Постанова

від 12.01.2022 по справі 910/18207/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2022 р. Справа№ 910/18207/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Кравчука Г.А.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної організації (установа, заклад) 70 Управління начальника робіт

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2021

у справі №910/18207/21 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Державної організації (установа, заклад) 70 Управління начальника робіт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник-7

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 447044,09 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Державна організація (установа, заклад) 70 Управління начальника робіт (далі - Державна організація (установа, заклад) 70 УНР , позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник-7 (далі - ТОВ Будівельник-7 , відповідач) про стягнення 397 015,79 грн основного боргу, 21 655,54 грн пені, 7 457,54 грн 3% річних та 20 915,22 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору надання послуг зберігання №2019/03/06 від 01.03.2019 щодо здійснення своєчасної оплати за надання відповідних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/18207/21 позовну заяву Державної організації (установа, заклад) 70 УНР передано для розгляду в межах справи №50/25-б про банкрутство Державної організації (установа, заклад) 70 УНР .

Вирішуючи питання про передачу справи на розгляд іншого суду, місцевий господарський суд виходив з того, що Господарським судом міста Києва ухвалою від 27.12.2010 відкрито провадження у справі № 50/25-б про банкрутство Державної організації (установа, заклад) 70 УНР та ухвалою від 04.10.2012 введено процедуру санації боржника, а відтак, в силу вимог ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, враховуючи, що стороною у справі є боржник та заявлені вимоги стосуються стягнення на його користь коштів, такий спір підлягає розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Державна організація (установа, заклад) 70 УНР звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, на підставі неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт вказував на те, що Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 21.01.2021 у справі № 50/25-6, яка набрала законної сили та не скасована, встановив, що правовідносини у даній справі регулюються Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції до 19.01.2013, оскільки Господарським судом міста Києва ухвалою від 27.10.2010 порушено провадження у справі № 50/25-6, а ухвалою від 04.10.2012 введено процедуру санації; вказаний Закон не містить норми, відповідно до якої всі майнові спори, стороною в яких є боржник, підлягає розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а отже, оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 поновлено Державній організації (установа, заклад) 70 УНР пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/18207/21, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.01.2022, встановлено ТОВ Будівельник-7 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18207/21.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзиву на апеляційну скаргу не надав.

У судове засідання 12.01.2022 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що відповідач не повідомив суд про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

12.01.2022 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди, тоді як форми захисту - це такий процесуальний порядок, який забезпечує реалізацію права на захист.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

За змістом вказаної норми провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як встановлено судом першої інстанції, Господарським судом міста Києва ухвалою від 27.12.2010 відкрито провадження у справі № 50/25-б про банкрутство Державної організації (установа, заклад) 70 УНР та ухвалою суду від 04.10.2012 введено процедуру санації боржника.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII.

Зі змісту п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що з дня введення в дію цього Кодексу визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 04.05.1992 №2343-XII.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, на яку посилався місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник ; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації , провадження в яких продовжується відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019, було введено в дію 21.10.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.10.2019 справа про банкрутство Державної організації (установа, заклад) 70 УНР перебувала на стадії санації, а тому провадження у справі № 50/25-б повинно продовжуватись відповідно до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом (у редакції, яка набула чинності 19.01.2013) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що Державна організація (установа, заклад) 70 УНР знаходиться у процедурі санації, яка здійснюється відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, чинній до 19.01.2013, а відтак, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме редакція Закону, чинна до 19.01.2013.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 50/25-б про банкрутство Державної організації (установа, заклад) 70 УНР , на яку посилається у своїй скарзі апелянт.

Разом з тим, як правильно зауважив апелянт, положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, чинній до 19.01.2013, не встановлюють особливостей підвідомчості майнових спорів, стороною в яких є боржник, у тому числі, щодо розгляду їх судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство , у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 16 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

У пункті 8 частини 1 статті 20 ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017, також визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство , у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 13 ст. 30 ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017, справи, передбачені пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, тобто є справами виключної підсудності.

Разом з тим, у даній справі майнові вимоги заявлені не до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, а відтак, у даному випадку вказані норми ГПК України щодо виключної підсудності спору господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, не підлягають застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Державна організація (установа, заклад) 70 УНР обґрунтовано звернулась з позовом до ТОВ Будівельник-7 про стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у позовному провадженні, а висновки місцевого господарського суду щодо направлення даної позовної заяви для розгляду в межах справи про банкрутство №50/25-б за підсудністю є помилковими.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Приписами ст. 275 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної організації (установа, заклад) 70 УНР є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/18207/21 прийнята з порушенням норм процесуального права щодо наявності підстав для передачі даної позовної заяви для розгляду в межах справи про банкрутство, внаслідок чого підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції в подальшому, за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державної організації (установа, заклад) 70 Управління начальника робіт на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/18207/21 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/18207/21 скасувати.

3. Справу №910/18207/21 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження.

4. Матеріали справи №910/18207/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 17.01.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Агрикова