позивача грошові кошти у вигляді неодержаної орендної плати. Відповідач не вчиняв жодних дій, які є підставою для переривання строку позовної давності.

При цьому, відносини сторін, пов`язані з укладенням нового договору оренди земельної ділянки за своїм змістом та предметом жодним чином не пов`язані із заявленими грошовими вимогами, не можуть свідчити про визнання відповідачем грошового обов`язку, а отже бути підставою для переривання строку позовної давності.

Таким чином, до вимог позивача, заявлених за період з 01.09.2016 по 01.04.2017, строк позовної давності сплинув.

Разом з тим, враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі №920/309/20 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП СтройселміАТИ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі №920/309/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Матеріали справи №920/309/20 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.01.2022 після виходу з відпустки судді Кравчука Г.А., головуючого судді Коробенка Г.П., судді Козир Т.П.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир