Рішення

від 17.01.2022 по справі 917/1378/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2022 Справа № 917/1378/21

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у судовому засіданні справу № 917/1378/21

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюрза-2007 ЛТД" вул. Київський шлях, 84, м.Бориспіль, Київська область, 08300; код ЄДРПОУ 40964946

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" вул. Європейська, 60-А, м.Полтава, Полтавська область, 36000; код ЄДРПОУ 33835003

про стягнення 181 950,32грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюрза-2007 ЛТД" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1548/21 від 30.08.2021р.) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" заборгованості за Договором №01/02/19 ОХ про надання послуг з охорони від 01.02.2019 в розмірі 181 950,32 грн., з яких 136 333,00грн. - сума основного боргу, 13 734,32грн. - інфляційні витрати, 4 496,59грн. - 3% річних, 27 386,41грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати послуг з охорони за Договором №01/02/19 ОХ від 01.02.2019.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1378/21. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

28.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10800 від 28.09.2021), відповідно до якого останній проти задоволення позову заперечує та прохає суд відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що надані позивачем Акти не містять ідентифікуючих реквізитів щодо осіб, які їх склали. А наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт та рахунки-фактури є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, не дають змоги ідентифікувати, які саме роботи надавались, та перевірити правильність формування ціни за послуги.

Разом з тим, вказує на те, що ним 20.09.2021 було сплачено на користь позивача 4 164,00грн за послуги з охорони в березні 2020 р. згідно договору №01/02/19 ОХ від 01.02.2019. , що підтверджується платіжним дорученням №30766 від 20.09.2021, також відповідач зазначає, що оскільки Акт наданих послуг за вересень 2020 року не підписаний замовником, а тому сума позову повинна бути меншою. Контрозрахунок заборгованості відповідачем не поданий.

Крім того, відповідачем було подано клопотання (вх.№10799 від 28.09.2021) про продовження строку на подання відзиву.

Відповідно до ч.8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021 встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов. Вказана ухвала суду направлена відповідачу за адресою вказаною у позовній заяві.

Зазначена ухвала суду від 06.09.2021 вручена відповідачу 13.09.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 54). Отже, останнім днем строку надання відзиву є 28.09.2021.

Згідно штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду Полтавської області відзив на позовну заяву надійшов - 28.09.2021, тобто без порушення строку встановленого ухвалою від 06.09.2021. З огляду на зазначене, суд залишає подане клопотання про продовження строку на подання відзиву без розгляду.

11.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 11235), в якій позивач вважає доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та просить позовні вимоги задовольнити.

Крім того, позивачем на виконання вимог ухвали суду ( п.4 ухвали від 06.09.2021 р. - а.с. 52-53) подано клопотання ( за вх. №11238 від 11.10.2021) про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме копії рахунків за надані послуги та виписка по рахунку за спірний період. В тексті клопотання позивач зазначає, що хвалу суду від 06.09.2021 р. він не отримував, про вимоги п.4 ухвали від 06.09.2021 р. дізнався з веб-порталу "Судова влада".

Ухвала суду від 06.09.2021 р. направлена позивачу за адресою зазначеною позивачем в тексті позову - вул. Київський шлях, 84, м.Бориспіль, Київська область, яка співпадає з даними про місцезнаходження позивача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута до суду поштовим відділенням.

Відповідно до ч.2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Для повного та всебічного з"ясування обставин, що мають значення для справи, суд вважає за необхідне продовжити за власною ініціативою встановлений судом процесуальний строк для надання позивачем документальних доказів та залучити до матеріалів справи надані позивачем документальні докази.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, суд встановив наступне.

01.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" (Замовник, відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гюрза-2007 ЛТД" (Виконавець, Позивач по справі) було укладено Договір №01/02/19 ОХ про надання послуг з охорони (далі - Договір; а.с.9-13).

За мовами Договору Виконавець за завданням Замовника приймає на себе зобов`язання по наданню Послуг з охорони об`єкта Замовника (далі - Послуги), який розташований за адресою: Україна, м.Тернопіль, вул. Текстильна, 28ч, ТЦ "Подоляни", кінотеатр "Сінема-Сіті Тернопіль" (далі - Об`єкт) (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що виконавець зобов`язався цілодобово надавати Послуги та виконувати на об`єкті комплекс заходів, пов`язаних із забезпеченням охорони об`єкта, громадського порядку збереження матеріальних цінностей та майна, що знаходяться на об`єкті, а також організацією і функціонування пропускного режиму на об`єкті Замовника.

Даний Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2019 року. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору ні одна із Сторін не вимагатиме його припинення, або переукладання, Договір вважається продовженим на попередніх умовах на той же термін, без обмеження кількості разів продовження дії Договору (п. п. 10.1. Договору).

Як зазначає позивач строк дії Договору був продовжений до 31.12.2020 року. В подальшому дія даного Договору була припинена 23.09.2020 року з ініціативи відповідача за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 3.1. Договору, вартість послуг Виконавця, передбачених п.п. 1.1. п.1, становить 46 000,00грн, без ПДВ, за один календарний місяць надання таких послуг Виконавцем, з розрахунку 23 000,00 грн, без ПДВ, за розміщення одного посту охорони.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору зокрема протягом 2020 року (з січня 2020 року по вересень 2020 року) відповідачу було надано послуги з охорони об`єкта, який розташований за адресою: Україна, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28ч, ТЦ "Подоляни 2, кінотеатр "Сінема-Сіті Тернопіль" та виконано на об`єкті комплекс заходів, пов`язаних із забезпеченням охорони об`єкта, громадського порядку, збереження матеріальних цінностей та майна, що знаходяться на об`єкті, а також організацією і функціонування пропускного режиму на об`єкті Замовника.

В підтвердження даного факту, позивачем долучено до матеріалів справи Акти здачі-прийняття (наданих послуг) №ОУ-0000002 від 31.01.2020 за надані послуги у січні 2020 на суму 46 000,00грн, №ОУ-0000004 від 29.02.2020 за надані послуги у лютому 2020 року на суму 46 000,00грн, №ОУ-0000005 від 31.03.2020 за надані послуги у березні 2020 року на суму 30 164,00грн, №ОУ-0000008 від 30.04.2020 за надані послуги у квітні 2020 року на суму 23 000,00грн, №ОУ-0000010 від 31.05.2020 за надані послуги у травні 2020 року на суму 23 000,00грн, №ОУ-0000012 від 30.06.2020 за надані послуги у червні 2020 року на суму 23 000,00грн, №ОУ-0000014 від 31.07.2020 за надані послуги у липні 2020 року на суму 23 000,00грн, №ОУ-0000015 від 31.08.2020 за надані послуги у серпні 2020 року на суму 23 000,00грн, №ОУ-0000017 від 23.09.2020 за надані послуги у вересні 2020 року на суму 17 169 грн (а.с. 19-27).

Акти за надані послуги з січня 2020року по серпень 2020року двостороннє підписані без зауважень, окрім Акта №ОУ-0000017 від 23.09.2020 за надані послуги у вересні 2020 року на суму 17 169 грн, який не містить підпису Замовника.

Як зазначає позивач Акт №ОУ-0000017 здачі-прийняття (надання послуг) від 23.09.2020, яким фіксується надання послуг у вересні 2020 року, не був повернутий ТОВ "СІНЕМА-ЦЕНТР", тому позивач повторно надіслав його разом з вимогою та Актом звірки взаєморозрахунків. Однак, відповідач з моменту його отримання, підписаний Акт не повернув та жодної письмової вмотивованої відмови від його підписання позивачу не надав.

Пунктом 4.1. Договору оплата вартості наданих послуг проводиться Замовником шляхом перерахування грошових коштів, у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця, на підставі підписаного Сторонами Акту наданих послуг протягом 3 (трьох) банківських днів у період з 01 по 10 число кожного наступного календарного місяця, що слідує за звітним.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором розрахувався частково за надані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку (а.с. 92-133).

За даними позивача у відповідача наявна заборгованість за квітень - вересень 2020 року в розмірі 132 169,00грн та частково за березень 2020 року в розмірі 4 164,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою (вих.№9 від 28.07.2021) про сплату заборгованості - 136 333,00грн за Договором №01/02/19 ОХ про надання послуг з охорони від 01.02.2019, яка була залишена відповідачем без реагування.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовником виконаних Робіт, Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю пеню у розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач вважаючи свої права порушеними звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 136 333,00грн основного боргу за Договором №01/02/19 ОХ про надання послуг з охорони від 01.02.2019 року, 27 386,41грн пені, 13 734,32грн інфляційних витрат, 4 496,59грн 3% річних.

Згідно наданих до матеріалів доказів, судом встановлено, що відповідачем 20.09.2021 було сплачено 4 164,00грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №30766 від 20.09.2021 на суму 4 146,00 грн, призначення платежу "оплата послуг охорони у березні 2020 зг. Договору №01/02/19 ОХ від 01.02.2019" (а.с.62).

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Договору, за період з січня 2020року по вересень 2020 року надавались послуги з охорони кінотеатру в м.Тернопіль. Факт надання послуг позивачем щодо охорони за вказаний період відповідачем не заперечується.

За умовами укладеного Договору п.п. 3.1 та 3.2, вартість послуг визначається за один календарний рік надання таких послуг Виконавцем з розрахунку 23 000,00грн за розміщення одного посту. Вартість послуг визначена Сторонами є твердою і не підлягає зміні інакше, ніж за письмовою згодою, що підтверджується документом, котрий підписується Сторонами.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно за приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При укладенні Договору сторони погодили, що оплата вартості наданих послуг проводиться Замовником шляхом перерахування грошових коштів, у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця, на підставі підписаного Сторонами Акту наданих послуг протягом 3 (трьох) банківських днів у період з 01 по 10 число кожного наступного календарного місяця, що слідує за звітним (п. 4.1. Договору).

Тобто, Акти наданих послуг є підставою для здійснення замовником оплати наданих виконавцем послуг відповідно до умов Договору. Акти наданих послуг з охорони з березня по серпень 2020 року підписані сторонами без жодних зауважень.

Щодо Акту наданих послуг за вересень 2020 року, який не містить підпису відповідача, судом встановлено, що позивач повторно (разом з Вимогою) направляв його на адресу відповідача для підписання. Даний Акт був отриманий відповідачем 30.07.2021року, що підтверджується трекінгом АТ "УКРПОШТА" відправлення №0304804464017, однак підписаний та повернутий не був, жодних претензій щодо наданих послуг з охорони у вересні 2020 року відповідачем позивачу не пред`явлено.

Однак, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив вартість наданих послуг, заборгованість останнього склала 136 333,00 грн.

У відзиві на позовну заяву, жодних заперечень чи спростувань стосовно не виконання позивачем умов Договору за спірний період з березня 2020року по вересень 2020 року відповідачем не наведено. Натомість, відповідач обґрунтовуючи свої заперечення вказує на те, що всі надані до матеріалів справи акти є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, не дають змоги ідентифікувати, які саме роботи надавались та перевірити правильність формування ціни за послуги.

Однак, вказані твердження є безпідставними та судом не беруться до уваги, оскільки при укладенні договору сторонами було погоджено ціну за календарний місяць, яка є сталою, а умовами договору не передбачено надання відомостей щодо змісту та обсягу наданих послуг. Окрім того, Акти за надані послуги з січня 2020 року по серпень 2020року були підписані відповідачем без жодних зауважень, а послуги з січня 2020 року по березень 2020 року оплачені в повному обсязі.

Разом з тим, відповідачем 20.09.2021 після відкриття провадження у справі були перераховані кошти позивачу в розмірі 4 164,00грн за надані послуги охорони у березні 2020 року. Вказані дії відповідача, щодо часткової сплати заборгованості є фактичним визнанням боргу.

Судом прийнята до уваги правова позиція Верховного Суду від 10 вересня 2019 року по справі №916/2403/18, відповідно до якої Верховний Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч.1 ст.11 ЦК). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові ВС від 9.11.2018 у справі №911/3685/17.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, наявність заборгованості за надані послуги, строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 132 169,00грн за послуги надані з квітня 2020року по вересень 2020року є такими, що підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 4164,00 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору (оплата здійснена відповідачем після звернення позивача до суду з позовом) згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 27 386,41грн пені, 13 734,32грн інфляційних витрат, 4 496,59грн 3% річних (розрахунок в мат. справи а.с.29-34).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Нормами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, у випадку несвоєчасної оплати Замовником виконаних робіт, Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю пеню у розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірного зобов`язання припиняється через 6 місяців із дня, коли боржник повинен був виконати зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 27 386,41грн, а саме:

- за зобов`язаннями за березень 2020року за період з 04.03.2020 по 17.08.2021 в сумі 1 107,62грн;

- за зобов`язаннями за квітень 2020року за період з 06.05.2020 по 17.08.2021 в сумі 5 393,50грн;

- за зобов`язаннями за травень 2020року за період з 04.06.2020 по 17.08.2021 в сумі 5 060,00грн;

- за зобов`язаннями за червень 2020року за період з 04.07.2020 по 17.08.2021 в сумі 4 715,00грн;

- за зобов`язаннями за липень 2020року за період з 06.08.2020 по 17.08.2021 в сумі 4 335,50грн;

- за зобов`язаннями за серпень 2020року за період з 04.09.2020 по 17.08.2021 в сумі 4 002,00грн;

- за зобов`язаннями за вересень 2020року за період з 29.09.2020 по 17.08.2021 в сумі 2 772,79грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання) судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочення за зобов`язаннями березня 2020 - 04.03.2020, тоді як Акт про надання послуг підписаний - 31.03.2020 року. Крім того, позивачем при нарахуванні пені не враховано вимоги ч.6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Згідно здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 8 316,49 грн ( розрахунок в матеріалах справи), в іншій частині стягнення пені - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивачем на підставі ст.625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення 13 734,32грн інфляційних та 4 496,59грн 3% річних, окремо по кожному зобов`язанню, зокрема:

- за зобов`язаннями за березень 2020року: 181,79грн 3% річних (за період з 04.03.2020 по 17.08.2021) та 495,06грн інфляційних (за період березень 2020 по липень 2021);

- за зобов`язаннями за квітень 2020року: 885,36грн 3% річних (за період з 06.05.2020 по 17.08.2021) та 2 327,59грн інфляційних (за період травень 2020 по липень 2021);

- за зобов`язаннями за травень 2020року: 830,69грн 3% річних (за період з 04.06.2020 по 17.08.2021) та 2 251,84грн інфляційних (за період червня 2020 по липень 2021);

- за зобов`язаннями за червень 2020року: 864,13грн 3% річних (за період з 04.07.2020 по 17.08.2021) та 2 201,44грн інфляційних (за період липня 2020 по липень 2021);

- за зобов`язаннями за липень 2020року: 711,92грн 3% річних (за період з 06.08.2020 по 17.08.2021) та 2 353,56 грн інфляційних (за період серпень 2020 по липень 2021);

- за зобов`язаннями за серпень 2020року: 657,24грн 3% річних (за період з 04.09.2020 по 17.08.2021) та 2 404,37грн інфляційних (за період вересень 2020 по липень 2021);

- за зобов`язаннями за вересень 2020року: 455,44грн (за період з 29.09.2020 по 17.08.2021) та 1 700,46грн інфляційних (за період жовтень 2020 по липень 2021).

Здійснивши перерахунок інфляційних та 3% річних, суд встановив, що позивач неправильно визначив періоди існування заборгованості (за зобов`язаннями березня 2020року) та здійснив нарахування інфляційних та річних за дні фактичного надання послуг з охорони в березні 2020року, що призвело до завищення сум.

За перерахунком суду, позовні вимоги в частині стягнення 4486,00грн 3% річних та 13 697,34грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних та річних відхиляються як невмотивовані.

Перевірка правильності нарахувань позивача здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон". Розрахунок в матеріалах справи.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.11 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог, зокрема щодо стягнення 132 169,00грн основного боргу, 8 316,49грн пені, 4 486,00грн 3%річних; в частині стягнення суми 4 164,00грн основного боргу - закрити провадження у справі; в іншій частині - в задоволенні позову відмовити.

Також позивачем заявлено до відшкодування 2 729,25 грн витрат по сплаті судового збору та 10 000,00грн витрат за надання правничої допомоги.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2729,25 грн судового збору.

За п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір №47-АО/21 про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг від 27.02.2021 року укладений між позивачем (клієнтом) та Адвокатським об"єднанням "Астрон"; ордер серія КС№892756 від 26.08.2021; Додаткова угода №1 від 17.08.2021, акт наданих послуг №23 від 18.08.2021, платіжне доручення №128 від 25.08.2021року про сплату 10 000,00грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом частково, то витрати на правову допомогу на підставі ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача частково пропорційно розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" (вул. Європейська, 60А, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 33835003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюрза-2007 ЛТД" (вул. Київський шлях, 84, м. Бориспіль, Київська область, 08300; код ЄДРПОУ 40964946) 132 169,00грн основного боргу, 8 316,49грн пені, 4 486,00грн 3% річних,13 697,34грн інфляційних втрат, 2380,02грн витрат по сплаті судового збору та 8720,44грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 4164,00 грн провадження у справі закрити.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.01.2022 року

Суддя Ореховська О.О.