Рішення

від 25.01.2022 по справі 908/3432/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/199/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2022 Справа № 908/3432/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/3432/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД , ідентифікаційний код юридичної особи 31497076 (вул. Камська, буд. 64, м. Дніпро, 49106)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСВЕТ , ідентифікаційний код юридичної особи 39801231 (вул. Сєдова, 7 м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 16 824 грн 34 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД з позовною заявою від 17.11.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСВЕТ 16 824 грн 34 коп., з яких: 12500 грн 00 коп. основний борг, 1282 грн 52 коп. - пеня, 1875 грн 00 коп. - штраф, 375 грн 00 коп. 3%, 246 грн 63 коп. 3% річних та 545 грн 19 коп. - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 500/21/3 постачання товару та/або послуг на умовах відстрочення платежу від 25.01.2021 щодо оплати поставленого товару згідно з видатковою накладною № 9679 від 12.03.2021 на суму 13380 грн 00 коп.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021 справу № 908/3432/21 передано для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 у справі № 908/3432/21 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлялись про розгляд даної справи.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 у справі № 908/3432/21 позивачем отримано 02.12.2021.

Копії ухвали, направлені відповідачеві на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Сєдова, 7 м. Запоріжжя, 69035) повернулась до суду із поштовим штемпелем адресат відсутній .

Ухвала також направлялась на зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреси засновників відповідача: Глущенко С.Ю., ОСОБА_1 . Однак, ухвали повернулась до суду із поштовим штемпелем за закінченням терміну зберігання .

За телефоном вказаним у позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань абонент знаходиться поза зоною.

Відомості про інше місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

25.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОСВЕТ (Покупець, відповідач у справі) укладено договір № 500/21/3 постачання товару та/або послуг на умовах відстрочення платежу (надалі - договір).

Згідно предмету договору:

1.1. Постачальник зобов`язується в зумовлені Сторонами строки передати у власність (поставити) Покупцеві автомобільні товари в асортименті (надалі - Товар ), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за вказаний Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Поставка Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями.

1.2. Кількість, найменування, одиниці виміру, загальна вартість, асортимент та ціни кожної партії Товару погоджуються Сторонами в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних та/або специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною цього Договору. Видаткові накладні підписуються керівниками або представниками Сторін, уповноваженими на отримання й видачу Товару.

1.3. Покупець погоджується, що якість Товару, який постачається відповідно до положень цього Договору, відповідає необхідним нормам, стандартам, технічним умовам та/або іншій документації заводу-виробника Товару, що встановлює вимоги щодо якості даного виду Товару.

Відповідно до п. 2.2 договору зобов`язання Постачальника щодо поставки (передачі) Товару за цим Договором вважаються виконаними після передачі Товару Покупцю (Перевізнику) та підписання останнім товарно-транспортних та/або видаткових накладних. Датою поставки (передачі) Товару є дата підписання Покупцем (Перевізником) товарно-транспортних та/або видаткових накладних. Ризик випадкового знищення Товару переходить до Покупця з дати поставки (передачі) Товару.

Покупець гарантує, що особа яка здійснюватиме фактичне приймання Товару й підписання товарно-транспортних та/або видаткових накладних, матиме достатні повноваження на вчинення таких дій від імені Покупця. Покупець несе всі ризики, пов`язані з невиконанням цього обов`язку. Покупець повинен забезпечити падання Постачальнику довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей у порядку, передбаченому діючим законодавством (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору підписана Сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує: факт передання (поставки) Покупцю Товару за цим Договором у відповідності з визначеною кількістю та встановленою якістю, а також - всіх документів, що стосуються Товару та підлягають переданню разом з Товаром.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору загальна сума цього Договору орієнтовно становить 1 000 000 грн та визначається вартістю Товару та/або Послуг, поставленого/наданих протягом всього строку (терміну) дії цього Договору. Оплата вартості Товару та/або Послуг здійснюється Покупцем у строк не пізніше ніж 14 днів з дати поставки Товару/надання Послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього Договору, підписаними уповноваженими особами Сторін.

Сторони погоджуються, що у разі наявності дебіторської заборгованості Покупця перед Постачальником, грошові кошти, які надходять від Покупця, в першу чергу зараховуються в оплату існуючої дебіторської заборгованості незалежно від призначення платежу (п. 3.6 договору).

Відмова Покупця від проведення звірки взаєморозрахунків без обґрунтованих підстав дає право Постачальнику скласти вищезазначений акт в односторонньому порядку. Такий акт має юридичну силу для обох Сторін як беззаперечний доказ заборгованості Покупця та є додатковою правовою підставою для Постачальника вимагати від Покупця погашення боргу за отриманий Товар та/або Послуги та нараховувати штрафні санкції згідно з п.п. 5.2 та 5.3 цього Договору (п. 3.8 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за порушення умов цього Договору винна Сторона несе відповідальність згідно до положень чинного законодавства та умов даного Договору.

У випадку порушення строків оплати вартості Товару та/або Послуг Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% під суми фактичної заборгованості (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування) за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови Договору до моменту повного виконання такого зобов`язання Покупцем. При цьому Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику визначену пеню протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від Постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми фактичної заборгованості. Виплата винною Стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору, сторонами узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати Постачальник має право на підставі ст. 692 ЦК України вимагати від Покупця оплати Товару та 3% від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами Постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений товар.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 7.2. договору).

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками товариств.

Доказів розірвання, визнання недійним договору не надано.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачеві Товар на загальну суму 16 656 грн 00 коп., що підтверджується видатковими накладними:

№ 9679 від 12.03.2021 на суму 13 380 грн 00 коп.,

№ 11576 від 19.03.2021 на суму 3 276 грн 00 коп.

Відповідачем поставлений позивачем товар оплачено частково в сумі 3 276 грн 00 коп. платіжним дорученням № 86 від 19.03.2021, в сумі 380 грн 00 коп. платіжним дорученням № 30 від 18.05.2021 та в сумі 500 грн 00 коп. платіжним дорученням № 46 від 26.05.2021.

Враховуючи наявність простроченої заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 12 500 грн 00 коп. за поставлений за договором товар за видатковою накладною № 9679 від 12.03.2021 на суму 13380 грн 00 коп., останній звернувся до суду з даним позовом.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСВЕТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД 16 824 грн 34 коп., з яких: 12500 грн 00 коп. основний борг, 1282 грн 52 коп. - пеня, 1875 грн 00 коп. - штраф, 375 грн 00 коп. 3%, 246 грн 63 коп. 3% річних та 545 грн 19 коп. - інфляційні втрати, було предметом позову у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором № 500/21/3 постачання товару та/або послуг на умовах відстрочення платежу від 25.01.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання чи визнання недійсним договору сторонами не надано.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 16 656 грн 00 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 9679 від 12.03.2021 на суму 13 380 грн 00 коп., № 11576 від 19.03.2021 на суму 3 276 грн 00 коп.

Видаткові накладні містять посилання на договір та рахунки, підписані з боку обох сторін та скріплені печатками товариств. Видаткові накладні з боку відповідача підписані саме Фалєєвою Л.А. і підписані без зауважень.

Відповідачем поставлений позивачем товар оплачено частково, а саме: в сумі 3 276 грн 00 коп. платіжним дорученням № 86 від 19.03.2021 згідно з рахунком від 19.03.2021, а також в сумі 380 грн 00 коп. платіжним дорученням № 30 від 18.05.2021 та в сумі 500 грн 00 коп. платіжним дорученням № 46 від 26.05.2021.

Частиною першою ст. 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони узгодили, що оплата вартості Товару та/або Послуг здійснюється Покупцем у строк не пізніше ніж 14 днів з дати поставки Товару/надання Послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього Договору, підписаними уповноваженими особами Сторін.

Отже, відповідно до п.п. 2.2 та 3.3 договору, відповідачем повинен був здійснити оплату товару поставленого за видатковою накладною № 9679 від 12.03.2021 на суму 13 380 грн 00 коп. - до 26.03.2021, включно, а за видатковою накладною № 11576 від 19.03.2021 на суму 3 276 грн 00 коп. - до 02.04.2021, включно.

Відповідачем поставний позивачем за договором товар оплачено частково, а саме: в сумі 3 276 грн 00 коп. платіжним дорученням № 86 від 19.03.2021 згідно з рахунком від 19.03.2021, в сумі 380 грн 00 коп. платіжним дорученням № 30 від 18.05.2021 та в сумі 500 грн 00 коп. платіжним дорученням № 46 від 26.05.2021.

Доказів оплати відповідачем позивачеві простроченої заборгованості за поставлений товар згідно з договором за видатковою накладною № 9679 від 12.03.2021 в сумі 12 500 грн 00 коп. не надано.

Згідно з частиною першою ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини третьої ст. 13, частини першої ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, позивачем підтверджено належними доказами поставку товару відповідачеві за договором № 500/21/3 постачання товару та/або послуг на умовах відстрочення платежу від 25.01.2021 та вищевказаними видатковими накладними та наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості в сумі 12 500 грн 00 коп.

В свою чергу, матеріали справи не містять докази оплати відповідачем позивачеві простроченої заборгованості за поставлений 12.03.2021 товар в сумі 12 500 грн 00 коп.

Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 12 500 грн 00 коп. є обґрунтованим, документально підтвердженими та правомірно заявленим. Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування позивачем пені та штрафу, то слід зазначити таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, то слід зазначити таке.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлений ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17 ).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення строків оплати вартості Товару та/або Послуг Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% під суми фактичної заборгованості (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування) за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови Договору до моменту повного виконання такого зобов`язання Покупцем. При цьому Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику визначену пеню протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від Постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми фактичної заборгованості. Виплата винною Стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором ( п. 5.2 договору).

Враховуючи прострочення оплати поставленого товару в сумі 13 380 грн 00 коп., позивач, згідно з п. 5.2 договору, нарахував відповідачеві та заявив до стягнення 1 282 грн 52 коп. пені за загальний період з 27.03.2021 по 17.11.2021 та 1 875 грн 00 коп. 15% штрафу від суми фактичної заборгованості - 12 500 грн 00 коп.

Судом перевірено розрахунок суми штрафу та визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 875 грн 00 коп. 15% штрафу (12 500*15%) за прострочення оплати вказаної суми заборгованості понад 15 днів.

Також, судом перевірено розрахунок суми пені та визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 271 грн 68 коп. пені за загальний період з 27.03.2021 по 17.11.2021 нараховані на прострочену суму заборгованості в розмірі 13 380 на 00 коп. У решті суми пені в розмірі 10 грн 84 коп. суд відмовляє, як у необґрунтовано заявлених до стягнення, оскільки позивачем не враховано, що дні часткової оплати не вважаються днем прострочення відповідних сум при здійсненні розрахунку суми пені.

При цьому, судом враховано, що п. 5.2 договору сторони передбачили нарахування пені з дня порушення відповідної умови договору до моменту повного виконання такого зобов`язання покупцем.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення 545 грн 19 коп. інфляційних втрат за загальний період: квітень 2021-жовтень 2021.

Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд за допомогою системи "Ліга-Закон" перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені до стягнення.

Також, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" було зроблено перерахунок суми 3% річних, заявлених згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та визнано обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з позивача 244 грн 46 коп. 3% річних. В решті суми 3% річних - 2 грн 17 коп. суд відмовляє у задоволенні, оскільки позивачем не враховано, що дні часткової оплати не вважаються днем прострочення відповідних суми при здійсненні розрахунку суми 3% річних.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно зі ст. 536 вказаного кодексу:

1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.3 договору, сторонами узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати Постачальник має право на підставі ст. 692 ЦК України вимагати від Покупця оплати Товару та 3% від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами Постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений товар.

На підставі п. 5.3 договору позивачем заявлено до стягнення 375 грн 00 коп. 3% за користування грошовими коштами (12500*3%).

Щодо відсотків за користування грошовими коштами, то відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. За умовами договору (п. 5.3.) у випадку несвоєчасної оплати постачальник має право на підставі ст. 692 ЦК України вимагати від покупця оплати товару та /або послуг та 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений товар та/або з моменту надання послуги.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Такі проценти за правомірне користування чужими коштами є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, до застосування у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за користування грошовими коштами, як плата за надану відстрочку, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, право на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, коли відповідач правомірно користувався наданими йому коштами та мав право не сплачувати кредитору свій борг, розпочалося з дати поставки товару - 12.03.2021 та закінчилося після спливу 14 днів, передбачених договором для оплати - 26.03.2021, а після вказаної дати мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке підлягають нарахування проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, тобто за протиправне невиконання (неналежне виконання) грошового зобов`язання.

Окрім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 та 694 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із ст. 694, 536, 625 ЦК України.

Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Судом установлено, що позивач здійснив нарахування 3% за користування грошовими коштами разово (12 500 грн 00 коп. х 3% = 375 грн), тобто спосіб їх обчислення підпадає під визначення штрафу, тоді як позивач уже нарахував та заявив до стягнення штраф.

З урахуванням викладеного підстави для задоволення 3% за користування грошовими коштами, нарахованих поза строком правомірного користування чужими грошовими коштами, тобто як за неправомірне користування грошовими коштами (з одночасним нарахуванням процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання), та шляхом їх обчислення як штрафу (при вже заявленому штрафі за прострочення в оплаті), відсутні.

На підставі викладеного у стягненні 375 грн 00 коп. 3% суд відмовляє.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідач на користь позивача слід стягнути 12 500 грн 00 коп. основного боргу, 1 271 грн 68 коп. пені, 1 875 грн 00 коп. - штрафу, 244 грн 46 коп. 3% річних та 545 грн 19 коп. інфляційних втрат. В решті позову щодо стягнення 10 грн 84 коп. пені, 2 грн 17 коп. 3% річних та 375 грн 00 коп. 3% суд відмовляє у задоволенні.

На підставі викладеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, також покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСВЕТ , ідентифікаційний код юридичної особи 39801231 (вул. Сєдова, 7 м. Запоріжжя, 69035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД , ідентифікаційний код юридичної особи 31497076 (вул. Камська, буд. 64, м. Дніпро, 49106) 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. основного боргу, 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) грн 68 коп. пені, 1 875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. 15% штрафу, 244 (двісті сорок чотири) грн 46 коп. 3% річних, 545 (п`ятсот сорок п`ять) грн 19 коп. інфляційних втрат та 2 217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн 65 коп. судового збору.

3. В решті позову щодо стягнення 10 грн 84 коп. пені, 2 грн 17 коп. 3% річних, 375 грн 00 коп. 3% , 52 грн 35 коп. судового збору суд відмовляє у задоволенні.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25.01.2022.

Суддя А.О. Науменко