Постанова від 17.01.2022 по справі 911/2582/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. Справа№ 911/2582/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.01.2022

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2021

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню

у справі № 911/2582/18 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" про стягнення 11113497,02 грн заборгованості зі сплати пайових внесків щодо створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, згідно договору №77 від 31.08.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №911/2582/18 позов задоволено повністю.

26.02.2020 на виконання рішення суду видано накази. 07.09.2020 судом видано дублікати виконавчих документів.

25.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 у справі №911/2582/18 у задоволенні поданої заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена буз урахування всіх обставин справи, з порушенням норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає про відсутність у відповідача заборгованості, стягнення якої мало відбуватися на підставі рішення суду від 19.11.2019 у справі №910/2582/18, оскільки Український консорціум Екосорб (як замовник будівництва об`єкту містобудування за адресою: вул. Коцюбинського, с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області, що передав свої права Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" згідно договору про зміну замовника будівництва від 23.08.2013) виконав свої зобов`язання щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури під час зведення житлового комплексу.

При цьому відповідач вказує на те, що на адресу позивача, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, надіслано заяву про залік зустрічних однорідних вимог, згідно якої припинено зобов`язання відповідача на загальну суму 11113497,02 грн, а відтак слід визнати виконавчий документ таким, що частково не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 апеляційну скаргу у справі №911/2582/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 апеляційну скаргу у справі №911/2582/18 залишено без руху на підставі ч.ч. 2 та 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

05.11.2021 до суду апеляційної інстанції від заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" у задоволенні апеляційної скарги.

Заперечуючи проти доводів апелянта, прокуратура зазначила, що обставини вказані в заяві відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню потребують доведенню та оцінки судом саме при розгляді справи по суті та не можуть розглядатися при здійсненні контролю за виконанням рішення суду.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 у справі №911/2582/18 та призначено її до розгляду на 21.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 задоволено заяву Борщагівської сільської ради про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи №911/2582/18 до 17.01.2022.

23.12.2021 до суду апеляційної інстанції від заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" у задоволенні апеляційної скарги.

04.01.2022 до суду апеляційної інстанції від Борщагівської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Позивач відмічає, що обов`язок боржника встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили, не виконаний станом на час звернення до суду з даною заявою. Разом з тим у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" відсутні зустрічні однорідні вимоги до сільської ради, про що відповідача було повідомлено у відповіді на заяву від 31.05.2021 про залік зустрічних однорідних вимог.

В судовому засіданні 17.01.2022 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, вказував на наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню у зв`язку з заліком зустрічних вимог.

Представник позивача та прокурор заперечували проти вимог апеляційної скарги, з підстав зазначених у відзивах на апеляційну скаргу, просили суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 25.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" звернулось до місцевого господарського суду з заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №911/2582/18 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач відмічає, що звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказував на наявність заборгованості відповідача зі сплати пайового внеску, що виникла згідно договору про пайову участь у створенні інфраструктури сіл Петропавлівська Борщагівка та Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2016 №77.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач був зобов`язаний сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 11113497,02 грн в якості пайового внеску у зв`язку з будівництвом житлового будинку №9 по вулиці Коцюбинського в с. Чайка, Києво-Святошинського району Київської області.

Вказаний об`єкт нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" збудувало в порядку правонаступництва прав та інтересів Українського консорціуму Екосорб як забудовника житлового комплексу в с. Чайка.

Підставами для такого правонаступництва є рішення Петропавлівсько-Борщагівської сілььської ради №11 від 20.08.2013 Про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" виконавцем функцій замовника будівництва об`єкту містобудування - багатоповерхового житлового комплексу із загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним навчальним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення за адресою: вул. Коцюбинського, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська області, у зв`язку зі зміною замовника будівництва та зміну сторони у договорі оренди земельної ділянки .

23.08.2013 на підставі вказаного рішення Український консорціум Екосорб та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" уклали договір про заміну замовника будівництва, яким передбачили, що Український консорціум Екосорб передав усі права замовника Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест".

За твердженнями відповідача, Український консорціум Екосорб виконало свої зобов`язання щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури під час зведення житлового комплексу, оскільки на виконання взятих на себе зобов`язань за договором про пайову участь у будівництві житлового комплексу №3 від 31.03.2005 та договору доручення щодо будівництва зовнішніх мереж водопостачання №1 від 28.05.2007 здійснило витрати на формування інфраструктури села в загальному розмірі 59,42 млн. грн.

Таким чином відповідач стверджує, що сплачені Українським консорціумом Екосорб грошові кошти зараховуються в рахунок оплати пайової участі його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест", у зв`язку з чим боржник (відповідач) звернувся до стягувача (позивача) із заявою про залік зустрічних вимог.

На підставі цієї заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" було проведено зарахування грошового зобов`язання відповідача у розмірі 11113497,02 грн, що виникло на підставі договору №77 від 31.08.2016.

Як вказує заявник, з моменту надіслання заяви про залік зустрічних вимог відсутня заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" перед Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою щодо сплати пайового внеску у зв`язку з будівництвом житлового будинку №9 по вулиці Коцюбинського в с. Чайка, Києво-Святошинського району Київської області, що є підставою для визнання виконавчого документа, а саме наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 виданого на примусове виконання рішення у справі №911/2582/18 таким, що частково не підлягає виконанню.

Стягувач заперечував проти задоволення зазначеної заяви вказавши, що згідно умов договору від 23.08.2013 про зміну замовника будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" не передано прав щодо укладених Українським консорціумом Екосорб договорів пайової участі, первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про понесені витрати матеріали справи не містять, а договір згідно якого здійснюється стягнення було укладено через 10 років після укладення договору про пайову участь Українського консорціуму Екосорб . У боржника щодо стягувача відсутні будь-які документально підтверджені зустрічні вимоги на суму стягнення, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 по справі №911/2582/18, тому посилання заявника на ст. 601 ЦК України є безпідставними.

Господарський суд міста Києва встановивши, що боржником не надано доказів відсутності обов`язку боржника повністю чи частково дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Північний апеляційний господарський суд дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності погоджується з наведеним висновком місцевого господарського суду та відмічає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Статтею 18 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Згідно частин 1, 3 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно частини 1 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі №55/15479/15-ц було наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 ГПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 ГПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Відповідно до приписів частини 1 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 202 ГК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Щодо посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" на відсутність обов`язку боржника повністю у зв`язку з його припиненням на підставі ч.3 ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, оскільки відповідачем направлено стягувачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні приписи містяться в частині 3 статті 203 ГК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

За змістом статті 601 ЦК України, частини 3 статті 202 ГК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Вказані висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №914/163/14, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 23.10.2018 у справі №910/18256/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 02.04.2019 у справі №918/539/18.

Матеріали справи свідчать, що заявником не надано жодного належного та допустимого доказу щодо наявності заборгованості стягувача та їх суми перед боржником, а стягувач взагалі не визнає наявного у нього обов`язку зі сплати заборгованості за зустрічними вимогами, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, відтак відсутня безспірність заявлених вимог.

Судова колегія зазначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

Водночас, припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/18256/17).

Таким чином, спірна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" про зарахування зустрічних однорідних вимог на час її подання не відповідала ознакам зустрічності, однорідності вимог та не є безспірною, за одночасної наявності яких можливе припинення зобов`язання за ст. 601 ЦК України на підставі односторонньої заяви сторони. Доводи заявника про те, що зобов`язання сторін припинились на підставі поданої ним заяви про зарахування, оскільки Український консорціум Екосорб виконало зобов`язання щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури під час зведення житлового комплексу є непереконливими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, а також спрямовані на переоцінку обставин справи, що є неможливим на стадії виконання судового рішення.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи №911/2582/18 судом першої інстанції досліджувались обставини щодо наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" перед Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області за договором про пайову участь №77 від 31.08.2016, однак відповідач не заперечував проти наявності заборгованості за вказаним договором та не порушував питання про залік зустрічних однорідних вимог. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №911/2582/18 набрало законної сили і не скасоване, а отже, в силу приписів статей 18, 326 ГПК України є обов`язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N11-рп/2012).

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява N3236/03, п. 43).

З огляду на викладене, враховуючи, що фактично і юридично обов`язок боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"), покладений на нього зазначеним рішенням суду, яке примусово виконується, не виконаний і не припинений у передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" порядку, відсутні підстави для задоволення заяви боржника про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню відповідно до вимог ст. 328 ГПК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 у справі №911/2582/18 постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

В силу положень ч. 3 ст. 287 ГПК України, ухвала суду першої інстанції про визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 у справі №911/2582/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест".

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19 . 01.2022 .

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В.Андрієнко

С.І. Буравльов