Рішення

від 24.12.2021 по справі 910/13455/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2021Справа № 910/13455/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сварог" (вул. Пироговського. буд. 19, корп 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 39066870)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "МТД груп" (вул. Закревського Миколи, буд. 22, м. Київ, 02232, код ЄДРПОУ 38213135)

про стягнення 290 000, 00 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сварог" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "МТД груп" про стягнення 290 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сварог" було сплачено 290 000, 00 грн авансу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "МТД груп", та оскільки в обумовлений сторонами термін договір купівлі-продажу земельної ділянки (основний договір) не укладено, позивач просить стягнути суму сплаченого авансу з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 19.08.2021 двічі надсилалась відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Закревського Миколи, буд. 22, м. Київ, 02232, проте повернена на адресу суду.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "МТД груп" (далі - відповідач; майбутній продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сварог" (далі - позивач; майбутній покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки б/н (далі - попередній договір), за умовами п. 1.1. якого сторони зобов`язуються в майбутньому, в обумовлений п. 6.1. цього договору термін, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - основний договір) на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Нерухомим майном, відповідно до п. 1.2. попереднього договору, є земельна ділянка, площею 3,7889 га, місце розташування: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:076:0172, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з п. 1.3. попереднього договору вказана вище земельна ділянка належить майбутньому продавцю на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. 27 травня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 549.

За умовами п. 1.5. попереднього договору майбутній продавець стверджує, що готовий нести відповідальність за дії (бездіяльність) третіх осіб, які можуть привести до невиконання або неналежного виконання цього договору.

Згідно умов п. 2.1. договору майбутній продавець згоден продати, а майбутній покупець згоден купити зазначене в п. 1.2. цього договору нерухоме майно за ціною у розмірі 295 280 (двісті дев`яносто п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 30 копійок. Дана ціна є остаточною та не підлягає зміні.

Ціну, зазначену у п. 2.1 договору, майбутній покупець сплачує майбутньому продавцю до моменту підписання та нотаріального посвідчення основного договору (пункт 2.2. договору).

Відповідно до п. п. 3.1.1. п. 3.1. попереднього договору майбутній продавець зобов`язується: укласти з майбутнім покупцем основний договір у термін, місці та на умовах, встановлених цим договором.

В свою чергу, майбутній покупець відповідно до п. 4.1. попереднього договору зобов`язуються укласти основний договір у термін, місці та на умовах, встановлених цим договором (п. п. 4.1.1.); у визначеному цим договором порядку сплатити ціну квартир, зазначену у п. 2.1 цього договору (п. п. 4.1.2.).

Пунктом 5.1. попереднього договору сторони погодили, що до підписання цього договору, в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки) і своєї платоспроможності майбутній покупець передав, згідно чинного законодавства України, а майбутній продавець отримав суму авансу в розмірі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

В момент розрахунків за основним договором, зазначена сума буде зарахована до належних з покупця платежів за основним договором.

Залишок суми у розмірі 5 280 (п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 30 копійок повинен бути внесений майбутнім покупцем на рахунок майбутнього продавця, зазначений у цьому договорі.

Зобов`язання майбутнього покупця щодо оплати за цим договором вважається повністю виконаним з моменту зарахування залишку грошової суми у розмірі 5 280 (п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 30 копійок на розрахунковий рахунок майбутнього продавця.

За домовленістю сторін складання та нотаріальне посвідчення основного договору буде здійснюватися у приватного нотаріуса Київського міського округу Ялової Н.О., не пізніше 01 серпня 2021 року включно (п. 6.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення і діє до виконання ними усіх своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.2. договору).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за попереднім договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов цього договору.

Позаяк, в обумовлений строк основний договір укладено не було, 12.08.2021 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення коштів, сплачених у якості авансу, яка залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

При цьому, попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 182 ГК України, ч. 1 ст. 635 ЦК України).

Як встановлено судом і не спростовано сторонами, основним договором, який сторони обумовили укласти в майбутньому, є договір купівлі-продажу нерухомого майна.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. ст. 655, 656, 657 ЦК України).

За загальним правилом, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України).

Аналіз змісту оспорюваного договору дає підстави для висновку, що він містить зобов`язання сторін про укладення у визначений ними час договору купівлі-продажу в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором, яким сторони обумовили предмет майбутнього договору купівлі-продажу, його ціну та інші істотні умови основного договору. Договір посвідчено нотаріально.

Таким чином, з огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України та зміст оспорюваного договору, судом встановлено, що між сторонами укладено попередній договір в розумінні ст. 635 ЦК України, з дотриманням обов`язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомого майна та наявністю в ньому істотних умов основного договору, укладення якого сторони обумовили в майбутньому.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що складання та нотаріальне посвідчення основного договору буде здійснюватися у приватного нотаріуса Київського міського округу Ялової Н.О., не пізніше 01 серпня 2021 року включно.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 6.1. договору строк укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна настав.

Втім, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази укладення та оформлення у встановленому закону порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки (надалі основний договір) у строк, обумовлений в попередньому договорі.

Пунктом 5.1 попереднього договору сторони встановили, що до підписання цього договору, в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки) і своєї платоспроможності майбутній покупець передав, згідно чинного законодавства України, а майбутній продавець отримав суму авансу в розмірі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Так, аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. В разі невиконання зобов`язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 по справі №910/1084/18 та від 04.12.2019 по справі №910/1085/18).

При цьому, законом не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був переданий, а зобов`язання не виконано, тобто основний договір у визначений попереднім договором строк не укладений, то аванс залишається у сторони, яка його отримала. Така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного законодавства (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, факт сплати позивачем авансу за попереднім договором, відсутність доказів укладення основного договору, а також відсутність доказів повернення відповідачем спірної суми авансу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутінсть у нього обов`язку з повернення сплаченої позивачем суми авансу.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, факт сплати позивачем авансу за попереднім договором, відсутність доказів укладення основного договору, а також відсутність доказів повернення відповідачем спірної суми авансу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сварог" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "МТД груп" про стягнення 290 000, 00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "МТД груп" (вул. Закревського Миколи, буд. 22, м. Київ, 02232, код ЄДРПОУ 38213135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сварог" (вул Пироговського. буд. 19, корп 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 39066870) суму авансу у розмірі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 350 (чотири тисячі триста п`ятдесят) грн, 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І, на лікарнаному підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА