ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2021 р. Справа№ 910/20738/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Разіної Т.І.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 21.12.2021,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 (повний текст складено 28.07.2021)
у справі №910/20738/20 (суддя Данилова М.В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест ;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Європа
про стягнення збитків,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест
до Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн (далі, позивач за первісним позовом або ТОВ Ін Дизайн ) звернулось до Господарського суду міста Києва з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест (далі, відповідач-1 за первісним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Європа (далі, відповідач-2 за первісним позовом) про стягнення 150 000,00 грн збитків.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправного притримання відповідачами за первісним позовом майна позивача за первісним позовом, яке належить останньому на праві власності та перебувало в орендованому на підставі Договору суборенди №С29 від 01.08.2016 нежилому приміщенні: секція С29 площею 90 кв.м., розташованому на 3 поверсі торгового центру Домосфера , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101, блокування доступу до майна, вивезення та розпродажу останнього позивачеві завдані збитки на загальну суму 4 485 219,00 грн, частина яких у розмірі 150 000,00 грн заявлена до стягнення у даному первісному позові.
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн про стягнення основної заборгованості за Договором суборенди №С29 від 01.08.2016 у сумі 226 574,76 грн за період квітень-грудень 2017 року, 37 280,11 грн пені за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 03.01.2018 по 03.07.2018, 47 080,19 грн інфляційних втрат за період з січня 2018 року по січень 2021 року та 21 239,04 грн 3% річних за період з 03.01.2018 по 16.02.2021.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн строків сплати платежів за Договором суборенди №С29 від 01.08.2016.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/20738/20 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн збитки на суму в розмірі 150 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 250,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що з 31.12.2017 ТОВ ОК-Інвест , із посиланням на наявність поточної заборгованості за договором суборенди, заблокувало позивачу за первісним позовом доступ до приміщення та з цієї дати утримувало у себе майно, належне на праві власності позивачу, а саме - коштовні меблі та інше рухоме майно на загальну суму більше, ніж 4 (мільйони) гривень. Водночас, з огляду на правову природу договору оренди та сутність наданої послуги у вигляді саме користування приміщенням, відповідач-1 за первісним позовом не мав права порушувати право власності позивача за первісним позовом на його майно, що знаходилося у приміщенні (утримувати його, не повертати власнику, розпоряджатися ним як сміттям тощо), отже, відповідачем-1 за первісним позовом було здійснено незаконне притримання чужих речей.
Таким чином, враховуючи незаконне заволодіння, незаконне притримання майна позивача за первісним позовом без правових підстав, ухилення від його повернення власнику та його втрату, що вчинено відповідачем-1 за первісним позовом, зважаючи на недоведеність відсутності своєї вини відповідачем-1 за первісним позовом, враховуючи документальну підтвердженість завданих відповідачем-1 за первісним позовом збитків та, зважаючи на протиправну поведінку відповідача-1 за первісним позовом, на користь ТОВ Ін Дизайн підлягають стягненню завдані збитки у сумі 150 000,00 грн.
Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення збитків у розмірі 150 000,00 грн в солідарному порядку з ТОВ ОК-Інвест та ТОВ Концерн Європа , суд зазначив, що правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн та Товариством з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест , які виникли на підставі Договору суборенди №С29 від 01.08.2016 є виключно правовідносинами між сторонами договору, до яких Товариство з обмеженою відповідальністю Концерн Європа не має жодного відношення, а тому у задоволенні первісного позову до ТОВ Концерн Європа слід відмовити.
Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест про стягнення заборгованості за Договором суборенди №С29 від 01.08.2016 в загальному розмірі 332 274,10 грн, суд зауважив на сплив позовної давності, в межах якої позивач за зустрічним позовом міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.08.2021 (про що свідчить відбиток вхідного штемпеля Господарського суду міста Києва на апеляційній скарзі) Товариство з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/20738/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 за первісним позовом зводяться до наступного:
- суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, ухилився від встановлення факту наявності збитків як необхідної складової цивільного правопорушення, обмежившись формальним перерахуванням списку долучених до первісної позовної заяви документів (контракти, інвойси, інші документи, що підтверджують придбання меблів позивачем за первісним позовом, однак жодним чином не підтверджують перебування таких меблів саме в магазині ТЦ Домосфера станом на 31.12.2017);
- факт переміщення меблів не підтверджується заявами ТОВ Ін Дизайн , адресованими адміністрації ТЦ Домосфера , як це передбачено правилами ТРЦ, які є обов`язковими для виконання всіма користувачами нежилих приміщень;
- твердження суду першої інстанції про те, що ТОВ ОК-Інвест заблокувало приміщення та чинило перешкоди у вивезенні майна позивача за первісним позовом не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки посадові особи позивача не звертались до адміністрації ТЦ Домосфера , посадових осіб ТОВ ОК-Інвест щодо надання доступу до приміщень, жодних доказів на підтвердження факту перебування посадових осіб позивача за первісним позовом у приміщенні ТЦ Домосфера у дні, зазначені в актах про недопуск до нежитлового приміщення - секція С29 , не надано;
- протокол огляду від 06.12.2018, складений працівниками поліції, не підтверджує ані факту наявності, ані факту продажу майна позивача за первісним позовом. Протокол огляду складений без понятих, учасниками були лише представники ТОВ Ін Дизайн , до останнього не долучені фотографії, попри вказання у ньому, що при проведенні слідчої дії проводилась фотофіксація фотоапаратом Canon ;
- висновок №01-96/20 за результатами проведення комплексної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки, наданий суду позивачем за первісним позовом, викликає обґрунтовані сумніви в його достовірності та об`єктивності: у висновку не розкрито та залишається незрозумілим статус та особистість залученого фахівця у галузі оцінки, оскільки на сторінці 5 Висновку вказано, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність і в якості експерта вказаний Максімов Вадим Володимирович, а на сторінці 89 Висновку зазначено Оцінювач Вадим Максимов ; на сторінці 50 Висновку зазначено, що для визначення ринкової вартості майна застосовувався комбінований витратно-порівняльний метод, а на сторінці 73 Висновку зазначено про використання ринкового підходу з використанням ринкових даних, у той час, як Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав не передбачає застосування ринкового підходу ; підписання оцінювачем Висновку комплексної судової експертизи, а не складання звіту з оцінки у відповідності до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , законодавчо не передбачено та суперечить вимогам названого закону; експерт та фахівець в галузі оцінки взяли до уваги інвентаризаційний опис №1 від 14.03.2018, який не відповідає приписам Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 за №879 та зареєстрованого МЮУ 30.10.2014 за №1365/26142; використання у процесі дослідження довідки про балансову вартість товару на 30.12.2017 не може заміняти необхідність дослідження експертом регістрів аналітичного бухгалтерського обліку; у висновку відсутні дослідження регістрів аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку, фінансової звітності;
- клопотанням від 13.04.2021 відповідач-1 за первісним позовом надав суду Висновок експерта №221-01.2021-1005 від 20.03.2021 за результатами проведеної судової економічної експертизи та всі документи, які надавались експерту для її проведення, однак суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав жодної оцінки вказаному доказу;
- судом першої інстанції не встановлено, що ж саме є збитками в даній справі, що включає в себе сума 150 000,00 грн, стягнута за результатами судового розгляду;
- щодо зустрічного позову скаржник зазначає, що суд першої інстанції, перш ніж застосовувати позовну давність, повинен був з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
21.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив апеляційну скаргу відповідача-1 за первісним позовом залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва у даній справі без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача за первісним позовом зводяться до наступного:
- придбання, завезення та перебування меблів в орендованому приміщенні станом на 30.12.2017 підтверджується доказами, долученими позивачем за первісним позовом до позовної заяви, у тому числі, заявами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- суд першої інстанції оцінив наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, прийшовши до вірного висновку за своїм внутрішнім переконанням, що товар у приміщенні на момент закінчення орендних відносин був, відповідач-1 за первісним позовом його заблокував, вийшовши за межі дозволеного застосування оперативно-господарської санкції, оскільки вчинив фактично незаконне притримання. Відповідачем-1 за первісним позовом не надано жодних належних доказів на спростування доказів позивача за первісним позовом;
- позивач за первісним позовом звертався до відповідача-1 за первісним позовом з вимогою повернути майно у його власність, подібні звернення були упродовж всього 2018 року (телефонні перемовини, листування в електронній пошті, що підтверджується поясненнями свідків);
- оскільки відповідачі за первісним позовом недобросовісно сприяли неможливості звільнення приміщення від майна орендаря та повернення приміщення за актом, вважається, що підстави для застосування пункту 2.14. договору суборенди відсутні, тим самим, відповідач-1 за первісним позовом не набув право на самостійне звільнення приміщення від майна позивача за первісним позовом, не міг вважати його сміттям та тим більше знищувати його, викидати та/або іншим чином позбавлятись від нього, допустивши його вільний, безконтрольний та незаконний розпродаж невідомим особам на території ТЦ;
- доводи скаржника про неналежність як доказу протоколу огляду події від 06.12.2018 безпідставні, оскільки дана справа не розглядається за правилами Кримінального процесуального кодексу України і докази не оцінюються за правилами кримінального судочинства на предмет їх належності та допустимості. Апелянт плутає поняття огляду події в порядку частини 3 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України та огляд житла та іншого володіння особи;
- описка у прізвищі оцінювача на окремій сторінці висновку судової експертизи не спростовує її висновки по суті; ринковий та порівняльний підходи - це синонімічні поняття; що стосується підписанта судової експертизи, то позивачем за первісним позовом до матеріалів справи наданий висновок за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки, що повністю узгоджується із Законом України Про судову експертизу ; саме первинні документи є основою для формування бухгалтерського обліку, а не навпаки, бухгалтерські регістри є похідними відносно первинних документів; відповідач-1 за первісним позовом не наводить жодну норму матеріального права, з якої слідує, що для проведення судової економічної експертизи недостатньо первинних документів, а в якості вихідних даних обов`язково вимагаються регістри бухгалтерського обліку;
- суд вірно не надав оцінки висновку експерта, наданому відповідачем-1 за первісним позовом, оскільки даний висновок не має жодного відношення до предмета позову та предмета доказування у даній справі і містить відповіді про неможливість надати відповідь;
- збитки у розмірі 150 000,00 грн - це вартість частини втрачених з вини відповідача-1 за первісним позовом речей.
29.10.2021 відповідачем-1 за первісним позовом через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надано суду додаткові пояснення, у яких скаржник наголосив на тому, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала аналогічна даній справа №910/20740/20 за позовом ФОП Яковлевої Л.О. до ТОВ ОК-Інвест та ТОВ Концерн Європа про стягнення збитків у сумі 150 000,00 грн. За результатами розгляду справи №910/20740/20 рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у задоволенні позову відмовлено (копія рішення долучена до пояснень).
01.11.2021 позивачем за первісним позовом подано до Північного апеляційного господарського суду повідомлення про подання апеляційної скарги в ідентичній справі №910/20740/20 (копії рішення від 29.07.2021 та апеляційної скарги додані до повідомлення).
Представник відповідача-2 за первісним позовом письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест у справі №910/20738/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/20738/20, запропоновано учасникам справи надати суду відзиви на апеляційну скаргу, письмові пояснення, розгляд справи призначено на 28.09.2021.
У судове засідання, призначене на 28.09.2021, з`явилися представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом.
Представник відповідача-2 за первісним позовом не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд у судовому засіданні 28.09.2021 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 за первісним позовом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №910/20738/20 оголошено перерву до 12.10.2021.
У судове засідання, призначене на 12.10.2021, з`явилися представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом.
Представник відповідача-2 за первісним позовом не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд у судовому засіданні 12.10.2021 продовжив розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 за первісним позовом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі №910/20738/20 оголошено перерву до 02.11.2021.
У зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.11.2021 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5499/21 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 справу №910/20738/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І.
Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/20738/20 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І., розгляд справи №910/20738/20 призначено на 07.12.2021.
У судове засідання, призначене на 07.12.2021, з`явилися представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом. Представник відповідача-2 за первісним позовом не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом вважав за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача-2 за первісним позовом. Представник відповідача-1 за первісним позовом поклався на розсуд суду при вирішенні вищезазначеного питання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/20738/20 відкладено на 21.12.2021.
У судовому засіданні 21.12.2021 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 21.12.2021 з`явилися представники позивача та відповідача -1 за первісним позовом.
Представник відповідача-2 за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень із копіями ухвал Північного апеляційного господарського суду відповідачу-2 за первісним позовом.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача-2 за первісним позовом, який про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся судом належним чином та неявка якого не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Представники позивача за первісним позовом у судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги ТОВ ОК-Інвест заперечували, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Представник відповідача-1 за первісним позовом у судових засіданнях підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати в частині задоволення первісного позову до відповідача-1 та відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі
11.12.2014 між ТОВ Концерн Європа (відповідач-2 за первісним позовом, орендодавець) та ТОВ ОК-Інвест (відповідач-1 за первісним позовом, орендар, суборендодавець) було укладено Договір оренди №11/12 від 11.12.2014, відповідно до умов якого ТОВ Концерн Європа як орендодавець передало в оренду ТОВ ОК-Інвест як орендарю нежитлові приміщення загальною площею 3234 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101.
01.11.2017 між ТОВ Концерн Європа та ТОВ ОК-Інвест укладено Договір оренди №01/11, відповідно до умов якого ТОВ Концерн Європа як орендодавець передало в оренду ТОВ ОК-Інвест як орендарю нежитлові приміщення загальною площею 3234 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101.
01.08.2016 між ТОВ Мебельбан , правонаступником якого після зміни назви є ТОВ Ін Дизайн (суборендар, позивач за первісним позовом) та ТОВ ОК-Інвест (суборендодавець або відповідач-1 за первісним позовом) укладено Договір суборенди №С29 (далі, Договір суборенди №С29), відповідно до пункту 1.1. якого відповідач-1 як суборендодавець передав, а позивач як суборендар прийняв в тимчасове платне користування наступне нежиле приміщення: секція С29 площею 90 (дев`яносто) квадратних метрів, розташоване на 3 (третьому) поверсі торгового центру Домосфера , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101.
Також, 01.08.2016 між ТОВ ОК-Інвест та Фізичною особою-підприємцем Яковлевою Людмилою Олександрівною було укладено аналогічний договір суборенди №С29/1, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач-1 за первісним позовом як суборендодавець передав, а ФОП Яковлева Л.О. як суборендар прийняла в тимчасове платне користування наступне нежиле приміщення: секція С29/1 площею 41 (сорок один) квадратний метр, розташоване на 3 (третьому) поверсі торгового центру Домосфера , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101.
Відповідно до умов укладеного Договору суборенди №С29, виходячи з якого виниклі спірні правовідносини між сторонами, приміщення використовувалося позивачем за первісним позовом як магазин для продажу меблів.
Пунктом 1.5. Договору суборенди №С29 сторони погодили, що суборендар має право використовувати приміщення виключно для здійснення діяльності (торгівлі/реалізації товарів, послуг з обов`язковим зазначенням торгівельних марок), суворо визначеній в додатку №5 до договору Діяльність орендаря і перелік товарів та/або послуг з обов`язковим зазначенням торгівельних марок, що реалізуються суборендарем в приміщенні . При цьому торгівля/реалізація товарів/послуг, не передбачених цим договором, а так само використання при такій реалізації/торгівлі торгівельних марок, не визначених в цьому договорі, суворо забороняється і є суттєвим порушенням цього договору.
У додатку №5 до договору суборенди сторони погодили, що торгівля відбувається групою товарів - м`які меблі.
01.08.2016 між сторонами Договору суборенди №С29 було підписано акт №С29 приймання-передачі нежилого приміщення.
Згідно з пунктом 2.1. Договору суборенди №С29 даний договір укладається строком до 31.12.2016 і вступає в силу з дати його укладення (підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками). По закінченню строку дії договору суборендар, який належним чином виконував свої зобов`язання згідно договору, має при інших рівних умовах переважне перед іншими особами право на укладення договору суборенди на новий строк. Суборендар зобов`язаний повідомити в письмовій формі суборендодавця про бажання укласти такий договір не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору. При цьому, суборендар втрачає своє переважне право на укладення договору суборенди на новий строк, якщо протягом дії даного договору суборендар припустився більше 3 (трьох) будь-яких порушень умов даного договору, про що суборендодавцем було направлено суборендарю відповідне повідомлення. При укладенні договору суборенди на новий строк суборендодавець не зв`язаний умовами даного договору.
У пункті 2.5. Договору суборенди №С29 сторони погодили, що орендна плата нараховується з дня фактичної передачі суборендодавцем приміщення суборендарю відповідно до пункту 2.2. даного договору до моменту повернення суборендарем приміщення суборендодавцю, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі приміщення відповідно до пункту 2.8. даного договору.
Відповідно до пункту 2.8. Договору суборенди №С29 по закінченню строку дії та/або розірвання (припинення) даного договору, якщо сторони не укладуть новий договір суборенди, суборендар зобов`язаний звільнити від свого майна і повернути приміщення суборендодавцю в стані, зафіксованому сторонами в акті приймання-передачі.
01.01.2017 між сторонами була укладена додаткова угода про продовження строку оренди до 31.12.2017.
21.02.2017 між сторонами була укладена додаткова угода про внесення змін до пункту 3.1. Договору суборенди №С29 в частині розміру орендної плати.
Звертаючись до суду із первісним позовом, ТОВ Ін Дизайн зазначає, що станом на 30.12.2017 в орендованому згідно Договору суборенди №С29 приміщенні перебували, в тому числі (але не виключно), наступні коштовні меблі для продажу: Стінка Casa HG, паспортний номер 565129 , Стінка Casa Due HG, паспортний номер 565090 , Техас банкетка, паспортний номер 473022 , Техас диван-ліжко, паспортний номер 473022 , Техас крісло, паспортний номер 473022 , Техас диван, паспортний номер 456159 , Техас крісло, паспортний номер 456159 , Манхетен диван-ліжко, паспортний номер 473575 , Манхетен крісло, паспортний номер 473575 , Техас диван-ліжко, паспортний номер 536549 , Спейс 2 диван-ліжко, паспортний номер 473090 , Чікаго диван, паспортний номер 456150 , Сен-тропе 2элит, паспортний номер 280980 , Стол Журнальний Барон , паспортний номер 270294 СТ .БОСС, Ріміні стіл паспортний номер 561840 СТ .КОНРАД С01, Тулуза дзеркало, паспортний номер 414879 , Реголо, паспортний номер 279963 СТ .ФРАНК С01, Сен-тропе 2 еліт стіл, паспортний номер 561829 , Сен-тропе 2 еліт стіл, паспортний номер 454720 , Маранелло стол, паспортний номер 392139 СТ ГЛОБО, Меб.дерев. Каза-бар, паспортний номер 281033 (далі, меблі).
На підтвердження придбання, завезення та перебування меблів в орендованому приміщенні станом на 30.12.2017 позивач за первісним позовом долучив до первісного позову копії наступних документів: контракту про експорт продукції №МП-2 від 01.01.2011; додатку №42 від 13.02.2013 до контракту №МП-2 від 01.01.2012; інвойсу №4/1 від 15.02.2013; міжнародної товарно-транспортної накладної №777634; додатку №36 від 02.10.2012 до контракту №МП-2 від 01.01.2011; інвойсу №41/1 від 15.10.2012; міжнародної товарно-транспортної накладної №777646; додатку №50 від 15.07.2013 до контракту №МП-2 від 01.01.2011; інвойсу №22/1 від 22.07.2013; міжнародної товарно-транспортної накладної №0583881; додатку №52 від 31.07.2013 до контракту №МП-2 від 01.01.2011; інвойсу №24/1 від 05.08.2013; міжнародної товарно-транспортної накладної №210408; додатку №53 від 28.02.2013 до контракту №МП-2 від 01.01.2011; інвойсу №28/1 від 02.09.2013; міжнародної товарно-транспортної накладної №223349; додатку №55 від 11.11.2013 до контракту №МП-2 від 01.01.2011; інвойсу №35/1 від 18.11.2013; міжнародної товарно-транспортної накладної №451322; додатку №30 від 28.06.2012 до контракту №МП-2 від 01.01.2011; інвойсу №30/1 від 09.07.2012; міжнародної товарно-транспортної накладної №777699; додатку №14 від 09.11.2011 до контракту №МП-2 від 01.01.2011; інвойсу №55 від 11.11.2011; міжнародної товарно-транспортної накладної №0046046; контракту про експорт продукції №МП-17 від 07.04.2009; додатку №8 від 21.08.2009 до контракту №МП-17 від 07.04.2009; інвойсу №69 від 01.09.2009; декларації №5315; міжнародної товарно-транспортної накладної №1374777; додатку №13 від 02.11.2009 до контракту №МП-17 від 07.04.2009; інвойсу №91 від 17.11.2009; міжнародної товарно-транспортної накладної №0130265; додатку №4 від 14.05.2009 до контракту №МП-17 від 07.04.2009; інвойсу №45 від 18.05.2009; міжнародної товарно-транспортної накладної №1221540; інвентаризаційного опису №1 від 30.12.2017; фотографія Манхетен диван-ліжко 473575; фотографія Техас диван-ліжко 473022; фотографія Техас крісло 473022; фотографія Стінка Casa HG 565129; накладних на внутрішні переміщення (№303 від 01.12.2016, №446 від 26.06.2014, №2168 від 30.11.2013, №325 від 01.12.2016, №2120 від 23.11.2013, №874 від 30.09.2015, №293 від 30.11.2016); паспорту на меблі бренду MOBEL & ZEIT; інструкцій (рос. руководства ) на кожну позицію меблів бренду MOBEL & ZEIT із детальним описом способу виготовлення, матеріалів, розмірів, технічних та інших характеристик; роздруківку фотографії дивану з електронної пошти; акту обстеження технічного стану меблів, що належать ТОВ Мебельбан , складеного станом на 30.12.2017; довідки про балансову вартість товару на 30.12.2017, який знаходиться в нежилому приміщенні: секція С29 площею 90 (дев`яносто) квадратних метрів, розташованому на 3 (третьому) поверсі торгового центру Домосфера , за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ТОВ Мебельбан ; складської довідки товару на 30.12.2017, який знаходиться в нежилому приміщенні: секція С29 площею 90 (дев`яносто) квадратних метрів, розташованому на 3 (третьому) поверсі торгового центру Домосфера , за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101, та його належність ТОВ Мебельбан ; заяви свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ; пояснення адвоката ТОВ Ін Дизайн ОСОБА_6 .
Позивач за первісним позовом наголошує, що з 31.12.2017 ТОВ ОК-Інвест із посиланням на наявність поточної заборгованості за договором суборенди заблокувало позивачу за первісним позовом доступ до орендованого приміщення та з цієї дати утримувало у себе майно, належне на праві власності позивачу за первісним позовом, а саме - коштовні меблі та інше рухоме майно на загальну суму більше, ніж 4 мільйони гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилається на те, що умовами договору суборенди не передбачено право ТОВ ОК-Інвест утримувати у себе меблі та інше майно, що належить суборендарю та знаходиться у орендованому приміщенні, а отже відповідач-1 за первісним позовом незаконно заволодів чужою власністю.
Позивач за первісним позовом стверджує, що ним здійснювалися неодноразові спроби вивезти свою власність та повернути приміщення відповідачу-1 за первісним позовом відповідно до умов договору, у чому було відмовлено без жодного письмового пояснення, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Кожний факт недопуску до нежитлового приміщення - секція С29 зафіксований у складених у період грудень 2017 року - травень 2019 року актах про недопуск.
17.01.2018 відповідачами за первісним позовом було складено акт, відповідно до якого приміщення звільнено та в ньому не знаходиться майно, що належало орендодавцю. У позовній заяві ТОВ Ін Дизайн зазначає, що складений відповідачами акт від 17.01.2018 позивач за первісним позовом отримав лише у 2019 році.
Однак, за твердженнями позивача за первісним позовом, відповідно до наявних у матеріалах справи нотаріальних заяв свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в орендованому приміщенні знаходиться майно ТОВ Ін Дизайн .
Факт перебування майна позивача за первісним позовом в орендованому приміщенні ТРЦ Домосфера підтверджується додатково інвентаризаційним описом від 14.03.2018.
Факт наявності та продажу на торгівельних майданчиках ТРЦ Домосфера майна, що належить на праві приватної власності ТОВ Ін Дизайн , підтверджено, як наголошує позивач за первісним позовом, і протоколом огляду від 06.12.2018, складеним працівником поліції Головного управління поліції в м. Києві.
17.12.2018 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача-1 за первісним позовом з вимогою про повернення майна, яка останнім задоволена не була.
На підтвердження перебування станом на 30.12.2017 товару на орендованій позивачем за первісним позовом згідно Договору суборенди №С29 площі та ринкової вартості належного ТОВ Ін Дизайн майна позивачем за первісним позовом наданий суду також висновок №01-06/20 за результатами проведення комплексної експертизи із залученням фахівців у галузі оцінки.
Згідно наданого висновку №01-06/20 перебування (знаходження) товару (меблів) у нежилому приміщені: секція С29 площею 90 кв.м., розташованому на 3 поверсі ТЦ Домосфера за адресою м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101, підтверджується документально. Ринкова вартість меблів, розташованих на 3 поверсі ТЦ Домосфера за адресою м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101, станом на 30.12.2017 із урахуванням викладеного у первинних та інших документах становить 4 485 219,00 грн без урахування ПДВ.
Позивачем за первісним позовом у даній справі заявлено до стягнення 150 000,00 грн з загальної суми збитків у 4 485 219,00 грн.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн про стягнення основної заборгованості за Договором суборенди №С29 від 01.08.2016 у сумі 226 574,76 грн за період квітень-грудень 2017 року, 37 280,11 грн пені за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 03.01.2018 по 03.07.2018, 47 080,19 грн інфляційних втрат за період з січня 2018 року по січень 2021 року та 21 239,04 грн 3% річних за період з 03.01.2018 по 16.02.2021, ТОВ ОК-Інвест зазначає, що протягом строку дії Договору суборенди №С29 неодноразово звертався до ТОВ Ін Дизайн з повідомленнями про наявність у останнього заборгованості з орендної плати, комунальних, експлуатаційних послуг, маркетингових заходів та гарантійного платежу та попереджав про можливість впровадження оперативно-господарських санкцій, передбачених договором суборенди (нарахування штрафних санкцій та обмеження доступу до орендованого приміщення).
Востаннє ТОВ ОК-Інвест направило ТОВ Ін Дизайн повідомлення №32/34 про непродовження дії договору суборенди №С29, в якому зазначило про існування на день звернення заборгованості в сумі 156 564,60 грн, вимагало в термін до 31.12.2017 погасити заборгованість та повернути орендоване приміщення. Однак, вимога позивачем за первісним позовом виконана не була.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що заборгованість ТОВ Ін Дизайн перед ТОВ ОК-Інвест за договором суборенди №С29 становила на дату подання позову 226 674,76 грн. Розмір заборгованості підтверджується рахунками-фактурами, виписками з поточного рахунку ТОВ ОК-Інвест про часткове погашення заборгованості, актами звіряння взаємних рахунків між сторонами за даними обліку позивача, висновком судового експерта Корінька М.Д. від 20.03.2021 №221-01.2021-1005.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 за первісним позовом підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову, враховуючи наступне.
Предметом первісного позову в даній справі є вимога про відшкодування частини збитків (150 000,00 грн з 4 485 219,00 грн), понесених позивачем за первісним позовом внаслідок протиправного притримання відповідачами його майна, яке перебувало в орендованому на підставі Договору суборенди №С29 від 01.08.2016 нежилому приміщенні: секція С29 площею 90 кв.м., розташованому на 3 поверсі торгового центру Домосфера , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101, блокування доступу до майна, вивезення та розпродажу останнього.
Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування шкоди згідно статті 1166 Цивільного кодексу України є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.
За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Так, за твердженнями позивача за первісним позовом, протиправна поведінка відповідачів за первісним позовом полягала у незаконному заволодінні, незаконному притриманні майна позивача за первісним позовом без правових підстав, ухиленні від його повернення власнику та, врешті, його втраті.
Оцінюючи вказані доводи позивача за первісним позовом та заперечення скаржника з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Укладений Договір №С29 від 01.08.2016 за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи, а саме актом №С29 приймання-передачі нежилого приміщення підтверджується, що ТОВ ОК-Інвест передало, а ТОВ Ін Дизайн прийняло в тимчасове платне користування нежиле приміщення площею 90 кв.м., розташоване у Торговому комплексі Домосфера , що знаходиться за адресою м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Столичне шосе, 101.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до пункту 3.2. Договору суборенди №С29 орендна плата виплачується суборендарем наперед, в строк не пізніше двадцять п`ятого (25-го) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю на підставі рахунку, що був виставлений суборендодавцем. При цьому, відсутність рахунку не звільняє суборендаря від обов`язку виплатити орендну плату згідно умов Договору.
Суборендар оплачує послуги, пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням будівлі приміщення, а також компенсує кошти на маркетингові заходи суборендодавця щодо популяризації торгівельної марки Домосфера протягом 5 банківських днів з дати отримання від суборендодавця рахунків - фактур за кожний розрахунковий (що підлягає оплаті) місяць (пункт 3.7. Договору суборенди №С29).
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Так, у пункті 7.11.1. Договору суборенди №С29 сторони погодили, що у випадку прострочення виплати суборендарем орендної плати та/або комунальних і експлуатаційних платежів, а також інших платежів, передбачених умовами даного договору, більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів, у суборендаря призупиняється право оренди приміщення, передбачене даним договором (суборендар не має право використовувати приміщення згідно даного договору) і суборендодавець має право додатково обмежити доступ суборендаря до приміщення шляхом (але не обмежуючись): виставлення охорони на вході в приміщення, в будівлю, де знаходиться приміщення, заміни вхідних замків і т.п., а також суборендодавець має право припинити подання в приміщення електроенергії, гарячої і холодної води та інших комунальних послуг. При цьому дія зазначених оперативно-господарських санкцій триває на строк до погашення суборендарем заборгованості по орендній платі та/або плати за комунальні експлуатаційні послуги, а також інших платежів, передбачених умовами даного договору або до дати, коли суборендодавець своїм письмовим дозволом повідомить суборендаря про припинення дії указаної оперативно-господарської санкції. Але в будь-якому випадку дія оперативно-господарської санкції не повинна перевищувати строк існування заборгованості по орендній платі та/або плати за комунальні і експлуатаційні платежі, а також інші платежі, передбачені умовами даного договору.
Відповідно до пункту 7.11.2. Договору суборенди №С29 на термін дії оперативно-господарської санкції, передбаченої в пункті 7.11.1. даного договору, суборендарю нараховується орендна плата згідно з умовами даного договору і він зобов`язується виплатити її суборенодавцю.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 за первісним позовом неодноразово звертався до позивача з листами щодо погашення заборгованості, зокрема:
- листом №04/34 від 30.01.2017 щодо погашення заборгованості в сумі 132 924,49 грн з орендної плати, компенсації комунальних та експлуатаційних витрат, гарантійного платежу та маркетингових заходів, а також попередженням щодо впровадження оперативно - господарських санкцій, передбачених договором (нарахування штрафних санкцій та обмеження доступу до орендованого приміщення). Згідно наявної в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113325730020 зазначений лист було отримано позивачем за первісним позовом 22.02.2017;
- листом №17/34 від 26.04.2017 щодо наявності заборгованості в сумі 264 949,16 грн станом на 26.04.2017 (отримано позивачем за первісним позовом -03.05.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №04070 29829422);
- листом №18/34 від 25.07.2017 щодо заборгованості в сумі 167 064,19 грн станом на 25.07.2017 та повідомленням про те, що у разі непогашення заборгованості ТОВ ОК-Інвест почне процедуру розірвання договору оренди (отримано позивачем за первісним позовом - 31.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №04080 28227271);
- листи №25/34 від 11.09.2017 щодо заборгованості в сумі 114 954,61 грн, №28/34 від 24.10.2017 щодо заборгованості в сумі 167 718,35 грн, в яких ТОВ ОК-Інвест також попереджав суборендаря про впровадження оперативно - господарських санкцій, передбачених договором (нарахування штрафних санкцій та обмеження доступу до орендованого приміщення), у разі непогашення заборгованості.
У подальшому ТОВ ОК-Інвест звернулось до директора ТОВ Мебельбан із листом №32/34 від 30.10.2017 про не подовження дії Договору суборенди №С29 від 01.08.2016 у зв`язку з систематичним порушенням строків оплати останнім орендних платежів, комунальних та експлуатаційних послуг, що передбачені Договором. ТОВ ОК-Інвест у даному листі вимагало здійснити погашення наявної заборгованості в розмірі 156 564,60 грн до 31.12.2017 та відповідно до умов Договору суборенди повернути орендоване приміщення та підписати Акт приймання-передачі приміщення.
Вказаний лист про непродовження Договору суборенди було отримано суборендарем 20.11.2017, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0101121643252.
Доказів на підтвердження погашення у повному обсязі заборгованості за Договором суборенди, про яку зазначав відповідач-1 за первісним позовом у листі про непродовження Договору суборенди, позивачем за первісним позовом суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно пункту 2.1. Договору суборенди №С29 у редакції Додаткової угоди від 01.01.2017 Договір суборенди укладено на строк до 31.12.2017 року і він вступив у силу з дати його укладення (підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками). По закінченню строку дії договору суборендар, який належним чином виконував свої зобов`язання згідно Договору, має право при інших рівних умовах переважне перед іншими особами право на укладення договору суборенди на новий строк. Суборендар зобов`язаний повідомити в письмовій формі суборендодавця про бажання укласти такий договір не пізніше, ніж за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору.
Зі змісту наведених правових норм та умов Договору суборенди №С29 у сукупності вбачається, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені останнім як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку.
Таким чином, за відсутності у матеріалах справи доказів звернення ТОВ Ін Дизайн до ТОВ ОК-Інвест щодо продовження дії Договору суборенди №С29 та за наявності заперечень суборендодавця щодо продовження орендних правовідносин, висловлених у листі №32/34 від 30.10.2017, колегія суддів доходить висновку, що Договір суборенди №С29 між позивачем та відповідачем-1 за первісним позовом є припиненим з 31.12.2017 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, причиною непродовження договору суборенди зі сторони відповідача-1 за первісним позовом було суттєве (у розумінні пункту 9.4.5. Договору суборенди №С29) порушення суборендарем умов договору - порушення термінів сплати орендних, комунальних і експлуатаційних послуг.
За приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до пунктів 2.8., 2.9. Договору суборенди №С29 по закінченню строку дії та/або розірвання (припинення) даного Договору, якщо сторони не укладуть новий договір суборенди, суборендар зобов`язаний звільнити від свого майна і повернути приміщення суборендавцю в стані, зафіксованому в Акті приймання - передачі, згідно якого приміщення було передане суборендодавцем суборендарю, з урахуванням нормального зносу і виконаних невідокремлюваних поліпшень. Повернення приміщення суборендарем суборендодавцю здійснюється згідно Акту приймання - передачі у строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів з дня закінчення строку дії/та/або розірвання (припинення) даного договору, складається в двох екземплярах і підписується сторонами. При поверненні приміщення суборендар передає суборендодавцю всі виконані суборендарем невідокремлювані поліпшення приміщення, які стають власністю суборендодавця, суборендар зобов`язаний звільнити приміщення від свого майна до підписання сторонами Акту приймання - передачі.
Приміщення вважається повернутим суборендодавцю з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі (пункт 2.12. Договору суборенди №С29).
Згідно пункту 2.14. Договору суборенди №С29 якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту закінчення строку дії та/або розірвання/припинення договору суборендар з якихось причин не звільнив приміщення і не передав його суборендодавцю в порядку, передбаченому пунктом 2.9. даного Договору, то суборендодавець має право, а суборендар дає на це безвідкличну згоду, що не підлягає змінам, самостійно звільнити приміщення від майна суборендаря і стягнути з суборендаря витрати на звільнення приміщення від майна суборендаря, при цьому всі та/або частина якогось майна, що залишилось в приміщенні після закінчення 3 (третього) календарного дня, з моменту закінчення строку дії та/або розірвання (припинення) даного Договору вважається сміттям і суборендодавець не зобов`язаний зберігати таке майно, не несе жодної відповідальності за його збереження і має право знищити, викинути та/або іншим чином позбавитись такого майна. В такому випадку приміщення вважається поверненим суборендодавцю з моменту укладення Акту про звільнення приміщення від майна суборендаря.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення з суборенди у відповідності до пунктів 2.8., 2.9. Договору.
При цьому, колегія суддів наголошує, що обов`язок в частині складання акту приймання-передачі приміщення суборендодавцю та реалізації такої передачі покладений згідно приписів частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та умов пунктів 2.8., 2.9., 2.14. Договору суборенди №С29 саме на суборендаря.
Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає про неодноразові спроби вивезти свою власність (меблі) та повернути орендоване приміщення відповідачу-1 за первісним позовом після закінчення строку договору суборенди. Втім, неможливість виконання зустрічного зобов`язання щодо передачі приміщення була зумовлена блокуванням відповідачем-1 за первісним позовом, починаючи з 31.12.2017, доступу до майна, яке належить на праві приватної власності позивачу за первісним позовом та перебувало в орендованому нежилому приміщенні: секція С29 площею 90 кв.м., розташованому на 3 поверсі торгового центру Домосфера , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 101. Позивач за первісним позовом стверджує про незаконне притримання чужих речей зі сторони скаржника.
На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем за первісним позовом надані акти про недопуск до нежитлового приміщення - секція С29, а саме: від 31.12.2017, від 02.01.2018, від 03.01.2018, від 05.02.2018, від 12.04.2018, від 22.05.2018, від 14.06.2018, від 18.07.2018, від 16.08.2018, від 19.09.2018, від 12.10.2018, від 15.11.2018, від 06.12.2018, від 03.01.2019, від 14.02.2019, від 25.03.2019 та від 07.05.2019, складені представниками ТОВ Мебельбан Яковлевою Л.О. та Яковлевим В.П. (том 1, а.с. 243-259), а також нотаріально засвідчені 21.06.2019 заяви свідків ОСОБА_2 (юрисконсульт ТОВ Мебельбан та представник за довіреністю ФОП Яковлевої Л.О.), ОСОБА_1 (директор ТОВ Мебельбан ), ОСОБА_3 (бухгалтер ТОВ Мебельбан ), які повідомляють про неодноразові спроби представників ТОВ Ін Дизайн вивезти свою власність (том 1, а.с. 228-238).
Однак, колегією суддів критично оцінюються надані позивачем за первісним позовом акти про недопуск до нежитлового приміщення - секція С29 як докази на підтвердження неможливості виконання позивачем за первісним позовом свого обов`язку щодо звільнення орендованого приміщення від меблів та складення акту приймання-передачі майна з вини відповідача-1 за первісним позовом, оскільки, по-перше, останні складені в односторонньому порядку лише представниками позивача за первісним позовом та не підписані жодною незаінтересованою особою, а по-друге матеріали справи не містять жодних доказів звернення суборендаря до суборендодавця з питань можливості отримання доступу до орендованого приміщення та/або з претензіями щодо неможливості такого доступу, а також повідомлень відповідача-1 за первісним позовом про дати та час виїзду до приміщення з метою потрапляння до нього представників позивача за первісним позовом.
Враховуючи відсутність, зокрема, доказів звернення позивача за первісним позовом до відповідача-1 за первісним позовом з заявами про допуск до заблокованого, за твердженнями позивача за первісним позовом, орендованого приміщення, складених за участю незаінтересованих осіб актів про недопуск, колегією суддів також критично оцінюються як докази у справі заяви свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які повідомляють про неодноразові спроби представників ТОВ Ін Дизайн вивезти свою власність, у чому позивачу за первісним позовом чинилися відповідачем за первісним позовом перешкоди.
Додатково до наведеного вище, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вжиття позивачем за первісним позовом у період з 20.11.2017 (дати отримання листа ТОВ ОК-Інвест про непродовження дії договору від 30.10.2017 №32/34) по 31.12.2017 (дата закінчення строку дії Договору) будь-яких заходів щодо організації вивезення свого майна з орендованого приміщення, направлення відповідачу-1 за первісним позовом листа з обґрунтуванням настання обставин, що унеможливлюють виконання ТОВ Ін Дизайн своїх обов`язків щодо своєчасного повернення орендованого приміщення та складання відповідного акту у погоджений договором строк, у той час, як умови пункту 2.14. Договору суборенди №С29 не покладають на ТОВ ОК-Інвест обов`язку щодо збереження такого майна з моменту спливу трьох календарних днів після закінчення строку дії договору та невивезення позивачем за первісним позовом свого майна без належних на те правових підстав.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ Ін Дизайн , у разі безпідставного недопуску його на об`єкт оренди, не був позбавлений права в судовому порядку захистити свої права та зобов`язати орендодавця безперешкодно надавати доступ працівникам орендаря до орендованих приміщень згідно Договору у відповідності до існуючого положення про пропускний режим ТЦ Домосфера .
Як зазначає позивач за первісним позовом та не заперечувалось ТОВ ОК-Інвест , 17.01.2018 суборендодавцем ТОВ ОК-Інвест та власником приміщення ТОВ Концерн Європа було складено Акт про звільнення Приміщення від майна Суборендаря від 17.01.2018, який, як зазначає позивач за первісним позовом, ним було отримано лише у 2019 році.
Можливість складення такого акту у разі не звільнення приміщення від майна суборендарем після закінчення 3 (третього) календарного дня з моменту закінчення строку дії договору передбачена положеннями вищенаведеного пункту 2.14. Договору суборенди №С29.
У подальшому, як стверджує позивач за первісним позовом, можливість вивезти меблі та інше майно так і не була надана відповідачем-1 за первісним позовом, а отже майно, хоча і було заблокованим, проте фактично знаходилося у приміщенні, що, за твердженням позивача за первісним позовом, було видно за прозорим склом приміщення. Однак, як зазначено в первісній позовній заяві, на початку грудня 2018 року скляні вікна були завішені непрозорою чорною плівкою, а меблі почали вивозитися чи розпродаватися.
Факт розпродажу майна позивача за первісним позовом підтверджується, як наголошує останній, протоколами огляду місця події від 06.12.2018, складеними слідчим слідчого відділу Голосіївського управління поліції в м. Києві Алфер`євою О.О. (том 2, а.с. 16-21), викликаним директором ТОВ Мебельбан ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та в яких зафіксовано факт виставлення на продаж меблевої продукції, яка є власністю позивача за первісним позовом, на торгівельних площадках комплексу ТРЦ Домосфера поза орендованим приміщенням.
Зокрема, позивач за первісним позовом наголошує, що в ході огляду місця події 06.12.2018 поліцією зафіксований факт продажу на торговельних площадках ТРЦ Домосфера (поза орендованим приміщенням позивача) наступних позицій (диванів), що зафіксовано у протоколі огляду від 06.12.2018 із долученими до нього поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 06.12.2018: Спейс (Space), паспортний номер 473090 ; Техас, паспортний номер 473022 ; Техас диван, паспортний номер 456159 ; Техас диван-ліжко, паспортний номер 536549 ; Чікаго диван, паспортний номер 456150 .
Суд першої інстанції взяв до уваги як належні та допустимі докази у справі, якими підтверджується факт наявності та продажу на торговельних майданчиках ТЦ Домосфера майна, належного на праві власності ТОВ Ін Дизайн , вказані протоколи огляду від 06.12.2018, з чим колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Як вбачається із наданих до суду протоколів огляду місця події від 06.12.2018, останні складені із посиланням на статті 104, 105, 106, 234, 237, 223 Кримінального процесуального кодексу України.
Зокрема, норма статті 237 Кримінального процесуального кодексу України Огляд у редакції, чинній станом на 06.12.2018, регламентує, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Стаття 223 Кримінального процесуального кодексу України, у свою чергу, встановлює вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема, частина 7 названої статті передбачає, що обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, вказані протоколи огляду складені без участі понятих (у графі протоколів В присутності понятих відсутня будь-яка інформація), а тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги ТОВ ОК-Інвест та критично оцінює протоколи огляду як докази, якими у межах господарської справи може бути підтверджений факт наявності та продажу на торговельних майданчиках ТЦ Домосфера майна, належного на праві власності ТОВ Ін Дизайн .
Посилання позивача за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу на положення частини 3 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України судом відхиляються, оскільки наведена норма не передбачає, що огляд місця події до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений без участі понятих.
Крім того, відхиляються посилання ТОВ Ін Дизайн на те, що суд у межах господарської справи не має права надавати оцінку такому доказу як протокол огляду, складеному слідчим, оскільки під час вирішення спору суд зобов`язаний оцінити належність, допустимість та достовірність усіх поданих сторонами доказів та, згідно частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, не приймає до уваги докази, одержані з порушенням закону.
З огляду на вищевстановлені обставини справи, на переконання колегії суддів, враховуючи суттєве порушення суборендарем умов договору в частині здійснення орендних та інших передбачених договором платежів, що стало підставою для висловлення відповідачем-1 за первісним позовом бажання не продовжувати із позивачем за первісним позовом орендні правовідносини, не звільнення у встановлений договором строк орендованої площі від майна суборендаря, не здійснення передачі орендованого приміщення суборендодавцю за актом приймання-передачі, у відповідача-1 за первісним позовом були наявні підстави для застосування пункту 2.14. Договору суборенди та самостійного звільнення орендованого приміщення від майна суборендаря.
Виходячи із вищенаведеного у сукупності, колегія суддів зазначає, що позивачем за первісним позовом не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявності у діях відповідача-1 за первісним позовом протиправної поведінки, яка б полягала у незаконному заволодінні, незаконному притриманні майна позивача за первісним позовом без правових підстав, ухиленні від його повернення власнику та розпродажу майна позивача за первісним позовом на торговельних майданчиках ТЦ Домосфера .
Висновки суду першої інстанції про те, що орендодавець заблокував можливість орендарю вивезти своє майно з приміщення та завадив вчасно передати приміщення за актом-приймання передачі, не допускаючи позивача за первісним позовом в орендоване приміщення, є необґрунтованими та не підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами.
Відповідачем-1 за первісним позовом, у свою чергу, спростовано наявність у його діях будь-якої вини щодо заподіяння позивачу за первісним позовом збитків, про які він стверджує у первісному позові.
В апеляційній скарзі ТОВ ОК-Інвест вказує, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, ухилився від встановлення факту наявності збитків як необхідної складової цивільного правопорушення, обмежившись формальним перерахуванням списку долучених до первісної позовної заяви документів (контракти, інвойси, інші документи, що підтверджують придбання меблів позивачем за первісним позовом, однак жодним чином не підтверджують перебування таких меблів саме в магазині ТЦ Домосфера станом на 31.12.2017).
Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із обставин справи, під збитками позивач за первісним позовом розуміє вартість належного йому майна, яке за його твердженнями перебувало в орендованому ним згідно Договору суборенди №С29 приміщенні станом на 31.12.2017.
Отже, як вірно наголошує скаржник в апеляційній скарзі, для встановлення факту наявності збитків, як одного із необхідних елементів складу цивільного правопорушення, під час розгляду справи необхідно встановити, чи дійсно станом на день закінчення строку дії Договору суборенди №С29 в орендованому приміщенні перебували меблі позивача за первісним позовом, про які він стверджує у первісній позовній заяві, яка вартість такого майна та що становить собою заявлена до стягнення сума збитків у розмірі 150 000,00 грн.
На підтвердження фактів, покладених в основу первісного позову щодо перебування в орендованому приміщенні майна ТОВ Ін Дизайн , а саме меблів ринковою вартістю 4 485 219,00 грн без ПДВ: Стінка Casa HG, паспортний номер 565129 , Стінка Casa Due HG, паспортний номер 565090 , Техас банкетка, паспортний номер 473022 , Техас диван-ліжко, паспортний номер 473022 , Техас крісло, паспортний номер 473022 , Техас диван, паспортний номер 456159 , Техас крісло, паспортний номер 456159 , Манхетен диван-ліжко, паспортний номер 473575 , Манхетен крісло, паспортний номер 473575 , Техас диван-ліжко, паспортний номер 536549 , Спейс 2 диван-ліжко, паспортний номер 473090 , Чікаго диван, паспортний номер 456150 , Сен-тропе 2элит, паспортний номер 280980 , Стол Журнальний Барон , паспортний номер 270294 СТ .БОСС, Ріміні стіл паспортний номер 561840 СТ .КОНРАД С01, Тулуза дзеркало, паспортний номер 414879 , Реголо, паспортний номер 279963 СТ .ФРАНК С01, Сен-тропе 2 еліт стіл, паспортний номер 561829 , Сен-тропе 2 еліт стіл, паспортний номер 454720 , Маранелло стол, паспортний номер 392139 СТ ГЛОБО, Меб.дерев. Каза-бар, паспортний номер 281033 , ТОВ Ін Дизайн надані до первісної позовної заяви документи, які на переконання останнього підтверджують придбання та завезення до орендованого приміщення такого майна. На підтвердження розміру завданих відповідачами за первісним позовом збитків, позивачем за первісним надано висновок ТОВ Міжнародна експертно-правова група №01-06/20 від 03.09.2020 за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки.
Як стверджує позивач за первісним позовом, меблі, які перебували в орендованому приміщенні та були протиправно притримані відповідачем-1 за первісним позовом, були придбані ним відповідно до контракту про експорт продукції №МП-2 від 01.01.2011 (том 1, а.с. 71-73) та контракту про експорт продукції №МП-17 від 07.04.2009 (том 1, а.с. 114-116) із відповідними додатками до них (специфікаціями).
Відповідно до пунктів 1.1. названих контрактів продавець (ТОВ МЦ-5 ) зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті, які вказані у специфікаціях на кожну поставку, які є невід`ємною частиною контрактів. Поставка товарів здійснюється по ІНКОТЕРМС 2000 на умовах FCA-Кирово-Чепецк, СРТ-Донецк.
На підтвердження факту поставки товару позивачу за первісним позовом до первісного позову надані міжнародні товарно-транспортні накладні, якими підтверджується відвантаження товару у м. Донецьк, інвойси на оплату.
Окрім цього, позивачем за первісним позовом надані суду накладні на внутрішні переміщення товару №303 від 01.12.2016, №2168 від 30.11.2013, №325 від 01.12.2016, №874 від 30.09.2015 та №293 від 30.11.2016 між ТЦ Мегадом (м. Одеса, вул. Толбухіна, 135) та ТЦ Домосфера (м. Київ, Столичне шосе, 101), які у графі прийняв містять підпис Яковлева В.П., та накладні на внутрішні переміщення товару №446 від 26.06.2014, №2120 від 23.11.2013 між складом (м. Донецьк, вул. Заводська, буд. 5) та ТЦ Домосфера (м. Київ, Столичне шосе, 101), якими позивач за первісним позовом доводить факт переміщення товарів (меблів), вказаних у первісному позові, до орендованого згідно Договору №С29 приміщення.
Оцінюючи вказані докази, колегія суддів зазначає, що не приймає до уваги накладні на внутрішні переміщення товару, датовані до 01.08.2016 (дати укладення Договору суборенди №С29), оскільки останні не можуть підтверджувати те, що зазначені у них товари (меблі) були ввезені до приміщення саме у період дії вказаного договору та, відповідно, перебували у ньому станом на 31.12.2017. При цьому, посилання ТОВ Ін Дизайн на те, що до укладення названого договору правовідносини між сторонами у даному спорі існували в межах іншого договору суборенди, після закінчення якого сторони уклали Договір суборенди №С29, судом до уваги не приймаються, оскільки правовідносини сторін у межах іншого договору не входять до предмету доказування в даній справі.
Поруч із цим, як стосовно вказаних, так і стосовно накладних на внутрішні переміщення товару №293 від 30.11.2016, №303 від 01.12.2016 та №325 від 01.12.2016 між ТЦ Мегадом (м. Одеса, вул. Толбухіна, 135) та ТЦ Домосфера (м. Київ, Столичне шосе, 101) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.6. Договору №С29 одночасно з передачею приміщення суборендарю передається завірена печаткою суборендаря копія Правил і Положень будівлі (далі - Правила), які підлягають обов`язковому виконанню сторонами, включають в себе норми про режим роботи будівлі, правила поведінки в будівлі/приміщенні, правила безпеки, порядок експлуатації систем забезпечення і місць загального користування і є обов`язковими для виконання співробітниками, суборендарями, їх підрядниками та іншими особами, що діють від їх імені та за їх дорученням і відвідувачами будівлі/приміщення. Правила є офіційним документом загальної дії, обов`язковими для застосування, дотримання і виконання суборендарем з моменту підписання Договору і до дати повернення приміщення суборендодавцю.
У матеріалах справи наявна копія Правил Торгового центру (далі, Правила), отримання яких від суборендодавця позивачем за первісним позовом не заперечувалось (том 2, а.с. 10-12).
Згідно пункту 8 розділу 1 Правил порядок здійснення товарної логістики (завезення, вивезення, розвантаження, завантаження та інші види робіт пов`язаних з рухом товарів, а також час виконання таких робіт) визначається орендодавцем.
У пункті 4 розділу 7 Правил вказано, що виносити (вивозити) торговельне обладнання орендар має право тільки на підставі письмового дозволу орендодавця.
Пунктом 3 розділу 3 Правил визначено, що орендатор та його персонал зобов`язані встановлювати на об`єкті оренди тільки попередньо погоджене з орендодавцем торгове обладнання.
Однак, ТОВ Ін Дизайн , яке стверджує про переміщення товарів до ТЦ Домосфера на підставі вищенаведених накладних на внутрішні переміщення товару, не надано жодних доказів попередження чи отримання відповідного дозволу суборендодавця на переміщення товарів до орендованого приміщення, що суперечить положенням укладеного між сторонами Договору №С29 та Правил.
Враховуючи наведене, факт переміщення меблів до орендованого приміщення не може підтверджуватися виключно накладними на внутрішнє переміщення, що додані до первісної позовної заяви, складеними одноособово позивачем за первісним позовом як стороною, що приймає майно.
Оцінюючи як докази на підтвердження існування станом на дату закінчення строку дії Договору меблів на орендованій території нотаріально засвідчені заяви свідків, надані позивачем за первісним позовом до матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Показання свідка за змістом статті 88 вказаного Кодексу викладаються ним письмово у заяві свідка.
Отже, коли законом чітко визначено умови виникнення тих чи інших прав або обов`язків, пояснення свідків не є тими доказами, які можуть бути покладені в основу рішення.
Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України ( Допустимість доказів ) факт переміщення меблів має підтверджуватися відповідними письмовими доказами, яких, як зазначено вище, ТОВ Ін Дизайн суду не надано.
При цьому, у заявах свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджується, що в ТРЦ Домосфера існує певний порядок потрапляння меблевої продукції з місця розвантаження до орендованого приміщення та необхідність отримання безпосереднього дозволу адміністрації.
Тобто, вказаними особами визнається та обставина, що для потрапляння товару до ТРЦ Домосфера необхідним є дозвіл адміністрації торгового центру, доказів на підтвердження отримання якого матеріали справи не містять.
Стосовно заяви свідка ОСОБА_3 від 24.06.2019, яка з липня 2010 року по травень 2018 року займала посаду головного бухгалтера ТОВ Мебельбан , щодо обставин спору, про які свідку відомо , то остання не приймається судом до уваги з огляду на приписи частини 1 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у заяві не вказано джерела обізнаності свідка щодо відповідних обставин.
Позивачем за первісним позовом на підтвердження факту перебування перелічених ним у первісному позові меблів в орендованому приміщенні як на час 31.12.2017, так і в подальшому, надані суду також Акт обстеження технічного стану меблів станом на 30.12.2017 (том 1, а.с. 204) та Інвентаризаційний опис №1 ТМЦ станом на 30.12.2017 (том 1, а.с. 133) за підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складська довідка від 30.12.2017 (том 1, а.с. 206) та балансова довідка від 30.12.2017 (том 1, а.с. 205) за підписом ОСОБА_1 , а також Інвентаризаційний опис №1 від 14.03.2018 за підписом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Надавши оцінку вказаним доказам у сукупності, колегією суддів встановлено, що у документах, датованих 30.12.2017 (акт обстеження технічного стану меблів, інвентаризаційний опис, складська та балансова довідка) значиться 17 порядкових номерів товару, розташованих на орендованій площі, при цьому фактично кількість товару вказана - 21, водночас, в Інвентаризаційному описі від 14.03.2018 вказано, що на орендованій площі наявні ТМЦ вже у кількості 69 найменувань.
Тобто, інформація, наведена у вищеперелічених доказах, є суперечливою та не дає суду можливості встановити можливу дійсну кількість майна позивача, яке знаходилось в орендованому приміщенні станом на 31.12.2017 та було переміщене до нього.
Водночас, колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання позивачу за первісним позовом доступу до орендованого приміщення 14.03.2018 для проведення інвентаризації. У матеріалах справи міститься лише заява ОСОБА_1 від 13.03.2018 (том 2, а.с. 3), адресована директору ТЦ Домосфера , без доказів її направлення чи отримання останнім та, відповідно, відмітки про надання дозволу на доступ до приміщення.
Крім того, досліджуючи як докази інвентаризаційні описи, колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 за №879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Однак, наявні у матеріалах справи інвентаризаційні описи від 30.12.2017 та від 14.03.2018 складені одноособово - Яковлевою І.А. ( Председат Яковлева И.А. , Члены комиссии Яковлева И.А. ), що суперечить наведеній правовій нормі та змісту самого поняття комісія .
Відповідно, інвентаризаційні описи також не можуть бути прийняті судом до уваги в якості належних та допустимих доказів у справі на підтвердження наявності відповідних меблів на орендованій площі.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами не доведено суду обставин наявності та переміщення спірного майна до орендованого приміщення згідно переліку, про який зазначено в позовній заяві. У зв`язку з цим дослідження у даній справі таких елементів складу цивільного правопорушення як наявність причинного зв`язку між неправомірними діями та заподіяною шкодою, розміру збитків є недоцільним.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено юридичного факту заподіяння йому збитків зі сторони відповідача-1 за первісним позовом.
Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги скаржника про те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, ухилився від встановлення факту наявності збитків як необхідної складової цивільного правопорушення, обмежившись формальним перерахуванням списку долучених до первісної позовної заяви документів. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про доведеність факту понесення ТОВ Ін Дизайн збитків у сумі 150 000,00 грн та задовольнивши первісні позовні вимоги на вказану суму, не встановив, що ж саме включає у себе вказана сума збитків та вартістю яких саме меблів (частини меблів) вона є.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що первісні позовні вимоги ТОВ Ін Дизайн до ТОВ ОК-Інвест про стягнення 150 000,00 грн збитків є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції в цій частині, відповідно, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову до ТОВ ОК-Інвест .
Водночас, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову про солідарне стягнення з ТОВ Концерн Європа збитків у розмірі 150 000,00 грн сторонами не оскаржується, заперечень щодо цієї частини судового рішення апеляційна скарга відповідача-1 за первісним позовом не містить, а тому рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції, виходячи зі змісту положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається.
Щодо зустрічного позову судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Предметом зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн є стягнення основної заборгованості за Договором суборенди №С29 від 01.08.2016 у сумі 226 574,76 грн за період квітень-грудень 2017 року, 37 280,11 грн пені за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 03.01.2018 по 03.07.2018, 47 080,19 грн інфляційних втрат за період з січня 2018 року по січень 2021 року та 21 239,04 грн 3% річних за період з 03.01.2018 по 16.02.2021.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн строків сплати платежів за Договором суборенди №С29 від 01.08.2016.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на пропуск позивачем за зустрічним позовом строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.
Колегія суддів, погоджуючись із доводами апеляційної скарги ТОВ ОК-Інвест , зазначає про передчасність висновків суду першої інстанції з цього приводу, оскільки виходячи зі змісту частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен був з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Так, Розділом ІІІ Договору суборенди №С29 визначені платежі по договору та порядок розрахунків між його сторонами.
Так, згідно пункту 3.1. Договору за користування приміщенням суборендар незалежно від своєї господарської діяльності сплачує суборендодавцю орендну плату. На момент укладення договору базова орендна ставка за 1 кв.м. приміщення в місяць становить 273,35 грн без ПДВ, що за домовленістю сторін складає доларовий еквівалент в розмірі 11 дол. США без ПДВ, тобто курс гривні до долару США на момент укладення договору за домовленістю сторін становить 24,85 грн зі 1 дол. США. При цьому сторони домовились, що у випадку зміни на момент оплати офіційного курсу гривні до дол. США, встановленого НБУ у порівнянні з курсом гривні до дол. США, встановленим вище на дату укладення договору, сума базової орендної ставки за 1 кв.м. приміщення в місяць на момент оплати змінюється відповідно до формули, вказаної у даному пункті договору.
Розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням визначається відповідно до наступної формули: ОП = Х Ч У Ч К1/К2 + ПДВ, де
ОП - орендна плата за місяць;
Х - базова орендна ставка за 1 кв.м. приміщення в місяць без ПДВ;
К1 - офіційний курс грн. до дол.США, встановлений НБУ на дату здійснення платежу;
К2 - курс грн. до дол.США, встановлений пунктом 3.1. Договору на момент укладення договору;
У - площа орендованого приміщення;
ПДВ - податок на додану вартість.
У пункті 3.2. Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується суборендарем наперед в строк не пізніше 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю на підставі рахунку, що був виставлений суборендодавцем. При цьому відсутність рахунку не звільняє суборендаря від обов`язку виплатити орендну плату згідно умов Договору.
Окрім орендної плати суборендар бере на себе зобов`язання щомісяця компенсувати суборендодавцю кошти на маркетингові заходи суборендодавця щодо популяризації торгівельної марки Домосфера в розмірі 25 грн з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. орендованої площі, а також компенсувати витрати на оплату послуг, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням будівлі і приміщення (пункт 3.6. Договору суборенди №С29).
Згідно пункту 3.7. Договору суборенди №С29 суборендар оплачує послуги, пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням будівлі і приміщення, а також компенсує суборендодавцю кошти на маркетингові заходи суборендодавця щодо популяризації торгівельної марки Домосфера протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання від суборендодавця рахунків-фактур за кожний розрахунковий (що підлягає оплаті) місяць.
Пунктами 3.8.1.-3.8.5. Договору суборенди №С29 визначено порядок розрахунку розміру компенсації вартості послуг, вказаних у пункті 3.6. даного договору.
Зобов`язання суборендаря по оплаті вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок суборендодавця (пункт 3.10.4. Договору суборенди №С29).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наданими ТОВ ОК-Інвест до зустрічного позову документами, а саме копіями рахунків-фактур на оплату орендних та інших компенсаційних платежів, виписками з поточного рахунку ТОВ ОК-Інвест у ПАТ Райффайзен Банк Аваль за період з 01.11.2016 по 10.10.2017, акту звіряння взаємних розрахунків за даними ТОВ ОК-Інвест (підписаний позивачем за зустрічним позовом), листами щодо погашення заборгованості за Договором суборенди №С29, а також висновком судового експерта Корінька М.Д. №221-01.2021-1005 від 20.03.2021, долученим до клопотання ТОВ ОК-Інвест від 13.04.2021 (том 3, а.с. 210-227), та документами, що надавалися експерту для проведення експертизи (зокрема, картками рахунками 3611, 3613, 68111, 68113, аналіз субконто по контрагенту ТОВ Мебельбан ) підтверджується факт наявності у ТОВ Ін Дизайн основної заборгованості за Договором суборенди №С29 перед ТОВ ОК-Інвест за період квітень-грудень 2017 року в загальній сумі 226 574,76 грн, з якої суборендні та експлуатаційні платежі 207 974,76 грн та маркетингові платежі 18 700,00 грн.
При цьому, здійснені ТОВ Ін Дизайн оплати по Договору згідно платіжних доручень, доданих до відзиву на зустрічну позовну заяву (том 3, а.с. 166-178), були враховані ТОВ ОК-Інвест при здійсненні розрахунку заборгованості, що вбачається із наданого суду позивачем за зустрічним позовом акту звіряння взаємних розрахунків за даними ТОВ ОК-Інвест , підписаного в односторонньому порядку останнім. Так, остання оплата була здійснена ТОВ Мебельбан за комунальні послуги згідно Договору №С29 10.10.2017 згідно платіжного доручення №1613 на суму 7 387,15 грн та відображена у рядках 55,56 акту звіряння.
Сплату заборгованості у розмірі 226 574,76 грн станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем за зустрічним позовом не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача за зустрічним позовом, контррозрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування вказаної заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача зустрічним позовом, суду також не надано.
Отже, відповідач за зустрічним позовом у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору суборенди №С29 не здійснив оплату суборендної плати, експлуатаційних та маркетингових платежів з період квітень-грудень 2017 року на загальну суму 226 574,76 грн, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.
Водночас, у відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ Ін Дизайн заявлено про сплив строків позовної давності по заявленим позивачем за зустрічним позовом вимогам.
Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України законодавець визначив спеціальне правило, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Таким чином, враховуючи умови Договору, за останнім місяцем суборенди - груднем 2017 року останнім днем строку сплати суборендної плати є 25.11.2017.
Поруч із цим, як уже встановлено судом вище, протягом квітня 2017 - жовтня 2017 року ТОВ ОК-Інвест надсилало ТОВ Мебельбан листи з вимогами щодо погашення заборгованості за Договором суборенди, а ТОВ Мебельбан , у свою чергу, направляло ТОВ ОК-Інвест гарантійні листи про оплату (вих.№26/04/17-1 від 26.04.2017, вих. №20/07/17-1 від 20.07.2017; том 4, а.с. 19-20).
Із наданого позивачем за зустрічним позовом листа від 15.07.2021 з розрахунком заборгованості за Договором суборенди вбачається, що ТОВ ОК-Інвест про наявність спірної заборгованості з експлуатаційних та маркетингових платежів та, відповідно, про наявність свого порушеного права, дізналося щонайпізніше 17.01.2018.
У свою чергу, зустрічна позовна заява була подана до суду 17.02.2021 (згідно відмітки вхідного штемпеля суду на ній), тобто за межами трирічного строку позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення суборендних, експлуатаційних та маркетингових платежів, про сплив яких заявлено відповідачем за зустрічним позовом у даній справі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ Ін Дизайн порушило умови Договору, проте сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 226 574,76 грн основної заборгованості за Договором.
Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відтак, відсутні підстави і для задоволення похідних зустрічних позовних вимог ТОВ ОК-Інвест про стягнення з ТОВ Ін Дизайн 37 280,11 грн пені за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 03.01.2018 по 03.07.2018, 47 080,19 грн інфляційних втрат за період з січня 2018 року по січень 2021 року та 21 239,04 грн 3% річних за період з 03.01.2018 по 16.02.2021.
Отже, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі за наслідками спливу строку позовної давності, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими, не дивлячись на недослідження судом першої інстанції наявності порушеного права позивача за зустрічним позовом, оцінка чому надана судом апеляційної інстанції у даній постанові за результатами апеляційного перегляду справи.
Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Із огляду на вищевстановлені обставини справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у даній справі таким, що підлягає скасуванню в частині стягнення із відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 150 000,00 грн збитків з прийняттям у цій частині рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі. У частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Розподіл судового збору у даній справі здійснено між сторонами у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/20738/20 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/20738/20 скасувати в частині задоволення первісного позову.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.
В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/20738/20 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Дизайн (83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 114, кв. 17; код ЄДРПОУ 36380112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1; код ЄДРПОУ 31866726) 3 375 (три тисячі триста сімдесят п`ять) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/20738/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.01.2022 після виходу членів колегії суддів з відпусток та судді Разіної Т.І. з лікарняного.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
Т.І. Разіна
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 21.12.2021 |
Оприлюднено | 27.01.2022 |
Номер документу | 102745426 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Михальська Ю.Б.
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Михальська Ю.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні