Постанова

від 17.01.2022 по справі 927/827/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. Справа№ 927/827/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт", м. Чернігів

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2021

у справі № 927/827/21 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт", м. Чернігів

до Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, м. Умань, Черкаська обл.

про стягнення 31 725,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (далі - ТОВ "Етнопродукт", позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича (далі - ФОП Колісника Д.С., відповідач) про стягнення 31 725,07 грн заборгованості, у тому числі 25 780,72 грн основного боргу, 2 206,12 грн інфляційного збільшення, 650,73 грн 3% річних, 2 822,62 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між позивачем та відповідачем Договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем вказаної заборгованості з орендної плати. Крім того у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з16.05.2020 по 09.07.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2021 у справі № 927/827/21 відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "Етнопродукт" до ФОП Колісника Д. С. про стягнення 31 725,07 грн.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Етнопродукт" на користь ФОП Колісника Д. С. витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2 000,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач свій обов`язок щодо сплати орендної плати за договором від 24.04.2020 виконав належним чином, що підтверджується наданою ним копією платіжного доручення №762 від 12.10.2020 на суму 200 000,00 грн, зазначена сума сплачена за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020, тобто за договором від тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки, а позивач, в свою чергу, не надав належних доказів на спростування відповідних доводів і доказів відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Етнопродукт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 у даній справі скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування як необґрунтованого та незаконного.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що висновок суду про те, що відповідач платіжним дорученням №762 від 12.10.2020 на суму 200 000, 00 грн, сплатив всю заборгованість за спірним Договором є необґрунтованим, оскільки за 66 Договорами суборенди у відповідача перед позивачем виник обов`язок щодо сплати 1 914 741, 36 грн, з яких відповідачем сплачено лише 960 000, 00 грн. Апелянт зазначає, що станом на момент звернення з позовом до суду першої інстанції за спірним Договором суборенди у відповідача виник обов`язок щодо сплати 26 310, 48 грн. Також, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості встановлення хронології зарахування коштів (орендної плати) сторонами у Договорі внаслідок відсутності відповідних доказів, оскільки позивач надавав Акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року за договорами суборенди від 24.04.2020.

Поряд з цим, апелянт долучає копії договорів суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, опис вкладення та накладну за №1400052604062 від 23.07.2021 на підтвердження надсилання відповідачу акту звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року та заявляє клопотання про залучення вказаних вище доказів до матеріалів справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 справу № 927/827/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/827/21.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Етнопродукт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2021 у справі № 927/827/21 до надходження матеріалів справи.

01.11.2021 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Етнопродукт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2021 у справі № 927/827/21, вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

23.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ФОП Колісника Д.С., відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач не навів жодного належного правового обґрунтування та доказу, які б спростували висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, твердження позивача в апеляційній скарзі не відповідають дослідженим та встановленим обставинам справи.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

Розглянувши подане апелянтом клопотання про долучення документів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість долучення до матеріалів справи наданих позивачем разом із апеляційною скаргою документів - договорів суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, опис вкладення та накладну за №140005260404062 від 23.07.2021 на підтвердження надсилання відповідачу акту звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року, оскільки останні не встановлюють нових обставин справи, а лише підтверджують факт укладення договорів суборенди земельних ділянок між ТОВ "Етнопродукт" та ФОП Колісник Д.С., проти яких відповідач під час розгляду справи не заперечував та направлення відповідачу акту звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року між позивачем та відповідачем, який наявний у матеріалах справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 24.04.2020 між ТОВ "Етнопродукт" (орендар) та ФОП Колісником Д. С. (суборендар) було укладено Договір суборенди земельної ділянки (далі - Договір) (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1-1.4 Договору орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 01.04.2008 між орендарем і орендодавцем Юхневич В.С. (далі - Договір оренди), у якому передбачено право суборенди (п. 3 додаткової угоди від 01.08.2019). Земельна ділянка розташована за межами села Бутівка Городнянського району Чернігівської області. Загальна площа земельної ділянки складає 4,6037 га, у тому числі ріллі - 4,6037 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0110.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання даного Договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно із п. 3.1 Договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5600,00 грн, включно з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності Договору. До 15.05.2020 суборендар сплачує орендарю 10 % від загальної суми договору, до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до п. п. 4.1, 5.1 Договору підписанням цього Договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду. Після закінчення строку дії цього Договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та договором.

Відповідно до п. 9.2 Договору у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020 (п. 11.1 Договору).

15.05.2020 право суборенди за вказаним Договором зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36540112, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру (а.с. 15).

Як зазначає позивач, суборендар (відповідач) своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю за спірним Договором не виконав, у зв`язку з чим відповідно до п. 3.1 Договору за останнім утворилась заборгованість з суборендної плати, а саме: з 16.05.2020 - на суму 2578,07 грн (10% від загальної суми договору), з 16.07.2020 - на суму 10312,28 грн (40% від загальної суми договору), з 16.11.2020 - 12890,36 грн (решта 50%).

30.11.2020 ТОВ "Етнопродукт" за Договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату №91 на суму 25780,72 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421489600:04:000:0110; площа 4,6037; ціна 5600,00 грн (а.с. 17).

31.12.2020 ТОВ "Етнопродукт" складено податкову накладну №41 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9372655116 25.02.2021 (а.с. 18-19).

Заборгованість з суборендної плати у сумі 25780,72 грн заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

З посиланням на п.9.2 Договору позивачем за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 09.07.2021 нараховано пеню на суму 2822,62 грн.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 09.07.2021 на суму 650,73 грн та інфляційних нарахувань за період з 16.05.2020 по 09.07.2021 на суму 2206,12 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем передано відповідачу в суборенду земельну ділянку площею 4,6037 га, у тому числі ріллі - 4,6037 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0110, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1. Договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5 600,00 грн, включно з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності Договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 ще 40% від загальної суми договору; решту коштів, а саме 50%, не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Тобто, загальна сума Договору складає 25780,72 грн (5 600,00 грн х 4,6037 га) і розрахунки мали бути проведені наступним чином: до 15.05.2020 - 2578,07 грн (25780,72 грн х 10%); до 15.07.2020 - 10312,28 грн (25780,72 грн х 40%); до 15.11.2020 - 12890,36 грн (25780,72 грн х 50%).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати згідно умов Договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 25780,72 грн, строк сплати якої станом на дату подання позову настав.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень щодо існування у нього заборгованості перед позивачем надав копію платіжного доручення №762 від 12.10.2020 на суму 200 000,00 грн з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020".

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що вказаним платіжним дорученням підтверджується погашення заборгованості саме за Договором у даній справі, з чим колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується, зважаючи на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

З урахуванням принципу змагальності саме на відповідача, який стверджує обставину належного виконання обов`язку зі здійснення оплати за договором, покладено обов`язок доведення цієї обставини належними та допустимими доказами.

При цьому, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Оцінюючи надане відповідачем платіжне доручення №702 від 30.07.2020 як доказ у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб`єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

За вимогами п. 3.7. вказаної Інструкції реквізит: "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи , на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: "Призначення платежу" . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації згідно вказаних норм належить виключно платнику (відповідачу у даній справі).

Поряд з цим, необхідно зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку : починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований ст. 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.

У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень ст. 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у п. 3.8. Інструкції та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, крім Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в даній справі, між сторонами було укладено ще 65 аналогічних договорів суборенди земельних ділянок від тієї ж дати (24.04.2020), але з різними кадастровими номерами земельних ділянок.

Зазначена обставина підтверджується поданими до суду першої інстанції інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 79-144).

Водночас, як вбачається з платіжного доручення №762 від 12.10.2020, на яке посилається відповідач в якості доказу сплати заборгованості за Договором у даній справі, у "призначенні платежу" не конкретизовано, за користування якою саме земельною ділянкою (кадастровий номер) сплачуються кошти.

В якості доказів, підтверджуючих заборгованість відповідача саме за спірним Договором, позивач додав до суду першої інстанції акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за квітень 2020 року - червень 2021 року за 66 договорами суборенди. Вказаний акт відповідачем не підписано, однак у вказаному акті міститься перелік всіх договорів суборенди із відповідачем б/н від 24.04.2020 та сумою в 200 000,00 грн, вказаною відповідачем у платіжному дорученні №762 від 12.10.2020, яка самостійно розподілена позивачем в рахунок оплати по іншим договорам в календарній черговості погашення зобов`язання з оплати (5939,52 грн позивачем зараховано в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0635; 8065,12 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0514; 37694,72 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:3465; 24677,52 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:1236; 24572,24 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:1113; 24673,60 грн позивачем зараховано в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0592; 24673,04 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0591; 24673,04 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:1105; 24581,20 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0598; 450,00 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421481200:04:000:0167).

Всупереч наведеному, відповідачем не надано суду ґрунтовних заперечень щодо визначеної позивачем черговості зарахування оплати за договорами, визначеними у актах, мотивованих заперечень щодо підпису наданих позивачем актів звіряння, тощо.

Враховуючи викладене, оскільки право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику , а обраний платником спосіб зазначення у платіжному дорученні не давав змоги позивачу ідентифікувати конкретний договір з укладених сторонами 66-ти від 24.04.2020, за який здійснювався платіж, оскільки в ньому не зазначено ні первісного орендодавця, ні кадастровий номер земельної ділянки, ні площі такої ділянки, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оплата за спірним Договором скоріше не була здійснена відповідачем (не мала місце), аніж була, тобто з точки зору процесуальної вірогідності доказів позивачем правомірно враховано оплату за платіжним дорученням №762 від 12.10.2020, на яке посилається відповідач, по іншим договорам суборенди від 24.04.2020, що відображено в акті звіряння розрахунків.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання ним грошових зобов`язань за Договором, які підтверджують здійснення ним повної оплати орендної плати, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за суборенду земельної ділянки за кадастровим номером 7421481200:04:000:0110 є порушенням положень Договору та норм чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25780,72 грн заборгованості за суборенду земельної ділянки згідно Договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Так, позивачем за прострочення здійснення оплати орендних платежів у позові заявлені до стягнення із відповідача пеня в сумі 2822,62 грн, 3% річних у сумі 650,73 грн та інфляційні нарахування в сумі 2206,12 грн.

Щодо вказаних позовних вимог колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Сторони спору в п. 9.2. Договору узгодили, що у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до пункту 3.1., останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на вказаний вище пункт Договору позивачем за період прострочення сплати суборендних платежів з 16.05.2020 по 09.07.2021 нараховано пеню у розмірі 2822,62 грн.

Однак, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені на визначені позивачем згідно Договору суми оплат здійснено більше, ніж за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що обґрунтованим є її розмір, який становить 1608,08 грн, з яких:

- 163,98 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 2578,07 грн за період з 16.05.2020 по 16.11.2020;

- 625,65 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 10312,28 грн за період з 16.07.2020 по 16.01.2021;

- 818,45 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 12890,36 грн за період з 16.11.2020 по 16.05.2021.

У частині стягнення 1214,54 грн (2822,62 грн - 1608,08 грн) пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.05.2020 по 09.07.2021, зазначає, що такі є арифметично правильними, відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 650,73 грн та інфляційні нарахування в сумі 2206,12 грн за порушення виконання грошових зобов`язань за Договором.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновок суду першої інстанції у даній справі не відповідає обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Етнопродукт" є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2021 - скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 30 245,65 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

За змістом ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 14 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2164,14 грн судового збору за подання позовної заяви та 3246,21 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку ст. 124 ГПК України у позовній заяві позивач повідомив суд про те, що у зв`язку з розглядом даної справи він очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 10 000,00 грн, а в подальшому під час розгляду справи судом першої інстанції надав детальний перелік робіт, виконаних адвокатом АО "Яр.ВАЛ" на суму 11 000,00 грн (а.с. 151).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу позивач надав суду першої інстанції копії Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 та Додатку №1 до нього, Детального переліку робіт, виконаних адвокатом АО "Яр.ВАЛ" Юрченком О.А. за договором про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, щодо представництва інтересів ТОВ "Етнопродукт" у справі №927/827/21 по стягненню заборгованості з ФОП Колісника Д.С. за договором суборенди земельної ділянки, ордеру серії КС №841317 від 31.05.2021 на представництво інтересів ТОВ "Етнопродукт" у Господарському суді Чернігівської області та Північному апеляційному господарському суді.

Згідно Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 (далі - Договір від 01.03.2021), укладеного між АО "Яр.Вал" (виконавець) та ТОВ "Етнопродукт" (замовник), в порядку і на умовах, визначених даним договором, виконавець приймає на себе функції забезпечення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику в судах загальної юрисдикції України всіх інстанцій, у відносинах з правоохоронними та іншими державними органами, а також перед фізичними і юридичними особами щодо будь-яких питань, пов`язаних зі стягненням з ФОП Колісника Д.С. заборгованості на користь замовника.

У п. 6.1. Договору від 01.03.2021 сторони досягли згоди, що вартість наданих робіт (послуг) за цим договором та порядок її оплати визначається на підставі додаткової угоди (Додатку).

Враховуючи вид, обсяг та специфіку ситуації та юридичних справ, що стосуються замовника та потребують вирішення, а також обсяг і складність юридичних (правових) послуг, що надаються замовнику, вартість таких послуг за даним договором визначається відповідно до додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 6.3. Договору від 01.03.2021).

Оплата фактично виконаних виконавцем робіт (послуг) свідчить про їх прийняття замовником (пункт 6.7. Договору від 01.03.2021).

У Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 сторони домовились, що вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором становить 1 000,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", що пов`язана з виконанням технічної роботи (ксерокопіювання документів, формування матеріалів, підшивка, нумерація тощо) становить 500,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал" у вихідні дні, у нічний та неробочий час (з 19.00 год. до 08.00 год.) розраховується за подвійним розміром встановленого тарифу (в залежності від виконаної роботи); вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", витраченої на логістику та/чи очікування судового засідання або іншої слідчої дії, або у разі скасування засідання чи іншої слідчої дії, визначається в розмірі 50% до визначеного тарифу за годину роботи, що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором.

Грошова сума гонорару (винагороди), що визначена за умовами цього Додатку №1 до Договору, за фактично виконані роботи перераховується замовником на рахунок виконавця (або сплачується виконавцю в готівковій формі) не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Адвокатом АО "Яр.Вал" Юркевичем О.А. надано суду детальний перелік виконаних робіт (а.с. 151) на суму 11 000,00 грн, згідно якого він стверджував, що станом на 14.09.2021 витратив 11 годин, що відповідно до умов договору коштує 11 000,00 грн. (3 години на ознайомлення з документами, наданими ТОВ "Етнопродукт", що підтверджують заборгованість ФОП Колісника Д.С.; 2 години на аналіз норм чинного законодавства та судової практики; 4 години на підготовку позовної заяви, розрахунку суми позову та надсилання позову; 2 години підготовка та направлення пояснення).

Водночас, колегія суддів зазначає, що адвокатом АО "Яр.Вал" Юркевичем О.А. не надано суду доказів прийняття роботи адвоката замовником, а саме акту приймання замовником виконаних виконавцем робіт (послуг) на вказану суму, у той час, як детальний перелік виконаних робіт підписаний лише зі сторони адвоката, а отже суду не надано доказів узгодження позивачем суми наданих адвокатом послуг.

Таким чином, оскільки витрати позивача на правничу допомогу у сумі 11 000,00 грн документально не підтверджені, відсутні підстави для їх покладення на відповідача у справі.

Також, відповідач у відзиві на позов навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 3000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач наддав

-копію договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді № 51 від 20.08.2021, укладений між Адвокатським бюро "Дефініція Кушніра" та відповідачем (далі - договір);

-копію акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 26.08.2021 за договором №51 від 20.08.2021 про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді за позовною заявою ТОВ "Етнопродукт" до ФОП Колісник Д.С. про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/827/21 на суму 3000,00 грн;

- копію рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро № 51 від 26.08.2021 на суму 3000,00 грн, у якому у найменуванні робіт (послуг) зазначено: "Винагорода (гонорар) за надання проф. прав. допомоги відп. дог. №51 від 20.08.2021 та ведення справи у Господарському суді у справі №927/827/21";

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009, виданого Кушнір С.В.;

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2021 № 1013748 на ім`я адвоката Кушнір С.В.

Згідно із п. 1.1 договору виконавець в особі адвоката Кушніра С.В. зобов`язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення усіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, а замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов`язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Виконавець приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку зі зверненням ТОВ "Етнопродукт" до господарського суду області з позовом до замовника про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/827/21 за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 (п. 1.2 договору).

У п. 3.2 договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються Адвокатом, загальна вартість яких становить 3000 грн. Оплата винагороди (гонорару) виконавцю за цим договором здійснюється замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок виконавця. Оплата винагороди здійснюється замовником до 30.09.2021.

26.08.2021 Адвокат та відповідач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт №1, у якому зазначено про надання Адвокатом Клієнту послуг правничої допомоги, визначених у договорі, на загальну суму 3000,00 грн, а саме:

1. Складено відзив на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) - вартість послуг 2000,00 грн.

2. Направлення поштою матеріалів та відзиву на позовну заяву від імені замовника до Господарського суду та позивача (включено витрати адвоката на відправку поштою) - вартість послуг невизначена.

3. Складення заперечення на відповідь на відзив - вартість послуг 1000,00 грн.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що заперечення на відповідь на відзив у справі №927/827/21 відповідачем до суду першої інстанції не подавались, у зв`язку з чим у апеляційного господарського суду відсутні підстави для для стягнення з позивача на користь відповідача 1000,00 грн правової допомоги за складення заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи викладене, оцінивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо відшкодування за його рахунок таких витрат, а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 93,26 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2021 у справі №927/827/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2021 у справі №927/827/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (14007, Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Миру, буд. 233, код ЄДРПОУ 03798553) 25 780,72 грн основної заборгованості, 2206,12 грн інфляційних втрат, 650,73 грн 3% річних, 1608,08 пені, 2164,14 грн судового збору за подання позовної заяви.

5. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (14007, Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Миру, буд. 233, код ЄДРПОУ 03798553) 3246,21 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (14007, Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Миру, буд. 233, код ЄДРПОУ 03798553) на користь Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 93,26 грн судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

9. Матеріали справи №927/827/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з відпусткою суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П. з 31.12.2021 по 16.01.2022 повний текст постанови складено 17.01.2022.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир