Рішення

від 13.01.2022 по справі 916/3062/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3062/21

За позовом: керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Варненська, буд.19, код ЄДРПОУ - 03528552, електронна адреса: bolgrad@od.gp.gov.ua ) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01601, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд.1, код ЄДРПОУ - 20029342) в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ - 20990849)

До відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Селянського (фермерського) господарства Райдуга (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Красна, буд. 283, код ЄДРПОУ - 30818074)

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Тарасенко Ю.Г.

Представники сторін:

Від прокуратури: Кривельова Т.М. - в порядку самопредставництва ; Врублевська О.О.- в порядку самопредставництва;

Від позивача: Афанасьєв М.Г. - на підставі довіреності №б/н від 28.10.2021р.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився.

В засіданні брали участь:

Від прокуратури: Врублевська О.О. - в порядку самопредставництва;

Від позивача: Афанасьєв М.Г. - на підставі довіреності №б/н від 28.10.2021р.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, а саме: автомобіль марки Volkswagen Jetta 1991 р.в., двигун б/н, шасі №б/н, кузов (коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований Арцизьким МРЕВ Одеської області 06.03.2001р., за Договором застави від 21.12.2009р., посвідченим державним нотаріусом Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області Давидовою Н.Г. та зареєстрованим за №83, шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , в рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства Райдуга перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за Договором №12 від 06.10.2009р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 100 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.11.2021р. Залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) РАЙДУГА .

Ухвалою суду від 11.11.2021р. відкладено підготовче засідання на 30.11.2021р. Ухвалою суду від 30.11.2021р. відкладено підготовче засідання на 14.12.2021р.

03 грудня 2021р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 14.12.2021р. відкладено підготовче засідання на 23.12.2021р.

22 грудня 2021р. до суду надійшли заперечення керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області на заяву ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 23.12.2021р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 13.01.2022р.

Прокурор підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, поясненнях, що надійшли до суду 15.11.2021р. та запереченнях, що надійшли до суду 22.12.2021р.

Позивач - Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, відповідно до заяви, що надійшла до суду 17.11.2021р., підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_1 , просить застосувати строк позовної давності за вимогами керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області з підстав, зазначених у заяві, що надійшла до суду 03.12.2021р. Відзив на позовну заяву до суду не надходив. ОСОБА_1 або її представник участь у судових засіданнях не брали.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - СФГ Райдуга , не надала письмових пояснень щодо суті спору на виконання ухвали суду від 25.10.2021р. Ухвали суду, направлені за юридичною адресою третьої особи, повернулись до суду не врученими з приміткою пошти: адресат відсутній за вказаною адресою .

Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначив, що 06.10.2009р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та С(Ф)Г Райдуга укладено Договір №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, на виконання якого Одеське відділення Укрдержфонду надало СФГ Райдуга фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 100 000 грн, а СФГ Райдуга зобов`язалось використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у строк до 01.10.2014р.

Однак, у зв`язку з порушенням СФГ Райдуга умов Договору, зокрема, щодо повернення коштів у визначений Договором строк, Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до СФГ Райдуга про стягнення заборгованості за Договором №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.03.2017р. у справі №916/14/17 позовну заяву Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено: стягнуто з СФГ Райдуга на користь Українського держаного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств 100 000 грн основного боргу, 71 523 грн 28 коп. інфляційних втрат та 6 673 грн 97 коп. 3% річних.

Однак, під час перевірки стану виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2017р. у справі №916/14/17, було встановлено що станом на 21.09.2021р. вказане рішення є невиконаним.

Так, відповідно до інформації Тарутинського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.09.2021р. вих.№49-15/9497 наказ Господарського суду Одеської області у справі №916/14/17 перебуває на примусовому виконанні у вказаному відділі. Державним виконавцем були вжиті заходи примусового виконання, у результаті чого встановлено, що у боржника майно, що підлягає опису та арешту, грошові кошти та цінні папери, автотранспорт, нерухоме майно відсутні, відкритих рахунків у банківських установах немає.

Крім того, прокуратурою було встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених Договором №12 від 06.10.2009р. про надання фінансової підтримки (допомоги) СФГ Райдуга , 21.12.2009р. між ОСОБА_1 (Заставодавець), яка є майновим поручителем СФГ Райдуга , та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення укладено Договір застави транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Jetta 1991 р.в. двигун б/н, шасі (рама) № б/н, кузов (коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований Арцизьким МРЕВ Одеської області 06.03.2001р., який належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого 01.02.2001р.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору застави предмет застави оцінюється сторонами у сумі 41 235 грн.

Прокурор зазначає, що п.2.1.3 Договору застави передбачено, що у випадку не сплати Заставодавцем у встановлений строк заборгованості за основним Договором Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому чинним законодавством України або цим Договором.

На підставі вищенаведеного, враховуючи не виконання рішення суду про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) №12 від 06.10.2009р., на думку прокурора, наявні підстави для звернення стягнення на заставне майно.

В обґрунтування позову прокурор посилається на положення п.4 ч.2 ст.25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , відповідно до якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст.26 цього Закону, положеннями якої передбачено такі способи звернення стягнення на предмет застави як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах та інші.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України Пре заставу заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку) необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Прокурор також зазначає, що оскільки спеціальним законом, який визначає правовий режим регулювання обтяжень нерухомого майна, а саме Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , станом на дату укладення договору позики та застави не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, прокурор звернувся з даним позовом до суду та просить звернути стягнення на майно, а саме: автомобіль марки Volkswagen Jetta 1991 р.в., двигун б/н, шасі №б/н, кузов (коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований Арцизьким МРЕВ Одеської області 06.03.2001р., за Договором застави від 21.12.2009р., посвідченим державним нотаріусом Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області Давидовою Н.Г. та зареєстрованим за №83, шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , в рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства Райдуга перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за Договором №12 від 06.10.2009р. про надання фінансової підтримки (допомоги)фермерському господарству у сумі 100 000 грн.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в даній справі прокурор зазначає, що відповідно до ч.1 ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В силу ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор також зазначив, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності, та господарювання тощо.

Так, згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №83 від 27.06.1991р. з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) господарств та створення фінансових умов для становлення та розвитку приватного фермерського сектору економіки в Україні утворено Український Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004р. №478 Український державний фонд підтримки селянських(фермерських) господарств перейменовано в Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про фермерське господарство Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Таким чином, як зазначає прокурор, невиконання СФГ Райдуга своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, а також своїх зобов`язань за договором застави порушує інтереси держави в особі Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, Одеського відділення зазначеного Укрдержфонду, який, в свою чергу, від імені держави реалізує державну політику в аграрній сфері.

Отже, подання Болградською окружною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при використанні та поверненні коштів державного бюджету.

Прокурор зауважує на тому, що 09.11.2021р. до Болградської окружної прокуратури надійшов лист Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про вирішення питання щодо можливості вжиття заходів представницького характеру щодо звернення стягнення на заставне майно за Договором застави №84 від 28.01.2010р.

На підставі вищенаведеного, посилаючись на положення ст.ст. 15, 16, 526, 572, 589, 590, 627, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону України Про заставу , ст.10 Закону України Про фермерське господарство , прокурор просить задовольнити в повному обсязі.

Щодо застосування строків позовної давності прокурор зазначає, що 01.01.2011р. набрав чинності Бюджетний кодекс України, відповідно до ст.50 якого у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади).

При цьому, абз. 2 ч.1 ст.50 Бюджетного кодексу України встановлено, що позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Отже, враховуючи той факт, що фінансова підтримка (допомога) за умовами Договору надавалась СФГ Райдуга з бюджету, отже і заборгованість виникає перед бюджетом.

Прокурор зауважує на тому, що у разі якщо на момент набрання чинності Бюджетним кодексом України визначений ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності у спірних правовідносинах (щодо кожного чергового платежу) не сплив, то ч. 2 ст.50 Бюджетного кодексу України поширює свою дію на спірні правовідносини і порушене відповідачем право позивача підлягає захисту в судовому порядку. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №916/2871/17.

На підставі вищезазначеного, виходячи з того, що строк позовної даності станом на 01.01.2011р. (дату набрання чинності Бюджетним кодексом України) не сплинув, прокурор вважає, що позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється, у зв`язку з чим заява відповідачки про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Позивач - Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1, в заяві, що надійшла до суду 03.12.2021р., зазначає про незаконність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п.3.4.1 Договору №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству СФГ "Райдуга" надано фінансову допомогу у сумі 100 000 грн 00 коп. з кінцевим терміном її повернення 01.10.2014р.

У визначений даним Договором строк СФГ "Райдуга" зобов`язання не виконало та не повернуло грошові кошти у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до ст.20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, право на звернення з позовом щодо звернення стягнення на предмет застави виникло 01.10.2014р.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст.256, 257, 261 Цивільного кодексу України, на думку відповідачки, загальний строк позовної давності сплинув 01.10.2017р. і прокурор звернувся з даним позовом поза межами строку позовної давності.

Відповідачка зазначає, що відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

На підставі вищенаведеного відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення прокурора та представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і у ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведений правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 905/383/18).

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає належним чином захищати інтереси держави. Водночас, для того, щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).

Так, при зверненні з позовом до суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств прокурор посилався на те, що Фондом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, не вживалися заходи, направлені на повернення СФГ Райдуга отриманої фінансової допомоги за Договором, а саме, позивач самостійно з позовом до суду не звертався.

При цьому, про підготовку позову Український державний фонд підтримки фермерських господарств, Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств повідомлені відповідно п. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру листом за вих.№57-2953вих-21 від 23.09.2021р.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області правомірно звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до матеріалів справи, 06.10.2009р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та СФГ Райдуга укладено Договір №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Положеннями п. 3.4.2. Договору сторони погодили, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме до 01 жовтня 2014 року в сумі 100 000 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету України. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримки (допомозі) до 01 жовтня 2014р.

Так, Одеським відділенням Укрдержфонду на виконання умов вказаного на адресу СФГ Райдуга були перераховані грошові кошти у вигляді фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 100 000 грн, однак, СФГ Райдуга було допущено неналежне виконання положень Договору щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) від Одеського відділення Укрдержфонду в розмірі 100 000 грн.

У зв`язку з порушенням СФГ Райдуга умов Договору Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до СФГ Райдуга про стягнення заборгованості за Договором №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.03.2017р. у справі №916/14/17 позовну заяву Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено: стягнуто з СФГ Райдуга на користь Українського держаного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств 100 000 грн основного боргу, 71 523 грн 28 коп. інфляційних втрат та 6 673 грн 97 коп. 3% річних., судові витрати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2017р. у справі №916/14/17 набрало законної сили 20.03.2017р., у зв`язку з чим видано відповідні накази.

Відповідно до постанови державного виконавця Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 21.12.2020р. відкрито виконавче провадження №63967364 на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20.03.2017р. у справі №916/14/17.

З листа Тарутинського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області за вих.№49-15/10092 від 21.09.2021р. вбачається, що наказ Господарського суду Одеської області у справі №916/14/17 перебуває на примусовому виконанні у вказаному відділі. Згідно відповідей ДПСУ у боржника виявлено рахунки в АТ ОЩАДБАНК , 05.08.2021р. направлено вимоги на списання коштів з рахунків боржника, але кошти на рахунках відсутні. Державним виконавцем накладено арешти на рахунки СФГ Райдуга в АТ КБ Приват банк , АТ Оксі Банк , АТ ТАС комбате , АТ Універсал Банк , ПАТ Восток Банк , АТ ПроКредитбанк , АТ ІндустріалБанк , АТ "Акціонерно-комерційний банк "Львів", АТ Райффайзен банк Аваль , АТ КРЕДОБАНК , АТ АКБ КОНКОРД , АТ ОПТ Банк , але відритих рахунків за боржником не виявлено. Згідно відповіді з відділу Держгеокадастру за боржником земельні ділянки не зареєстровано. Згідно відповіді з ТУ ДПС з 2014 року боржник про свою фінансову діяльність не звітує. Згідно інформаційних довідок за боржником рухомого та нерухомого майна не зареєстровано, державним виконавцем накладено арешти все майно боржника. Виходом за адресою боржника смт. Тарутине вул. Красна., 283, майна а саме: Борона БДТ-7, яка знаходиться в заставі рухомого майна, та іншого майна боржника не знайдено. Боржник за адресою не перебуває.

Судом встановлено, 21.12.2009р. між ОСОБА_1 (Заставодавець), яка є майновим поручителем СФГ Райдуга , та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення укладено Договір застави, посвідчений державним нотаріусом Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області за зареєстрований за №83.

Відповідно до п.1.1. Договору застави цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з Договору № 12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06.10.2009р., укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та СФГ Райдуга (далі - Кредитний договір), за умови якого Заставодержатель надає Боржнику фінансову підтримку на поворотній основі у розмірі 100 000 грн з кінцевим терміном повернення 01.10.2014р. для поновлення обігових коштів, за що Боржник повинен виконати зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки, у разі несвоєчасного повернення коштів фінансової підтримки, сплатити пеню.

Згідно п.1.2 Договору застави для забезпечення зобов`язань Боржника за договором кредиту Заставодавець передає Заставодержателю у заставу майно: транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen Jetta 1991 р.в. двигун б/н, шасі (рама) № б/н, кузов (коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований Арцизьким МРЕВ Одеської області 06.03.2001р., який належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого 01.02.2001р.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору застави предмет застави оцінюється сторонами у сумі 41 235 грн.

Пунктом 2.1.3 Договору застави передбачено, що у випадку не сплати Заставодавцем у встановлений строк заборгованості за основним Договором Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому чинним законодавством України або цим Договором.

Згідно листа Територіального сервісного центру №5145 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 16.11.2021р. №31/15/5145-563 автомобіль марки Volkswagen Jetta 1991 р.в. двигун б/н, шасі (рама) № б/н, кузов (коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , значиться та зареєстрований за громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема, зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Згідно із ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України Про заставу за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

З огляду на не виконання обов`язку з повернення фінансової підтримки (допомоги), а також відсутність у СФГ Райдуга майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, у позивача виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави за Договором застави, посвідченим державним нотаріусом Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області за зареєстрований за №83.

Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності у даній справі суд погоджується з доводами прокурора та відмовляє у її задоволенні з наступних підстав.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №83 від 27.06.1991р. з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) господарств та створення фінансових умов для становлення та розвитку приватного фермерського сектору економіки в Україні утворено Український Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Відповідно до п. З постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004р. №478 Український державний фонд підтримки селянських(фермерських) господарств перейменовано в Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про фермерське господарство Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Отже, кошти, що надаються для підтримки фермерських господарств є бюджетними.

Відповідно до ч.1 ст.50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

В постанові Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №916/2871/17 суд зазначив, що з`ясувавши, що позовна давність щодо кожного окремого платежу за укладеним сторонами Договором станом на 01.01.2011р. (дата набрання чинності Бюджетним кодексом України) правомірно застосовувати до спірних правовідносин приписи абз.2 ч.1 ст.50 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються ст.267 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Отже, Цивільний кодекс України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає.

Таким чином, за загальним правилом Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про заставу застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Підстави припинення застави визначенні у ст.28 Закону України Про заставу відповідно до якої застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Таким чином, вказаною нормою не передбачено такої підстави для припинення застави як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимоги кредитора за основним зобов`язанням.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2017р. у справі № 6-786цс17.

Крім того, відповідно до п.4.2 Договору застави право застави припиняється виконанням боржником забезпечених заставою зобов`язань за договором кредиту, а також інших випадках, передбачених Законом України Про заставу .

Отже, враховуючи той факт, що станом на 01.01.2011р. не сплинув строк позовної давності щодо повернення коштів, отриманих за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству не сплив, а застава не є припиненою.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, а саме автомобіль марки Volkswagen Jetta 1991 р.в., двигун б/н, шасі №б/н, кузов (коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований Арцизьким МРЕВ Одеської області 06.03.2001р., за Договором застави від 21.12.2009р., посвідченим державним нотаріусом Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області Давидовою Н.Г. та зареєстрованим за №83, шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , в рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства Райдуга перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за Договором №12 від 06.10.2009р. про надання фінансової підтримки (допомоги)фермерському господарству у сумі 100 000 грн. - задовольнити.

2. В рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства РАЙДУГА (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Красна, буд. 283, код ЄДРПОУ - 30818074) перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (01601, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд.1, код ЄДРПОУ - 20029342) за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №12 від 06.10.2009р. у сумі 100 000 грн звернути стягнення на майно, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), а саме: автомобіль марки Volkswagen Jetta 1991 р.в. двигун б/н, шасі (рама) № б/н, кузов (коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований Арцизьким МРЕВ Одеської області 06.03.2001р., за Договором застави від 21.12.2009р., посвідченим державним нотаріусом Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області Давидовою Н.Г. та зареєстрованим за №83, шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.3, код ЄДРПОУ - 03528552, р/р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 січня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога