Рішення

від 17.11.2021 по справі 376/2129/21

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2129/21

Провадження № 2/376/1403/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області, про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 3,0000 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081500:04:001:0023.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,40 кв.м.

Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці, площею 3,0000 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081500:04:001:0023, на яку позивач 05 серпня 2020 року згідно Рішення № 14-46-07 Горобіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, отримав дозвіл на розробку технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки під нежитловою будівлею, що перебуває у користуванні позивача.

Позивач, ОСОБА_1 , не одноразово звертався до органів державної влади та місцевого самоврядування з проханням оформлення права власності на земельну ділянку, площею 3,0000 га., на якій знаходяться нежитлова будівля, проте відповіді та дозволу не отримував. Таким чином, з боку позивача були вчинені всі необхідні дії та погодження на отримання права власності на земельну ділянку, площею 3,0000 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081500:04:001:0023.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав посилаючись на письмові докази, які наведені в матеріалах справи, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, - Сквирської міської ради Київської області, в судові засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідає вимогам абз. 1 ч. 6, п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України слідує, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів зокрема: якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом установлено, що позивач є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,40 кв.м.

Зазначений об`єкт нерухомості знаходяться на земельній ділянці, площею 3,0000 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081500:04:001:0023.

Позивач неодноразово звертався до органів державної влади та місцевого самоврядування з проханням оформлення права власності на земельну ділянку, проте відповіді та дозволу не отримував. На даний час у позивача постало питання в оформленні відповідних документів на земельну ділянку, але оформити їх позивач не має можливості, оскільки право власності на вищевказану земельну ділянку не зареєстровано, у встановленому законодавством порядку, а відповідач постійно ухиляється від вирішення спірного питання.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач вирішив звернутися до суду в порядку ст. 16 ЦК України для захисту свого майнового права та інтересу.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Конституція України (стаття 55), Господарський кодекс України (стаття 5), Цивільний кодекс України (стаття 15) гарантують кожній особі забезпечення права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Як вже було установлено судом, позивач ОСОБА_1 добросовісно користується земельною ділянкою, площею 3,0000 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081500:04:001:0023.

Так, статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, земля (земельна ділянка), житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 373, 379, 380, 382 ЦК).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіє майном і продовжу відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Разом з тим, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1 ст. 120 ЗК України).

Окрім того, відповідно до ч. 2, 4 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Суд, при вирішенні справи враховує, що стороною відповідача не надано у справі жодних доказів або заперечень щодо вимог позивача, тобто не виконано вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 328, 344, 392, 397 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 82, 83, 89, 263-265, 268, 280-283, 289 ЦПК України, ст. 120 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Сквирської міської ради Київської області (адреса: вул. Богачевського, буд. 28 м. Сквира, Білоцерківський район, Київська область, код ЄДРПОУ: 04054961), про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, площею 3,0000 га., яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224081500:04:001:0023.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя С. І. Віговський