Постанова

від 18.01.2022 по справі 927/663/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. Справа№ 927/663/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 (повний текст складено 27.09.2021)

у справі №927/663/21 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"

до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича

про стягнення 31192,33 грн,

УСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича (далі - відповідач) про стягнення 31192,33 грн, у тому числі: 25 794,72 грн боргу з зі сплати орендної плати за землю, 2181,31 грн інфляційних втрат коштів, 606,97грн - 3% річних та 2609,33 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 24.04.2020 укладений договір суборенди земельної ділянки, відповідно до якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування в суборенду земельну ділянку площею 4,6062 га з кадастровим номером 7421481200:04:000:0104, однак відповідач не виконав свої зобов`язання зі сплати орендної плати за землю, внаслідок чого уторилась заборгованість. Також позивач навів попередню (орієнтовну) суму понесених судових витрат - 12270 грн (2270 грн судового збору та 10000 грн витрати на правову допомогу).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що платіжним дорученням №702 від 30.07.2020 відповідач сплатив позивачу орендну плату в загальному розмірі 330 000,00 грн, у тому числі 25794,72 грн за земельну ділянку з кадастровим номером 7421481200:04:000:0104, та по деяких інших договорах за суборенду земельних ділянок, які укладені між сторонами, тому заборгованість відсутня, а термін дії договору закінчився; пеня позивачем нарахована з порушенням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України; у зв`язку із відсутністю основного зобов`язання (боргу) відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних; розмір витрат на професійну правничу допомогу є недоведеним, неспівмірним із розміром позовних вимог та явно завищеним. Також відповідач просив стягнути з позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, посилаючись на те, що 24.04.2020 між сторонами було укладено 66 договорів суборенди земельних ділянок на загальну суму 1 914 741,36 грн і відповідачем частково виконані зобов`язання за іншими договорами, але не за договором щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:0104, що підтверджує актами звіряння; закінчення терміну дії договору не припиняє існування зобов`язань; вважає завищеною суму витрат відповідача на професійну правову допомогу і оцінює її реальну вартість у суму 500 грн. Також надав детальний перелік робіт, виконаних адвокатами позивача, на суму 11000,00 грн та 112,80 грн витрат на відправку поштової кореспонденції.

У запереченнях (на відповідь на відзив) відповідач вказував, що сума коштів, яка сплачена платіжним дорученням №702, була достатня для задоволення вимог позивача щодо погашення боргу в повному обсязі, а акти звіряння містять посилання на договір №24/04/2020 від 24.04.2020, який між сторонами не укладався.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27 вересня 2021 року у позові відмовлено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки умовами договору передбачено сплату орендної плати в загальній сумі 25794,72 грн трьома частинами - 10% до 15.05.2020, 40% до 15.07.2020 та 50% не пізніше 15.11.2020, на момент звернення до суду заборгованість не була сплачена; між сторонами 24.04.2020 укладено 66 договорів суборенди земельних ділянок з різними кадастровими номерами, за якими відповідач мав сплатити 1 914 741,36 грн, однак відповідачем сплачені кошти лише в сумі 960 000,00 грн; в графі "призначення платежу" платіжних доручень міститься посилання лише на договір суборенди від 24.04.2020, без зазначення кадастрового номеру чи власника земельної ділянки, тому позивачем ці кошти зараховані в якості оплати заборгованості за іншими договорами; у наданому позивачем акті звірянні взаємних розрахунків детально відображені всі договори оренди та спрямування отриманих від відповідача коштів; не підписання відповідачем акту звіряння не позбавляє його юридичної сили і відповідачем не наведено заперечень щодо зарахування позивачем коштів в порядку, який зазначений в акті. У скарзі позивач навів попередню (орієнтовну) суму понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції - 13405 грн (3405 грн судового збору та 10000 грн витрати на правову допомогу).

Також просить залучити до матеріалів справи додаткові докази, які додані до апеляційної скарги - копії всіх договорів суборенди від 24.04.202, інформацію з Державного реєстру речових прав щодо реєстрації цих договорів, докази направлення акту звіряння відповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 02 грудня 2021 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

06 грудня 2021 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений 30.11.2021), у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що остаточний розрахунок відповідач мав провести до 15.11.2020 і таку оплату він провів в повному обсязі 30.07.2020; у матеріалах справи відсутні належні докази існування заборгованості за договором щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:0104; суд першої інстанції правильно зробив висновок щодо порядку зарахування коштів, які сплачені відповідачем; акти звірки не можна ідентифікувати такими, що стосуються спірних правовідносин; акти не підписані з боку відповідача, тому відсутні підстави вважати, що вони мають юридичну силу.

Частиною 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 20.12.2021 по 31.12.2021 та перебуванням суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П. у відпустках з 31.12.2021 по 16.01.2022, апеляційна скарга розглядається після виходу суддів з відпусток.

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання про долучення документів, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість долучення до матеріалів справи наданих позивачем разом із апеляційною скаргою документів - копій інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2020, копій договорів суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, копій доказів направлення відповідачу акта звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021, оскільки останні не встановлюють нових обставин справи, а лише підтверджують факт укладання та реєстрації значної кількості договорів суборенди земельних ділянок між ТОВ "Етнопродукт" та ФОП Колісник Д.С., проти укладення яких відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт", як орендарем, та Фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем, як суборендарем, було укладено договір суборенди земельної ділянки (далі - Договір) (том 1, а.с. 12-14).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 Договору орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 01.09.2016 між орендарем і орендодавцем ОСОБА_1, надалі договір оренди, у якому передбачено право суборенди (пункт 3 додаткової угоди від 01.07.2019). Зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Бутівка Городнянського району Чернігівської області. Загальна площа земельної ділянки складає 4,6062 га, у тому числі ріллі - 4,6062 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0104.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання цього договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно з пунктом 3.1 Договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5 600,00 грн включно ПДВ за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15.05.2020 - 10% від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40% від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше ніж у третій день збирання врожаю із земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до пунктів 4.1, 5.1 Договору підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду. Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Згідно пункту 6.1 Договору земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарської продукції)

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та договором.

Відповідно до пункту 9.2 Договору у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до пункту 3.1 договору останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020 (пункт 11.1. Договору).

15.05.2020 договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36540528, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру (том 1, а.с. 15-16).

Таким чином, загальна сума договору складає 25794,72 грн (4,6062 га х 5600 грн).

Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю за спірним договором не виконав, у зв`язку з чим відповідно до пункту 3.1 договору за останнім утворилась перед позивачем заборгованість з суборендної плати, а саме: з 16.05.2020 - на суму 2579,47 грн (10% від загальної суми договору); з 16.07.2020 - на суму 10317,88 грн (40% від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 12897,35 грн (решта 50 %).

30.11.2020 ТОВ "Етнопродукт" за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 було складено для Фізичної особи - підприємця Колісника Д.С. рахунок на оплату №97 на суму 25794,72 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421481200:04:000:0104; площа 4,6062; ціна 5 600,00 грн (том 1, а.с. 17).

31.12.2020 ТОВ "Етнопродукт" складено податкову накладну №50 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9372719854 26.02.2021 (том 1, а.с. 18-19).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути 25 794,72 грн боргу з зі сплати орендної плати за землю, 2181,31 грн інфляційних втрат коштів, 606,97 грн - 3% річних та 2609,33грн пені, які нараховані: за період з 16.05.2021 по 22.06.2021 на суму заборгованості 2579,47 грн, з 16.07.2020 по 22.06.2021 на суму заборгованості 10317,88 грн та з 16.11.2020 по 22.06.2021 на суму заборгованості 12897,35 грн.

Відповідач, заперечуючи існування у нього заборгованості за Договором суборенди в сумі 25794,72 грн, надав суду копію платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330 000,00 грн з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020 в т.ч. ПДВ 20% -55000,00 грн" (том 1, а.с.61). У відзиві відповідач вказує, що вказана сума є орендною платою за земельну ділянку з кадастровим номером 7421481200:04:000:0104, так і по інших договорах за суборенду земельних ділянок, які укладені між сторонами.

Позивач, заперечуючи проти вказаних доводів відповідача, посилався у суді першої інстанції на те, що 24.04.2020 між сторонами було укладено 66 договорів суборенди земельних ділянок на загальну суму 1 914 741,36 грн і відповідачем частково виконані зобов`язання на суму 960 000,00 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021 за договором суборенди земельної ділянки 24/04/2020 від 24.04.2020, з відображенням кадастрових номерів земельних ділянок по кожному з договорів та порядку зарахування сплачених відповідачем сум та загальний акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за квітень 2020 року - червень 2021 року за 66 договорами суборенди (том 1, а.с. 80-81, 88-92).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач свій обов`язок щодо сплати орендної плати за договором від 24.04.2020 виконав належним чином, матеріали справи містять докази оплати за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020, за договором від тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки, а позивачем не надано належних доказів, що спростовують відповідні доводи і докази відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Предметом спору є вимога про стягнення суборендної плати за земельну ділянку площею 4,6062 га з кадастровим номером 7421481200:04:000:0104, власником якої є ОСОБА_1 , а права і обов`язки між сторонами виникли на підставі Договору суборенди земельної ділянки від 24 квітня 2020 року.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно частини 1-3 та 5 статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, позивачем було передано відповідачу в суборенду земельну ділянку площею 4,6062 га з кадастровим номером 7421481200:04:000:0104, за оренду якої відповідач відповідно до пункту 3.1 Договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 ще 40% від загальної суми договору; решту коштів, а саме 50%, не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Тобто, загальна сума Договору складає 25794,72 грн (4,6062 га х 5600 грн) і розрахунки мали бути проведені наступним чином: до 15.05.2020 - 2579,47 грн (25794,72 грн х 10%); до 15.07.2020 - 10317,88 грн ((25794,72 грн х 40%); до 15.11.2020 - 12897,35 грн (25794,72 грн х 50 %).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати згідно умов Договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 25794,72 грн, строк сплати якої станом на дату подання позову настав.

У свою чергу відповідач заперечує існування заборгованості, на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330 000,00 грн з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020".

Згідно частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

З урахуванням принципу змагальності саме на відповідача, який стверджує обставину належного виконання обов`язку зі здійснення оплати за договором, покладено обов`язок доведення цієї обставини належними та допустимими доказами.

При цьому, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Оцінюючи надане відповідачем платіжне доручення №702 від 30.07.2020 як доказ у справі, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі, Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 3.7 вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації згідно вказаних норм належить виключно платнику (відповідачу).

Слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований статтею 534 ЦК України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.

У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, окрім Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору в даній справі, між сторонами було укладено ще 65 аналогічних договорів суборенди земельних ділянок від тієї ж дати (24.04.2020), але з різними кадастровими номерами земельних ділянок та різними прізвищами власників земельних ділянок (осіб, які передавали земельні ділянки в оренду позивачу).

Дана обставина додатково підтверджується доданими позивачем до апеляційної скарги інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копіями цих договорів, і відповідач у відзиві на позовну заяву також підтвердив наявність інших договорів суборенди.

Водночас, як вбачається з платіжного доручення №702 від 30.07.2020, на яке посилається відповідач в якості доказу сплати заборгованості за Договором у даній справі, у "призначенні платежу" не конкретизовано, за користування якою саме земельною ділянкою (кадастровий номер) сплачуються кошти.

В якості доказів, що підтверджують борг відповідача саме за спірним Договором, позивач додав до відповіді на відзив акти звіряння за договором суборенди земельної ділянки за період квітень 2020 року - червень 2021 року, та загальний акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за квітень 2020 року - червень 2021 року за 66 договорами суборенди, з яких вбачається, що сукупний розмір орендної плати за всіма договорами становив 1914741,36 грн, однак відповідачем сплачені кошти лише в сумі 960 000,00 грн.

Вказані акти відповідачем не підписано, однак у вказаних актах міститься перелік всіх договорів суборенди із відповідачем б/н від 24.04.2020 та сумою в 330000,00 грн, вказаною відповідачем у платіжному дорученні №702 від 30.07.2020, яка самостійно розподілена позивачем в рахунок оплати по іншим договорам в календарній черговості погашення зобов`язання з оплати (4484,16грн позивачем зараховано в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3456; 35 394,24 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3466; 39854,64 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3700; 37 549,68 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0133; 34328,00 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0098; 33475,68 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0034; 24 674,16 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0160; 26837,44 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0173; 31 855,60 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0175; 17 658,48 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:1090; 27 201,44 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0174; 16686,48 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0176).

На противагу наведеному, відповідачем не надано суду ґрунтовних заперечень щодо визначеної позивачем черговості зарахування оплати по договорам, визначеним у актах, мотивованих заперечень щодо відмови від підпису наданих позивачем актів звіряння тощо.

Враховуючи викладене, оскільки право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику, а обраний платником спосіб зазначення у платіжному дорученні не давав змоги позивачу ідентифікувати конкретний договір з укладених 66-ти від 24.04.2020, за який здійснювався платіж, оскільки в ньому не зазначено ні первісного орендодавця, ні кадастровий номер земельної ділянки, ні площі такої ділянки, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оплата за спірним договором скоріше не була здійснена відповідачем (не мала місце), аніж була, тобто, з точки зору процесуальної вірогідності доказів позивачем правомірно враховано оплату за платіжним дорученням №702 від 30.07.2020, на яке посилається відповідач, по іншим договорам суборенди від 24.04.2020, що відображено в акті звіряння розрахунків.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за Договором, які підтверджують здійснення ним повної оплати орендної плати, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за суборенду земельної ділянки кадастровий номер 7421481200:04:000:0104 є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25794,72 грн заборгованості за суборенду земельної ділянки згідно Договору.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до пункту 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем, із посиланням на вказаний пункт Договору, нараховані 2609,33грн пені, у тому числі: 366,23 грн пені за період з 16.05.2021 по 22.06.2021 (403 дні) на суму заборгованості 2579,47 грн; 1228,10 грн пені за період з 16.07.2020 по 22.06.2021 (342 дні) на суму заборгованості 10317,88 грн та 1015,00грн пені за період з 16.11.2020 по 22.06.2021 (219 днів) на суму заборгованості 12897,35 грн.

Однак, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, як вірно зазначив відповідач у відзиві на позов, не відповідає наведеним вимогам частини 6 статті 232 ГК України (нарахування пені на визначені позивачем згідно Договору суми оплат здійснено більше, ніж за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені у відповідності до частини 6 статті 232 ГПК України, апеляційний господарський суд встановив, що обґрунтованим є її розмір, який становить 1 611,04 грн, з яких:

- 164,07 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 2579,47 грн за період з 16.05.2020 по 16.11.2020;

- 627,55 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 10317,88 грн за період з 16.07.2020 по 16.01.2021;

- 819,42 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 12897,35 грн за період з 16.11.2020 по 16.05.2021.

У частині стягнення 998,29 грн (2609,33 грн - 1611,04 грн) пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Позивачем заявлені до стягнення 2181,31 грн інфляційних втрат коштів (по травень 2021 року), 606,97 грн - 3% річних (по 22.06.2021), які нараховані за кожний прострочений період окремо.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат коштів та 3% річних, апеляційний господарський суд вважає його арифметично та методологічно вірним, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи фактичні обставини справи, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 27 вересня 2021 року визнати законним та обґрунтованим не можна, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 30 194,04 грн.

Пунктом 14 статті 129 ГПК України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач у позовній заяві навів попередній орієнтований розрахунок суми витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, а у подальшому, під час розгляду справи судом першої інстанції надав, детальний перелік виконаних адвокатом робіт на суму 11 000,00 грн, а також зазначив, що поніс витрати на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 112,80 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу позивач надав суду першої інстанції копії Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 та Додатку №1 до нього (том 1,а.с.28-36), Детального переліку робіт, виконаних адвокатом АО "Яр.Вал" Юрченком О.А. за Договором про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, щодо представництва інтересів ТОВ "Етнопродукт" у справі №927/663/21 по стягненню заборгованості з ФОП Колісника за договором суборенди земельної ділянки на суму 11000,00 грн (том 1 а.с.82), ордеру серії КС №841317 від 31.05.2021 на представництво інтересів ТОВ "Етнопродукт" у Господарському суді Чернігівської області та Північному апеляційному господарському суді (том 1 а.с.37).

Згідно Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, укладеного між АО "Яр.Вал" (виконавець) та ТОВ "Етнопродукт" (замовник), в порядку і на умовах, визначених даним договором, виконавець приймає на себе функції забезпечення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику в судах загальної юрисдикції України всіх інстанцій, у відносинах з правоохоронними та іншими державними органами, а також перед фізичними і юридичними особами щодо будь-яких питань, пов`язаних зі стягненням з ФОП Колісника Д.С. заборгованості на користь замовника.

У пункті 6.1 Договору сторони досягли згоди, що вартість наданих робіт (послуг) за цим договором та порядок її оплати визначається на підставі додаткової угоди (Додатку).

Враховуючи вид, обсяг та специфіку ситуації та юридичних справ, що стосуються замовника та потребують вирішення, а також обсяг і складність юридичних (правових) послуг, що надаються замовнику, вартість таких послуг за даним договором визначається відповідно до додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 6.3 Договору).

Оплата фактично виконаних виконавцем робіт (послуг) свідчить про їх прийняття замовником (пункт 6.7 Договору).

У Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 сторони домовились, що вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором становить 1000,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", що пов`язана з виконанням технічної роботи (ксерокопіювання документів, формування матеріалів, підшивка, нумерація тощо) становить 500,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал" у вихідні дні, у нічний та неробочий час (з 19.00 год. до 08.00 год.) розраховується за подвійним розміром встановленого тарифу (в залежності від виконаної роботи); вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", витраченої на логістику та/чи очікування судового засідання або іншої слідчої дії, або у разі скасування засідання чи іншої слідчої дії, визначається в розмірі 50% до визначеного тарифу за годину роботи, що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором.

Грошова сума гонорару (винагороди), що визначена за умовами цього Додатку №1 до Договору, за фактично виконані роботи перераховується замовником на рахунок виконавця (або сплачується виконавцю в готівковій формі) не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Адвокатом АО "Яр.Вал" Юрченком О.А. надано суду детальний перелік виконаних робіт (том 1, а.с. 82) на суму 11000,00 грн, згідно якого він стверджує, що станом на 29.07.2021 витратив 11 годин, що відповідно до умов договору коштує 11000,00 грн. (3 години на ознайомлення з документами, наданими ТОВ "Етнопродукт", що підтверджують заборгованість ФОП Колісника Д.С.; 2 години на аналіз норм чинного законодавства та судової практики; 4 години на підготовку позовної заяви, розрахунку суми позову та надсилання позову; 2 години на аналіз відзиву ФОП Колісника Д.С., підготовку та направлення відповіді на відзив).

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що адвокатом АО "Яр.Вал" Юрченком О.А. не надано суду доказів прийняття роботи адвоката замовником, а саме акту приймання замовником виконаних виконавцем робіт (послуг) на вказану суму, як це передбачено Додатком №1 до Договору у той час, як детальний перелік виконаних робіт підписаний лише зі сторони адвоката, отже суду не надано доказів узгодження позивачем суми наданих адвокатом послуг.

Таким чином, оскільки витрати позивача на правничу допомогу у сумі 11000,00 грн документально не підтверджені, відсутні підстави для їх покладення на відповідача у справі.

Водночас, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем додаткових судових витрат, а саме витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 112,8 грн (направлення на адресу ФОП Колісника Д.С. копії позову (30,40 грн) та копії відповіді на відзив (30,40 грн) листом з описом вкладення, направлення позовної заяви до господарського суду (52,00 грн) (том 1, а.с. 38-39, 44, 82,).

Отже, компенсації позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати на відправку поштової кореспонденції у розмірі 109,19 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

У апеляційній скарзі позивач навів попередню (орієнтовну) суму понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції - 13405 грн (3405 грн судового збору та 10000 грн витрати на правову допомогу), однак не надав доказів витрат на правову допомогу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, матеріалами справи (копією договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді №32 від 16.07.2021, укладеного між Адвокатським бюро "Дефініція Кушніра" та відповідачем; копією акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 20.07.2021 на суму 3000,00 грн (складання відзиву - 3 години, вартість 2000 грн та складання заперечення на відповідь на відзив - 2 години, вартість 1000 грн); копією рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро №32 від 16.07.2021 на суму 3000,00 грн; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №345 від 19.10.2009, виданого Кушніру С.В.; ордером на надання правничої (правової) допомоги від 20.07.2021 №1013747 на ім`я адвоката Кушніра С.В.), підтверджується факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, який є співмірним розміру позовних вимог та виконаної адвокатом роботи.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 30194,04 грн та відмову у позові на суму 998,29 грн, відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача підлягають у відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 96,01 грн.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено, у відповідності до статті 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають 2197,35 грн судового збору за подання позовної заяви та 3296,03 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський су

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27 вересня 2021 року.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 03798553) - 25 794,72 грн (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири грн 72 коп.) основного боргу, 2181,31 грн (дві тисячі сто вісімдесят одна грн 31 коп.) інфляційних втрат коштів, 606,97 грн (шістсот шість грн 97 коп.) 3% річних, 1611,04 грн (одна тисяча шістсот одинадцять грн 04 коп.) пені, 109,19 грн (сто дев`ять грн 19 коп.) судових витрат на відправку поштової кореспонденції, 2197,35 грн (дві тисячі сто дев`яносто сім грн 35 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 3296,03 грн (три тисячі двісті дев`яносто шість грн 03 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 03798553) на користь Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 96,01 грн (дев`яносто шість грн 01 коп.) витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

8. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.01.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук