Рішення

від 14.01.2022 по справі 916/3421/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3421/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Аріадна (вул. Космонавта Комарова, буд. 12,м. Одеса, 65101)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65011)

про стягнення 971600,95 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Садардінова І.В.;

від відповідача : Кочергіна С.О.;

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю.

ВСТАНОВИВ :

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у сумі 971600,95 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину використання відповідачем у період з 27.12.2019 по 25.02.2021 земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:65:003:0009, розташованої за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортовський, 1 без достатньої правової підстави, внаслідок чого відповідач зберіг у себе кошти у заявленій до стягнення сумі, які мав сплатити на користь власника цієї земельної ділянки - позивача.

26.11.2021 від третьої особи - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до суду надійшли письмові пояснення (а.с.85-91, т.1), в яких третя особа позов Одеської міської ради повністю підтримала, наголосивши, що до укладення 26.02.2021 договору оренди з позивачем відповідач вищевказану земельну ділянку використовував без достатніх правових підстав, а тому у останнього виник обов`язок повернути власнику земельної ділянки збережені кошти, як несплачену орендну плату, на підставі ст.1212 ЦК України.

02.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.103-181, т.1), в якому останній визнав обставини, що: спірна земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, з`явилась з дати її державної реєстрації - 27.12.2019; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 25023875,77 грн визначено на підставі витягу з технічної документації від 10.01.2020. Водночас, відповідач не погоджується з позовними вимогами Одеської міської ради, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав: між сторонами не виникли кондикційні правовідносини у період з 27.12.2019 по 25.02.2021, а отже відсутні підстави для стягнення спірних коштів на підставі ст.1212 ЦК України; у спірних відносинах відповідачем був дотриманий алгоритм дій, передбачений законом для укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, а тому твердження позивача про відсутність правової підстави, як основи для визначення правовідносин між сторонами у спірному періоді кондикційними, є необґрунтованими; у позивача відсутні підстави для застосування нормативної грошової оцінки за витягом від 01.01.2020 до цієї дати, натомість на підставі цього витягу позивач здійснив розрахунок за період, починаючи з 27.12.2019; відповідач наголосив на тому, що згідно вимог закону він, як платник єдиного податку третьої групи, починаючи з 01.07.2020 сплачував податок за спірну земельну ділянку, натомість до цієї дати від такої сплати відповідач був звільнений згідно з положеннями п.297.1. ст.297 ПК України.

06.12.2021 відповідачем були подані письмові пояснення щодо пояснень третьої особи (а.с.10-31, т.2), в яких відповідач додатково відзначив про необґрунтованість тверджень Департаменту щодо ігнорування відповідачем вимоги третьої особи, направленої з метою врегулювання спору у позасудовому порядку; знову наголосив, що відповідач, як користувач земельної ділянки та платник єдиного податку третьої групи, у період з 01.07.2020 сплачував плату за землю у вигляді земельного податку, а з 26.02.2021 сплачує орендну плату на підставі укладеного з позивачем договору.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 09.12.2021 (а.с.33-38, т.2), позивач: посилається на практику Верховного Суду щодо кондикційних правовідносин; відзначає, що обставина врегулювання відповідачем питання з метою укладення договору, що відбувалось протягом тривалого часу, не позбавляє позивача права на звернення до суду з відповідним позовом для захистом свого права, при цьому позивач зауважив, що відповідачем не оскаржувались дії уповноважених осіб Одеської міської ради при вжитті заходів для укладення договору; наголосив, що нормативна грошова оцінка земель м. Одеси з 01.01.2017 не змінювалась, а тому при поданні позовної заяви позивач правомірно використовував дані, які містяться у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 10.01.2020 №4; стосовно посилань відповідача щодо його звільнення від сплати земельного податку до 01.07.2020 позивач вказав, що відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, оскільки не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача є орендна плата.

У заперечення, поданих до суду 14.12.2021, відповідач додатково зазначив: позивач помилково посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, оскільки відсутні будь-які витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної у цій справі земельної ділянки станом до 10.01.2020; не погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для сплати відповідачем плати за землю у виді земельного податку, посилаючись на положення ст.ст.286, 287 ПК України та рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 №6762-VI.

14.01.2022 відповідачем були подані додаткові пояснення (а.с.63-64, т.2) щодо питань, які виникли при розгляді справи. Так, відповідач повторно наголосив, що він не набув статусу платника орендної плати за використання земельної ділянки у спірному періоді за відсутності укладеного договору оренди; як на підставу для сплати відповідачем земельного податку останній посилається на положення п.286.6. ст.286 та п.287.8. ст.287 ПК України; відповідач заперечує обґрунтованість застосування ставки орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки до дати укладення договору оренди, оскільки така ставка була визначена лише з моменту укладення договору.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представники позивача та третьої особи позовні вимоги Одеської міської ради підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 позовну заяву Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3421/21; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09 грудня 2021 о 15:00.

Крім цього, вищевказаною ухвалою суду від 15.11.2021 було залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Під час розгляду справи судом протокольно оголошувались перерви: з 09.12.2021 - до 17 грудня 2021 о 14:00; 17.12.2021 - до 13 січня 2022 о 16:00; 13.01.2022 - до 14 січня 2022 о 12:45.

У судовому засіданні 14.01.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 22.11.2021 (а.с. 93-95, т.1), за Товариством з обмеженою відповідальністю Аріадна 13.09.2019 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 18471,3 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 1.

Згідно з витягом з ДЗК від 27.12.2019 №НВ-5113146632019 (а.с.35-44, т.1) 27.12.2019 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 5,4826 га, з кадастровим номером 5110137300:65:003:0009, розташованої за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 1. Цільове призначення земельної ділянки визначено як - (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування виробничо-адміністративних та складських приміщень.

Нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:65:003:0009, розташованої за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 1, площею 5,4826 га, станом на 01.01.2020 визначена у розмірі 25023875,77 грн, що підтверджується наявним у справі витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 10.01.2020 №4, складеного Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (а.с.57, т.1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.46, т.1), земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:65:003:0009 на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

26.02.2021 між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аріадна (орендар) було укладено договір оренди землі №15 (а.с.49-54, т.1; далі - договір), згідно з п.п.1.1., 1.2. якого орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6622-VII надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 5,4826 га, розташованої за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 1, з кадастровим номером 5110137300:65:003:0009.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору в оренду передається земельна ділянка, площею 5,4826 га, у тому числі по угіддях: землі під будівлями та спорудами промислових підприємств - 5,4826. На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, що належить орендарю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1915483951101, державна реєстрація права власності на який проведена 13.09.2019, на підставі дубліката, виданого 18.08.2003 приватним нотаріусом Задорожнюк В.К. по реєстру за №7558 договору купівлі-продажу від 06.09.2002. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на дату укладення договору, становить 25023875,77 грн.

Згідно з п.п.3.1., 4.1., 4.2. договору його укладено на 5 (п`ять) років для експлуатації та обслуговування виробничо-адміністративних та складських приміщень. Орендна плата за земельну ділянку, площею 5,4826 га, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 1251193,79 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. Розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, визначеному законодавством.

За змістом п.п.5.1., 5.2. договору земельна ділянка передається в оренду орендарю для експлуатації та обслуговування виробничо-адміністративних та складських приміщень. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільове призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - J 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

26.02.2021 в Реєстрі речових прав (а.с. 48, т.1) щодо земельної ділянки, площею 5,4826 га, розташованої за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 1, з кадастровим номером 5110137300:65:003:0009, зареєстроване речове право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Аріадна .

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу коштів у розмірі, узгодженому сторонами в договорі, з часу державної реєстрації земельної ділянки (27.12.2019) до моменту укладення з позивачем договору оренди (26.02.2021) за користування вищевказаною земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт нерухомості, належний відповідачу на праві власності.

Як зазначає позивач, подавши суду відповідні докази (а.с.55-56, т.1), Департаментом комунальної власності Одеської міської ради була направлена на адресу відповідача вимога від 18.11.2020 №01-13/4676 щодо сплати на користь позивача безпідставно збережених коштів.

У відповіді на вищевказану вимогу (а.с.123-124, т.1) відповідач заперечив щодо її задоволення, зазначивши, що: станом на 13.09.2019 земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, не існувала та на цей час був відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї ділянки; відповідачем у спірному періоді вчинялись дії з метою укладення договору оренди земельної ділянки, а тому відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень ст.1212 ЦК України.

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач здійснив розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 27.12.2019 по 25.02.2021 у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, яка становить 1251193,79 грн на рік та 104266,15 грн на місяць, відповідно. Водночас, від суми збережених коштів позивачем було вирахувано суму сплаченого відповідачем у спірному періоді земельного податку, який становить 493770,89 грн. В матеріалах справи наявні лише частково докази здійснення відповідачем сплати земельного податку у спірному періоді (а.с.167-176, т.1), водночас врахований позивачем у здійсненому розрахунку ціни позову розмір сплаченого відповідачем податку останнім визнається. Здійснивши розрахунок таким чином позивач заявив до стягнення з відповідача 971600,95 грн безпідставно збережених коштів, які відповідач мав сплатити у спірному періоді на користь позивача як плату за землю у виді орендної плати (а.с.58, т.1).

У судовому засіданні 14.01.2022 судом було досліджено на офіційному сайті позивача (https://omr.gov.ua/ua/acts/council/37110/) рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1267-VI, додатком до якого визначений перелік фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі, зокрема: для земель промисловості - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.1); для земель підприємств торгівлі - складські бази - 5% (п.10); для об`єктів змішаного призначення відповідно до п.29 додатку до рішення використовується найбільш високий коефіцієнт, який застосовується до даного комплексу.

Як встановлено судом, вищевказані ставки орендної плати відповідно до рішення міськради є чинними станом на цей та не змінювались, а при укладенні договору оренди сторони погодили ставку орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Під час розгляду справи відповідач наполягав на відсутності кондикційних правовідносин між сторонами у спірному періоді, оскільки правовідносини сторін зводились до вчинення дій з метою укладення договору оренди земельної ділянки. На підтвердження вчинення цих дій у період з 2015 року до укладення договору оренди земельної ділянки відповідач долучив до матеріалів справи відповідні докази, зокрема, щодо отримання дозволу та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, листування сторін, прийняті позивачем рішення (а.с.120-163, т.1).

Крім цього, заперечення відповідача зводились також до того, що відповідач до 01.07.2020 був звільнений від плати за землю у виді земельного податку, так як є платником єдиного податку 3 групи, на підтвердження чого надав суду витяг з реєстру платників єдиного податку (а.с.166, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом ст.ст.78, 79-1 ЗК України (в редакції, станом на час виникнення спірних відносин) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 ЗК України (в редакції, станом на час виникнення спірних відносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.14.1.72., 14.1.73., 14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Статтею 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 288.1.). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2.). Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4.). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди , але річна сума платежу (п. 288.5.): 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; 288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; 288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; 288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6.). Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу (п. 288.7.).

Згідно з п.286.6. ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За змістом п.287.8. ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п/п 4 п.297.1. ст.297 ПК України (в редакції, до 01.07.2020) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів : податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно з п/п 4 п.297.1. ст.297 ПК України (в редакції, чинній з 01.07.2020) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів : податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно з п.52-4 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди , фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року. У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту. При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року. Установити, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

Згідно з 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів плати за землю на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності у період з 27.12.2019 по 25.02 . 2021.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц було зроблено висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічну позицію було викладено також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.12.2021 у справі №922/4264/20.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 був викладений висновок, що у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Суд відзначає, що нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання відповідачем належного йому на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна, загальною площею 18471,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 1 , є неможливим без використання відповідної земельної ділянки.

Як було встановлено судом, земельна ділянка комунальної форми власності, на якій знаходяться вищевказані нежитлові будівлі відповідача, як об`єкт цивільних прав сформована 27.12.2019, водночас речове право на цю земельну ділянку відповідачем оформлено лише 26.02.2021, а доказів здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки у розмірі, узгодженому сторонами в договорі, за спірний період з 27.12.2019 по 25.02.2021 матеріали справи не містять. При цьому, враховуючи змагальність судового процесу, відповідачем не доведений суду інший розмір плати за користування земельною ділянкою у спірний період.

Отже, оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:65:003:0009, розташованої за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 1 та на якій розміщені зареєстровані за ним об`єкти нерухомості, у спірний період з 27.12.2019 по 25.02.2021 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

При цьому суд також враховує позицію, яку було викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.09.2021 у справі №922/3524/19, яка зводиться до того, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку суми збережених відповідачем коштів (а.с.58, т.1), суд встановив, що позивач помилково здійснив нарахування за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020, з огляду на правову природу цих коштів (неотримана орендна плата ) та положення п.52-4 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України. В іншій частині розрахунок позивача, який здійснений на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, із застосуванням ставки орендної плати, яка визначена сторонами при укладенні договору, а також зменшений на суму сплаченого відповідачем земельного податку у спірному періоді, судом визнається вірним та обґрунтованим.

При цьому суд вважає необхідним зауважити, що при дослідженні у судовому засіданні 14.01.2022 на офіційному сайті позивача рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1267-VI, додатком до якого визначений перелік фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі, судом було встановлено, що вказаним рішенням позивача визначені ставки орендної плати від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зокрема: для земель промисловості - 3% (п.1); для земель підприємств торгівлі - складські бази - 5% (п.10); для об`єктів змішаного призначення відповідно до п.29 додатку до рішення використовується найбільш високий коефіцієнт, який застосовується до даного комплексу. Як встановлено судом, вищевказані ставки на підставі рішення позивача від 20.09.2011 №1267-VI застосовуються станом і на цей час. Отже, оскільки у договорі оренди земельної ділянки, на час укладення якого діяло вищевказане рішення позивача, сторони погодили застосування орендної ставки в розмірі 5%, суд дійшов висновку, що позивачем доведена, а відповідачем не спростована, обставина недоотримання орендної плати міськрадою у спірному періоді виходячи зі ставки орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. При цьому застосована позивачем ставка орендної плати в розмірі 5% не є запереченням відповідача згідно з відзивом на позов (ч. 4 ст. 165 ГПК України).

Крім цього, судом не приймаються заперечення відповідача щодо необґрунтованості врахування позивачем даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 10.01.2020 до правовідносин, які мали місце з 27.12.2019, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 та від 09.12.2021 у справі №922/4264/20, які зводяться до того, що: чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. . Водночас, як пояснив позивач, нормативна грошова оцінка земель м. Одеси не змінювалась з 01.01.2017, що не спростовано відповідачем.

Щодо посилань відповідача на вчинення ним у спірному періоді дій з метою укладення договору оренди з позивачем суд відзначає, що такі дії відповідача не звільняють його від обов`язку, як фактичного землекористувача, сплачувати на користь позивача обов`язковий платіж зі сплати за землю. Інші заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, з огляду вищевказані висновки суду.

При цьому суд вважає, що відновлення порушених прав Одеської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач на умовах оренди .

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Аріадна слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі 867334,80 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 13010,02 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково .

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аріадна (вул. Космонавта Комарова, 12, м. Одеса, 65101, код ЄДРПОУ 24526422) на користь Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) безпідставно збережені кошти в сумі 867334 /вісімсот шістдесят сім тисяч триста тридцять чотири/грн 80 коп та судовий збір в сумі 13010 /тринадцять тисяч десять/грн 02 коп .

3 . В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 січня 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля