Рішення

від 13.01.2022 по справі 916/3821/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3821/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 20/1, код ЄДРПОУ - 21001601)

До відповідачів: Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, площа Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ - 20987333, електронна адреса: prmt.mpch@gmail.com); Спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ - 21006136, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1), Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, пл. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ - 20987285), Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ - 01125672; електронна адреса: port@imtp.ua)

про визнання недійсним пункту угоди та стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Тарасенко Ю.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Розенбойм Ю.О. - на підставі довіреності №б/н, від 10.05.2021р.;

Від відповідача (Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ): Новічкова О.В. - на підставі ордера серії ЗР №78855 від 04.03.2021р.;

Від відповідача (Спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ): не з`явився;

Від відповідача (Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту Чорноморськ ): не з`явився;

Від відповідача (Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ ): Марченко Д.В. - в порядку самопредставництва.

В засіданні брали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача (Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ): Новічкова О.В. - на підставі ордера серії ЗР №78855 від 04.03.2021р.

Від відповідача (Спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ): не з`явився;

Від відповідача (Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту Чорноморськ ): не з`явився;

Від відповідача (Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ ): не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ТРАНС-СЕРВІС про стягнення заборгованості зі сплати коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у розмірі 104 683 грн 49 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3821/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 16.02.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2021р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ ТРАНС-СЕРВІС до провадження, об`єднано первісний позов Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ до ТОВ ТРАНС-СЕРВІС про стягнення заборгованості зі сплати коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у розмірі 104 683 грн 49 коп. із зустрічним позовом ТОВ ТРАНС-СЕРВІС до Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ про визнання недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., укладеної між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт (на теперішній час - Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ ), Підприємством, Профспілкою, Спілкою професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту (зараз Спілка професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ) та Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту, та стягнення з Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ коштів, сплачених ТОВ ТРАНС-СЕРВІС на виконання п.8 Угоди про співробітництво, у розмірі 100 000 грн в одне провадження в рамках справи №916/3821/20 та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.03.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2021р. закрито провадження у справі №916/3821/20 у частині позовних вимог Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС про стягнення заборгованості зі сплати коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у розмірі 104 683 грн 49 коп. та заборгованості зі сплати коштів для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись програм по медичному страхуванню працівників підприємства, та інших програм у розмірі 2 995 745 грн 79 коп.

Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2021р. залучено до участі у справі у якості співвідповідачів за зустрічним позовом Спілку професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ, Незалежну профспілку працівників морського торговельного порту Чорноморськ та Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ .

Ухвалою суду від 03.06.2021р. зупинено провадження у справі у зв`язку з надходженням запиту Південно-західного апеляційного господарського суду на матеріали справи №916/3821/20 у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2021р. у справі №916/3821/20.

04 червня 2021р. від Спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ до суду надійшло клопотання про розгляд справи №916/3821/20 спочатку.

04 червня 2021р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ про закриття провадження у справі №916/3821/20 за позовом ТОВ ТРАНС-СЕРВІС до Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ про визнання недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., укладеної між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт (на теперішній час - Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ ), Підприємством, Профспілкою, Спілкою професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту (зараз - Спілка професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ) та Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту, та стягнення з Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ коштів, сплачених ТОВ ТРАНС-СЕРВІС на виконання п.8 Угоди про співробітництво, у розмірі 100 000 грн.

07 червня 2021р. до Господарського суду надійшло клопотання відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про розгляд справи спочатку.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021р. апеляційну скаргу Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2021р. у справі №916/3821/20 залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 07.07.2021р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.07.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2021р. клопотання Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про розгляд справи спочатку задоволено, розгляд справи №916/3821/20 розпочато спочатку. Підготовче засідання призначено на 12.08.2021р.

Ухвалою суду від 04.08.2021р. зупинено провадження у справі, матеріали справи направлено до Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2021р. касаційну скаргу Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2021р. і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021р. у справі №916/3821/20 залишено без змін.

06 жовтня 2021р. матеріали справи №916/3821/20 надійшли до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 08.10.2021р. провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 26.10.2021р. Ухвалою суду від 26.10.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 16.11.2021р. Ухвалою суду від 16.11.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 02.12.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/3821/20 та призначено судовий розгляд справи по суті на 23.12.2021р.

В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі №916/3821/20 за позовом ТОВ ТРАНС-СЕРВІС до Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ про визнання недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., укладеної між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт (на теперішній час - Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ ), Підприємством, Профспілкою, Спілкою професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ та Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту, та стягнення коштів, сплачених ТОВ ТРАНС-СЕРВІС на виконання п.8 Угоди про співробітництво, у розмірі 100 000 грн, Спілка професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ зазначає, що ухвалою від 21.05.2021р. судом вже встановлено, що Угода про співробітництво від 22.08.2014р. не є господарсько-договірним зобов`язанням, у зв`язку із чим, відповідно до положень ст.20 ГПК України, справа за позовом про визнання недійсним п.8 зазначеної Угоди не відноситься до юрисдикції господарських судів. Відповідно ж до п.1ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ підтримує клопотання про закриття провадження у справі №916/3821/20 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, посилаючись на те, що судами всіх інстанцій у даній справі вже встановлено, що Угода про співробітництво від 22.08.2014р. не є господарсько-договірним зобов`язанням, а тому спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

При цьому, Профспілка зазначає, що п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р. визначено, що Підприємство перераховує щомісячно 4,7% від фонду оплати праці Підприємства на рахунок Профспілки-1 для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись: програм по медичному страхуванню працівників підприємства та членів їх родин, лікування працівників підприємства, та інших програм, які є складовою частиною розділів 4 та 5 колективного договору Порту, на момент укладання цієї Угоди, без врахування коштів на виплату матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу (тарифної ставки працівників при наданні щорічної відпустки), яка буде нараховуватися Підприємством окремо при наданні відпустки кожному конкретному працівнику. Профспілки розподіляють вказані вище кошти на підставі окремої угоди між Профспілкою -1, Профспілкою-2, Профспілкою-3, яка має бути укладена на момент підписання цієї Угоди.

Таким чином, Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ вважає, що оскаржуваним ТОВ ТРАНС-СЕРВІС пунктом Соціальної Угоди прямо передбачено регулювання соціально-економічних відносин, що встановлені чинним колективним договором, Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та Законом України Про колективні договори та угоди , а представництво та захист соціально-економічних прав працівників, у тому числі, право на медичну допомогу (лікування), на медичне страхування працівників, є одним із прав профспілок, встановлених Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Профспілка також зазначає, що сплата ТОВ ТРАНС-СЕРВІС платежів, визначених Угодою, є джерелом формування фонду для здійснення передбачених Угодою витрат на соціальне забезпечення працівників.

ТОВ ТРАНС-СЕРВІС заперечує проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1ч.1 ст.231 ГПК України, посилаючись на те, що висновок суду про закриття провадження у справі №916/3821/20 за первісним позовом Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ до ТОВ ТРАНС-СЕРВІС про стягнення заборгованості зі сплати коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у розмірі 104 683 грн 49 коп. та заборгованості зі сплати коштів для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись програм по медичному страхуванню працівників підприємства, та інших програм у розмірі 2 995 745 грн 79 коп., ґрунтується на положеннях ст.44 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, наведених у постановах 2018-2020 років.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 06.09.2021р. у справі №916/3821/20 зазначено, що ураховуючи те, що сторонами спору за первісним позовом є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку із невиконанням роботодавцем зобов`язання, які прямо передбачені КзпП України та Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (невиконання вимог законодавства про працю), висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказаний спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства є правомірним.

Водночас, за зустрічним позовом заявлена вимога, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., та не стосується відрахувань коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу, а стосується перерахувань коштів для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись: програм по медичному страхуванню працівників Підприємства, та інших програм, які є складовою частиною розділів 4 та 5 колективного договору Порту, на момент укладання цієї Угоди .

Таким чином, ТОВ ТРАНС-СЕРВІС вважає, що спір щодо визнання недійсним пункту Угоди виник не у зв`язку із невиконанням роботодавцем вимог законодавства про правцю щодо забезпечення діяльності профспілки з питань, віднесених до її повноважень, а стосується визнання недійсним пункт Угоди, який встановлює зобов`язання Товариства, яке не передбачене законодавством про працю.

При цьому, ТОВ ТРАНС-СЕРВІС зазначає, що спір про визнання недійсним пункту Угоди не є спором про визнання недійсним окремого пункту колективного договору, адже Угода не є колективним договором.

Враховуючи, що спірні правовідносини не є трудовими, спір за позовом ТОВ ТРАНС-СЕРВІС не відноситься до цивільних спорів у розумінні ч.1 ст.19 ЦПК України, ТОВ ТРАНС-СЕРВІС вважає, що даний спір підлягає розгляду за правилам ГПК України.

Крім того, посилаючись на позицію Верховного Суду, ТОВ ТРАНС-СЕРВІС вважає, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Враховуючи суб`єктний склад (юридичні особи) та предмет спору (спір про визнання недійсним пункту Угоди, яка не є колективним договором та не стосується прав профспілки на отримання відрахувань, передбачених законодавством), на думку ТОВ ТРАНС-СЕРВІС , даний спір відноситься до підвідомчості господарських судів.

Протокольною ухвалою від 16.11.2021р. суд розглянув клопотання Спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ про закриття провадження у справі №916/3821/20 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, заслухав думку учасників справи, відмовив у задоволенні даного клопотання, виходячи з наступного:

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., укладеної між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт (на теперішній час - Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ ), Підприємством, Профспілкою, Спілкою професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту (зараз - Спілка професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ) та Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту, та стягнення коштів, сплачених ТОВ ТРАНС-СЕРВІС на виконання п.8 Угоди.

Зазначена Угода укладена юридичними особами та є правочином, виходячи з ч.1 ст.202 Цивільного кодекс України.

Як вже зазначено в ухвалі суду від 12.08.2021р. у даній справі, Угода не є господарсько-договірним зобов`язанням, а саме по собі посилання у ній на те, що при укладанні угоди сторони керувалися положеннями ст.6 Цивільного Кодексу України та п.4 ч.4 ст.179 Господарського кодексу України жодним чином не свідчить про те, що між сторонами Угоди був укладений господарський договір.

Такий висновок судом було зроблено виходячи, зокрема, з положень ч.ч. 1-3 ст. 3 Господарського кодексу України, адже, сторони за Угодою не здійснюють діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Крім того, сторони за Угодою не прийняли на себе зобов`язань щодо здійснення діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

При цьому, виходячи з предмету спору, даний спір не є трудовим, адже не випливає з КЗпП України та стосується визнання недійсним пункту Угоди, яка не є колективним договором або угодою у розумінні Закону України Про колективні договори і угоди , та не стосується прав профспілки на отримання відрахувань, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виходячи з суб`єктного складу учасників судового процесу та предмету спору, найбільш вірогідним є віднесення даної справи до господарського судочинства, у зв`язку із чим відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Позивач - ТОВ ТРАНС-СЕРВІС , підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 17.05.2021р., поясненнях, що надійшли до суду 25.06.2021р. 22 листопада 2021р. позивач надав до суду клопотання про поновлення строків позовної давності

Відповідач - Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, що надійшов до суду 23.03.2021р. 18 травня 2021р. від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Відповідач - Спілка професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ, про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, але участь свого представника у удові засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач - Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту Чорноморськ , про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, але участь свого представника у удові засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач - Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ (далі - ДМ МТП Чорноморськ ) відзив на позовну заяву до суду не надав. В судових засіданнях щодо розгляду справи по суті представник відповідача участі не брав.

За таких обставин, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.165 ГПК України.

Позивач у справі - ТОВ ТРАНС-СЕРВІС зазначає, що 22.08.2014р. між ДП Іллічівський морський торговельний порт (зараз - ДМ МТП Чорноморськ ) (Порт), ТОВ ТРАНС-СЕРВІС (Підприємство), Профспілкою робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту (зараз - Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ) (Профспілка-1), Спілкою професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торгівельного порту (зараз - Спілка професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ) (Профспілка-2), Незалежною профспілкою працівників Іллічівського морського торговельного порту (зараз - Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту Чорноморськ ) (Профспілка-3) було укладено Угоду про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є Орендарем Державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт (далі - Угода).

Преамбулою Угоди передбачено, що наміри її сторін направлені на захист прав та інтересів робітників Порту, Підприємства та Профспілок, що представляють їх інтереси, а також Порту та підприємства як суб`єктів господарської діяльності.

ТОВ ТРАНС-СЕРВІС зазначає, що відповідно до ч.1 ст.250 КЗпП України власники або уповноважені ними органи зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колек5тивними договорами та угодами, але не менш ніж 0,3 відсотки Фонду оплати праці відповідно до Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Аналогічна норма міститься у ст.44 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , згідно якої роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.7 Угоди про співробітництво від 22.08.2014р. Підприємство гарантує своєчасне щомісячне перерахування членських профспілкових внесків робітників підприємства, які є членами відповідної Профспілки, на рахунок Профспілок у відповідному розмірі згідно наданих працівниками заяв, та перерахування 0,3% від фонду оплати праці членів профспілок - працівників Підприємства на рахунок кожної з Профспілок для організації культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи з працівниками Підприємства на членами їх родин.

Також, Угода містить п.8, відповідно до якого Підприємство перераховує щомісячно 4,7% від фонду оплати праці підприємства на рахунок Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись: програм по медичному страхуванню працівників підприємства та членів їх родин, лікування працівників Підприємства, та інших програм, які є складовою частиною розділів 4 та 5 колективного договору Порту, на момент укладання цієї Угоди, без врахування коштів на виплату матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу (тарифної ставки працівників при наданні щорічної відпустки), яка буде нараховуватися Підприємством окремо при наданні відпустки кожному конкретному працівнику. Профспілки розподіляють вказані вище кошти на підставі окремої угоди між Профспілкою-1, Профспілкою-2, Профспілкою-3, яка має бути укладеною на момент підписання цієї Угоди.

Позивач зазначає, що враховуючи положення п.1 ч.1 ст.1 та ч.1 ст.2 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , метою укладення Угоди для Підприємства був захист прав та інтересів його працівників шляхом спрямування відповідних сум коштів на забезпечення соціально-економічних прав та інтересів вказаних працівників. Зазначені кошти підлягали спрямуванню на реалізацію та захист соціально-економічних прав працівників шляхом фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись, програм по медичному страхуванню працівників підприємства, та інших програм відповідними профспілками згідно вимог ч.1 ст.2 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (захист прав членів профспілок відповідною профспілкою).

Але, передбачена у п.8 Угоди окрема угода між Профспілкою-1, Профспілкою-2, Профспілкою-3, яка має бути укладеною на момент підписання цієї Угоди відсутня.

На думку позивача, відсутність такої окремої угоди суперечить положенням ч.1 ст.629, абз.2 ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, свідчить про порушення охоронюваного законом інтересу ТОВ ТРАНС-СЕРВІС щодо захисту прав та інтересів його працівників відповідно до умов Угоди, що є підставою для визнання п.8 Угоди недійсним.

Позивач, крім цього, вважає, що положення п.8 Угоди не ґрунтуються ані на нормах КЗпП України, ані на нормах Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , а також суперечать меті діяльності профспілок в Україні та їх суті, адже отримання Профспілкою коштів у відсотковому розмірі від всього фонду оплати праці Підприємства незалежно від того, чи є всі працівники членами Профспілки, натомість як згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Позивач також зазначає, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.19 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

При цьому, як зазначає позивач, поняття представництво та захист інтересів не передбачає права профспілок на отримання відповідних відрахувань коштів від підприємств, оскільки проведення вказаних відрахувань регулюється окремими нормами, а саме: ст.44 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ч.1 ст.250 КЗпП України, якими передбачено вичерпний перелік напрямків діяльності профспілок, а саме: а). культурно-масова робота; б). фізкультурна робота; в). оздоровча робота.

Позивач вважає, що всі вказані напрямки охоплені п.7 Угоди, у зв`язку із чим звуження (порушення) прав Профспілки внаслідок визнання недійсним п.8 Угоди не виникне, адже саме п.7 Угоди передбачено здійснення відрахувань, які узгоджуються з положеннями ст.44 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ч.1 ст.250 КЗпП України.

Також, позивач посилається на положення ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а також на положення ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам. Згідно ж абз.2 ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є також закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач також зазначає, що згідно із ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 та п.1ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином.

ТОВ ТРАНС-СЕРВІС зазначає, що Профспілкою визнається, що на виконання п.8 Угоди Підприємством було сплачено та Профспілкою отримано грошові кошти у загальному розмірі 1 203 500 грн.

Згідно бухгалтерської довідки позивача від 26.04.2021р. фонд оплати праці робітників ТОВ ТРАНС-СЕРВІС складає: 2018 рік - 29 431 024 грн 32 коп., 2019 рік - 32 934 784 грн 87 коп., 2020 рік - 26 979 845 грн 81 коп.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ на користь ТОВ ТРАНС-СЕРВІС грошові кошти, сплачені на виконання п.8 Угоди, у розмірі 100 000 грн. Оплату на суму 100 000 грн. позивач підтверджує платіжним дорученням №11037 від 27.05.2019р.

Позивач також надав до суду клопотання про поновлення строків позовної давності, у якому зазначає, що Угода встановлює гарантії для осіб, які працювали в Порту та були прийняті на роботу за переведенням до ТОВ ТРАНС-СЕРВІС . Водночас, усі особи, які були прийняті на роботу за переведенням з Порту до Товариства були звільнені в 2021році, внаслідок виконання наказу №27 від 26.02.2021р. Про реорганізацію ТОВ Транс-Сервіс шляхом скорочення штату та чисельності працівників . Зазначений факт визнано Профспілкою робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ. 31 березня 2021р. ТОВ ТРАНС-СЕРВІС надано Профспілці робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ лист від 26.02.2021р. за №79/02, яким повідомлено про подальше звільнення в 2021 році працівників з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України. Внаслідок зазначеного звільнення виникла ситуація, за якою сплата коштів, передбачених п.8 Угоди, не відповідає меті та завданню Угоди, адже, сплата Товариством коштів на виконання п.8 Угоди, спрямована на захист та гарантії осіб, прийнятих на роботу за переводом із Порту, за відсутності в штаті Товариства таких осіб не відповідає меті Угоди.

Як наголошує позивач, сказана ситуація виникла в 2021 році. За таких обставин, позивач вважає, що наявні підстави для поновлення ТОВ ТРАНС-СЕРВІС строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач - Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ, проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що положеннями ч.ч.1-3 ст.6 Цивільного кодексу України: сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За приписами ст.627 цього ж Кодексу відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, як зазначає відповідач, згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, відповідач вважає, що не існує положень актів цивільного законодавства, які б забороняли сторонам спірної угоди відступати від таких актів.

Також відповідач послався на положення ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідач зазначив, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх умов Угоди, у тому числі і щодо умов, встановлених п.8 Угоди.

Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ також вважає, що пункти 7 та 8 Угоди не є тотожними, адже п.7 містить положення прямо передбачені ст.44 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ч.1 ст.250 КЗпП України. Натомість п.8 Угоди містить обов`язок ТОВ ТРАНС-СЕРВІС перераховувати щомісячно 4,7% від фонду оплати праці підприємства на рахунок Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись: програм по медичному страхуванню працівників підприємства та членів їх родин, лікування працівників Підприємства, та інших програм, які є складовою частиною розділів 4 та 5 колективного договору Порту, на момент укладання цієї Угоди… таким чином, сторони в Угоді визначили фінансування додаткових соціальних програм для забезпечення соціальних гарантій працівників самого підприємства, що не заборонено законодавством.

Відповідач зазначив, що відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідач надав до суду заяву про застосування строку позовної давності, у якій, посилаючись на положення ст.ст.257, 258, 261 Цивільного кодексу України, зазначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначає відповідач, для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Враховуючи дату укладення Угоди, відповідач вважає, що строк позовної давності про визнання недійсною Угоди або окремих її положень сплив 22.08.2017р.

Положеннями ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ ТРАНС-СЕРВІС про визнання недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є Орендарем Державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., та відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі - Спілка професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ, Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту Чорноморськ , Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ своїм правом на судовий захист не скористалися.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що 22.08.2014р. між ДП Іллічівський морський торговельний порт (зараз - ДМ МТП Чорноморськ ) (Порт), ТОВ ТРАНС-СЕРВІС (Підприємство), Профспілкою робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту (зараз - Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ) (Профспілка-1), Спілкою професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торгівельного порту (зараз - Спілка докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ) (Профспілка-2), Незалежною профспілкою працівників Іллічівського морського торговельного порту (зараз - Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту Чорноморськ ) (Профспілка-3) було укладено Угоду про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є Орендарем Державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт (далі - Угода).

Відповідно до п.14 Угоди ця Угода повинна бути підписаною сторонами до моменту підписання Договору та регулює відносини сторін, що її уклали, на період до підписання сторонами колективного договору підприємства у відповідності до п.5 цієї Угоди та чинного законодавства. Угода набирає чинності з моменту підписання договору, діє протягом всього терміну дії Договору, та продовжує діяти при зміні умов та формату договірних зобов`язань, які викладені у п.13 цієї Угоди, але у частині, що не суперечить колективному договору Підприємства.

Преамбулою Угоди передбачено, що наміри її сторін направлені на захист прав та інтересів робітників Порту, Підприємства та Профспілок, що представляють їх інтереси, а також Порту та підприємства як суб`єктів господарської діяльності.

Суд вважає за необхідне зауважити, що як вбачається з самої назви Угоди, а також із положень Угоди, вона безпосередньо випливає з Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДМ МТП Чорноморськ , та першу чергу регулює питання гарантій Підприємства щодо переведення працівників Порту до Підприємства, рівня оплати їх праці, можливості підвищення кваліфікації та перекваліфікації (п.п 1,2 Угоди).

Згідно п.12 Угоди ця Угода не змінює умов Договору, при цьому Підприємство гарантує збереження та забезпечення відповідного рівня трудових та соціальних гарантій, які визначені у цій Угоді для працівників Порту, які перейдуть на роботу до підприємства.

При цьому, відповідно до п.5 Угоди Підприємство та Профспілки гарантують всім працівникам Порту, як після підписання Договору перейдуть на роботу до підприємства, збереження рівня соціальних гарантій та пільг, який був передбачений чинним колективним договором Порту на момент підписання цієї Угоди. Реалізація цих гарантій відбувається у порядку, визначеному у п.8 та п.9 цієї Угоди. Підприємство та Профспілки, які підписали цю Угоду, зобов`язуються не пізніше ніж у 6 місячний термін з моменту підписання цієї Угоди укласти колективний договір підприємства.

За умовами п.7 Угоди Підприємство гарантує своєчасне щомісячне перерахування членських профспілкових внесків робітників Підприємства, які є членами відповідної Профспілки, на рахунок Профспілок у відповідному розмірі згідно наданих працівниками заяв, та перерахування 0,3% від фонду оплати праці членів профспілок - працівників Підприємства на рахунок кожної з Профспілок для організації культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи з працівниками Підприємства на членами їх родин.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.1 ст.250 КЗпП України власники або уповноважені ними органи зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менш ніж 0,3 відсотки Фонду оплати праці відповідно до Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Аналогічна норма міститься у ст.44 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , згідно якої роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Отже, положення п.7 Угоди повністю відповідають положенням зазначених норм законодавства та даний пункт включено в Угоду з метою дотримання положень законодавства, що гарантують відрахування кошів роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу.

Також, Угода містить п.8, відповідно до якого Підприємство перераховує щомісячно 4,7% від фонду оплати праці Підприємства на рахунок Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись: програм по медичному страхуванню працівників підприємства та членів їх родин, лікування працівників Підприємства, та інших програм, які є складовою частиною розділів 4 та 5 колективного договору Порту, на момент укладання цієї Угоди, без врахування коштів на виплату матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу (тарифної ставки працівників при наданні щорічної відпустки), яка буде нараховуватися Підприємством окремо при наданні відпустки кожному конкретному працівнику. Профспілки розподіляють вказані вище кошти на підставі окремої угоди між Профспілкою-1, Профспілкою-2, Профспілкою-3, яка має бути укладеною на момент підписання цієї Угоди.

Отже, даний пункт містить додаткові зобов`язання Підприємства щодо щомісячного перерахування коштів у розмірі 4,7% від фонду оплати праці Підприємства на рахунок Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ для фінансування соціальних програм.

З урахування приписів ст. 4 ГПК України приписи ст.15 Цивільного кодексу України визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні правочину недійсним потреба встановлення порушених цивільних прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний правочин. Тому якщо він виконаний або виконується, то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси.

Позивач, як заінтересована особа, повинен довести, що його права порушені договором і можуть бути відновленні саме внаслідок визнання спірного договору недійсним.

Таким чином, враховуючи наявність в Угоді п.8, що містить зобов`язання позивача на додаткове перерахування грошових коштів, суд дійшов висновку про наявність порушеного права ТОВ ТРАНС-СЕРВІС .

Верховний Суд неодноразово зазначав, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як вбачається з тексту позовної заяви, предметом спору у даній справі є визнання недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., та як наслідок, стягнення з - Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ грошових коштів у розмірі 100 000 грн.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, позивачем обрано спосіб захисту свого цивільного права, який передбачений законом, є ефективним, адже, у випадку задоволення позову, призведе до відновлення порушеного права позивача.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є Орендарем Державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., укладеної між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт , ТОВ ТРАНС-СЕРВІС , Профспілкою робітників Іллічівського морського торговельного порту, Спілкою професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ та Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту, Підприємство перераховує щомісячно 4,7% від фонду оплати праці Підприємства на рахунок Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись: програм по медичному страхуванню працівників підприємства та членів їх родин, лікування працівників Підприємства, та інших програм, які є складовою частиною розділів 4 та 5 колективного договору Порту, на момент укладання цієї Угоди, без врахування коштів на виплату матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу (тарифної ставки працівників при наданні щорічної відпустки), яка буде нараховуватися Підприємством окремо при наданні відпустки кожному конкретному працівнику.

При цьому, Профспілки розподіляють вказані вище кошти на підставі окремої угоди між Профспілкою-1, Профспілкою-2, Профспілкою-3, яка має бути укладеною на момент підписання цієї Угоди.

Отже, передумовою як укладення всієї Угоди, так і внесення до неї п.8, було укладення між Профспілками окремої угоди щодо розподілення коштів, що будуть отримуватися від Підприємства на виконання п.8 Угоди.

Але, як вбачається з матеріалів справи, такої окремої угоди Профспілками укладено не було, що свідчить про невідповідність положень п.8 Угоди вимогам ст. 628 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а також положенням абз.2 ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, відповідно до якого істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що дійсно, за приписами ст.627 цього ж Кодексу відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд також погоджується з позицією відповідача у справі - Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ щодо можливості внесення до умов Угоди за згодою сторін будь-яких положень, що не суперечать законодавству, як то передбачено ч.1 ст.6 Цивільного кодексу України.

Але, при цьому, згідно ст.3 Цивільного кодексу України, однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи відсутність окремої угоди, укладеної між Профспілками щодо розподілення коштів, що будуть отримуватися від Підприємства на виконання п.8 Угоди, суд вважає, що при внесенні до Угоди зазначеного пункту було допущено порушення принципів добросовісності та справедливості, на які розраховувало ТОВ ТРАНС-СЕРВІС укладаючи Угоду.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215,216 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої ст. 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

При цьому, зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, на думку суду, у даному випадку п.8 Угоди не тільки суперечить вимогам законодавства, а й моральним засадам суспільства, які направлені на дотримання справедливості та добросовісності при укладанні правочинів сторонами.

Зазначене свідчить про наявність підстав для визнання недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., укладеної між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт , ТОВ ТРАНС-СЕРВІС , Профспілкою, Спілкою професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ та Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту.

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Виходячи з положень КЗпП та Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , на думку суду, можливо припустити, що Угоду було б вчинено і без включення до неї п.8 у редакції, що оскаржується.

Частиною ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Угоди ТОВ ТРАНС-СЕРВІС було перераховано Профспілці робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ, зокрема, 100 000 грн. згідно платіжного доручення №11037 від 27.05.2019р.

Позивач у справі зазначає, що саме цю суму ним було перераховано згідно п.8 Угоди. Відповідач - Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ, будь-яких заперечень з цього приводу до суду не надав. За таких обставин, суд вважає доведеною ту обставину, що на підставі п.8 Угоди ТОВ ТРАНС-СЕРВІС було перераховано саме 100 000 грн.

Таким чином, у зв`язку із визнанням судом недійсним п.8 Угоди, грошові кошти у розмірі 100 000 грн сплачені ТОВ ТРАНС-СЕРВІС без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь ТОВ ТРАНС-СЕРВІС 100 000 грн.

Щодо заяви Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій ст. 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Слід зауважити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися, що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 13 Господарського процесуального кодексу України ( Змагальність сторін ) про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Частиною п`ятої ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у справі просив суд поновити строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом враховуючи звільнення у 2021р. всіх працівників Порту що були переведені до ТОВ ТРАНС-СЕРВІС . Крім того, представник позивача у судовому засіданні зауважив, що Підприємств при укладанні Угоди не могло бути відомо про відсутність окремої угоди між Профспілками щодо розподілу коштів, адже укладаючи Угоду Підприємство розраховувало на правомірність дій всіх учасників Угоди.

Суд вважає, що з метою дотримання принципу справедливості наявні підстави для задоволення клопотання позивача та визнання вищевказаних обставин поважною причиною пропуску позивачем строків позовної давності на звернення до Господарського суду Одеської області з позовом, адже, причини пропуску строку позовної давності пов`язані з обставинами, що залежать не тільки і не стільки від позивача, а й з обставинами, які знаходяться поза межами його контролю.

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Згідно зі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції) від 16.12.1992 року).

З метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, суд дійшов висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

При цьому, за приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів згідно ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС до Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ, Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ , Спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ, Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту Чорноморськ про визнання недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., укладеної між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт , Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС , Профспілкою робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, Спілкою професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ, Незалежною профспілкою працівників Іллічівського морського торговельного порту, та стягнення з Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС на виконання п.8 Угоди про співробітництво, у розмірі 100 000 грн - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п.8 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ ТРАНС-СЕРВІС є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт від 22.08.2014р., укладеної між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт (зараз - Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ ), Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС , Профспілкою робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту (зараз - Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ), Спілкою професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ та Незалежною профспілкою працівників Іллічівського морського торговельного порту (зараз - Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту Чорноморськ ).

3. Стягнути з Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, площа Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ - 20987333, електронна адреса: prmt.mpch@gmail.com ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 20/1, код ЄДРПОУ - 21001601) грошові кошти у розмірі 100 000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 824 грн.

4. Стягнути зі Спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 21006136, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 20/1, код ЄДРПОУ - 21001601) витрати по сплаті судового збору у розмірі 554 грн.

5. Стягнути з Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, пл. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 20987285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 20/1, код ЄДРПОУ - 21001601) витрати по сплаті судового збору у розмірі 554 грн.

6. Стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672; електронна адреса: port@imtp.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 20/1, код ЄДРПОУ - 21001601) витрати по сплаті судового збору у розмірі 554 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 січня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога