Ухвала

від 20.01.2022 по справі 296/2807/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 296/2807/21

провадження № 61-20909ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, мотивованим тим, щорішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 у справі № 640/3660/18 визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 25 травня 2018 року, в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з послідуючого передачею земельної ділянки для сінокосіння, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років за кадастровим номером 1820983900:02:000:0244, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, за клопотанням від 03 травня 2018 року.

Зазначав, що протиправність дій ГУ Держгеокадастру у Житомирській області доведена судовим рішенням, а тому існують підстави для відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, пережитими ним у зв`язку із неправомірними діями відповідача, тому просив стягнути ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на його користь у відшкодування моральної шкоди 1 500 000,00 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б вказували на завдання йому фізичних чи душевних страждань, або інших негативних явищ, внаслідок відмови відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту земельної ділянки за клопотанням від 03 травня 2018 року.

У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття незаконних судових рішень, судами застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19, від 15 серпня 2019 року у справі № 823/783/16, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, провадження № 61?20666св18, від 04 березня 2019 року № 295/443/17, провадження № 61?45558св18, від 08 травня 2019 року у справі № 233/3464/17, провадження № 61-45008св18.

З касаційної скарги убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

Судами встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року у справі № 640/3660/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 25 травня 2018 року № П-4179/0-2002/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1820983900:02:000:0244 площею 59,1192 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03 травня 2018 року. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1820983900:02:000:0244 площею 59,1192 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, для сінокосіння, із врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності до норм Земельного кодексу України. В решті позовних вимог відмовлено.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно роз`яснень, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 296/701/20, провадження № 61-9528св21, який було враховано апеляційним судом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на завдання йому ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав через незаконну відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки, на підтвердження чого вказував на обставини, встановлені у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року у справі № 640/3660/18, як такі, що підтверджують вину відповідача.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначивши, що факт надання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відмови позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди, а позивачем не надано доказів на підтвердження наявності факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Оскільки у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 296/701/20, провадження № 61-9528св21, зроблено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, врахований оскаржуваною постановою апеляційного суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року.

Посилання ОСОБА_1 на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19, від 15 серпня 2019 року у справі № 823/783/16, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, провадження № 61?20666св18, від 04 березня 2019 року № 295/443/17, провадження № 61?45558св18, від 08 травня 2019 року у справі № 233/3464/17, провадження № 61-45008св18, колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші обставини, відмінні від цієї справи, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян